Постанова № 13373598, 16.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2010 р. справа № 2а-23739/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:00 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом державного підприємства «Шахтарськантрацит»

до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача Крівенько О.В. за дов.

від відповідача:Романіка О.О. за дов.

В С Т А Н О В И В:

ДП “Шахтарськантрацит” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000005131543/1/685 від 13.10.2010 про нарахування штрафних санкцій з земельного податку у розмірі 34445,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань з земельного податку, за наслідками якої складено акт № 1054/15/32299510 від 16.08.2010. На підставі цього акту та у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення № 000005131543/0 від 31.08.2010 про нарахування штрафних санкцій з земельного податку у розмірі 34445,26 грн.

Позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем 19 травня 2010 року проводилася оплата земельного податку платіжним дорученням № 744 від 19.05.2010 на загальну суму 10000,00 грн., в якому було визначено призначення платежу: поточне зобовязання з земельного податку за квітень 2010 року; 29 травня 2009 року проводилася оплата земельного податку платіжним дорученням № 948 від 29.05.2009 на загальну суму 34300,00 грн., в якому було визначено призначення платежу: поточне зобовязання з земельного податку за травень 2009 року; 3 серпня 2010 року проводилася оплата земельного податку платіжним дорученням № 17 від 03.08.2010 на загальну суму 90000,00 грн., в якому було визначено призначення платежу: поточне зобовязання з земельного податку за липень 2010 року. Податковим органом було проігноровано призначення платежу у платіжному документі, внаслідок чого він зарахував сплачену суму на погашення заборгованості минулих періодів.

Просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 000005131543/1/685 від 13.10.2010.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що при перевірці позивача було правомірно застосовано штрафні санкції з огляду на вимоги Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Пункт 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює обовязок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобовязання та терміни її погашення. Пунктом 17.3 ст. 17 цього Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Тобто норми закону, що встановлюють черговість погашення податкового боргу, у повній мірі розповсюджуються на суми штрафних санкцій. Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом. Відповідно до пункту 7.7 статті 7 цього Закону, якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Позивач - державне підприємство „ Шахтарськантрацит ” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області 30.04.2003, включено до ЄДРПОУ за № 32299510.

Шахтарською обєднаною державною податковою інспекцією Донецької області була проведена невиїзна документальна перевірка ДП “Шахтарськантрацит” з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з земельного податку, за наслідками якої складено акт № 1054/15/32299510 від 16.08.2010.

На підставі цього акту та у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення № 000005131543/0 від 31.08.2010 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50 % з земельного податку у сумі 34445,26 грн. Позивач скористався правом на адміністративне оскарження, за наслідками якого було винесено податкове повідомлення-рішення № 000005131543/1/685 від 13.10.2010, яке оскаржується позивачем у межах даної адміністративної справи

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 000005131543/1/685 від 13.10.2010, звернувся 14.10.2010 до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 000005131543/1/685 від 13.10.2010, виходячи з наступного.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з яким у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Порядок обчислення і сплати земельного податку, визначення суб'єктів плати за землю врегульовано спеціальним законом, яким є Закон України "Про плату за землю".

Відповідно до преамбули Закону України "Про плату за землю" він визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 лютого 2009 року за номером 2528 позивачем було подано до відповідача розрахунок земельного податку на 2009 рік, у якому він визначив суму земельного податку, яка підлягає сплаті кожного місяця протягом 2009 року у розмірі 60451,92 грн. Також 29 січня 2010 року за номером 9000111261 позивачем було подано до відповідача розрахунок земельного податку на 2010 рік, у якому він визначив суму земельного податку, яка підлягає сплаті кожного місяця протягом 2010 року у розмірі 99668,77 грн.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено розрахунком штрафних санкцій по спірному податковому повідомленню-рішенню № 000005131543/1/685, відповідач зарахував суму, сплачену позивачем згідно платіжного доручення № 744 від 19.05.2010 земельний податок за квітень 2010 року в рахунок погашення податкового боргу по розрахунку земельного податку на 2007 рік від 31.01.07 № 793 у розмірі 8491,76 грн.; згідно платіжного доручення № 948 від 29.05.2009 земельний податок за травень 2009 року в рахунок погашення податкового боргу по розрахунку земельного податку на 2006 рік від 31.01.06 № 588 у розмірі 8319,64 грн.; згідно платіжного доручення № 17 від 03.08.2010 земельний податок за липень 2010 року в рахунок погашення податкового боргу по розрахунку земельного податку на 2007 рік від 31.01.07 № 793 у розмірі 52079,12 грн.

Отже, у судовому засіданні встановлено та підтверджується розрахунком штрафних санкцій, що відповідачем здійснено врахування суми, що сплачена вищевказаними платіжними дорученнями, на погашення податкового боргу попередніх періодів, тобто боргу, який виник внаслідок несплати зобовязань, визначених розрахунком земельного податку на 2006 рік та 2007 рік.

Відповідачем не обґрунтовано наявність у нього права на зміну призначення платежу, вказаному платником податків у платіжному дорученні. Жодна законодавча норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу будь-якими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Суд зазначає, що однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати земельного податку встановлюються спеціальним законодавством, то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено законну підставу здійснення нарахування штрафних санкцій позивачу податковим повідомленням-рішенням від 13.10.10 № 000005131543/1/685, у звязку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо внесення змін в обліковий рахунок платника податків на підставі рішення суду, суд зазначає, що позивачем зазначена вимога не конкретизована, не зазначено особи, яка повинна внести зміни до облікового рахунку та які саме зміни повинні бути внесені до облікового рахунку. У звязку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов державного підприємства “Шахтарськантрацит” до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000005131543/1/685 від 13.10.2010 про нарахування штрафних санкцій з земельного податку у розмірі 34445,26 грн. та внесення змін в обліковий рахунок на підставі рішення суду задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області № 000005131543/1/685 від 13.10.2010 про нарахування штрафних санкцій з земельного податку у розмірі 34445,26 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь державного підприємства “Шахтарськантрацит” витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 21 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Савченко С. В.