Постанова № 13373558, 21.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 р. справа № 2а-23446/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі< Призвище секретаря >

Мичак О.С.

за участю:

представника позивача Коновалової О.М.

представників відповідача Маковецької Н.В., Босиченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент-центр» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003782340/0 від 29.09.2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003782340/0 від 29.09.2010 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки від 16.09.2010 р. № 1572/23-3/33393160 відповідачем 29.09.2010 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003782340/0 від 29.09.2010 року, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування позивачем у квітні 2009 року 11168 грн. та у червні 2009 року 19818 грн., а всього 30986 грн. та застосовано штраф санкції у сумі 15493 грн. Позивач не погоджується з зазначеним рішенням та просить суд визнати його недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, надав пояснення аналогічні викладені у позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв в межах повноважень та виходив з того, що перевіркою встановлено укладення позивачем нікчемного правочину з ПП «Мок-Спарта», яка не спричинила реального настання правових наслідків, не відповідає вимогам закону, її вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемною, саме тому у березні, квітні 2009 року відбулося завищення бюджетного відшкодування з ПДВ. В судовому засіданні представники відповідача просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Континент-центр» зареєстрований як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька є платником податку на додану вартість.

Відповідач ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Відповідачем була проведена невиїзна перевірка позивача з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ при здійсненні правових відносин з ПП «Мок-Спарта» за період березень, квітень 2009 року, за наслідками якої був складений акт перевірки № 1572/23-3/33393160 від 16.09.2010 року.

За результатами перевірки податковим органом зроблений висновок про порушення ТОВ «Континент-центр» вимог п.п. 7.4.1, 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду податку на додану вартість на 30986 грн., у тому числі у сумі ПДВ в розмірі 11168 грн. в березні 2009 року, 19818 грн. в травні 2009 року.

На підставі даного акту 29.09.2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003782340/0, яким визначено позивачу суму завищення бюджетного відшкодування у квітні 2009 року 11168 грн. та у червні 2009 року 19818 грн., а всього 30986 грн. та застосовано штраф санкції у сумі 15493 грн.

Суд вважає зазначене рішення субєкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору підряду № 05/02-09, укладеному між позивачем та ПП «Мок-Спарта» 05.02.2009 року ПП «Мок-Спарта»( Підрядник) виконав позивачу (Заказник) роботи з виготовлення огорожі, а Заказник оплатив вказані роботи відповідно до умов договору. На виконання цього договору ПП «Мок-Спарта» видало позивачу податкові накладни № 24031 від 24.03.2009 року на суму 67006,80 грн. та № 21041 від 21.04.2009 року на суму 36541,20 грн.

Факт отримання зазначених робіт від ПП «Мок-Спарта» підтверджується договором поставки № 25 від 27 жовтня 2008 року укладеного між позивачем та ТОВ «ТФ Максимир» щодо придбання матеріалу огорожі, договором підряду № 05/02-09 від 05.02.2009 року, додатковою угодою № 2 від 01.04.2009 року, локальними кошторисами, щодо ціни вказаних робіт, податковими накладними № 24031 від 24.03.2009 року № 21041 від 21.04.2009 року, актами приймання виконаних підрядних робіт № 16041 за квітень 2009 року, № 24031 за березень 2009 року, випискою з банку про проведення розрахунків з ПП Мок-Спарта».

Частина 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, а саме, договір підряду № 05/02-09 від 05.02.2009 року, локальні кошториси, щодо вартості вказаних робіт, податкові накладні № 24031 від 24.03.2009 року № 21041 від 21.04.2009 року, акти приймання виконаних підрядних робіт № 16041 за квітень 2009 року, № 24031 за березень 2009 року, виписка з банку про проведення розрахунків з ПП Мок-Спарта», підтверджується факт фактичного виконання умов договору підряду № 05/02-09 від 05.02.2009 року, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про нікчемність угоди та про те, що операції з виконання та приймання робіт мали безоплатний характер.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна № 24031 виписана - 24.03.2009 року, а податкова накладна № 21041 - 21.04.2009 року. Отримавши податкові накладні, покупець товару (послуг) набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про нікчемність угоди, укладеної позивачем з ПП «Мок-Спарта». В обґрунтування своєї позиції податковий орган посилається на акт про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Мок-Спарта» та робить висновки про те, що за результатами аналізу обсягів виконаних будівельних робіт та операцій продажу товарів, документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено недостатність трудових ресурсів, основні та транспортні засоби відсутні, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. У ПП «Мок-спарта» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічного діяльності в силу відсутності основних фондів, управлінського та технічного персоналу, обладнання та пристроїв для виготовлення огорожі, транспортних засобів, відповідних дозволів та ліцензій, а отже зазначена угода має ознаки нікчемності.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковою накладною, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарська операція з придбання товару (послуг) була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Крім того, слід зазначити, що правочин - це дозволена правомірна дія, яка направлена на досягнення позитивного правового результату, що визнається і охороняється державою.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 3 ГК України господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Відповідно до ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З наведених норм вбачається, що відсутність на підприємстві контрагента основних засобів трудових ресурсів не є підставою визнання угоди нікчемною. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вказаної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

В адміністративних справах про проти правність рішення суб'єкта владних повноважень розповсюджується дія спеціальної норми КАСУ, а саме - пункту 2 статті 71 КАСУ, відповідно до якої в адміністрати вних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездія льності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, у звязку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент-центр» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003782340/0 від 29.09.2010 року - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 року № 0003782340/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент-центр» судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21 грудня 2010 року.

Повний текст постанови виготовлений 26 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

.

Суддя Галатіна О.О.