Постанова № 13373847, 25.05.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-2613/10/0670

категорія 2.11.8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В.,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представників позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Бердичівського професійного аграрного ліцею

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

встановив:

Позивач звернувся з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3250,00грн. від 05.02.2010 р. № 0000402302. Вважає, що вищевказане рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, оскільки фінансові санкції застосовуються до суб"єктів підприємницької діяльності, яким не є Бердичівський професійний аграрний ліцей державної форми власності, тобто позивач не є суб"єктом відповідальності для застосування відносно нього штрафу на підставі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що працівниками Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції проведена позапланова виїзна перевірка Бердичівського професійного аграрного ліцею, в тому числі з питань дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №1776-ІІІ від 01.06.2000р.(далі-Закон). За наслідками проведеної перевірки складено акт № 91/23-01/02543503 від 29.01.10 р. (далі акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 05.02.10 р. № 0000402302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3250,00 грн. за порушення п.п.1,2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" при реалізації працівнику ліцею фуражиру ФН-1,4, який, згідно акта про списання від 28.03.08 р. в зв"язку з недоцільністю подальшого ремонтування, списаний з балансу підприємства.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 3 зазначеного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

При перевірці Бердичівська ОДПІ дійшла висновку про те, що оскільки фуражир не є продукцією власного виробництва для аграрного ліцею, тому порушення позивачем зазначеної норми Закону виражене у реалізації фуражира за готівкові кошти через касу підприємства без використання реєстратора розрахункових операцій.

Однак, суд не погоджується з даним висновком податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону передбачено, що за рішенням відповідних органів державної податкової служби України за порушення цього Закону застосовуються фінансові санкції до суб"єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Зокрема, в оскаржуваному рішенні відповідачем застосовано п. 1 наведеної статті та визначено суму фінансової санкції в п"ятикратному розмірі проданого фуражира.

З пояснень представника позивача встановлено, що списаний з балансу ліцею і реалізований останнім як металобрухт за готівкові кошти через касу позивача фуражир не є товаром, оскільки списаний з балансу і не облікований - як товар. Крім того, позивачем не надаються також послуги по реалізації як фуражирів, так і металобрухту - списаних позивачем основних засобів.

Відповідачем в Акті перевірки зазначено, що фуражир не є продукцією власного виробництва для позивача.

Так, згідно приписів п.1 ст.9 зазначеного Закону, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибутових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Відповідачем в Акті перевірки зазначено, що фуражир реалізовано через касу підприємства відповідно до прибуткового касового ордеру від 28.08.08 р. № 030711. Тобто, обумовлених зазначеною нормою порушень щодо не видачі відповідної квитанції Акт перевірки не містить.

Таким чином, трактування відповідачем зазначеної операції як надання позивачем послуг, наведеною нормою Закону виключає необхідність застосування відповідачем реєстратора розрахункових операцій і, відповідно, застосування до нього штрафної (фінансової) санкції.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 вказаного Закону штрафні (фінансові) санкції застосовуються до суб"єктів підприємницької діяльності, яким Бердичівський професійний аграрний ліцей не являється, оскільки не є суб"єктом підприємницької діяльності.

Так, відповідно п.2. ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 1 Закону України "Про підприємництво" визначено, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.

З розділу 6 Статуту позивача вбачається, що остатній є неприбутковою установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету.

Ліцей здійснює некомерційне господарювання, тобто самостійну систематичну господарську діяльність, що здійснюється суб"єктами господарювання, спрямовану на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Ці доводи позивача документально підтверджуються також наявною довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, у якій видами діяльності позивача за КВЕД зазначено - освіта, тобто діяльність ліцею регулюється Законом України "Про освіту", згідно п.3 ст.61 якого кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважається прибутком і не оподатковуються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не є суб"єктом підприємницької діяльності, тобто не є суб"єктом відповідальності в розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а тому оскаржуване рішення відповідачем прийняте з порушенням норм чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем при звернені до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 13 від 13.04.2010 р..

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.02.2010 р. № 0000402302.

Відшкодувати Бердичівському професійному аграрному ліцею з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 31 травня 2010 р.