Ухвала суду № 133716595, 29.01.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/9625/25

Номер провадження 2-с/725/12/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2026 року м. Чернівці

Суддя Чернівецького районного суду м.Чернівців Федіна А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу виданого Чернівецьким районним судом м.Чернівці 13.01.2025 року у справі №725/9625/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогами про стягнення заборгованості за наданні житлово-комунальні послуги з вивезення побутових відходів, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вище вказаною заявою та просив скасувати судовий наказ виданий Першотравневим районним судом м.Чернівці 16.10.2025 року у справі №725/9625/25 про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» заборгованості в сумі 4590,62 грн. та судових витрат.

В обґрунтування вказаної заяви посилався на те, що йому не було відомо про про наявність вказаного судового наказу, оскільки він періодично знаходився на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі. Копію оскаржуваного наказу він отримав 12.12.2025 року, проте був позбавлений можливості своєчасно звернутись до суду із заявою про його скасування, адже перебував на лікуванні у Львівському військово-медичному клінічному центрі ДПС України, на підтвердження чого долучив копію довідки вказаного закладу охорони здоров`я від 20.01.2026 року.

Зазначав, що він протягом тривалого часу не проживає за адресою АДРЕСА_1 та відповідно послугами, які надає позивач не користується, адже з 2022 року проходить військову службу та згідно довідки ПП «Житлосервіс» № 57 від 25.09.2023 року, у період за який стягнуто заборгованість згідно судового наказу фактично проживав за іншою адресою. За адресою вказаною у позовній заяві проживає його мати, яка сплачує усі комунальні послуги.

Таким чином, боржник заперечує наявність між ним та стягувачем договірних відносин.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

З матеріалів заяви вбачається, що боржник пропустив строк звернення до суду з даною заявою з поважних причин, адже перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується довідкою Львівського військово-медичного клінічного центру ДПС України від 20.01.2026 року.

У відповідності до вимог ч. 1,2 ст. 171 ЦПК України, заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

З урахування наведених вище обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.

У відповідності до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

За наслідками розгляду заяви про скасування судового наказу встановлено, що при винесені судового наказу не було взято до уваги доводи, наведені заявником у заяві про його скасування, зокрема щодо наявності спору в частині існування фактичних договірних відносин між сторонами.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» зазначив, що рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента

Таким чином, на момент винесення судового наказу між стягувачем та боржником мав місце спір та з метою не допущення порушення принципу змагальності та диспозитивності, судовий наказ слід скасувати.

Щодо вимоги про стягнення суми сплаченого судового збору за подання заяви про скасування судового наказу слід зазначити наступне.

Положення ст. 164 ЦПК України не передбачає порядку розподілу судових витрат, а саме судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу. Частина друга вказаної статті передбачає лише можливість врахування суми судового збору, сплаченої за видачу судового наказу, до суми судового збору, яка має бути сплачена стягувачем при зверненні до суду в порядку позовного провадження.

Крім того, норми ст.171 ЦПК України також не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в тому числі за рахунок стягувача.

Суд зазначає, що в разі скасування судового наказу, стягувач має право звернутись до суду з позовом про стягнення з боржника відповідних витрат, а тому при скасуванні судового наказу розподіл судових витрат не здійснюється.

Оскільки ст.141 ЦПК України регулює питання розподілу судових витрат в позовному провадженні, а нормами розділу ІІ ЦПК України не передбачено стягнення із стягувача на користь боржника судового збору, сплаченого при поданні заяви про скасування судового наказу у разі її задоволення, то сплачений судовий збір не підлягає стягненню на користь боржника.

З огляду на викладене, у стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід відмовити, тому що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника, який звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника.

Водночас чинним процесуальним законодавством не передбачено відшкодування боржнику судових витрат у виді судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 126, 127, 128, 19, 127, 170, 171, 258, 260, 272, 353, 444 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з заявою про скасування судового наказу виданого Чернівецьким районним судом м. Чернівці 16.10.2025 року справі №725/9625/25.

Судовий наказ №725/9625/25 виданий Чернівецьким районним судом м. Чернівців року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогами про стягнення заборгованості за наданні житлово-комунальні послуги з вивезення побутових відходів в сумі 4590,62 грн., а також судових витрат скасувати.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина», що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала відповідно до вимог ст. 353 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.