Ухвала суду № 133732210, 02.02.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання закриття провадження у справі

02.02.2026 р. справа № 520/831/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача про закриття провадження у справі від 27.01.2026р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Ухвалою суду від 13.01.2026 р. було роз`єднано позовні вимоги в адміністративній справі №52033840/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки; 2) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки було виділено в окреме провадження, за наслідками виконання вимог п. 15.2 Розділу VII КАС України справі було присвоєно номер №520/831/26.

Аргументуючи ці вимоги заявник зазначив, що у період 12.04.2022р.-30.06.2025р. проходив військову службу за призовом по мобілізації, на особливий період на штатній військовій посаді в організаційній структурі Військової частини НОМЕР_1 ; згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2025р. №183 був звільнений з військової служби згідно з п.п.6 п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов"язок та військову службу" та виключений із списків особового складу з 30.06.2025р.; стверджував про протиправність бездіяльності відповідача стосовно ненарахування та невиплати заявнику компенсації за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки.

Тож, спір у справі стосується саме ненарахованої суб"єктом владних повноважень компенсації за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки.

Ухвалою суду від 15.01.2026р. справу №520/831/26 було прийнято до розгляду; постановлено здійснювати розгляд та вирішення справи одноособовим складом суду у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; витребувано докази.

Відповідач 27.01.2026р. подав до суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку із смертю заявника (20.01.2026р.) та відсутністю підстав для правонаступництва позивача спадкоємцями у спорі відносно ненарахованої компенсації за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки.

За матеріалами справи №520/33840/25 судом з`ясовано, що згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 20.01.2026р. настала подія смерті заявника.

Вирішуючи питання про заміну позивача спадкоємцем та питання про закриття провадження у справі, суд керується наступними підставами та мотивами.

У розумінні ч.1 ст.1 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За визначенням ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 07.02.2022 у справі №420/7697/21, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що указані поняття є рівнозначними.

Аналогічна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 31.12.2025р. по справі №400/2502/23.

Згідно із частиною першою статті 1218 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Зі змісту ст.ст.1218, 1219, 1227 ЦК України убачається, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), при цьому до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема: суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Тобто, виходячи з аналізу вище зазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю (тобто ті суми коштів, котрі були нараховані спадкодавцю або право на отримання яких було визнано за спадкодавцем за рішенням суду,, що набрало законної сили).

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 484/3648/16-а, від 14.11.2024 у справі № 560/3390/23.

Однак, у межах спірних правовідносин доказів нарахування суб"єктом владних повноважень заявнику компенсації за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки матеріали справи не містять.

Фактично право на ці кошти померлий не набув, що виключає наявність конкретної суми, яка підлягає виплаті.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що право на заявлення вимоги про нарахування спірної компенсації за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки належить до особистих прав особи - найманого працівника із правовим статусом публічного службовця, яких вона набуває за наявності передбачених законом умов (тобто є правом на звернення до суду), і таке право не може переходити в порядку правонаступництва до іншої особи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Зазначене тлумачення узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.09.2020р. у справі №428/6685/19, від 30.01.2024р. у справі №420/8604/21, від 14.11.2024р. у справі №560/3390/23.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що у контексті ст.ст.55, 129 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року нарахована і невиплачена заробітна плата (грошове забезпечення) є майном спадкодавця, вимоги на яке можуть бути передані до спадкоємця у відповідній судовій справі за процедурою правонаступництва.

Проте, в контексті ст.ст.55, 129 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вимога про нарахування та виплату ненарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) набуває правового статусу майна у розумінні ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року лише після набуття законної сили рішенням суду про спонукання (зобов"язання) відповідача перерахувати та виплатити заробітну плату (грошове забезпечення) чи рішенням суду про стягнення з відповідача коштів за недонарахованою заробітною платою (грошовим забезпеченням).

У межах спірних правовідносин такого рішення суду не існує.

Як то указано у ч.1 ст.52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, сума компенсації за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки, яка не була нарахована заявнику, не може вважатися недоодержаною сумою грошового забезпечення та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статті 1219 ЦК України нерозривно пов`язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зміст викладених вище міркувань суду засвідчує, що сутність відносин з приводу ненарахованої заробітної плати (ненарахованого грошового забезпечення), у яких йде мова про перерахунок оплати праці (перерахунок оплати часу публічної служби), унеможливлює правонаступництво спадкоємцем вимоги спадкодавця на перерахунок заробітної плати (перерахунок грошового забезпечення), позаяк така вимога набуває статусу майна у розумінні ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року лише після набуття законної сили рішенням суду про спонукання (зобов"язання) відповідача перерахувати та виплатити заробітну плату (грошове забезпечення) чи рішенням суду про стягнення з відповідача коштів за недонарахованою заробітною платою (грошовим забезпеченням).

На підставі пункту 5 частини першої статті 238 КАС України провадження у справі №520/831/26 підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 238, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1.Закрити провадження у справі №520/831/26.

2.Роз`яснити, що судове рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 15 днів з дати підписання ухвали); набирає законної сили з моменту підписання.

Суддя А.В. Сліденко