Рішення № 133715492, 02.02.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1070/25

Провадження № 2/353/111/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання Мороз М.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , та земельні ділянки площами 0,2500 га, 0,5084 га та 0,2338, розташовані в с. Сокирчин Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в свою чергу успадкувала 1/2 частину вищевказаного домоволодіння після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що в нотаріальному порядку їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки не доведено факт родинних відносин між нею та ОСОБА_2 та факт шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зокрема, в копіях свідоцтв про народження та про одруження прізвище батьків зазначено без апострофа - « ОСОБА_4 ». У зв`язку з цим також просила суд в мотивувальній частині рішення суду встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 є її матір`ю, а також факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Окрім цього, позивачка просила суд витребувати у Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області та приватних нотаріусів Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. та ОСОБА_5 належним чином засвідчені копії спадкових справ після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3

11.12.2025 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ними відзиву на позовну заяву та роз`яснено право пред`явити зустрічний позов. Також вказаною ухвалою зобов`язано Тлумацьку державну нотаріальну контору Івано-Франківської області та приватних нотаріусів Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. та Дузінкевич С.М. надати суду належним чином посвідчені копії спадкових справ, у разі їх відкриття, та витяги про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкових справ, зокрема щодо майна: ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє місце проживання яких було с. Сокирчин Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

16.12.2025 року приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославська Н.В. направила до суду копію спадкової справи № 16/2017, заведеної після смерті ОСОБА_2

16.12.2025 року та 30.12.2025 року Тлумацька державна нотаріальна контора Івано-Франківської області та приватні нотаріуси Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославська Н.В. та ОСОБА_5 направили до суду письмові відповіді про відсутність заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_3

30.01.2026 року позивачка подала до суду заяву про зменшення позовних вимог, а саме просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , та в цілому на земельні ділянки площами 0,2500 га, 0,5084 га та 0,2338, розташованими в с. Сокирчин Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просила суд в мотивувальній частині рішення суду встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 є її матір`ю. Крім цього, у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог просила повернути їй судовий збір в розмірі 820,17 грн.

В підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, однак у своїй заяві про зменшення позовних вимог просила розгляд справи провести у її відсутності.

Представник відповідача Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в підготовче судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, однак подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позов визнає, не заперечує щодо його позитивного вирішення та просив розгляд справи провести без його участі.

У зв`язку з неявкою в підготовче судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов, з урахуванням зменшених позовних вимог, підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 030484 від 29.12.2003 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 27/31, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2500 га, призначена для індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва, розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625687603:02:008:0005 (а.с. 8). Вказані обставини також підтверджуються інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.12.2025 року (а.с. 11).

Також згідно з копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 030485 від 29.12.2003 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 27/30, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,5084 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625687603:02:008:0007 (а.с. 9). Вказані обставини також підтверджуються інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.12.2025 року (а.с. 12).

Також згідно з копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 030479 від 29.12.2003 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 27/32, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2338 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована в урочищі «За болотом» с. Сокирчин Івано-Франківського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625687603:04:003:0004 (а.с. 10). Вказані обставини також підтверджуються інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.12.2025 року (а.с. 13).

Також відповідно до копії свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Петрівської сільської ради 12.02.2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності (по 1/2 частині кожному) належить домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 (а.с. 6). Відповідно до копії виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 08.10.2021 року нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності, складається з житлового будинку, літньої кухні, стодоли, стайні, сараю, сараю, погрібу та огорожі (а.с. 7). Згідно з копією технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 11.10.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 розташовані житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, побудовані у період з 1970 року по 1990 рік, які не є самовільним будівництвом (а.с. 22-23).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 17). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 18). Ще за життя ОСОБА_2 посвідчила на ім`я позивачки заповіт, яким заповіла їй все належне їй на день смерті рухоме та нерухоме майно, що підтверджується копією заповіту від 01.03.1996 року (а.с. 16).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Так, згідно п. 2 постанови пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19) зазначено, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах».

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 442/1904/20 (провадження № 61-7816св21) зазначене, що «під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16».

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17 (провадження № 61-18392св19) вказано, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.01.2022 року по справі № 165/2486/19 (провадження № 61-1355св21).

З позовних вимог вбачається спір про право, а саме про визнання права власності на спадкове майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_2 , а тому позивачка звернулась також з взаємопов`язаною вимогою про встановлення факту родинних відносин між нею та її матір`ю ОСОБА_2 , оскільки встановлення даного факту має для позивачки юридичне значення та надає їй право на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 .

Так відповідно до копії повторного свідоцтва про народження позивачки її батьками вказано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 19). 21.02.1982 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та після державної реєстрації шлюбу їй було присвоєно шлюбне прізвище « ОСОБА_1 », що підстверджується копією повторного свідоцтва про шлюб (а.с. 20). Відповідно до копії свідоцтва про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з 07.02.1949 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 21).

Тобто у вищевказаних копіях свідоцтв про народження позивачки та про смерть спадкодавця наявна розбіжність у їх прізвищах, а саме прізвище позивачки та її батьків - « ОСОБА_4 », тоді як прізвище спадкодавця зазначено з апострофом - « ОСОБА_4 ».

Відповідно до копії довідки Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 53 від 10.03.2025 року по АДРЕСА_1 до дня смерті постійно проживала ОСОБА_2 та в управління спадковим майном після її смерті вступила її донька ОСОБА_1 (позивачка), яка проводила похорон матері (а.с. 14).

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає встановленим факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 (позивачка).

В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 року), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

ОСОБА_1 (позивачка) прийняла спадщину в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки вона у шестимісячний термін звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 46).

Дані обставини також підтверджуються копією спадкової справи № 16/2017, заведеної приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Водославською Н.В. після смерті ОСОБА_2 (мати позивачки) (а.с. 45-92), з якої вбачається, що ОСОБА_1 (позивачка) є єдиним спадкоємцем в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка бажала прийняти та прийняла спадщину, інших спадкоємців в порядку спадкування за законом та за заповітом, які б бажали прийняти спадщину, та які б мали обов`язкову частку у спадщині немає.

Позивачці ОСОБА_1 в нотаріальному порядку відмовлено в оформленні спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 (мати позивачки) у зв`язку з тим, що не доведено факт родинних відносин між нею та ОСОБА_2 (мати позивачки), що підтверджується постановою приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. № 592/02-31 від 27.10.2025 року (а.с. 4-5).

Зазначені обставини перешкоджають позивачці належним чином оформити спадщину, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 .

Отже на момент звернення до суду позивачка правомірно претендує на 1/2 частину спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а також на земельні ділянки в цілому, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 .

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України та ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах зі збереженням її цільового призначення.

Стаття 126 ЗК України передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Отже ОСОБА_1 (позивачка), будучи належним спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , має право на оформлення спадщини з переоформленням права власності на спадкове майно на своє ім`я.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачкою в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За встановлених судом обставин, позов, з урахуванням зменшених позовних вимог, слід задовольнити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Судом встановлено, що при подачі первісного позову ОСОБА_1 була зазначена ціна позову - 286813,80 грн., у зв`язку з чим позивачкою було сплачено судовий збір з розрахунку 1 відсоток ціни позову, а саме в сумі 2868,14 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 20Р5-ТМВК-25Р1-71Р9 від 09.12.2025 року (а.с. 30).

В подальшому, до розгляду справи по суті, позивачкою було зменшено розмір позовних вимог в частині визнання права власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальна вартість якого становить 164034,0 грн. (висновок про вартість об`єкта оцінки, а.с. 24), а саме зменшено до позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (164034,0 грн./2 =82017 грн.).

Отже розмір судового збору, який підлягав до сплати ОСОБА_1 , з розрахунку вартості спірного майна (82017,0 грн. + 97325,0 грн. +15970,38 грн. + 9484.42 грн. = 204796,80 грн), становив 2047,97 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 ЦПК України у разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги зменшення розміру позовних вимог, суд вважає, що клопотання позивачки про повернення судового збору слід задовольнити та повернути позивачці зайво переплачений судовий збір в розмірі 820,17 грн. (2868,14 грн. - 2047,97 грн.).

Водночас враховуючи те, що сторонами по справі не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, клопотань про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів до суду не надходило, суд не може вийти за межі заявлених вимог, а тому питання розподілу судових витрат між сторонами судом не вирішується.

На підставі ст.ст. 316-319, 368, 391, 392, 1216-1222, 1225, 1268 ЦК України, ст.ст. 81, 126, 131 ЗК України, керуючись ст. ст. 13, 82, 141, 176, 200, 206, 247, 263-265, 268, 273, 315, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов, з урахуванням зменшених позовних вимог, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 12.02.2001 року, виданим виконавчим комітетом Петрівської сільської ради, зареєстрованим в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації та записаним в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером 3 від 12.02.2001 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2625687603:02:008:0005, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 030484 від 29.12.2003 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 27/31, виданим на ім`я ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,5084 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2625687603:02:008:0007, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 030485 від 29.12.2003 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 27/30, виданим на ім`я ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,2338 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану в урочищі «За болотом» с. Сокирчин Івано-Франківського району Івано-Франківської області, кадастровий номер: 2625687603:04:003:0004, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 030479 від 29.12.2003 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 27/32, виданим на ім`я ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , надмірно сплачений судовий збір по платіжній інструкції № 20Р5-ТМВК-25Р1-71Р9 від 09.12.2025 року в сумі 820,17 грн. (вісімсот двадцять гривень 17 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА