Постанова № 13373487, 21.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 р. справа № 2а-24620/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріЛоминог А.М.

за участю

представника позивача Лебедєва В.В.

представника відповідача Антощук О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії,17 адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Наукова виробнича фірма «Барбер» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000652310/0 від 29.09.2010 року та № 0000642310/0 від 29.09.2010 року,-

В С Т А Н О В И В:

.

Позивач, Приватне підприємство «Наукова виробнича фірма «Барбер», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000652310/0 від 29.09.2010 року та № 0000642310/0 від 29.09.2010 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем здійснено документальну перевірку ПП «Барбер» та складено акт № 2338/23-2/35245054 від 15.09.2010 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «Максима» відомостей з 01.03.2009 року по 31.05.2010 року. На підставах викладених в акті, а саме в порушення п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оприбуткування прибутку підпрємств» та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток за № 0000652310/0 від 29.09.2010 року та податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за № 0000642310/0 від 29.09.2010 року.

Позивач посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю ПП «Максима» та вважає неправомірним висновок відповідача щодо нікчемності правочинів із даним контрагентом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, аналогічно викладеному у позовній заяві.

Відповідач, Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція, надав заперечення на адміністративний позов, в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

З акту документальної невиїзної перевірки ПП «Максима» ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя за № 299/23-1/32788492 від 30.06.2010р. вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Максима» здійснюється поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Максима» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, тобто не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 року.

Також відповідач зазначає, що згідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. ст. 203 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними та здійснені без мети настання реальних наслідків.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство «НВФ "Барбер" є юридичною особою, зареєстроване 31.12.2008 року Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, включене до ЄДРПОУ за номером 35245054, перебуває на податковому обліку у Приморського відділення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя з 04.07.2007 за № 7020 та згідно свідоцтва № 100162148 є платником податку на додану вартість. Свою фінансово-господарську діяльність здійснює на підставі статуту, зареєстрованого розпорядженням Виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Харкова від 26.06.2007 року.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією 15.09.2010р. проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «НВФ "Барбер" щодо підтвердження отриманих від платника податків ПП «Максима» відомостей за період з 01.03.2009 року по 31.05.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 15.09.2010р. за № 2338/23-2/35245054, яким зафіксовані порушення, а саме:

- ч.5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «НВФ «Барбер» при придбанні робіт (послуг). Роботи (послуги) по вказаних правочинах не були надані в порушення ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

-п.3.1 ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 128310,34 грн., в тому числі березень 2009 року на 4166,00 грн., квітень 2009 року на 2583,34 грн., травень 2009 року на 531,00 грн., червень 2009 року на 4500,00 грн., липень 2009 року на 4566,00 грн., серпень 2009 року на 6750,00 грн., вересень 2009 року на 7033,00 грн., жовтень 2009 року на 22400 грн., листопад 2009 року на 10600,00 грн., грудень 2009 року на 8983,00 грн., січень 2010 року на 7283,00 грн., лютий 2010 року на 6333,00 грн., березень 2010 року на 11966,00 грн., квітень 2010 року на 6900,00 грн., травень 2010 року на 23716,00 грн.

-п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 160387,93 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року 5207,50 грн., за 2 квартал 2009 року 9517,93 грн., за 3 квартал 2009 року 22936,25 грн., за 4 квартал 2009 року 52478,75 грн., за 1 квартал 2010 року 31977,75 грн., за 2 квартал 2010 року 38270,00 грн.

Висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту здійснений за тими ж підставами, що й висновок про завищення валових витрат, а саме за нікчемністю правочинів позивача з його контрагентом.

Так, в ході проведення даної перевірки податковою інспекцією були відпрацьовані взаємовідносини позивача з ПП «МАКСІМА». Відповідачем було зазначено, що ДПІ Іллічівського району м. Маріуполя 19.01.2010 року було направлено запит, щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку 5 декларації з ПДВ, але документи, необхідні для проведення перевірки надано не було, тому підтвердити правомірність формування податкових зобовязань та податкового кредиту не уявляється можливим. При проведенні документальної невиїзної перевірки ПП «МАКСІМА» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, було складено акт від 30.06.2010 року № 299/23-1/32788492 та довідка про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «МАКСІМА» № 338/15/32788492 від 26.07.2010 року з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей за квітень 2010 року, № 339/15/32788492 від 26.07.2009 року за травень 2010 року у звязку із незнаходженням за вказаною адресою. При проведенні аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ПП «МАКСІМА» встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робі, послуг). На думку податного органу ПП «МАКСІМА» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

На підставі зазначеного податковим органом зроблено висновок, що правочини, укладені між ПП «МАКСІМА» та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків, посилались на базу даних ДПС, податкової звітності, згідно якої встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставах, зазначених в акті перевірки ПП «НВФ «Барбер» від 15.09.2010р. за № 2338/23-2/35245054, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток за № 0000652310/0 від 29.09.2010 року на суму 202891,33 грн. та податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за № 0000642310/0 від 29.09.2010 року на суму 190093,91 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2009р. між ПП «МАКСІМА» (вантажоперевізник) та ПП «Наукова виробнича фірма «Барбер» (замовлювач) укладено договір на транспортно-експедеційне обслуговування при перевозі автомобільним транспортом. ПП «МАКСІМА» свою діяльність здійснює на підставі ліцензії Міністерства транспорту та звязку України на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом серії АБ № 225405, яка видана 15.09.2005 року строком дії до 14.09.2010 року (наявна в матеріалах справи).

На виконання умов вищезазначеного договору ПП «МАКСІМА» здійснювало перевезення вантажів до різних вантажоодержувачів, таких як ТОВ «Метал-Холдінг», ТОВ «Нохтехпром», ТОВ «Легма», ТОВ НПО «Завод металевих труб», ПП «Пилот», ПП НПФ «Каролина», ТОВ «Металлком» та інші. Зазначений факт підтверджують товарно-транспортні накладні за загальний період з 12.03.2009 року по 16.06.2010 року із вказанням замовника (платника) та вантажовідправника, яким в обох випадках виступає ПП «Наукова виробнича фірма «Барбер», а ПП «МАКСІМА» значиться автопідприємством. Окрім того у товарно-транспортних накладних зазначено марку автомобіля та водія-експедитора, наданих ПП «Максіма», окрім того пункти навантаження та розвантаження, замовлені ПП «Наукова виробнича фірма «Барбер», найменування товару (вантажу), маса та суми відпущеного вантажу.

У висновках акту перевірки від 15.09.2010р. за № 2338/23-2/35245054 зазначені порушення позивачем ч.5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «НВФ «Барбер» при придбанні робіт (послуг). Роботи (послуги) по вказаних правочинах не були надані в порушення ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, при чому ст. 655, ст.. 656 обумовлює правовідносини між продавцем та покупцем за договором купівлі-продажу майна (товарів) де предметом договору є майно, товари, майнові права, право вимоги.

З цього приводу суд зазначає, що при дослідженні договору № 05/01/09-10/1 від 05.01.2009 року про транспортно експедиційне обслуговування при перевозі автомобільним транспортом позивач не купував ніяких товарів, майнових прав, прав вимоги чи іншого майна, чи майнових прав, а отримував послугу з транспортно-експедиційного обслуговування при перевозі автомобільним транспортом, як і передбачено договором.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України “Про податок на додану вартість”. Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком іншого податкового органу про нікчемність правочинів.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що оформлені належним чином згідно вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що спірна господарська операція відображена в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, на виконання умов договору ПП «МАКСІМА» організовувало та здійснювало перевезення вантажів отриманих на ВАТ «ММК ім. Ілліча» до різних вантажоодержувачів. Підтвердженням здійснення перевезення вантажів є наявні товарно-транспортні накладні, накладні на відпуск матеріалів, документи про зважання вантажу. Отримання вантажу одержувачем підтверджується товарно-транспортною накладною та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що наведені документи фіксують факт здійснення господарських операцій та є підтвердженням правовідносин між перевізником ПП «МАКСІМА», вантажовідправником - ПП «Наукова виробнича фірма «Барбер», та вантажоодержувачами

Вказані документи спростовуюь висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні послуг позивачем у його контрагента.

Не приймається судом до уваги як доказ вчинення нікчемної угоди між позивачем та ПП «МАКСІМА» довідка про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «МАКСІМА», складена ДПІ у Іддічівському районі м. Маріуполя з огляду на те, що цей документ фактично не є перевіркою господарської діяльності ПП «МАКСІМА» по взаємовідносинам з позивачем. Зазначена довідка складена на підставі даних, зазначених в інформаційних базах податкової інспекції вибірковим методом, документи господарської діяльності ПП «МАКСІМА» по взаємовідносинам з позивачем податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами зроблений на підставі наявності (відсутності) основних фондів та наявності (відсутності) за юридичною адресою ПП «МАКСІМА». Дані обставини не мають відношення до правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивача.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується відповідачем, що факт здійснення товарного руху мав місце, відповідач вважає, що не підтверджено саме наявність поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 року.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно укладення позивачем вищезазначеного договору без мети настання правових наслідків, оскільки позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення позивачем господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 9, 10, 11 94, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Наукова виробнича фірма «Барбер» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000652310/0 від 29.09.2010 року та № 0000642310/0 від 29.09.2010 року - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток за № 0000652310/0 від 29.09.2010 року на суму 202891,33 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за № 0000642310/0 від 29.09.2010 року на суму 190093,91 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Наукова виробнича фірма «Барбер» (87501, Донецька область, м. Маріуполь, бул. Приморський, 1/5, код ЄДРПОУ 35245054) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 21 грудня 2010 року.

Постанова в повному обсязі складена 27 грудня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.