Постанова № 13373542, 28.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2010 р. справа № 2а-27554/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А. С.

при секретаріКобець О.А.

за участю:

представника позивача Костенко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, 83017, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський центральний універмаг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року №0006782304/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 6598490 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 6598490грн., рішення про результати розгляду первинної скарги від 23 листопада 2010 року №8601/10/25-026, податкового повідомлення-рішення від 06 грудня 2010 року №0006782304/1 про донарахування податку на додану вартість у сумі 6598490,00грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 3299245,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

03.12.2010 ВАТ «Київський центральний універмаг» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0006782304/0 та рішення від 23.11.2010 № 8601/10/25026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2010 (акт від 30.08.2010 № 2247/23-04/01564880) відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0006782304/0, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 6598490 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 6598490 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. За результатами розгляду скарги податковим органом було прийнято рішення від 23.11.2010 № 8601/10/25026, яким було скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення у частині нарахування штрафних санкцій на суму 3299245 грн. Позивач не погоджується із прийнятими відповідачем рішеннями та вважає їх незаконними з наступних підстав.

Позивачем за період з липня 2008 року по вересень 2009 року було включено до складу податкового кредиту податку на додану вартість суму у загальному розмірі 6533143,08 грн. згідно отриманих податкових накладних за наслідками господарських операцій за договором від 23.03.2007 № 39_07, укладеним із ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод», з поставки лінз скляних доля окулярів, виготовлених з необробленого оптичного скла 0,0 діоптрій, діаметром 68 мм, ТУУ 33.4-33011077-001:2006. Відповідач вважає включення вказаної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту необґрунтованою, оскільки у податкових накладних визначена ціна товару з порушенням вимог п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто ціна товару не відповідає звичайній ціні на ці товари. Зазначений висновок відповідач зробив на підставі висновків експертиз, що проводилися в межах кримінальної справи відносно генерального директора ТОВ «Промгаз» ОСОБА_2, директора ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» ОСОБА_3 та директора ТОВ «Міжнародний Торговий Дім «Ізюмський оптико-механічний завод».

Позивач вважає висновок податкового органу таким, що суперечить положенням п.п. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 1.20.1, 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності». Звичайні ціни на товари для застосування їх у податкових або митних цілях мають бути установлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку або визначатися шляхом співставлення цін за договорами, предметом яких є ідентичні (подібні) товари з ідентичними основними умовами поставки.

Крім того, відповідно до висновку Харківської торгово-промислової палати України від 26.06.2009 № Н1-276, ринкова вартість лінзи скляної для окулярів, виготовленої з необробленого оптичного скла 0,0 діоптрій, діаметром 68 мм, ТУУ 33.4-33011077-001:2006, становить 15 доларів США, тобто 120 грн. за курсом НБУ на момент складання висновку. Відповідно до Звіту про оцінку лінзи від 15.06.2007, ринкова вартість товару складала 61,09 грн.

Також з огляду на положення ст.ст. 238, 239, 250 Господарського кодексу України позивач вважає необґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 3299245 грн. за період до вересня 2009 року, оскільки податковим органом було порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Просив позов задовольнити (а.с. 4-9).

До початку розгляду справи по суті позивач уточнив позовні вимоги, про що подав заяву, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0006782304/0, від 06.12.2010 № 0006782304/1 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 23.11.2010 № 8601/10/25-026 (а.с. 178-179).

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.12.2010 надала письмові заперечення проти позову, у яких із посиланням на п. 4.1 ст. 4, п.п 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 12.5 п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначила, що у податкових накладних, виданих ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» на адресу позивача визначена ціна лінз із порушенням вимог законодавства, тобто є вищою за звичайну ціну на даний товар. Зазначений висновок був зроблений на підставі матеріалів кримінальної справи, що перебуває у провадженні СВПМ ДПА у м. Києві, відносно генерального директора ТОВ «Промгаз» ОСОБА_2, директора ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» ОСОБА_3 та директора ТОВ «Міжнародний Торговий Дім «Ізюмський оптико-механічний завод» за ч. 3 ст. 212 КК України, в межах розслідування якої були проведені експертизи з приводу встановлення вартості лінз. Просила відмовити у задоволенні позову (а.с. 230-233).

У судове засідання, призначене на 28.12.2010, представник відповідача не зявилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки (а.с. 238), причин неявки суду не повідомила. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності представник відповідача не надавала. За таких обставин та враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач відкрите акціонерне товариство «Київський центральний універмаг» зареєстровано як юридична особа 13.10.2010 Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 19.12.1996, включено до ЄДРПОУ за № 01564880, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 726732 (а.с. 172).

Позивач взятий на облік до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 03.07.1994, що підтверджується довідкою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.10.2010 № 807/29-113 (а.с. 174).

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100309049 від 13.11.2010, позивач є платником податку на додану вартість (а.с. 173).

З 25.06.2010 по 23.07.2010 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проводилася планова невиїзна перевірка ВАТ «Київський центральний універмаг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2010, за наслідками якої складено акт від 30.08.2010 № 2247/23-04/01564880 (а.с. 10-50).

Згідно з висновком акту перевірки, позивачем допущено, у тому числі, порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6598490 грн., у тому числі по періодам: липень 2008р. 291097 грн., серпень 2008р. 992376 грн., вересень 2008р. 555731 грн., жовтень 2008р. 2659568 грн., січень 2009р. 65347 грн., травень 2009р. 1134017 грн., вересень 2009р. 900354 грн. (а.с. 49).

Не погоджуючись із вказаним висновком акту, позивач надіслав до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва заперечення на акт перевірки за вих. № 192 від 02.09.2010 (а.с. 51-60), які були залишені без задоволення (а.с. 61-69).

На підставі акту перевірки та відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі за текстом Закон № 2181) ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0006782304/0, яким ВАТ «Київський центральний універмаг» у звязку з порушенням вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 13196980 грн., у т.ч. за основним платежем 6598490 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 6598490 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (а.с. 71-79).

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23.11.2010 № 8601/10/25-026 скарга позивача була частково задоволена, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0006782304/0 було скасоване в частині 3299245 грн. застосованої фінансової санкції на підставі п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, а в іншій частині залишено без змін (а.с. 82-85).

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 06.12.2010 прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006782304/1, згідно з яким ВАТ «Київський центральний універмаг» за порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 9897735 грн., у т.ч. за основним платежем 6598490 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 3299245 грн. (а.с. 180).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не у повній мірі довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0006782304/1 від 06.12.2010, з огляду на таке.

За змістом акту перевірки, порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» виразилося у віднесенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 65347 грн. згідно факсової копії податкової накладної № 5 від 30.01.2009, виписаної ТОВ «Янита-Україна» (а.с. 26), а також віднесенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод», у яких ціна товару визначена з порушенням п. 1.18, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто ціна товару є вищою за звичайну ціну на цей товар (а.с. 27-30).

Представник позивача під час судового засідання не зміг спростувати факт порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 65347 грн. згідно податкової накладної № 5 від 30.01.2009, виписаної ТОВ «Янита-Україна». До того ж дане питання не було позивачем освітлене у запереченнях до акту перевірки, у звязку з чим суд вважає дану обставину встановленою.

Стосовно висновку відповідача про неправомірність віднесення ВАТ «Київський центральний універмаг» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 6533143 грн. згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод», суд зазначає наступне.

23.03.2007 між ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» як Продавцем та ВАТ «Київський центральний універмаг» як Покупцем було укладено договір № 39-07, згідно умов якого Продавець продає, а Покупець купує та оплачує товар, найменування, кількість та ціна якого визначається згідно специфікацій до договору, які є його невідємною частиною (а.с. 86-88).

29.07.2008 між сторонами договору була підписана Специфікація № 19, відповідно до якої Продавець зобовязується поставити Покупцю товар лінзу скляну для окулярів, виготовлену з оптичного необробленого скла ? 68 мм 0,0 дптр ТУУ 33.4-33011077-001:2006 у кількості 29040 шт. за ціною 60,144 грн. за штуку на загальну суму 1746581,76 грн., у т.ч. ПДВ 291096,96 грн. (а.с. 89).

Аналогічним чином між ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» та ВАТ «Київський центральний універмаг» були підписані наступні специфікації на поставку таких само лінз:

№ 20 від 28.08.2008 на поставку 99000 шт. лінз за ціною 60,144 грн. за штуку, на загальну суму 5954256 грн., у т.ч. ПДВ 992376 грн. (а.с. 90);

№ 21 від 29.09.2008 на поставку 55440 шт. лінз за ціною 60,144 грн. за штуку, на загальну суму 3334383,36 грн., у т.ч. ПДВ 555730,56 грн. (а.с. 91);

№ 22 від 29.10.2008 на поставку 265320 шт. лінз за ціною 60,144 грн. за штуку, на загальну суму 15957406,08 грн., у т.ч. ПДВ 2659567,68 грн. (а.с. 92);

№ 1 від 29.05.2009 на поставку 50160 шт. лінз за ціною 135,648 грн. за штуку, на загальну суму 6804103,68 грн., у т.ч. ПДВ 1134017,28 грн. (а.с. 93);

№ 2 від 30.09.2009 на поставку 38280 шт. лінз за ціною 117,60 грн. за штуку, на загальну суму 5402073,60 грн., у т.ч. ПДВ 900345,60 грн. (а.с. 94).

Фактичне виконання договору та специфікацій підтверджується рахунками-фактурами, що виставлялися до сплати Продавцем (а.с. 101-106), видатковими накладними, що підтверджують поставку товару Продавцем та його отримання Покупцем (а.с. 95-100), виписками банку, якими підтверджено перерахування Покупцем коштів за отриманий товар Продавцю (а.с. 113-159).

За наслідками вказаних господарських операцій з поставки лінз, ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» були виписані наступні податкові накладні: № 48 від 29.07.2008, відповідно до якої сума ПДВ складає 291096,96 грн. (а.с. 107); № 53 від 28.08.2008, відповідно до якої сума ПДВ складає 992376 грн. (а.с. 108); № 60 від 29.09.2008, відповідно до якої сума ПДВ складає 555730,56 грн. (а.с. 109); № 64 від 29.10.2008, відповідно до якої сума ПДВ складає 2659567,68 грн. (а.с. 110); № 20 від 29.05.2009, відповідно до якої сума ПДВ складає 1134017,28 грн. (а.с. 111); № 49 від 30.09.2009, відповідно до якої сума ПДВ складає 900345,60 грн. (а.с. 112), - які були відображені у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних ВАТ «Київський центральний універмаг» (а.с. 201-218).

Суму податку на додану вартість згідно отриманих від ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» у загальному розмірі 6533143 грн. позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних періодів 2008-2009р.р., які відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість (а.с. 189-200).

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту відповідних періодів, оскільки ціни на товар, вказані у податкових накладних, не відповідають рівню звичайних цін на даний товар. Зазначене, на думку відповідача, є порушенням вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не приймає таку позицію податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом вище, суми податку на додану вартість, які позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів, були підтверджені податковими накладними, виписаними ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод».

Крім того, згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічні вимоги містяться у Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за N 233/2037.

Податкові накладні № 48 від 29.07.2008, № 53 від 28.08.2008, № 60 від 29.09.2008, № 64 від 29.10.2008, № 20 від 29.05.2009, № 49 від 30.09.2009, виписані ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» за своєю формою та змістом відповідають зазначеним вище вимогам.

Отже, у даному випадку неможливо стверджувати, що суми податку на додану вартість, які позивач включив до складу податкового кредиту, не були підтверджені податковими накладними.

Єдиним доводом податкового органу є те, що ціна товару, вказана у зазначених вище податкових накладних, не відповідає звичайним цінам на цей товар. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п.п. 1.20.8 п.1.20 ст. 1 цього Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідачем під час судового розгляду справи не було надано суду доказів стосовно направлення запиту платнику податків щодо обґрунтування рівня договірної ціни. Також, у з акту перевірки не вбачається, що такий запит взагалі направлявся позивачу податковим органом.

Підпунктом 1.20.9 п. 1.20. ст. 1 цього Закону передбачено, що додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону.

На теперішній час, методики визначення звичайних цін Кабінетом Міністрів України не затверджено.

Відповідач у акті перевірки та у запереченнях проти позову обґрунтовує свій довід щодо невідповідності ціни за договором поставки та специфікаціями на поставку лінз рівню звичайної ціни на такі товари тим, що у провадженні СВ ПМ ДПА у м. Києві знаходиться кримінальна справа відносно генерального директора ТОВ «Промгаз України» ОСОБА_2, директора ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» ОСОБА_3, директора ТОВ «Міжнародний Торговий Дім «Ізюмський оптико-механічний завод» ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. У межах розслідування даної кримінальної справи були проведені експертизи, висновками яких встановлено наступне:

-згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Одеській області № 32/2140 від 03.04.2009 вартість однієї лінзи складає 5,80 грн.;

-згідно висновку № 5183/10-6 судово-товарознавчої експертизи, ринкова вартість лінзи складала станом на 2008р. 2,00 грн., на 2009р. 4,00 грн., на 2010р. 6,00 грн. (а.с. 28).

При цьому, відповідач у акті перевірки взагалі не вказує, яку саме ціну на лінзи та згідно із яким саме експертним висновком слід вважати звичайною ціною у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що відповідач відповідно до п.п. 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мав визначити звичайну ціну на товар на підставі детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на ринку, аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, проаналізувавши та надавши оцінку наявності або відсутності будь-яких інших обєктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну. Також, відповідачем не було направлено відповідних запитів до органу статистики або іншого державного органу, який би міг надати інформацію щодо цін, встановлених на даний вид товару.

Натомість, позивач в обґрунтування визначеної у специфікаціях ціни на лінзи надав Звіт Харківської торгівельно-промислової палати про оцінку лінзи для окулярів не коригуючи зір 0,0 дптр діаметром 68 мм, ТУУ 33.4-33011077-001:2006 від 15.06.2007, яким визначена вартість лінзи за 1 штуку - 61,09 грн. (а.с. 156-168). Також, згідно із наданим позивачем Висновком спеціаліста Харківської торгово-промислової палати № Н1-276 від 26.06.2009, яким визначено, що вартість однієї лінзи скляної для окулярів, виготовленої з оптичного необробленого скла 0,0 діоптрій, діаметром 68, виробника ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» станом на 26.06.2009 з урахуванням ПДВ складає 15,00 доларів США (а.с. 155).

Таким чином, суд вважає, що позивачем обґрунтована ціна на лінзи, вказана у специфікаціях до договору поставки від 23.07.2007 № 39-07.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі здійснення донарахування податкових зобовязань позивачу мав визначити звичайні ціни за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами, тобто згідно пункту 4.3 ст. 4 Закону № 2181.

Так, Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок субєктів господарювання юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затвердженими Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.09.2008 № 584, встановлено обовязковість прийняття податковим органом відповідного рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобовязань, із зазначенням його дати та номеру, законодавчо встановленої підстави для застосування звичайної ціни, механізму і обґрунтування здійсненого розрахунку звичайних цін.

Відповідно до п. 1.3 Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.06.2008 № 412, державна податкова інспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів ДПС вищого рівня.

Таким чином, Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок субєктів господарювання юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.09.2008 № 584, є обовязковими для виконання органами державної податкової служби.

Разом із тим, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не приймала відповідного рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобовязань позивачу, що є порушенням вимог п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181 та вказаних вище Методичних рекомендацій.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами» при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 6533143 грн.

Необгрунтоване визначення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкового зобовязання позивачу у розмірі 6533143 грн. обумовлює безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у розмірі 50% суми донарахованого податку, тобто 3266571,50 грн.

Суд вважає, що у даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде саме скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0006782304/1 від 06.12.2010 у зазначеній вище частині, оскільки скасування рішення субєкта владних повноважень означає втрату чинності таким рішенням з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням, тоді як визнання рішення субєкта владних повноважень протиправним як спосіб захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірне рішення не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Тобто, рішення субєкта владних повноважень є скасованими з часу набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, тоді як аналіз протиправності (незаконності, недійсності) цих рішень передбачає надання правової оцінки правовідносинам, які виникли на підставі таких рішень з моменту їх прийняття, що включає період часу до моменту визнання цих рішень протиправними (недійсними, незаконними).

Такий висновок суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленій в ухвалі від 23.11.2010 у справі № К-30584/10.

За приписами п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Оскільки податкові зобовязання, визначені позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0006782304/1 від 06.12.2010, відповідно до приписів п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є неузгодженими, то у даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде саме скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0006782304/1 від 06.12.2010 на суму 9799714,50 грн., у т.ч. 6533143 грн. за основним платежем, 3266571,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0006782304/0 від 10.09.2010 суд відмовляє, оскільки воно вважається відкликаним відповідно до пп. 6.4.1"б" п. 6.4 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.п. 6.1, 6.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 № 247), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 р. за № 467/7788.

Що стосується позовних вимог ВАТ «Київський центральний універмаг» про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 23.11.2010 № 8601/10/25-026, то суд вважає їх необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 2181,у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Суд зазначає, що рішення про результат розгляду скарги, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в процедурі апеляційного узгодження суми податкового зобовязання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є таким, що не створює для позивача юридичних наслідків. Вказане рішення прийняте за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі, не є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Правовим актом є акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших субєктів.

Зміст наведених приписів свідчить про те, що за обставин, які склались у даній справі, рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 23.11.2010 № 8601/10/25-026 не є підставою для визначення позивачу податкового зобовязання. Приписи контролюючого органу, викладені у цьому рішення, мають юридичне значення для позивача лише після того, як вони будуть втілені у податковому повідомленні-рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу. З огляду на це, право позивача підлягає захисту шляхом предявлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким безпосередньо визначено суму податкового зобовязання, що і було зроблено позивачем у даній справі, щодо якої суд вже прийшов до висновку про її задоволення.

Отже, позовні вимоги ВАТ «Київський центральний універмаг» про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 23.11.2010 № 8601/10/25-026 не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє частково позовні вимоги та частково скасовує податкове повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0006782304/1 від 06.12.2010 на суму 9799714,50 грн., у т.ч. 6533143 грн. за основним платежем, 3266571,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 1,33 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Київський центральний універмаг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року №0006782304/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 6598490 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 6598490грн., рішення про результати розгляду первинної скарги від 23 листопада 2010 року №8601/10/25-026, податкового повідомлення-рішення від 06 грудня 2010 року №0006782304/1 про донарахування податку на додану вартість у сумі 6598490,00грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 3299245,00 грн. задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 06 грудня 2010 року № 0006782304/1 у частині донарахування Відкритому акціонерному товариству «Київський центральний універмаг» податку на додану вартість у розмірі 9799714 (девять мільйонів сімсот девяносто девять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 50 коп., у т.ч. 6533143 (шість мільйонів пятсот тридцять три тисячі сто сорок три) грн. 00 коп. за основним платежем, 3266571 (три мільйони двісті шістдесят шість тисяч пятсот сімдесят одна) грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський центральний універмаг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 33 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 28 грудня 2010 року в присутності представника позивача. Постанова виготовлена в повному обсязі 30 грудня 2010 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.