Рішення № 133723302, 02.02.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/2472/25 Провадження № 2/613/350/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/2472/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 ,у якому просить : 1) стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи : 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним договором №558984232 в розмірі 11814,00 грн, з яких: 5000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту), 6814,00 грн сума заборгованості за відсотками; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 15.04.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 558984232. Вказаний договір підписано відповідачкою в електронній формі.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01. Відповідно до умов вказаного договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової до відповідачки за кредитним договором № 558984232.

03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №20190103, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними в Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги№7 від 26.12.2019 до договору факторингу №20190103 від 03.01.2019 тов «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 11814,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6814,00 грн заборгованість по відсоткам.

Порушення відповідачкою зобов`язань за укладеним кредитним договором щодо своєчасного погашення заборгованості зумовило звернення ТОВ «ФК «ЄАПБ» до суду із відповідним позовом.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 02.01.2026 позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано в установлений судом строк подати письмовий відзив на позов.

13.01.2026 від представника відповідачки адвоката Тризни Є.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та не укладала з зазначеним ТОВ жодних кредитних договорів і відповідно не отримувала кредитних коштів. Заборгованість за будь-якою кредитною угодою заперечує, до звернення позивача з зазначеним позовом в суд з письмовою вимогою до неї про наявність та погашення заборгованості ні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ні будь-хто інший не звертався. Зі слів ОСОБА_1 , мали місце безпідставні настирливі телефонні дзвінки різних колекторський компаній з приводу яких вона зверталась зі скаргами до Богодухівського відділу поліції.

Вказав, що матеріали позову не містять будь-яких доказів на підтвердження перерахування позики на банківський рахунок відповідача, а також не надано ні боргової розписки, ні будь-якого іншого документа, оформленого відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який підтверджував би здійснення первісними кредиторами господарських операції з надання позики відповідачу. В силу положень ст. 1046 ЦК України за відсутності доказів передання грошей відповідачу (позичальнику) договори позики не можуть вважатися укладеними.

Зазначив, що у наданому як доказ витязі з Реєстру прав вимоги № 7 від 26.12.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 зазначені лише номер кредитного договору, прізвище боржника, ІПН боржника та суму боргу, але в ньому не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування.

Також вказав, що розрахунок заборгованості, наданий представником позивача за період з 26.12.2019 по 31.10.2025, не є первинним обліковим бухгалтерським документом, а його зміст не відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як наслідок, він не може підтверджувати існування тих чи інших операцій. Також звернув увагу на строки боргових нарахувань. Так, пункт 1.2. Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 28 (двадцять вісім) днів. Обґрунтований розрахунок повинен містити обчислення (суму боргу, ставки проценту, комісії, пені, початок та закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів, комісії, пені; кількість днів прострочення, розрахунок основного боргу або процентів, комісії, пені, підсумковий, загальний розмір заборгованості за всіма критеріями тощо, порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами договору. Однак, наданий розрахунок таких критеріїв не містить. Враховуючи викладене, вважає, що розрахунок заборгованості не є доказом надання кредиту, наявності заборгованості та її розміру, оскільки не є первинним документом, що може підтвердити наявність заборгованості.

Позивачем не надано доказів укладення договору позики № 558984232 від 15.04.2019 з первісним кредитором, а саме: доказів про ідентифікацію відповідача, оскільки договір підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. За загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача.

Також до відзиву долучено письмові пояснення ОСОБА_1 від 12.01.2026, в яких вона зазначила, що не визнає заборгованість за кредитним договором № 558984232, позивач не надав доказів наявності боргу та законності його стягнення. Вказала, що раніше до неї дзвонили представники цієї компанії, вона не визнавала борг та зверталася до поліції про можливе шахрайство. Просить відмовити ТОВ «ФК «ЄАПБ» у задоволенні позову повністю.

16.01.2026 від представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту та підтвердив умови отримання кредиту, після чого Первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності), який Відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення Заявки на отримання кредиту на Сайті Товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. При заповненні форм заявки Позичальнику необхідно внести всі обов`язкові дані, включаючи ПІБ, ІНН, адресу, суму бажаного кредиту, реквізити банківської картки, номер мобільного телефону та ін. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система Первісного кредитора здійснює реєстрацію заявника на Сайті Первісного кредитора і формує Особистий кабінет Клієнта. Без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором (Позикодавцем) не було б укладено.

Зазначив, що відповідно до умов кредитного договору, кошти надано Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом при реєстрації на сайті первісного кредитора. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитодавця, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею, та відповідно до п.35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Тому, позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються (Постанова Київського апеляційного суду по справі № 381/1311/23 від 25.06.2024).

Вказав, що фактично сторона захисту не заперечує факт, але намагається показати, що Позивач не довів його належним чином. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів.

Позивачем було надано до суду всі наявні документи за кредитним договором, які були передані Первісним кредитором до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладеного Договору Факторингу.

Також зазначив, що в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

У позові Відповідач зазначає, що проти нього вчинено кримінальне правопорушення. В підтвердження цього Відповідач не долучає жодних доказів. Лише звернення до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину, відповідно до законодавства, не є підтвердженням факту вчинення незаконних дій. Не надано жодних належних доказів щодо відкриття кримінального провадження за заявою про вчинення кримінального правопорушення, про проведення слідчих дій, про результат проведення слідчих дій, про результат проведення досудового розслідування, про завершення досудового розслідування за заявою про вчинення злочину, відомостей про відкриття судової справи у кримінальному провадженні за фактом розгляду досудового розслідування згідно ч. 2 ст.283 КПК України, ч.2 ст. 301 КПК України.

Враховуючи викладене, просить відзив на позовну заяву відповідача залишити без задоволення та позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.

Відповідачка ті її представник в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про відкладення судового засідання не подали.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відповідач висловив свою правову позицію у відзиві на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін уформулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Нормоюстатті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Законувважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ізстаттею 64 Цивільного процесуального кодексу України,статтею 36 Господарського процесуального кодексу Українитастаттею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 15.04.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №558984232.

За цим договором Товариство зобов`язується надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.4 цього договору. Строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 28 днів. Кредит надається строком на 28 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього Договору. З врахуванням положень 1.4 Договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 3,65 відсотків річних.

Згідност. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно достатті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитору зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною першою статті 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 як позичальником було укладено кредитний договір №558984232 від 15.04.2019 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 558984232 від 15.04.2019.

03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №20190103, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними в Реєстрах прав вимоги.

На підтвердження переходу до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до відповідачки, позивачем надано до матеріалів справи Витяг з Реєстру прав вимоги №7 від 26.12.2019 до договору факторингу №20190103 від 03.01.2019, відповідно ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 11814,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6814,00 грн заборгованість по відсоткам.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем надано до матеріалів справи виключно розрахунок заборгованості за кредитним договором № 558984232 від 15.04.2019 за період з 26.12.2019 по 31.10.2025, згідно з яким заборгованість відповідачки складає 11814,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6814,00 грн заборгованість по відсоткам.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно довимог статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно достатті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина першастатті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17 (провадження № 61-28582ск18).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно доЗаконів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Частиною 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, щопідтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

На підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було надано копії договору №558984232 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», копії договорів факторингу, витяг з Реєстру прав вимоги, а також розрахунок заборгованості відповідачки за період з 26.12.2019 по 31.10.2025.

Разом з тим, наданий ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунок заборгованості за договором № 558984232 від 15.04.2019 за боржником ОСОБА_1 не підтверджується первинними документами. Позивачем не надано доказів на підтвердження передачі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів ОСОБА_1 , що встановлено умовами вказаного договору, не надано розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед первісним кредитором, з якого би вбачалося здійснення боржником останньої оплати за кредитом, відомостей, яким саме чином була нарахована сума відсотків за користування кредитними коштами та за який період.

Наданий розрахунок заборгованості містить лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду, за який період нараховувалися відсотки та у якому розмірі тощо.

Зазначений розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони, в даному випадку (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 03.07.2019 року (№ 342/180/17) та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року (№ 6-16цс15).

Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем.

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту перерахування відповідачу грошових коштів за кредитними договорами суду не надано.

Суд зауважує, що в силу ч.2 ст.83, ч.1 ст.84 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Разом з тим, позивачем ані з позовною заявою, ані в ході розгляду справи не було подано клопотання про витребування доказів на підтвердження факту перерахування кредитодавцем коштів на адресу ОСОБА_1 (доказів випуску на її ім`я банківської картки, прив`язки цієї картки до номеру телефону ОСОБА_1 , факту надходження на цю картку грошових коштів від кредитодавця у дату і в сумі, які вказані у кредитному договору тощо).

Таким чином, позивачем не підтверджено факту наявності ОСОБА_1 заборгованості перед первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у розмірі, вказаному позивачем.

З огляду на викладене, позивачем не підтверджено наявності у нього права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , зокрема, у тих розмірах, які були заявлені до стягнення.

Отже, позивачем не доведено факту порушення його прав як кредитора за договором №55884232 від 15.04.2019.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову ТОВ «ФК «ЄАПБ» в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, ч.1 ст.223, ч.2 ст. 247, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 02.02.2026.

Суддя О.С. Сеник