Вирок № 133715455, 02.02.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/745/25

Провадження № 1-кп/348/167/26

02 лютого 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025092780000130 від 28.02.2025 щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чорнолізці Тисменицького району Івано-Франківської області, громадянина України, із вищою освітою, не працюючого, пенсіонера ЗСУ у військовому званні старший прапорщик, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченогоч.4 ст. 197Кримінального Кодексу України (далі КК),

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

встановив:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

В Івано-Франківській квартирно-експлуатаційній частині району обліковується земельна ділянка площею 1497,84 га військового містечка № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , яка розташована за межами населеного пункту с-ща Делятин (м. Івано-Франківськ-16).

Вищевказана земельна ділянка площею 1497,84 га державної форми власності використовується на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого військовій частині НОМЕР_3 (правонаступником якої є військова частина НОМЕР_4 ) серії ІІ-ІФ №000378 від 18.05.1995.

Наказом начальника Делятинського гарнізону від 27.12.2018 № 24 Г «Про закріплення земельних ділянок, казармено-житлового фонду і комунальних споруд та призначення відповідальних за їх експлуатацію» земельна ділянка площею 1497,84 га згідно Державного акту на право користування землею ІІ-ІФ № 000378 від 18.05.1995, виданого Надвірнянською районною радою, закріплена за наступними землекористувачами: військовою частиною НОМЕР_4 - 155,0400 га, ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» - 1315,8000 га, Івано-Франківська КЕЧ району - 7,0000 га, БУ-2 (під житловим фондом) - 20,0000 га.

Згідно Переліку закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд, затвердженого начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України 03.09.2010, територія військової частини НОМЕР_4 є закритим військовим містечком, яке має у своєму складі житловий фонд.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Згідно ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Окрім цього, відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Також, відповідно до ч. 1 ст. 115 ЗК України до зон особливого режиму використання земель відносяться території військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об`єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах, у зв`язку із чим земельні ділянки та споруди, що знаходяться на території вказаного закритого військового містечка №1 ( АДРЕСА_1 ), відносяться до зон особливого режиму використання.

Водночас, на території військового містечка № НОМЕР_2 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований та фактично проживає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, у порушення вимог ст. 77, 115, 125, 126 Земельного кодексу України, порушуючи право державної власності на вищевказані землі, достовірно знаючи про цільове призначення земель військового містечка № 1 та військової частини НОМЕР_4 - у вигляді земель оборони із особливим режимом їх використання, діючи умисно та керуючись корисливими мотивами, без будь-якого на те дозволу, ОСОБА_3 , у період часу з серпня по листопад 2009 року, на території свого місця проживання, а саме що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці шляхом здійснення будівництва (спорудження) капітальної споруди - гаража площею 28,85 кв. м. (шириною 4,53 м, довжиною 6,37 м) в особистих цілях (розміщення власного автотранспорту), чим здійснив обмеження до самовільно зайнятої земельної ділянки інших осіб, у тому числі військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 та службових осіб Будинкоуправління № 2 Івано-Франківської КЕЧ району, у розпорядженні яких знаходиться вказана земельна ділянка, тобто позбавив останніх права користування нею у вказаній площі, чим здійснив самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, вчинене щодо земельних ділянок в зонах особливого режиму використання земель.

2. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченеч.4 ст. 197-1КК України, а саме: самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, щодо земельних ділянок в зонах особливого режиму використання земель.

3. Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, визнав частково, пояснивши, що не усвідомлював протиправності своїх дій, оскільки вважав, що має право збудувати гараж поруч із житлом, наданим йому у користування як військовослужбовцю. При цьому зазначив, що факт порушення закону визнає.

Так, обвинувачений пояснив, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_4 йому було надано в користування квартиру у військовому містечку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордера. У зазначеній квартирі він проживає постійно до теперішнього часу.

У 2009 році, після виходу на пенсію, вирішив збудувати гараж для особистих потреб. На прибудинковій території, прилеглій до його житла, знаходився старий, занедбаний гараж, який він зніс, після чого на цьому місці влаштував новий фундамент, збудував стіни зі шлакоблоків висотою вісім рядів та накрив дахом споруду, фактично збудувавши новий гараж. Будівельні роботи проводив у період з серпня по листопад 2009 року.

Пояснив, що його житло і збудований ним гараж, розташовані на території закритого військового містечка поблизу АДРЕСА_1 . Зазначив, що право проживання на території військового містечка мають виключно особи, пов`язані з військовою частиною, сторонні громадяни тут житло не набувають.

За ордером йому було надано лише право користування квартирою, жодних документів на землю він не отримував і встановленому законом порядку не набував. Старий гараж, що раніше знаходився на подвір`ї, ймовірно належав попереднім мешканцям. Він його знiс і збудував новий, більших розмірів.

Для отримання дозволу на проведення будівництва до органів влади або КЕЧ (квартирно-експлуатаційного відділу) він не звертався. Визнає, що діяв без належних дозвільних документів, усвідомлює, що порушив закон.

Обвинувачений підтвердив, що знав про те, що земельна ділянка перебуває у власності Міністерства оборони України, однак вважав, що має право користуватися прибудинковою територією, оскільки проживає там на законних підставах як військовослужбовець.

На теперішній час він продовжує користуватися збудованим гаражем, у якому зберігає власні речі та інструменти.

4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.337 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) судовий розгляд проведено в межах обвинувачення, висунутого ОСОБА_3 , під час якого встановлено таке.

Допитаний у судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_7 підтвердив обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення.

Пояснив, що в Івано-Франківській квартирно-експлуатаційній частині району перебуває на обліку земельна ділянка площею 1497,84 га, на якій розташоване військове містечко за адресою: АДРЕСА_1 , поза межами населеного пункту селища Делятин ( АДРЕСА_1 ).Територія військової частини НОМЕР_4 є закритим військовим містечком, яке існує ще з радянських часів і має у своєму складі житловий фонд. Вказана земельна ділянка належить до земель Міністерства оборони України.

Представник зазначив, що КЕЧ не має повноважень самостійно надавати дозволи на будівництво або користування земельними ділянками, а може лише готувати документи для подання до Міністерства оборони України, яке уповноважене приймати відповідні рішення. Повноваження КЕЧ обмежуються видачею ордерів на житло.

Обвинуваченому ОСОБА_3 було видано лише ордер на користування службовою квартирою. Земельна ділянка для обслуговування житла йому не надавалась. Житловий фонд, розташований на території військового містечка, обслуговується КЕЧ самостійно.

ОСОБА_7 повідомив, що на території військового містечка не обліковуються гаражі, а лише житлові будинки. Виявлені на території гаражі є самовільно збудованими спорудами, зведеними без належних дозволів із незаконним захопленням земельних ділянок. У випадках виявлення таких фактів КЕЧ реагує у встановленому законом порядку.

Крім показів представника потерпілого, судом досліджені докази, які надані стороною обвинувачення на підтвердженняобставин, що мають значення для кримінального провадження.

Із протоколу огляду місця події від 04.03.2025 встановлено, що 04.03.2025 слідчий СВ Надвірнянського РВ поліції ГУНП в Івано-Франківській області, за участю ОСОБА_3 з використанням фотоапарата здійснив огляд місця події. Місцем проведення огляду є АДРЕСА_1 , де знаходиться будівля - гараж, розташований на земельній ділянці. Гараж квадратної форми, одноповерховий, вибудуваний з будівельного блоку, попереду наявні металеві ворота, які на момент огляду зачинені. Покрівля шифер. Розмір будівлі ширина 4,53 м, довжина 6,37 м, висота 2,09 м.

Із відповіді Івано-Франківської КЕЧ від 26.03.2025 за № 11/456 надано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та план військового містечка. Також повідомлено, що ОСОБА_3 із заявами щодо надання дозволу на зведення капітальної будови до Івано-Франківського КЕЧ району не звертався.

З плану військового містечка встановлено, що військове містечко АДРЕСА_1 . Площа 1497,8400 га. Земельна ділянка №1. Ділянка відведена рішенням Надвірнянського РРНД від 18.05.1995. Земельна ділянка відведена та використовується ДП «Прикарпатський військовий лісгосп», Івано-Франківського КЕЧ (району). Державний акт 11-1Ф №000378 1995 р., в/ч НОМЕР_3 . На плані зображено місце розкошування гаражу ОСОБА_3 .

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон від 19.03.2025 ОСОБА_3 не має у власності об`єкти нерухомості та відсутня інформація про зареєстрованого власника об`єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні також оголошені документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .

У суду немає сумнівів у психічному стані обвинуваченого ОСОБА_3 і суд вважає його осудним.

У ході судового розгляду суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення і захисту, із дотриманням принципу змагальності і свободи у поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.

5. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.

Після допиту представника потерпілого і дослідження доказів у справі обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, щиро розкаявся.

Під час допиту обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що саме він без дозвільних документів здійснив самовільне будівництво гаражу на самовільно зайнятій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , для власного використання. Обвинувачений отримав службове житло за цієї адресою у зв`язку з проходженням військової служби та знав про те, що військове містечко є закритим, а його землі відносяться до земель Міністерства оборони України.

Оцінивши пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 у сукупності з показаннями представника потерпілого ОСОБА_7 та матеріалами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що обвинувачений фактично визнав обставини самовільного будівництва гаража на самовільно зайнятій земельній ділянці та був достеменно обізнаний про те, що ця земельна ділянка належить до земель оборони, перебуває у користуванні Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району та входить до складу закритого військового містечка Міністерства оборони України.

Згідно з наданими доказами, обвинувачений не мав дозвільних документів на будівництво гаража, не отримував у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою, а тому його дії є самовільним зайняттям земельної ділянки оборонного призначення.

Відповідно до статті 40 Земельного кодексу України, громадяни України мають право за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування отримувати безоплатно у власність або в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і для гаражного будівництва - у межах норм, визначених цим Кодексом. Понад установлену норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами, тобто шляхом купівлі-продажу, дарування, міни чи інших законних способів набуття права власності.

Згідно зі статті 77 Земельного кодексу України ( в редакції на момент вчинення злочину), землями оборони визнаються земельні ділянки, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України. Такі землі можуть перебувати у державній або комунальній власності. Навколо військових чи інших оборонних об`єктів можуть створюватися захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування, а порядок використання земель оборони визначається законом.

Відповідно до статті 115 Земельного кодексу України, навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань створюються зони особливого режиму використання земель. Їх мета - забезпечити належне функціонування військових об`єктів, збереження озброєння, техніки та іншого військового майна, охорону державного кордону, а також захист населення, господарських об`єктів і довкілля від можливих наслідків аварій, стихійних лих чи пожеж.

Згідно із статтею 125 цього Кодексу, право власності, постійного користування або оренди на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації відповідного права.

Відповідно до статті 126 ЗК України ( в редакції на момент вчинення злочину), право власності чи користування земельною ділянкою посвідчується належними документами - державним актом, договором, свідоцтвом про спадщину або іншим документом, визначеним законом. Форми таких актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Аналіз правового регулювання у сфері земельних відносин свідчить, що земельна ділянка, на якій розташовано житловий будинок чи господарські споруди, може бути надана громадянину лише у встановленому порядку - на підставі відповідного рішення уповноваженого органу та після належного оформлення правовстановлюючих документів. Право власності або користування земельною ділянкою виникає лише після державної реєстрації такого права.

Будь-яке фактичне користування землею без правовстановлюючих документів не створює у особи законного права на неї та не надає повноважень щодо забудови.

Земельна ділянка, яку обвинувачений використовував для обслуговування будинку (службового житла), належить до земель оборони, що мають спеціальний правовий режим і можуть використовуватись виключно для потреб оборони та діяльності військових частин. Такі землі не підлягають передачі у приватну власність або користування фізичним особам без відповідного рішення компетентного органу.

Отже, з огляду на встановлені обставини, обвинувачений не мав правових підстав для володіння або користування спірною земельною ділянкою. Його дії щодо зведення будівель на ній є самовільними, здійсненими з порушенням встановленого порядку землекористування та вимог спеціального режиму використання земель оборони.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_3 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, оскільки він без відповідного дозволу самовільно зайняв земельну ділянку, яка перебуває у власності Міністерства оборони України, та здійснив на ній самочинне будівництво гаража.

Самовільне захоплення земельної ділянки та її самовільна забудова попередніми користувачами квартири не спростовує протиправний характер дій обвинуваченого.

6. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

7. Мотиви призначення судом покарання.

Прокурор вважає необхідним, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, призначити обвинуваченому покарання за ч.4 ст. 197-1КК із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Представник потерпілого просить призначити покарання виходячи з положень закону, не заперечує проти покарання запропонованого прокурором.

Обвинувачений пояснив, що усвідомлює наслідки вчинення, шкодує за свій вчинок, просить суд її суворо не карати. Погоджується із покаранням у виді штрафу, просить врахувати ту обставину, що він має пільгу як член сім`ї загиблого військовослужбовця у зв`язку з тим, що його рідний син загинув у зоні проведення АТО.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, те що ним відповідно до кваліфікації кримінальних правопорушень (ст.12 КК) вчиненийнетяжкий злочин.

Судом також враховуються обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.

Так, визначаючи міру покарання суд враховує, що обвинуваченим вчинене одне закінчене умисне кримінальне правопорушення. Кримінальним правопорушенням шкоди не завдано.

З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 випливає, що він має визначене і постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується задовільно, має добрий стан здоров`я, на обліку у психіатричному і наркологічному кабінетах не перебуває. За соціальними зв`язками: одружений, неповнолітніх дітей не має. Обвинувачений не працює, отримує пенсію ЗСУ, раніше не судимий.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

З урахуванням обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, враховуючи його особу, що обвинувачений в цілому по матеріалах справи характеризуються з позитивної сторони, враховуючи його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, розкаяння, висловлення жалю з приводу вчинених дій, а також враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, характер і ступінь тяжкості наслідків кримінального правопорушення, думку потерпілого з приводу призначення покарання, суд, керуючись ст.ст.65-67 КК України, знаходить можливим виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства.

Разом з тим, врахувавши наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , фактичні обставини вчиненого злочину, зокрема відкрите використання обвинуваченим самовільно збудованого іншими особами гаражу, який знаходився в безпосередній близькості від наданого йому службового житла, що могло створювати для нього уявлення правомірного використання земельної ділянки, з урахуванням особи винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, військовий пенсіонер, рідний син якого проходив військову службу в Збройних Силах України та загинув під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави, тому суд дійшов висновку, що зазначені обставини в своїй сукупності та співвідношенні істотно знижують ступінь суспільної небезпечності особи винного і вчиненого ним злочину і дають можливість застосувати до обвинуваченого положення ст. 69 КК та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст.197-1 КК у виді штрафу в розмірі в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень, оскільки виправлення обвинуваченого можливе із застосуванням іншого покарання, ніж передбачено санкцією ч.4 ст.197-1 КК, що ґрунтується на положеннях ст.ст. 50 і 65 КК, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання та є достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов у даному кримінальну провадженні потерпілим не заявлявся у зв`язку із тим, що кримінальним правопорушенням не заподіяна шкода.

Процесуальні витрати і речові докази відсутні.

На досудовому розслідуванні обвинуваченому запобіжний захід не обирався, підстави для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.100, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 197-1 КК України та призначити покарання із застосуванням ст..69 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісімсот тисяч п`ятсот) гривень.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не застосовувати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суду Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому роз`яснити право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1