Ухвала суду № 133722517, 20.01.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/994/18

Провадження № 1-кп/439/44/26

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання

20 січня 2026 року м. Броди Львівської області

Бродівський районний суд Львівської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

в відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12018140160000043 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Броди Львівської області, громадянина України, адреса реєстраційного обліку: АДРЕСА_1 (адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_2 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

Захисниками подане та в судовому засіданні підтримане ними та обвинуваченим клопотання про визнання фактичних даних, процесуальним джерелом отримання яких є висновок результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 24 січня 2018 року відносно ОСОБА_4 , та висновок експерта від 06 лютого 2018 року, складений за результатами судово-токсикологічної експертизи, очевидно недопустимими доказами як одержаних в позапроцесуальний спосіб.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 КПК України).

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 756/10060/17, суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Наразі з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, судом не закінчене, що унеможливлює виконання судом вимог ст. 94 КПК України.

Наведені в клопотанні сторони захисту доводи безумовно підлягають оцінці судом при ухваленні остаточного рішення суду за результатами судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 369, 372 КПК України,

постановив:

В задоволенні клопотання сторони захисту про визнання фактичних даних, процесуальним джерелом отримання яких є висновок результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 24 січня 2018 року відносно ОСОБА_4 , та висновок експерта від 06 лютого 2018 року, складений за результатами судово-токсикологічної експертизи, очевидно недопустимими доказами відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складене 23 січня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1