Рішення № 1337302, 18.01.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.08 р. Справа № 12/5пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Анохіної Т.В.

за участю представників сторін

від позивача - Тертична О.В.

від відповідача - Страшнова С.В.

від третіх осіб - Войтух О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк

до Об”єднання співвласників багатоквартирного будинку “Житлосервіс” м.Донецьк

за участю третіх осіб

- Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”

- ОСОБА_2

про визнання дійсним договору оренди від 28.12.2007 року

та позову третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”

до - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Житлосервіс”

за участю третьої особи

ОСОБА_2

про визнання права спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, розташованого за адресою м.Донецьк, вул. Рози Люксембург, 40.

СУТЬ СПОРУ

 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 м.Донецьк звернулася до господарського суду з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Житлосервіс” м.Донецьк, за участю третіх осіб : Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, ОСОБА_2 про визнання дійсним договору оренди від 28.12.2007 року

 В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на відмову відповідача нотаріально посвідчити договір оренди, фактичне його часткове виконання, ст.220 ЦК України

Відповідач проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема на відсутність реєстрації в органах БТІ.

Третя особа ТОВ “Ісіда” підтримала позовні вимоги позивача, та, в свою чергу, звернулася до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Житлосервіс” про визнання права спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

 В подальшому третя особа з самостійними вимогами на предмет спору уточнила предмет свого позову та просила суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Ісіда” та ОСОБА_2 право спільної власності на об'єкти нерухомого майна багатоквартирного будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 а саме: допоміжні приміщення ( сходові клітини, вестібюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, вентиляційні камери та інші технічні приміщення) та неподільну частину житлового комплексу, яка складається з конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

В обгрунтування своїх позовних вимог ТОВ “Ісіда” посилається на не визнання з боку відповідача права спільної власності на допоміжні приміщення у зв'язку з відсутністю окремої реєстрації в БТІ на ці приміщення.

Позивач за основним позовом позовні вимоги ТОВ “Ісіда” визнав.

Відповідач за основним позовом наполягав на необхідність реєстрації права власності на допоміжні приміщення в БТІ.

Третя особа, ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням щодо розгляду спору без її участі. Клопотання судом задоволено.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін , господарський суд встановив

28.12.2007 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Житлосервіс” ( орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 підписано договір оренди, згідно якого передається в тимчасове платне користування приміщення будинку, розташовані за адресою АДРЕСА_1 визначені у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору, загальною площею 1043, 3 кв.м.

Термін оренди п”ять років з дати підписання акту прийома-передачі.

Вищезазначений договір підписано з боку відповідача на підставі рішення загальних зборів членів співвласників багатоквартирного будинку “Житлосервис” від 25.12.2007 р. Згідно вказаного рішення , всі об'єкти права спільної власності ( допоміжні приміщення) передаються в довгострокову оренду відкритому акціонерному товариству “Європейський промисловий банк”. Порушень прав і інтересів співвласників багатоквартирного будинку при цьому не було.

Вищезазначений договір оренди  підписано з боку позивача на підставі рішення зборів засновників відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Європейський промисловий банк” від 08.11.2007 року.

Вказаний договір нотаріально не посвідчений, у зв'язку з відмовою відповідача від нотаріального посвідчення договору.

З боку позивача відбулося фактичне виконання умов договору шляхом перерахування грошового забезпечення у сумі 500 грн, що передбачено п.4.5. договору.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, договір є багатостороннім правочином.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги , додержання яких є необхідними для дійсності правочину, зокрема, правочин повинен вчинятися у формі, встановленої законом. ( п.4 ст.203 ЦК України)

Стаття 793 Цивільного кодексу України передбачає, що договір найма будівлі або іншої капітальної споруди, ( їх окремої частини) повинен укладатися в письмовий формі, а у разі якщо строк на якій він укладається є три роки і більше , цей договір повинен бути нотаріально посвідченим.

 У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріально посвідчення договору, такий договір є нікчемним, тобто таким, недійсність якого встановлена законом і визнання якого недійсним судом не вимагається ( ст.215 ЦК України)

Відповідно до приписів ст. 220 Цивільного кодексу України у разі не додержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли усіх істотних умов договору, а саме: встановили предмет договору, розмір орендної плати, визначили строк дії договору, тощо.

Крім того, відбулося фактичне часткове виконання договору оренди шляхом виконання з боку позивача п.4.5. договору.

Судом також встановлено, що відповідач дійсно ухилявся від нотаріального посвідчення договору оренди посилаючись, на відсутність реєстрації прав власності на вказане приміщення в органах БТІ за третіми особами.

 За таких обставин позовні вимоги позивача щодо визнання дійсним договору оренди є такими, що підлягають задоволенню.

 Що стосується позову ТОВ “Ісіда” , то він також підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. по справі № 1-2\2004 ( справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадянам одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Стаття 1 Закону України “Про об”єднання співвласників багатоквартирних будинків” встановлює, що допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку ( сходові клітини, вестібюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набувати право власності у разі приватизації державного майна або майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно пояснення сторін, квартири, які розташовані в житловому будинку за адресою м.Донецьк , вул.Рози Люксембург, 40 були приватизовані громадянами, які, в свою чергу, набули право власності не тільки на квартири, а і стали співвласниками допоміжних приміщень.

В подальшому, громадяни здійснили продаж своїх квартир фізичній особі, яка в свою чергу, продала їх Товариству з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, що підтверджується договорами купівлі-продажу ( копії яких знаходяться у справі) .

Крім того, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу між ТОВ “Ісіда” ( продавець) та нею , придбала у власність квартиру за номером НОМЕР_1, яка розташована у АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.09.2007 року

 Таким чином, на час прийняття рішення по справі, в житловому будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1, всі квартири, крім квартири НОМЕР_1, належать на праві власності товариству з обмеженою

відповідальністю ТОВ “ Ісіда”, а квартира НОМЕР_1 - належить на праві власності ОСОБА_2

ТОВ “Ісіда” та ОСОБА_2 створили об”єднання співвласників багатоквартирного будинку “Житлосервіс” , статут якого зареєстровано Рішенням Виконкому Ворошиловської районної у місті Донецьку ради за № 308 від 14.11.2007 року.

Частина 1 статті 19 Закону України “Про об”єднання співвласників багатоквартирних будинків” встановлює, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна .

Неподільне та загальне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. ( частина 2 ст. 19 Закону)

Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку. ( ст. 1 Закону)

Загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах визначених у статуті об”єднання. ( ст. 1 Закону)

Відповідно до частина 6 статті 19 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків” об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав та інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.

Стаття 186 ЦК України встановлює, що річ призначена для обслуговування іншої речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежна річ слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 187 ЦК України визначає, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлено від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Отже, згідно чинному законодавству України та враховуючи рішення Конституційного суду України, власники квартир - ТОВ “ІСІДА” та громадянка ОСОБА_2 одночасно є і власниками допоміжних приміщень, які передаються в оренду.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Житлосервіс” м.Донецьк за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда”, ОСОБА_2 про визнання дійсним договору оренди від 28.12.2007 року задовольнити.

Визнати дійсним договір оренди без номера від 28.12.2007 року, укладений між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Житлосервіс” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, згідно якого передаються в оренду приміщення, розташовані в будинку АДРЕСА_1

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ісіда” про визнання права спільної з громадянкою ОСОБА_2 власності на допоміжні приміщення задовольнити.

 Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Ісіда” ( м.Донецьк вул. Майська,66 ЄДРПОУ 30277521) та громадянкою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 ) права спільної власності на об'єкти нерухомого майна - допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, а саме: : допоміжні приміщення ( сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, вентиляційні камери та інші технічні приміщення) та неподільну частину житлового комплексу, яка складається з конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Повний текст рішення оголошено в судовому засіданні

Суддя Склярук О.І.