Рішення № 133715524, 10.12.2025, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1312/25

Номер провадження по справі 2/387/706/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2025 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 18.08.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 20737,09 грн за кредитним договором №126325, укладеним 09.04.2018.

Свій позов ТОВ "Він Фінанс" обґрунтовує тим, що 09.04.2018 між ТОВ " Авентус Україна" та відповідачем укладено договір №126325 про надання фінансового кредиту, у формі електронного документу, з використанням електронного підпису. За умовами договору первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 3500,00 грн, строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. 12.04.2018 ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК Довіра та Гарантія" уклали договір факторингу № 1, відповідно до якого ТОВ "ФК Довіра та Гарантія " набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. Протоколом №1706 загальних зборів учасників ТОВ "Довіра та Гарантія" від 25.07.2024 назву змінено на ТОВ "Він Фінанс". Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків, тому станом на дату звернення до суду заборгованість перед позивачем становить 20737,09 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного розгляду не заперечує.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою. Крім того судом 04.11.2025 опублікувано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Процесуальні дії суду

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 08.09.2025, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 30.10.2025.

За наслідками судового засідання 30.10.2025 розгляд справи відкладено на 10.12.2025.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10.12.2025 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`явив, тому, враховуючи ч.8ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Протоколом №1706 загальних зборів учасників ТОВ "Довіра та Гарантія" від 25.07.2024 змінено назву товариства на ТОВ "Він Фінанс" (а.с.45).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.07.2024, ТОВ "Він Фінас" зареєстроване як юридична особа 21.05.2013, види економічної діяльності:82.91 надання інших фінансових послуг (основний) (а.с.10).

Судом встановлено, що 09.042018 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір №126325 про надання фінансового кредиту, відповідно до пункту 1.1 якого товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Згідно п.1.3. договору сукупна вартість кредиту складає 145,90 % від суми кредиту ( у процентному виразі) або 5106,50 грн (у грошову виразі) та включає в себе: проценти за користування кредитом 45,90% від суми кредиту ( у процентному виразі) або 1606,50 грн ( у грошову виразі). Пунктом 1.4 договору строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів. Згідно п. 1.5 договору кредит надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта. Відповідно до п.4.3.-4.4 договору у випадку повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 3 днів, після закінчення визначеного пунктом 1.4 цього договору строку користування кредитом, пеня та/або штраф за несвоєчасне виконання клієнтом зобов`язань за договором не нараховується. У випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству: пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90днів; на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100грн; на 0 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн; на 90 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн. (а.с.64,65).

Як свідчить графік розрахунків до договору про надання фінансового кредиту №126325 від 09.04.2018, який є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту №126325 від 09.04.2018, сторони погодили наступний графік розрахунків: дата повернення кредиту та сплатити нарахування процентів не пізніше 09.05.2018, сума кредиту 3500,00 грн, сума нарахованих процентів 1606,50 грн, разом до оплати 5106,50 грн. Для продовження строку користування кредитом необхідно сплатити 1606,50 грн (а.с.66).

Також позивачем надано довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 (.с.14).

З інформаційної довідки ТОВ "ФК "Вей Фор Пей" вих №5606-ВП від 22.05.2025, встановлено, що ТОВ ФК " Вей Фор Пей " повідомляє про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ "Авентус Україна" ВП-200417-1 від 20.04.2017, була проведена успішна транзакція сума 3500,00 грн, 09.04.2018, маска карки НОМЕР_1 , код авторизації 363211, номер транзакції в системи WayForPay- creditplus-259924 (а.с. 18-26).

З листа ТОВ "Авентус Україна" вих №4844/25-Е від 22.05.2025 , з метою надання вичерпної інформації щодо даних, які підтверджують видачу на платіжні картки клієнтів онлайн кредитів, встановлено, що: номер договору 126325, transaction code - creditplus-259924? ОСОБА_1 (а.с.40-44).

Отже, ТОВ "Авентус Україна" умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на обумовлену суму.

Згідно розрахунку заборгованості складеного ТОВ "Авентус Україна" , номер кредитного договору 126325, дата укладення кредитного договору 09.04.2018, сума боргу за тілом кредиту 3500,00 грн, сума боргу за відсотками 1890,00 грн, сума боргу за пенею та штрафами 10455,00 грн, сума загальної заборгованості 15845, 00 грн. (а.с.14 на звороті).

Відповідно до картки обліку договору (розрахунок заборгованості) складеного ТОВ "Авентус Україна" (договір та дата укладення №126325 від 09.04.2018, позичальник ОСОБА_1 ), за період з 09.04.2018 по 14.08.2018 наявна заборгованість за основним боргом 3500,00 грн, проценти стандартні 1890,00 грн, штраф 900,00 грн, пеня 9555,00 грн, загальна заборгованість 15845,00 грн (а.с.29-31).

Також судом встановлено, що 12.04.2018 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» уклали договір факторингу №1, відповідно до умов якого право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку за кредитними договорами, що укладені між ТОВ "Авентус Україна" та боржниками (а.с.35-37).

15.08.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладена додаткова угода №4 до договору факторингу №1 від 12.04.2018 (а.с.28).

Відповідно до копії реєстру прав вимог №5 від 15.08.2018 до договору факторингу №1 укладеного між ними 12.04.2018, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору №126325,і загальна сума заборгованості становить 5390,00 грн, з яких: 3500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 1890,00 грн заборгованість по процентам (а.с. 11,12).

За порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період прострочення з 23.02.2019 по 23.02.2022 у сумі 1427,35 грн та інфляційні втрати за період прострочення з березеня 2019 року по лютий 2022 року у розмірі 3464,74 грн на суму боргу 15845,00 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За вимогами ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору №126325 про надання фінансового кредиту укладеного 09.04.2018.

Відтак, оскільки відповідач взяв на себе певні зобов`язання, належним чином в установлений договором строк не виконав, за розрахунком позивача, на час звернення до суду, за ним рахується заборгованість за кредитним договором №126325 про надання фінансового кредиту укладеного 09.04.2018, у загальному розмірі 154845,00 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту 3500,00 грн, заборгованість по відсотках 1890,00 грн, заборгованість по пені та штрафам 10455,00 грн.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "Він Фінанс" посилалося на те, що товариство набуло права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №1 від 12.04.2018.

Згідно з ч. 1ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1ст.1080ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст.1082ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, суд вважає, що право позивача на повернення фактично отриманої суми кредитних коштів підлягає захисту в судовому порядку.

З огляду на те, що до суду не надано доказів погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за тілом позики в розмірі 3500,00 грн.

В той же час судом встановлено, що позивач неправильно здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами за договором №126325 про надання фінансового кредиту від 09.04.2018.

Як вбачається з умов договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність кредит в сумі 3500,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Сукупна вартість кредиту складає 145,90 % від суми кредиту ( у процентному виразі) або 5106,50 грн (у грошову виразі) та включає в себе: проценти за користування кредитом 45,90% від суми кредиту ( у процентному виразі) або 1606,50 грн ( у грошову виразі). Кредит надається строком на 30 днів.

Тому, за розрахунком суду, розмір заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за цим договором складає: 1606,50 грн (3500:45,90% = 1606,50 грн).

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що до заборгованості за договором №126325 про надання фінансового кредиту від 09.04.2018 позивачем включено пеню та штрафи в розмірі 10 445,00 грн.

Умовами договору №126325 про надання фінансового кредиту укладеного 09.04.2018 у п.4.3.-4.4 зазначено, що у випадку повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 3 днів, після закінчення визначеного пунктом 1.4 цього договору строку користування кредитом, пеня та/або штраф за несвоєчасне виконання клієнтом зобов`язань за договором не нараховується. У випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству: пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90днів; на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100грн; на 30 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн; на 90 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час, пунктом 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України ( який почав діяти з 04.07.2020) передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин, який надалі неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку та був відмінений 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023.

Тобто, законодавець визначив, що на період дії карантину, а саме з 04.07.2020 по 30.06.2023 позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь позикодавця неустойку, штраф, пеню.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє до 03.02.2026.

Відтак, нарахування пені в період дії воєнного стану в Україні суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

З огляду на вищевказані норми законодавства, відповідач, як позичальник був звільнений від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) штрафів/пені. Тому нарахування неустойки (штрафів/пені) за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання у період з 12.03.2020 по теперічшній час є незаконним.

Слід зауважити, що згідно розрахунку ТОВ «Авентус Україна» відповідачу нараховувались штраф та пеня, однак згідно копії реєстру прав вимог від 15.08.2018 ТОВ «Довіра та гарантія» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 126325, а саме за тілом кредиту у розмірі 3500,00 грн та за відсотками у розмірі 1890,00 грн (а.с.11), оскільки позивач до матеріалів справи не долучає розрахунок штрафів/пені, суд позбавлений можливості визначити період , порядок та механізм їх нарахування.

Відтак, суд не знаходить правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача штрафу/пені, а тому вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв`язку із необґрунтованістю.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про стягнення в примусовому порядку з ОСОБА_1 суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 3500,00 грн. та заборгованість по відсоткам у розмірі 1606,50 грн.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За вимогами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем зобов`язань по поверненню суми позики та сплати відсотків, позивач правомірно заявляє до стягнення три проценти річних та інфляційні втрати від простроченої суми.

Дослідивши розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що останній проводить нарахування на загальну суму боргу в розмірі 15845,00 грн, включаючи до даної суми і штрафні санкції, які судом визнані необгрунтованими. За наведеного, суд вважає розрахунок позивача необгрунтованим, тому відхиляє його.

Здійснивши власний розрахунок 3 % річних у межах визначеного позивачем періоду прострочення, з 23.02.2019 по 23.02.2022, з суми боргу 5106,50 грн судом отримано 460,00 грн. 3% річних. Розрахунок було здійснено за формулою - сума санкції = сума заборгованості х 3% річних х кількість днів прострочки /365 /100. Відтак, вимога про стягнення 3% річних від простроченої суми боргу підлягає до задоволення частково, в розмірі 460,00 грн.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат у межах визначеного позивачем періоду прострочення, за період з березеня 2019 року по лютий 2022 року, з суми боргу 5106,50 грн судом отримано 1116,61 грн . Розрахунок було здійснено за формулою - сума інфляції розраховується за формулою:[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] х [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]. Відтак, вимога про стягнення інфляційних втрат від простроченої суми боргу підлягає до задоволення частково, в розмірі 1116,61 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови вказаного договору, не повернув отримані в борг грошові кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права, а отже і наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту в розмірі 3500,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 1606,50 грн., суми інфляційних втрат від суми боргу за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 1116,61 грн. та 3% річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 460,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті133та частин першої - третьої статті137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір №33 про надання правничої допомоги від 22.03.2024 укладений між ТОВ "ФК Довіра та Гарантія" та адвокатським бюро «Анастасія Міньковської»; додаткову угоду до договору №433 про надання правничої допомоги від 22.03.2024; детальний опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської»; акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 04.07.2025; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 (а.с.32-34, 15, 13,9,38).

Відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 04.07.2025, адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» надано наступні послуги: підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості 5000, 00 грн.

Суд погоджується, що наведені у розрахунку витрати дійсно пов`язані з розглядом справи. Разом з тим, ураховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача, в розмірі 1611,39 грн

Відповідно дост.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 780,69 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,207,526,530,1046,1050,1054,1077,1081ЦК України,ст.12,13,81,137,141,263-265,280-282ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 126325 укладеного 09.04.2018 у сумі 6683 гривні 11 копійок (шість тисяч шістсот вісімдесят три гривні 11 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 3500,00 грн; заборгованість за відсотками 1606,50 грн; сума інфляційних втрат від суми боргу за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у сумі 1116,61 грн., 3% річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у сумі 460,00 грн;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 780 гривень 69 копійок (сімсот вісімдесят гривень 69 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 1611 гривень39 копійок (одна тисяча шістсот одинадцять гривень 39 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс"( 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО