Рішення № 133712900, 02.02.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 02.02.2026

Справа № 334/8565/25

Провадження № 2/334/488/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02. 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпова І. М.,

за участю секретаря Мандик М. О.,

представника позивача ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

10.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області про визнання права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території Україні у м. Енергодар, Запорізької області.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області № 679/129/25 від 04.02.2025 року, на підставі якого здійснено відповідний актовий запис № 37 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 07.02.2025 року Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

За життя ОСОБА_2 був працівником ДТЕК «Запорізька теплова електрична станція». Від ДТЕК ЗаТЕС ОСОБА_2 було видане Свідоцтво про право власності на житло № 387 від 04.02.1994 року ДТЕК Запорізька ТЕС, орган приватизації Запорізька ГРЕС. Згідно даного Свідоцтва квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної власності - рос.м. « ОСОБА_3 ». Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) №387 від 04.02.1994 року.

Вказану квартиру, та все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, померлий ОСОБА_2 , за життя, заповів своїй онуці ОСОБА_1 .

З метою оформлення спадщини за заповітом позивач звернулася до приватного нотаріуса Олєйнікової О. В. із заявою про прийняття спадщини, отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 275/02-31 від 18.07.2025 року, у зв`язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на об`єкт нерухомого майна, належний померлому.

Дані щодо права власності померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на спадкове майно відсутня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (в тому числі в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав), що підтверджується Інформацією з ДРРПННМ та РПВННМ № 446786421 від 08.10.2025 року.

Також неможливо отримати доступ до інформації з паперового архіву Бюро технічної інвентаризації в місті Енергодар Запорізької області або Запорізька ГРЕС, чи іншого органу приватизації, як і не відомо, чи збереглися їх архіви взагалі. Також даний об`єкт нерухомого майна не зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно взагалі і в тому числі за будь якою іншою особою, згідно Інформації з ДРРПННМ та РПВННМ № 446789137 від 08.10.2025 року.

07.10.2025 року представником позивача направлено запит до ДТЕК «Запорізька ТЕС» з питанням щодо підтвердження видачі у власність ОСОБА_2 квартири за вказаною адресою. У зв`язку з повною прихованою інформацією про контакти та адресу релокації Запорізька ТЕС з м. Енергодар на іншу територію України, повну відсутністю відомостей про юридичну особу в ЄДРЮО ГО та ФОП, запит направлено на єдину наявну адресу, загальну адресу електронної пошти групи ДТЕК info@dtek.com. Інформації про підтвердження отримання запиту не надходила, на день подачі позовної заяви відповіді не надійшло.

Позивач не має змоги надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, у зв`язку із втратою оригіналів правовстановлюючих документів та окупацією міста Енергодар, відповідно відсутністю доступу та релокації БТІ м. Енергодар, в якому зберігався архів на паперових носіях, та відсутності доступу до архівів ДТЕК «За ТЕС», та органу приватизації Запорізька ГРЕС які б могли підтвердити право власності померлого на спірне майно та його реєстрацію на паперових носіях.

Інформація про реєстрацію квартири на свідоцтві відсутня, але стоїть підпис та печатка уповноваженої особи, а в технічному паспорті на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в графі орган, що здійснив реєстрацію, вказано «ЖКВ ЗаДРЕС», відповідно квартира була зареєстрована за власником, але на паперових носіях, подібна інформація міститься і в Договорі № 387 від 04.02.1994 року про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, розділ 1, абзац 2 «Зазначена квартира зареєстрована за ОСОБА_2 , як приватна власність у рос. «За ГРЭС» по реєстру № 387 від 04.02.1994 року на підставі рос.м. «Закону о приватизации».

Право власності та користування померлим ОСОБА_2 нерухомістю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , також підтверджується фотокопією технічного паспорта №387 виданого ЖВК За ДРЕС на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де в графі власник прописано « ОСОБА_2 ». Також право власності померлого підтверджується наявною фотокопією договору № 387 від 04.02.1994 року про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території між рос.м. «Запорожской ГРСЭ», яке згідно даного договору є власником будинку та рос.м. « ОСОБА_3 », який згідно даного договору є власником квартири.

Згідно відповіді Енергодарської міської військової адміністрації № 02-32/1096 від 08.10.2025 року громадянин ОСОБА_2 за даними Реєстру територіальної громади був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 26.08.1976 по 07.02.2025 роки. Особу знято з реєстрації місця проживання 07.02.2025 року за датою здійснення актового запису про смерть. Інших осіб на день смерті ОСОБА_2 за вказаною вище адресою, зареєстровано не було.

Відповідно померлий ОСОБА_2 безперервно прожив в спірній квартирі більше 48 років, і на день смерті також проживав, утримував і був зареєстрований за вказаною адресою. У зв`язку із окупацією м. Енергодар, не є можливим надати паперові квитанції про сплату комунальних послуг та укладення договорів про надання комунальних послуг, але позивачкою надано скріншоти з інтерент додатку «Приват 24» про здійснення оплати за комунальні послуги наданих за адресою: АДРЕСА_1 в яких зазначено особові рахунки оформлені на ОСОБА_2 . Наявні квитанції за період 06.11.2021 року, 3 сплати за: електричну енергію, спожитий газ, тепловодоканал комунальні послуги. 12.01.2022 року 3 сплати за: оплата та розподіл природного газу, спожитий газ, електроенергію. 07.05.2022 року 4 сплати: оплата та розподіл природного газу, тепловодоканал, спожитий газ, електроенергія. 09.05.2025 року 1 сплата тепловодоканал. 25.05.2025 року 2 сплати: тепловодоканал, електроенергія. Відповідно потім рахунки надходити перестали.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Пояснила, що дід позивача помер у м. Енергодар Запорізької області, факт смерті був встановлений рішенням суду. ОСОБА_2 працював на Запорізькій ГРЕС, отримав від підприємства квартиру, в якій проживав до своєї смерті. Позивач звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадщини, але їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів. Крім того, нотаріус також встановив, що право власності на спадкове майно також не зареєстровано у державному реєстрі речових прав. Отримати будь-яку інформацію щодо квартири не можливо. оскільки м. Енергодар є тимчасово окупованою територією України. Проте, представник позивача вважає, що зібраних доказів достатньо для визнання права власності на спадкове майно.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Приватний нотаріус Олєйнікова О. В. у судове засідання не з`явилася, 12.01.2026 року надіслала заяву про розгляд справи за її відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті м. Енергодар, Василівський район, Запорізька область, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , копією рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області №679/129/25 від 04.02.2025 року.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . 09.08.1975 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_4 , змінила прізвище ОСОБА_8 на ОСОБА_9 .

Таким чином, ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії заповіту, посвідченого 01.11.2005 року приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Муравський Л. Й. заповів усе своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі, все що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області від 01.10.2025 року. 24.04.205 року було заведено спадкову справу №63/205 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 .

Постановою від 18.07.2025 року, приватним нотаріусом Олєйниковою О. В. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю у спадкоємця ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на вказане майно.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло № 387 від 04.02.1994 року, виданого Запорізька ГРЕС, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . На зворотному боці вказаної копії свідоцтва міститься штамп про реєстраційний напис який уповноваженою особою не заповнений, відсутні підписи та печатка уповноваженої особи.

Оригінал вказаного свідоцтва №387 від 04.02.1994 року у позивача відсутній.

Також, позивачем надано копію технічного паспорту №387 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на титульному аркуші якого міститься напис, що квартира перебуває у власності ОСОБА_2 . Оригінал вказаного технічного паспорту у позивача також відсутній.

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, від 08.10.2025 року, за параметрами запиту « ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 » та « АДРЕСА_1 », інформація відсутня.

Відповідно до відповіді виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області від 08.10.2025 №02-32/1096, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за даними реєстру територіальної громади був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 26.08.1976 року по 07.02.2025 року ( по день смерті). Інших осіб, зареєстрованих за вказаною адресою не було.

Скріншоти з додатку «Приват24» та копію договору про участь у витратах га утримання будинку від 04.02.1994 року, підтверджують лише оплату комунальних послуг, за рахунками, які були оформлені на ім`я ОСОБА_2 .

Згідно з положеннями ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Судом встановлено що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що мотивовано нотаріусом відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" набрав чинності з 12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року, а не нормами ЦК України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Проте, згідно копії свідоцтва № 387 , ОСОБА_2 набув права власності на спірну квартиру у 1994 році згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», на якому повинен би міститися реєстраційний напис. Проте на копії свідоцтва вказаний реєстраційний напис не заповнений.

Жодних інших належних доказів, які б свідчили про набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку немає.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку у відмові у задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Енергодарська міська рада Василівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 20514818, юридична адреса: Запорізька область, Василівський район, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд 11.

Суддя: Філіпова І. М.