Рішення № 133714640, 26.01.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 160/25461/25

Провадження № 2-а/201/19/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра - Батманова В.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи Головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду з безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Курлаєва Юлія Сергіївна, Головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду з безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Шмельов Микита Вячеславович про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

До Соборного районного суду міста Дніпра 16 січня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи Головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду з безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Курлаєва Юлія Сергіївна, Головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду з безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Шмельов Микита Вячеславович про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2025 суддею визначено суддю Батманову В.В., яка ухвалою від 03.12.2025 прийняла позов до свого провадження та призначила справу до розгляду в спрощеному провадженні.

В обґрунтування позову, позивач зазначав, що 03.07.2025 інспектором винесено постанову серії АВ № 00006610, згідно із якою 26.06.2025 о 17 год 36 хв., за адресою М-30, 949+491, Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF FT 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 12,122% (1.394 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон. Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. 03.07.2025 інспектором винесено постанову серії АВ № 00006612, згідно із якою 26.06.2025 о 18 год 51 хв., за адресою М-30, 949+608 (М-04, км 186+337), Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF FT 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 13,583% (1.562 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон. Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. 03.07.2025 інспектором винесено постанову серії АВ № 00006613, згідно із якою 27.06.2025 о 09 год 14 хв., за адресою М-14, 126+562, Миколаївська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF FT 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,470% (0.974 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон. Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. 03.07.2025 інспектором винесено постанову серії АВ № 00006617, згідно із якою 26.06.2025 о 20 год 41 хв., за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF FT 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 11,026% (1.268 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон. Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Позивач не погоджується з даною постановою, вважає, що вона винесена із порушенням вимог ст. 254 КУпАП, інспектором не з`ясовано належним чином всі обставини у справі, не враховані доводи правопорушника.

Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням було направлено копію позовної заяви та копію ухвали про відкриття провадження по справі.

Представник Державної служби України з безпеки на транспорті Бугаєнко С.С. надіслала суду письмові заперечення на позов, в яких зазначила, що 26.06.2025 о 17 год 36 хв., за адресою М-30, 949+491, Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF FT 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 12,122% (1.394 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон. 26.06.2025 о 18 год 51 хв., за адресою М-30, 949+608 (М-04, км 186+337), Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF FT 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 13,583% (1.562 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон. 27.06.2025 о 09 год 14 хв., за адресою М-14, 126+562, Миколаївська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF FT 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,470% (0.974 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон. 26.06.2025 о 20 год 41 хв., за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF FT 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 11,026% (1.268 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон.

Вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови, керувався Правилами дорожнього руху, КУпАП, в постанові чітко описані правопорушення, які були скоєні, а тому діяв в межах правового кола і не порушував норм процесуального права. Порушнику було роз`яснено положення ст.ст. 307, 308 КУпАП, а також права, передбачені ст. 268 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі ст.ст. 287 - 289 КУпАП. Також представник відповідача зазначив, що суб`єкт адміністративного правопорушення визначено вірно, оскільки підприємство за яким зареєстровано вказаний транспортний засіб знаходиться в стадії ліквідації і з моменту винесення ухвали про санацію до керуючого санацією переходять повноваження керівника підприємства-боржника, то саме він набуває статусу керівника юридичної особи. Враховуючи викладене, просила відмовити у позові.

Категорія адміністративного позову ОСОБА_1 підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 20, ч.1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, ст. 257, 286 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1, 3, 4 ст. 3 КАС України Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно зі ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

При розгляді справи встановлено, що 03.07.2025 інспектором винесено постанову серії АВ № 00006610, згідно із якою 26.06.2025 о 17 год 36 хв., за адресою М-30, 949+491, Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF FT 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 12,122% (1.394 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон. Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. 03.07.2025 інспектором винесено постанову серії АВ № 00006612, згідно із якою 26.06.2025 о 18 год 51 хв., за адресою М-30, 949+608 (М-04, км 186+337), Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF FT 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 13,583% (1.562 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон. Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. 03.07.2025 інспектором винесено постанову серії АВ № 00006613, згідно із якою 27.06.2025 о 09 год 14 хв., за адресою М-14, 126+562, Миколаївська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF FT 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,470% (0.974 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон. Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. 03.07.2025 інспектором винесено постанову серії АВ № 00006617, згідно із якою 26.06.2025 о 20 год 41 хв., за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF FT 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 11,026% (1.268 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон. Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248). Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку). Статтею 268 Кодексу встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу). Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення. Зміст постанови, що оскаржується, відповідає і вимогам статті 283 КУпАП.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007, одним із принципів здійснення державного контролю є презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Згідно із ч.10 та ч.11 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства, в ході процедури розпорядження майна, розпоряднику майна, заборонено втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника.

Відповідно ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор це арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Згідно ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

-господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

-у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

-припиняється нарахування неустойки (штрафу,пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Відповідно ч.3 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов`язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії бля працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (конторлю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Ч.1 ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства, передбачено, що з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі, можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.

Отже, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Таким чином, зазначена посадова особа, в даному випадку позивач, при вирішені певного кола питань є обмеженою нормами специфічного законодавства про банкрутство, тому викладені обставини свідчать про відсутність у позивача реальної можливості не допускати порушення, зазначені в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, не порушуючи норм спеціального закону, та відповідно відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, про що свідчить звернення позивача із заявою про вчинення кримінального правопорушення, незаконного заволодіння транспортним засобом DAF FT 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі N 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.02.2019 у справі №127/163/17-а, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)( ст. 90 КАС України ).

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірної постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних постанов, та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Приймаючи до уваги поважність причин пропуску позивачем строку на подачу адміністративної позовної заяви, про що зазначено в позовній заяві, вважаю за можливе поновити ОСОБА_2 строк на подачу даної адміністративної позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 4, 12, 46, 72, 77, 229, 241-256, 257, 286 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на подачу адміністративної позовної заяви до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи Головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду з безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Курлаєва Юлія Сергіївна, Головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду з безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Шмельов Микита Вячеславович про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанови серії АВ № 00006610, АВ № 00006612, АВ № 00006613, АВ № 00006617 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, винесені Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду з безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Шмельовим Микитою Вячеславовичем скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.

Апеляційна скарга подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В.В. Батманова