Ухвала суду № 133712089, 30.01.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2516/25

Номер провадження 1-кп/504/368/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2026 рокус-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025160000000073 від 30.01.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.113 КК України,

встановив:

До Доброславського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025160000000073 від 30.01.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.113 КК України.

17.06.2025 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №22025160000000073 від 30.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.113 КК України зі сторони обвинувачення та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі сторони захисту, за участю захисника - адвоката ОСОБА_10 в порядку, передбаченому ст.ст.468,469,472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з вказаною угодою сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних, для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.113 КК України. ОСОБА_6 беззастережно визнає свою винуватість в повному обсязі пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.113 КК України закінчений замах на диверсію, за ознаками: вчинення з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинене в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту.

Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_6 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.113 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна. Із застосуванням, відповідно до вимог ст.96-2 КК України, спеціальної конфіскації мобільного телефону марки «TecnoBD4i», IMEI НОМЕР_1 .

При цьому, сторони підтвердили, що розуміють і усвідомлюють наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, в тому числі і умисного, передбачені ст.476 КПК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні просив вказану угоду про визнання винуватості затвердити і призначити узгоджене в ній покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.113 КК України, в обсязі обвинувачення. зазначив, що він цілком розуміє суть обвинувачення, яке йому пред`явлено, в повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування, щиро розкаявся. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 просила затвердити угоду про визнання винуватості.

Представник потерпілого ОСОБА_8 залишив вирішення даного питання на розсуд суду.

Заслухавши думку сторін судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, колегія суддів приходить до такого висновку.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України (зокрема, щодо змісту та порядку укладення угоди) і закону України про кримінальну відповідальність (зокрема, щодо узгодженої міри покарання, звільнення від його відбування з випробуванням), наявність підстав для відмови в її затвердженні (ч.7 ст.474 КПК України), заслуховує думку сторін щодо можливості затвердження угоди, яка розглядається.

Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1)умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Як вбачається із викладу фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.113 КК України, викладених в обвинувальному акті, після початку повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на територію України, однак не пізніше 20 січня 2025 року у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел направлений на вчинення диверсій, з метою ослаблення держави шляхом вчинення підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення.

Так, ОСОБА_6 , будучи мешканцем с-ща Доброслав Одеської області, приступив до реалізації свого злочинного умислу, а саме за невстановлених обставин та у невстановлений час та місці, але не пізніше січня 2025 року, використовуючи невстановлений мобільний пристрій, зі встановленим Інтернет додатком месенджеру «Telegram», за допомогою зазначеного месенджеру «Telegram» (сервіс для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами), встановив зв`язок із невстановленою особою, що діє в інтересах держави агресора - РФ з позивним « ОСОБА_11 », яка в ході спілкування з ОСОБА_6 , виступила з пропозицією і вказівками здійснювати з метою ослаблення держави на території м. Одеси і Одеської області підпали релейних шаф сигнальних установок та інших засобів управління рухомим складом Одеської залізниці, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, за грошову винагороду. На вказану пропозицію і вказівки ОСОБА_6 , відповів згодою.

Відтак, ОСОБА_6 , бажаючи виконати поставлене завдання та отримати грошову винагороду, будучи місцевим мешканцем, володіючи знаннями про місцевість, шляхи та способи відходу після вчинення підпалу, місць приховання знарядь та слідів злочину, наявні на відповідній території об`єкти критичної інфраструктури та споруди, які забезпечують її діяльність, у невстановлені дату та час здійснив перевірочні виїзди з метою встановлення об`єкта посягання.

Надалі, в якості об`єкта диверсії ОСОБА_6 обрав батарейну та релейну шафи вхідного світлофора Ч на залізничній станції «Куліндорове» Одеської філії AT «Укрзалізниця». Попередньо про виявлений об`єкт залізниці, ОСОБА_6 повідомив невстановлену особу, яка після аналізу та вивчення зібраних ОСОБА_6 матеріалів, погодила зазначений об`єкт та вчинення дій, направлених на його пошкодження.

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення диверсії, діючи на виконання вказівки невстановленої особи, що діє в інтересах держави агресора - РФ, 24.01.2025 року приблизно о 13 год. 00 хв. ОСОБА_6 приїхав на невстановленому транспортному засобі до залізничної станції «Куліндорове» Одеської філії АТ «Укрзалізниця», звідки вирушив до місцезнаходження зазначених батарейної та релейної шаф, попередньо підшукавши засоби для вчинення диверсії, а саме бензин у пластиковій ємності та запальничку.

Завершуючи вказані протиправні дії по вчиненню диверсії в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту України з Російською Федерацією, 24.01.2025 року приблизно 14 год. 30 хв., ОСОБА_6 діючи умисно, на виконання завдання невстановленої особи, що діє в інтересах держави агресора - РФ, будучи обізнаним щодо розпочатої у 2014 році збройної агресії Російської Федерації проти України, яка 24.02.2022 року набула характеру широкомасштабного військового вторгнення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді загрози національній безпеці в економічній і воєнній сферах, а також державній власності, переслідуючи мету ослаблення держави в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту, вчинив дії, спрямовані на пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, а саме здійснив підпал батарейної та релейної шафи вхідного світлофора Ч на залізничній станції «Куліндорове» Одеської філії АТ «Укрзалізниця» на території с. Красносілка Одеського району Одеської області, які відносяться до об`єктів критичної інфраструктури стратегічного призначення. При цьому, ОСОБА_6 облив вищевказані прилади бензином з пластикової ємності та за допомогою запальнички підпалив вказану суміш, внаслідок чого відбулося займання вищевказаних шаф, однак за результатами займання обладнання шаф не постраждало.

Разом з тим, ОСОБА_6 паралельно за допомогою відеокамери невстановленого мобільного пристрою, знімав весь процес підпалу на відеозапис, на вказівку невстановленої особи, що діє в інтересах держави агресора - РФ, з метою подальшого надсилання останньому вказаного відеозапису в якості звіту про вчинену диверсії.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.113 КК України, яке кваліфікується як закінчений замах на диверсію, за ознаками: вчинення з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинене в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту.

Так, відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 відносяться до особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Між тим, відповідно до п.3 ч.4 ст.469 КПК України особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.113 КК України є внутрішня безпека України, її економічна основа. Додатковими об`єктами можуть бути: життя, здоров`я людей, екологічна безпека, власність.

З об`єктивної сторони диверсія виявляється у таких формах: 1) вчинення вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння їм тілесних ушкоджень чи іншої шкоди здоров`ю, зруйнування або пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; 2) у вчинення дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.2 ст.113 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 не відноситься до категорії особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою, оскільки воно вчинене ОСОБА_6 одноособово, а тому затвердження зазначеної угоди буде суперечити вимогам ст.ст. 469, 474 КПК України.

Крім того, відповідно до абз 2 п.3 ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Письмової згоди представника потерпілого на затвердження угоди, долучено не було.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст наданої сторонами угоди про визнання винуватості, колегія суддів приходить до висновку про те, що прокурором під час укладання угоди про визнання винуватості не були враховані вимоги п.3 ч.4 ст.469 КПК України, що в свою чергу має наслідком виконання вимог п.1 ч.7 ст.474 КПК України, що унеможливлює її затвердження.

Згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити у її затвердженні та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 468-475 КК України.

Пункт 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» визначає, що якщо угоди (незалежно від її виду) досягнуто під час досудового розслідування, після виконання процесуальних дій, передбачених статтями 290, 291 КПК України, складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт разом із підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Відповідно до п.18 зазначеної постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов`язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.

Як зазначив прокурор досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні було закінчено, всі слідчі дії для збирання доказів щодо доведення вини обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні були проведені, і необхідності в проведенні додаткових слідчих дій під час досудового розслідування немає.

Враховуючи викладене наявні достатні підстави для продовження підготовки справи до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.314-316,372,468,469,474 КПК України, колегія судів,

постановила:

Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 17.06.2025 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №22025160000000073 від 30.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.113 КК України зі сторони обвинувачення та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі сторони захисту, за участі захисника - адвоката ОСОБА_12 .

Продовжити підготовку справи до судового розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3