Постанова № 13373522, 24.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2010 р. справа № 2а-26780/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріКобець О.А.

за участю

представника відповідача Головіна О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про зобовязання вчинити певні дії, визнання недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.10.2010 року №700000006/2010/001300/1, від 22.10.2010 року №700000006/2010/001336, скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 18.10.2010 року №700000006/2010/001300/1, від 22.10.2010 року №700000006/2010/001336/1,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій», звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної митниці про зобовязання вчинити певні дії, визнання недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.10.2010 року №700000006/2010/001300/1, від 22.10.2010 року №700000006/2010/001336, скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 18.10.2010 року №700000006/2010/001300/1, від 22.10.2010 року №700000006/2010/001336/1.

В обґрунтування позову посилається на те, що товариством відповідачу 18.10.2010 року та 21.10.2010 року були надані заяви №700000012/2010/013838 та №700000012/2010/014101 на митне оформлення товару воску захисного ЯВ-1. У митному оформленні відмовлено картками відмови від 18.10.2010 року №700000006/0/20813 та від 22.10.2010 року №700000006/0/20826 з вимогою заявити товар по більшій ціні ніж було заявлено, без жодного повідомлення про будь які причини такого рішення. Вважає, що заява загальної суми всіх платежів відповідає всім вимогам ст. 267 Митного кодексу України та підтверджена документально, але інспектори вимагали підтвердити заявлені витрати, не заважаючи на те, що заявлених непідтверджених витрат взагалі не існує. Крім того, вважає рішення про вимогу додаткових документів незаконним, оскільки ґрунтується на Постанові КМУ №1766, яке не є законом.

Просить суд зобовязати Східну митницю прийняти заяву з фактичними витратами позивача, зобовязати відповідача визнати заявлені позивачем відомості достовірними, визнати недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.10.2010 року №700000006/0/20813, від 22.10.2010 року №700000006/20826, скасувати рішення про визначення митної вартості товарів від 18.10.2010 року №70000000/2010/001300/1, від 22.10.2010 року №700000006/2010/001336/1.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач 1, Східної митниці, надав судові заперечення, в яких посилається на те, що під час митного контролю товару віск захисний парафіновий нафтовий ЯВ-1, встановлено, що заявлена митна вартість товару на рівні 0,95 грн. доларів США/кг є значно нижчою у порівнянні із рівнем цін на ідентичні товари, ввезені на митну територію України в цей період. На виконання ст. 88 Митного кодексу України та п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ від 20.12.2006 року №1766 на декларації митної вартості митницею було запропоновано декларанту позивача надати додаткові документи в обґрунтування заявленої митної вартості, але позивач фактично відмовився від надання додаткових документів. Вважає, що позивач зобовязаний на вимогу митниці необхідні для здійснення митного оформлення документи. Доцільність витребування певних документів визначає виключено митний орган як контролюючий з питань митної справи. При цьому, відповідач зауважує, що жодних доказів того, що він намагався їх отримати (зокрема, висновки експертних організацій щодо вартості товару, або інформації в підтвердження того, що ціна товару дійсно формувалась на аукціоні), позивачем не надано. Також позивач не скористався правом здійснити випуск товарів у вільний обіг під гарантію з подальшою можливістю підтвердити заявлену митну вартість.

Просить суд у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача, що діє за довіреністю, у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради.

Східна митниця є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.03.2008 року, внесено до ЄДРПОУ за №35793589, є органом державної влади.

15 вересня 2010 року між ВАТ «ТНК ВР Холдинг» (продавець) та ТОВ «Меркурій» (покупець) укладений контракт №ТВН-0730/10 (а.с. 6 - 16).

Додатковою угодою до зазначеного контракту від 20.09.2010 року №1 доповнено предмет контракту, а саме захисним воском ЯВ-1 (а.с. 17).

18.10.2010 року позивач надав Східній митниці декларацію митної вартості №700000012/2010/013838, якою задекларував імпорт захисного воску на загальну митну вартість 50920,00 доларів США, що складає 402726,28 грн. (а.с. 31).

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.

Відповідачем були витребувані у декларанта наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості товару:

-договір з третіми особами, що повязані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

-каталоги, специфікації, прейскуранти фірми виробника товару;

-калькуляція фірми виробника товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження;

-інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару; комерційний інвойс від 14.10.2010 року №2-0730, з дотриманням вимог п. 12 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766.

Позивачем митному органу не були надані документи, які витребувались, про що декларантом був здійснений запис на декларації митної вартості.

18.10.2010 року Відділ контролю митної вартості Східної митниці, розглянувши вантажну митну декларацію від 18.10.2010 року №700000012/2010/013838, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20813 (а.с. 37).

Також 21.10.2010 року позивач надав Східній митниці декларацію митної вартості №700000012/2010/01401, якою задекларував імпорт захисного воску на загальну митну вартість 51186,00 доларів США, що складає 404963,16 грн. (а.с. 33).

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.

Відповідачем були витребувані у декларанта наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості товару:

-договір з третіми особами, що повязані з договором про поставку товарів;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

-ліцензійний чи авторський договір (у випадку його існування), каталоги, специфікації, прейскуранти фірми виробника товару;

-висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження.

Позивачем митному органу не були надані документи, які витребувались, про що декларантом був здійснений запис на декларації митної вартості.

22.10.2010 року Відділ контролю митної вартості Східної митниці, розглянувши вантажну митну декларацію від 21.10.2010 року №700000012/2010/014101, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20826 (а.с. 38).

Підставою відмови у прийнятті митних декларацій митний орган визначив відсутність підтверджуючих документів для визначення митної вартості товару згідно вимог ст.. 88 Митного кодексу України, п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 та наявність неточностей та відсутність відомостей в поданих разом з ВМД документах.

Східною митницею винесені рішення про визначення митної вартості товарів:

- №700000006/2010/001300/1 від 18.10.2010 року, яким позивачу, по декларації митної вартості від 18.10.2010 року №700000012/2010/013838 кореговано вартість Захисного парафіну нафтового з 50920,00 доларів США за 53600 кг на 60032,00 доларів США, тобто з 0,95 доларів США за кг на 1,12 доларів США за 1 кг (а.с. 39).

- №700000006/2010/001336/1 від 22.10.2010 року, яким позивачу, по декларації митної вартості від 21.10.2010 року №700000012/2010/014101 кореговано вартість Захисного парафіну нафтового з 51186,00 доларів США за 53880 кг на 60345,60 доларів США, тобто з 0,95 доларів США за кг на 1,12 доларів США за 1 кг (а.с. 40).

Враховуючи можливість настання негативних наслідків для підприємницької діяльності, ТОВ «Меркурій» було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом.

Так, позивачем були подані нові вантажні митні декларації

-№700000012/2010/013881 від 19.10.2010 року, якою скорегував ціну товару з 402858,67 грн. за 53600 кг на 474949,17 грн. (а.с. 24);

-№700000012/2010/014180 від 22.10.2010 року, якою скорегував ціну товару з 404963,16 грн. за 53880 кг на 477430,25 грн. (а.с. 26);

Суд вважає, що митний орган, як субєкт владних повноважень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з наступних підстав.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Згідно рішень про визначення митної вартості, митним органом застосований другий метод. Також в рішенні від 22.10.2010 року №700000006/2010/001336/1 зазначено, що під час проведення процедури консультації декларант відмовився від пропозиції митного органу визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення, тому джерелом інформації стали ВМД від 21.09.2010 року №700000012/0/012296, від 21.09.2010 року №700000012/0/012297, від 19.10.2010 року №700000012/0/013881, відповідно до яких митна вартість одиниці товару складає 1,12 доларів США.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 затверджено «Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», який визначає умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження.

Відповідно до ст.11 зазначеного Порядку, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Таким чином, даним пунктом передбачений обовязок декларанта подати на вимогу митного органу додаткові документи.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів може подаватися копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року №339 затверджено «Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», який установлює процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів. Також зазначений порядок установлює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на незаконність вимоги відповідача про надання додаткових документів у звязку із тим, що воно ґрунтується на п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766, який на думку позивача не є законом, оскільки відповідно до ст.. 7 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається не тільки з Конституції України, цього кодексу та законів України, а і з інших нормативно правових актів. Виконання зазначеного обовязку закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості. Митниця вправі вимагати подання, окрім обовязкових, також і інших документів, потрібних для здійснення митного контролю й митного оформлення.

Крім того, позивач не надав судові жодних доказів того, що він намагався отримати додаткові документи, які необхідні для підтвердження митної вартості товару.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 10.02.1996 року №124/96 «Про затвердження заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності», створено Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ», з покладанням на нього функцій моніторингу зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, надання інформаційної, консультаційної та експертної допомоги. Зазначений указ Президента втратив чинність відповідно до Указу Президента України від 05.08.2008 року№686/2008 «Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 10 лютого 1996 року №124».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 року №310 «Питання Міністерства економіки», Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ» віднесено до сфери управління Міністерства економіки України.

Отже, Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ» є державним органом, уповноважений надавати офіційну цінову інформацію на імпорт та експорт товарів.

Таким чином, враховуючи, що позивач не надав митниці додаткові документи, що й стало підставою для прийняття відповідачем 1 спірні картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, суд приходить до висновку, що Східна митниця, як субєкт владних повноважень, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобовязання Східну митницю прийняти заяву (декларацію митної вартості) з фактичними витратами позивача та зобовязання відповідача визнати заявлені позивачем відомості достовірними не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає правомірними прийняті Східною митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.10.2010 року №700000006/0/20813, від 22.10.2010 року №700000006/20826 та рішення про визначення митної вартості товарів від 18.10.2010 року №70000000/2010/001300/1, від 22.10.2010 року №700000006/2010/001336/1.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про зобовязання Східну митницю прийняти заяву з фактичними витратами позивача, зобовязання відповідача визнати заявлені позивачем відомості достовірними, визнання недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.10.2010 року №700000006/0/20813, від 22.10.2010 року №700000006/20826, скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 18.10.2010 року №70000000/2010/001300/1, від 22.10.2010 року №700000006/2010/001336/1 відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 грудня 2010 року в присутності представника позивача та відповідачів.

Постанова у повному обсязі складена 29 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зеленов А. С.