Постанова № 13373545, 16.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2010 р. справа № 2а-23736/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Мичак О.С.

за участю: представника позивача Кривенької О.В.

представника відповідача Романіка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Шахтарськантрацит" до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000481520/0 від 17.09.2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000481520/0 від 17.09.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Шахтарською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасної оплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість ДП «Шахтарськантрацит» про що складено акт № 1052/15/32299510 від 16.09.2010 року. В результаті перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення на підставі п.п. 17.1, 17.1.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 0000651542/1/684 від 13.10.2010 року на суму 1023461, 54 грн. Зазначене повідомлення-рішення було сформоване відповідачем на підставі Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 року № 290 та зареєстрованої в Мінюсті. Позивач вважає, що рішення є неправомірним з огляду на те, що відповідач не мав права на зміну призначення платежу. Тому, просив суд визнати зазначене повідомлення-рішення недійсним, внести зміни до особового рахунку платника податків, зобовязати відповідача здійснити списання безнадійного податкового боргу.

В судовому засіданні представник позивача просив залишити п. 2 та 3 позовних вимог без розгляду, та підтримав позовні вимоги, що стосуються визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, посилався на обставини викладені у позовній заяві.

Ухвалою суду від 16 грудня 2010 року позовні вимоги позивача в частині про внесення змін до особового рахунку платника податків, зобовязання відповідача здійснити списання безнадійного податкового боргу, залишені без розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав суду письмові заперечення на позовну заяву в яких вказав, що згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181, який є спеціальним законом у сфері оподаткування, податковий борг погашається попередньо перед погашенням податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Пунктом 5.3.1 ст. 5 Закону України № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобовязання на суму погашеного податкового боргу відповідно до ст. ст. 16, 17 ЗУ„Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” нараховується пеня та штрафні санкції. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ДП «Шахтарськантрацит» є юридичною особою, та перебуває на податковому обліку в Шахтарській ОДПІ як платник податків.

Як вбачається з Акту про результати невиїзної документальної перевірки з питання порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість ДП «Шахтарськантрацит» від 16.08.2010 року № 1052/15/32299510, перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість.

13.10.2010 року Шахтарською обєднаною державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000651542/1/684 на суму 1023461,54 грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість із затримкою на 460 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 2046923,02 грн. та зобовязано сплатити штраф у розмірі 50 % від зазначеної суми.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням та просить його скасувати.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (далі за текстом Закон) органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАСУ) передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність їх дій при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Так, згідно з п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III (надалі Закон № 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4. пунктом 4.1 ст. 4 Закону № 2181 визначено, що 4.1.4. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Судом встановлено, що позивачем подавалися до податкового органу декларації з ПДВ № 30367 від 21.01.2008 року, № 8788 17 РZ від 30.05.2007 року № 1430 17 РZ від 03.03.2007 року № 9669 17 РZ від 02.07.2007 року № 16656 17 РZ від 30.08.2007 року, № 26108/17 РZ від 04.01.2008 року, № 24663 17 РZ від 30.11.2007 року, № 8761 17 РZ від 30.04.2008 року, № 9767 17 РZ від 30.04.2008 року, № 6--- 17 РZ від 29.07.2008 року № 6-- 17 РZ від 01.07.2008 року, № 6-17 РZ від 30.05.2008 року, № 13569 17 РZ від 01.07.2008 року № 9768 17 РZ від 30.04.2008 року, № 21452 17 РZ від 15.08.2008 року, № 21445 17 РZ від 15.08.2008 року, № 21451 17 РZ від 15.08.2008 року, уточнюючий документ № 2756 від 08.02.2008 року, № 19480 від 30.07.2007 року № 6057 від 03.04.2009 року, № 6062 від 03.04.2009 року, № 6063 від 03.04.2009 року, № 6064 від 30.04.2009 року, всього на суму 2046923,02 грн. Визначені в цих деклараціях податкові зобовязання, частково погашені позивачем.

При огляді в судовому засіданні платіжних доручень № 832 від 31 травня 2010 року з призначення платежу «авансові платежі за травень 2010 року», № 1102 від 30 червня 2010 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за червень 2010 року», № 775 від 27 травня 2010 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за травень 2010 року", № 839 від 31 травня 2010 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за травень 2010 року», № 741 від 19 травня 2010 року з призначенням платежу «донарахування осн. платежу з ПДВ по повідомленню-рішенню № 0000152341/0-212 від 16.04.2010 року», № 753 від 21 травня 2010 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за травень 2010 року», № 661 від 30 квітня 2010 року з призначенням платежу «донарахування осн. платежу з ПДВ за повід. рішення № 0000152341/0-212 від 16.04.2010 року», № 681 від 7 травня 2010 року з призначенням платежу «донарахування осн. платежу з ПДВ за повід. рішень. № 0000152341/0-212 від 16.04.2010 року», № 62 від 5 березня 2009 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за березень 2009 року», № 50 від 4 березня 2009 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за березень 2009 року», № 923 від 2 березня 2009 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за березень 2009 року», № 1121 від 15 вересня 2008 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за вересень 2008 року», № 1091 від 12 вересня 2008 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за вересень 2008 року», № 1025 від 8 вересня 2008 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за вересень 2008 року», № 718 від 22 серпня 2008 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за серпень 2008 року», № 915 від 1 вересня 2008 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за вересень 2008 року», № 948 від 3 вересня 2008 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за вересень 2008 року», № 683 від 19 серпня 2008 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за серпень 2008 року», № 546 від 13 серпня 2008 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за серпень 2008 року», № 470 від 6 серпня 2008 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за серпень 2008 року», № 483 від 8 серпня 2008 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за серпень 2008 року», № 244 від 22 липня 2008 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за липень 2008 року», № 288 від 28 липня 2008 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за липень 2008 року», № 111 від 9 липня 2008 року з призначенням платежу «авансові платежі з ПДВ за липень 2008 року», № 1118 від 30.06.2010 року з призначенням платежу «авансові платежі за червень 2010 року», судом встановлено, що позивачем були сплачені суми ПДВ з відповідним призначенням платежу, однак відповідач спрямував кошти в погашення попередньо виниклих сум податкового боргу, змінивши тим самим цільове призначення платежів.

Відповідачем надані суду письмові заперечення, в яких вказано на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п 1.2., 1.4. Порядку ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за якими здійснюється органами державної податкової служби в Україні, затвердженого наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, які розповсюджуються на спірні правовідносини, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на пункт 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” або іншими законами з питань оподаткування.

Оскільки відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачу, штрафних санкцій, суд задовольняє вимоги Комунального підприємства «Добропільска служба єдиного замовника» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000481520/0 від 17.09.2010 року.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000481520/0 від 17.09.2010 року задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції № 0000481520/0 від 17.09.2010 року на суму 1023461 (один мільйон двадцять три тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 54 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Шахтарськантрацит» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 16 грудня 2010 року.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

< Список >

Суддя Галатіна О.О.