Рішення № 133711960, 26.01.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6568/24

Провадження № 2/496/1113/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Сурженко К.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект центр» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами № 3244811096-102139 від 29.07.2021 року та № 100494011 від 31.07.2021 року у розмірі 70428 грн 65 к. та понесені судові витрати по справі на сплату судового збору у розмірі 3028 грн та на правову допомогу у розмірі 16000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29.07.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та відповідачем укладено договір № 3244811096-102139. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заяви по надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 3500 грн. Згідно п.п. 2.3 Договору позики, дата видачі кредиту 29.07.2021 року, дата повернення кредиту 18.08.2021 року (включно), термін користування кредитом 20 діб. Умовами договору позики на період, зазначений в п.п. 2.3 Договору, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1,95% за кожен день користування кредитом. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти. Проте відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

18.11.2021 року укладено договір № 18-11/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3244811096-102139.

10.01.2023 року укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 3244811096-102139.

Позичальник своїх зобов`язань за договором позики належним чином не виконує, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 27441 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3500 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на дату відступлення права вимоги 23941 грн.

31.07.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено договір № 100494011, шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1.2 Договору загальна сума (загальний розмір) кредиту становить 7300 грн. Відповідно до п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом: 10,95 грн, нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Кредитодавець на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти в сумі 7300 грн шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача. Відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

30.11.2021 року укладено договір № 30-11-65, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 100494011.

10.01.2023 року укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 100494011.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 42987 грн 65 к., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 6570 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на дату відступлення права вимоги 36417 грн 65 к.

Оскільки відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість за кредитними договорами, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Окрім судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 3028 грн, позивач також просить суд відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн.

Від представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог. Свої доводи мотивує тим, що в матеріалах справи відсутні й суду не надано будь-які належні, допустимі і достовірні докази перерахування кредитних коштів за кредитними договорами позичальнику відповідно до вимог Цивільного кодексу України. На підтвердження переказу коштів позивачем надано квитанцію про сплату № 100220840 від 29.07.2021 року від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та платіжне доручення №30544421. З зазначених довідок неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійснені операції. Такі довідки не є розрахунковим документом та не підтверджує переказу коштів, операцій по банківському рахунку, оскільки такий документ не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містить повного номера картки, з чого можна було б встановить факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача. Крім того, з наданого суду документа слідує, що грошові кошти були перераховані через посередника. У наданих позивачем кредитних договорах відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Надане позивачем платіжне доручення не містить обов`язкових реквізитів, що передбачені для такого виду фінансових документів згідно із Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні». Представник відповідача вважає, що сама по собі надана довідка сформована платіжним сервісом ТОВ «УПР» системою Ipay.ua, не є належним та достатнім доказом виникнення та існування між кредитором та відповідачем кредитних відносин та доказом заборгованості. Інших документів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів від позивача на умовах договору кредитування, так само як і розрахунку заборгованості, графіку погашення платежів, виписки по кредитному договору, позивачем не надано. Також представник відповідача зазначила, що у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за кредитним договором, однак наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором складений самим кредитором, і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції. По них не можна вирахувати коли заборгованість була переведена в прострочену, чи були сплати з боку відповідача, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані, коли вони були нараховані. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, не є борговим документом та належним доказом, що доводить отримання кредиту. Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Представник відповідача вважає, що сума заборгованості по відсотках, нарахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як вбачається із Анкети-заяви на кредит № 100494011 від 31.07.2021 року строк кредиту 15 днів, з датою повернення 15.08.2021 року. Втім, у розрахунку заборгованості сума процентів нарахована станом на 29.10.2021 року. У справі відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до відповідача від первісних кредиторів до позивача, в той же час, позивачем не надано підтвердження сплати первісним кредиторам коштів за договором факторингу, як того вимагає Закон. Таким чином, у справі відсутні належні та допустимі докази передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача. Представник відповідача вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим. Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 16000 грн представник відповідача зазначила, що зазначена сума коштів за надання правової допомоги є завищеною, неспівмірною із складністю справи та підлягає зменшенню.

Від представника позивача Ткаченко М.М. надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі та зазначила наступне. Щодо перерахування коштів на виконання умов укладеного договору № 100494011 ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти у розмірі 7300,00 грн, що підтверджується долученим до позовної заяви платіжним дорученням № 30544421, відповідно до якого 31.07.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 7300,00 грн на картку № НОМЕР_1 . Отримувач коштів відповідач, призначення: кошти згідно договору №100494011. На підтвердження виконання умов укладеного договору № 3194705904-53347, позивачем наданий лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з якого вбачається, що 28.07.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 3500,00 грн на картку НОМЕР_2 . Аналогічна інформація міститься в квитанції. Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів, отже твердження відповідача не заслуговують на увагу. Представник позивача звертає увагу, що відповідач тривалий час частково погашав заборгованість по обох кредитах, що вказує на визнання факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. Разом з тим, для спростування заперечень відповідача, було подано клопотання про витребування доказів. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Сторонами було погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Щодо відступлення прав вимоги представник позивача зазначає, що відповідно до договору № 30-11-65 від 30.11.2021 року в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі реєстру боржників та докази сплати грошових коштів Клієнтом Фактору. Відповідно до договору № 18-11/21 від 18.11.2021 року, права вимоги вважаються відступленими (переданими) Кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді. Матеріали справи містять акт приймання-передачі реєстру боржників та сам реєстр боржників. Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт Капітал» та, в свою чергу, від ТОВ «Вердикт Капітал» до Позивача прав вимоги кредитними договорами, укладеними з відповідачем. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь Позивача, представник зазначила, що відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Договірні відносини між позивачем та адвокатом за договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права відповідача у справі.

Від представника відповідача надійшло заперечення, в якому представник просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та зазначила, що згідно з принципом змагальності саме позивач має довести перерахунок кредитних коштів відповідачеві, а перекладання цього обов`язку на відповідача нівелює застосування принципу змагальності. Під час виконання кредитором своїх зобов`язань по наданню кредитних коштів позичальнику, самим кредитором здійснюються такі дії, які повинні достатньо підтверджуватися договорами в тій формі і в тому змісті, в якому укладено між сторонами договірні правовідносини. Отже, докази про них мають бути вже створеними і саме сторона позивача повинна доводити обставини, на які посилається в позові. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості, але не підтверджують її наявність, походження та розмір. З урахуванням того, що наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, можна зробити висновок, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунку.

Від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в якому вона зазначила, що відповідача частково сплачував заборгованість по обох кредитах, що свідчить про визнання факту укладання договору, отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. Таким чином, поведінка відповідача вказує на визнання кредитних правовідносин, а заперечення відповідача є недоречними. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Отже, заперечення відповідача щодо розміру заборгованості лише через відсутність банківських виписок, без спростування наданого позивачем розрахунку є недоречна та не заслуговує на увагу.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, проте подала до суду клопотання, в якому просила провести судове засідання без її участі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись про день слухання справи належним чином, про причини неявки суд не повідомили, а тому суд, приймаючи до уваги клопотання представника позивача, вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

В статтях 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття З Закону України «Про електронну комерцію»).

Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене вище, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

В судовому засіданні встановлено, що 29.07.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та відповідачем укладено договір позики № 3244811096-102139 «Проста позика». Відповідно до договору позики № 3244811096-102139 від 29.07.2021 року (а.с. 7-12) передбачені наступні умови:

п.п. 2.1. За цим договором Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів, за фактичний строк користування кредитом, у порядку встановленому цим Договором.

п. 2.2. Кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту): 3500,00 грн.

п. 2.3. Строк період користування кредитними коштами складає 20 (днів) та починається з 29.07.2021 року та закінчується 18.08.2021 року (включно).

п. 2.4. Цільове призначення кредиту (мета використання): споживчі потреби, у т.ч. придбання Позичальником будь-яких товарів, робіт, послуг для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

п. 2.5. За користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1).

п. 2.6. Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цим Договором, не може бути збільшений без письмової згоди Позичальника.

п. 2.7. Плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів користування кредитом, визначену у п.п. 2.3 цього Договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок Товариства.

п. 3.2. Кредит надається одноразово шляхом перерахування коштів виключно на рахунок Позичальника, зазначений Позичальником при подачі Заяви про надання кредиту.

Відповідно до Графіку розрахунків (Додаток № 1 до Договору позики № 3244811096-102139 «Проста позика») наявні наступні умови: дата видачі кредиту/дата платежу: 29.07.2021 18.08.2021; кількість днів у розрахунковому періоді: 20; чиста сума кредиту: 3500,00 грн; проценти за користування кредитом: 1360 грн; загальна вартість кредиту: 4860 грн (а.с. 12 зв.-13).

Вказаний Договір укладений з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом направлення через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора «W9CETZ24».

На підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, позивачем наданий лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 2873_240906115937 від 06.09.2025 року, відповідно до якої було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 29.07.2021, 18:26:08 на суму 3500,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі Ipay.ua 100220840, призначення платежу: зачислення 3500 грн на картку НОМЕР_2 , а також підтверджується квитанцією за сплату № 100220840 від 29.07.2021 року (а.с. 23 зв.-24).

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 02.06.2025 року за № 20.1.0.0.0/7-250523/1893-БТ, на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . За період 29.07.2021 29.08.2021 р.р. наявне зарахування на суму 3500,00 грн та 7300,00 грн. Відповідно до виписки за договором № б/н, 29.07.2021 року наявне зарахування на картку грошових коштів у розмірі 3500,00 грн (а.с. 114-118).

31.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 100494011 (індивідуальна частина). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами правил надання коштів у позику. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився за посиланням на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послугами, що передбачені ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив вказаний договір та правила надання грошових коштів у кредит, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання вказаного договору. Відповідно до договору про споживчий кредит № 100494011 (індивідуальна частина) від 31.07.2021 року встановлені наступні умови кредитування: п. 1.2 Сума (загальний розмір) кредиту становить 7300,00 грн; п. 1.3 Кредит надається строком на 15 днів з 31.07.2021 року (строк кредитування); п. 1.4 Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 15.08.2021; п.п. 1.5.1 Комісія за надання кредиту: 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово; п.п. 1.5.2 Проценти за користування кредитом: 10,95 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; п.п. 1.6 Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; п. 1.7 Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3 цього Договору (а.с. 16-20).

Додатком № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 100494011 від 31.07.2021 року є Графік платежів, який підписаний відповідачем 31.07.2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором. В Графіку платежів наявні наступні умови: дата видачі кредиту/дата платежу: 31.07.2021 15.08.2021; кількість днів у розрахунковому періоді: 15; чиста сума кредиту: 7300,00 грн; проценти за користування кредитом: 10,95 грн; загальна вартість кредиту: 7310,95 грн (а.с. 20 зв.).

На виконання переддоговірних обов`язків 31.07.2021 року позичальника було ознайомлено з Паспортом споживчого кредиту продукту (а.с. 21).

Вказаний Договір, Додаток № 1 та паспорт споживчого кредиту укладені з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом направлення через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора «W51032» (а.с. 23).

На підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, позивачем надано платіжне доручення № 30544421 від 31.07.2021 року, в якій зазначено: платник: ТОВ «Мілоан»; отримувач: ОСОБА_1 ; код: НОМЕР_4 ; кредит рах. № НОМЕР_1 ; сума: 7300,00 Українська гривня (а.с. 24 зв.).

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 02.06.2025 року за № 20.1.0.0.0/7-250523/1893-БТ, на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . За період 29.07.2021 29.08.2021 р.р. наявне зарахування на суму 3500,00 грн та 7300,00 грн. Відповідно до виписки за договором № б/н, 31.07.2021 року наявне зарахування на картку грошових коштів у розмірі 7300,00 грн (а.с. 114-118).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

18.11.2021 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (Новий кредитор) та ТОВ «Інкасо Фінанс» (Кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 18-11/21 (а.с. 32-33). Умовами договору передбачено:

п. 7.1. Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Договорами позики, відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Кредитору грошові кошти у сумі 238389,59 грн.

п. 7.2. Ціна договору сплачується Новим кредитором Кредитору, в будь який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 цього договору, протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього Договору.

п. 7.3. Всі платежі, що здійснюються Новим кредитором для виконання грошового зобов`язання за цим Договором, вважаються належно виконаними в дату зарахування грошових коштів на рахунок Кредитора.

п. 7.4. У випадку не сплати (як повної так і часткової) Новим кредитором ціни договору, визначеної в п. 7.1 у строк, встановлений п. 7.2 цього Договору, права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за Договорами позики на відповідну суму, що не сплачена, повертаються Кредитору, та Новий кредитор зобов`язаний протягом 10 робочих днів оплатити (перерахувати) Кредитору всі суми грошових коштів, отримані ним в погашення заборгованості боржників за відповідними правами вимоги.

Згідно копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 18.11.2021 року за Договором про відступлення прав вимоги № 18-11/21 від 18.11.2021 року та Витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги № 18-11/21 від 18.11.2021 року, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 3244811096-102139. Розмір заборгованості складає 4860 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3500 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на дату відступлення права вимоги 1360 грн (а.с. 34-35).

10.01.2023 року між ТОВ «Коллект центр» (Новий кредитор) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги первісного кредитора до боржників (а.с. 43-45).

Згідно копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023 року за Договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року та Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 3244811096-102139, розмір заборгованості за яким складає 27441 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3500 грн; заборгованість за нарахованими процентами 23941 грн (а.с. 45 зв., 47-51).

Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Вердикт капітал» уклали акт, що зобов`язання сторони 1 перед стороною 2 припиняються в повному обсязі в сумі 16367512 грн 20 к., у тому числі за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року (а.с. 46).

30.11.2021 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) та ТОВ «МІЛОАН» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 30-11-65, відповідно до умов якого клієнт Первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 65369380 грн 75 к., а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим Кредитором за договором про надання фінансових послуг, укладених між клієнтом і боржниками (а.с. 36-38).

Згідно копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 03.12.2021 року за Договором факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 року та Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 року, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 100494011 від 31.07.2021 року. Розмір заборгованості складає 14736 грн 65 к., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6570 грн; заборгованість по процентам 8166 грн 65 к. (а.с. 38 зв.-42).

Відповідно до платіжного доручення № 308250004 від 03.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «МІЛОАН» грошові кошти в сумі 2601567 грн 70 к. згідно договору факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 року (а.с. 38).

10.01.2023 року між ТОВ «Коллект центр» (Новий кредитор) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги первісного кредитора до боржників (а.с. 73-77).

Згідно копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023 року за Договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року та Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 3244811096-102139, розмір заборгованості за яким складає 27441 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3500 грн; заборгованість за нарахованими процентами 23941 грн (а.с. 45 зв., 47-52).

Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Вердикт капітал» уклали акт, що зобов`язання сторони 1 перед стороною 2 припиняються в повному обсязі в сумі 16367512 грн 20 к., у тому числі за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року (а.с. 46).

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі N 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі N 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі N 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі N 5026/886/2012 тощо).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Відповідно до п.п. 7.1 7.4 Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 18-11/21 від 18.11.2021 року, зазначено, що сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Договорами позики, відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Кредитору грошові кошти у сумі 238389,59 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Кредитору, в будь який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 цього договору, протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього Договору. Всі платежі, що здійснюються Новим кредитором для виконання грошового зобов`язання за цим Договором, вважаються належно виконаними в дату зарахування грошових коштів на рахунок Кредитора. У випадку не сплати (як повної так і часткової) Новим кредитором ціни договору, визначеної в п. 7.1 у строк, встановлений п. 7.2 цього Договору, права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за Договорами позики на відповідну суму, що не сплачена, повертаються Кредитору, та Новий кредитор зобов`язаний протягом 10 робочих днів оплатити (перерахувати) Кредитору всі суми грошових коштів, отримані ним в погашення заборгованості боржників за відповідними правами вимоги.

Позивачем не надано доказів виконання зобов`язання передачі грошових коштів в розпорядження Первісного кредитора (ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс»), з врахуванням того, що на час подання позовної заяви сплив зазначений в договорі термін виконання умов договору (1065 днів), а тому суд вважає, що позивачем не доведено, що він є правонаступником за вказаним кредитним договором до відповідача.

Відповідно до платіжного доручення № 308250004 від 03.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «МІЛОАН» грошові кошти в сумі 2601567 грн 70 к. згідно договору факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 року (а.с. 38).

Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Вердикт капітал» уклали акт, що зобов`язання сторони 1 перед стороною 2 припиняються в повному обсязі в сумі 16367512 грн 20 к., у тому числі за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року (а.с. 46).

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів наявність права вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 100494011 від 31.07.2021 року, яке перейшло до нього на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Так, Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14 та від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зробив висновок, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі, з огляду на положення договору відступлення права вимоги.

На необхідність перевірки доводів перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11, (провадження№ 61-10005св21), від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц (провадження № 61-11546св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.

Оскільки наявність та розмір заборгованості за кредитним договором № 3244811096-102139 від 29.07.2021 року не підтверджено та ТОВ «Коллект Центр» не доведено, що він є належним позивачем, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що в позовних вимогах ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 3244811096-102139 від 29.07.2021 року, у розмірі 27441 грн, слід відмовити.

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення (розрахунок заборгованості) за договором про споживчий кредит № 100494011 (індивідуальна частина) здійсненого представником ТОВ «Мілоан», вбачається, що відповідачу нараховувались відсотки за користування кредитними коштами за період з 31.07.2021 року по 29.10.2021 року. Відповідно до зазначеного розрахунку заборгованості заборгованість відповідача склала 14736 грн 65 к., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 6570 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 8166 грн 65 к. (а.с. 26 зв.-27 зв.).

З розрахунку заборгованості, здійсненого представником ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.01.2023 року, за договором про споживчий кредит № 100494011 (індивідуальна частина), вбачається, що заборгованість відповідача склала 42987 грн 65 к., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 6570 грн, заборгованість за відсотками 28251 грн (а.с. 29).

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого представником позивача, станом на 10.09.2024 року заборгованість відповідача склала 42987 грн 65 к., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 6570 грн, заборгованість за відсотками 28251 грн (а.с. 31).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Суд відноситься критично до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 100494011 (індивідуальна частина) від 31.07.2021 року, оскільки, загальна вартість кредиту зазначена в договорі, додатку до договору графіку розрахунків та загальної вартості кредиту (додаток № 1 до договору) та в паспорті споживчого кредиту № 100494011, зазначена: дата видачі кредиту/дата платежу: 31.07.2021 15.08.2021; кількість днів у розрахунковому періоді: 15; чиста сума кредиту: 7300,00 грн; проценти за користування кредитом: 10,95 грн; загальна вартість кредиту: 7310,95 грн (а.с. 20 зв.).

Крім цього, умовами договору передбачено: п. 1.2 Сума (загальний розмір) кредиту становить 7300,00 грн; п. 1.3 Кредит надається строком на 15 днів з 31.07.2021 року (строк кредитування); п. 1.4 Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 15.08.2021; п.п. 1.5.1 Комісія за надання кредиту: 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово; п.п. 1.5.2 Проценти за користування кредитом: 10,95 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; п.п. 1.6 Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; п. 1.7 Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2., 2.3 цього Договору (а.с. 16-20).

Нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, починаючи поза межами встановленого максимального строку користування поточним кредитом, який зазначений в Договорі як 15 днів, не ґрунтується на умовах кредитного договору, які погоджені сторонами, а тому відповідач повинен сплатити проценти лише за період з розрахунку 15 днів, так як лише (виключно) у межах цього періоду, позикодавець має право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, розмір яких складає 10 грн 95 к. (відповідно до договору, додатку № 1 до договору та паспорту споживчого кредиту).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, Тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання Певної події.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення (розрахунок заборгованості) за договором про споживчий кредит № 100494011 (індивідуальна частина) вбачається, здійсненого представником ТОВ «Мілоан», що відповідачу нараховувались відсотки за користування кредитними коштами за період з 31.07.2021 року по 29.10.2021 року. Відповідно до зазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось поза межами дії строку договору (15 днів), а також нараховано комісію за пролонгацію у розмірі 100 грн. Відповідно до зазначеного розрахунку, поза межами дії договору про споживчий кредит № 100494011, а саме 31.08.2021 року, відповідачем здійснено сплату наступних платежів: сплата комісії за пролонгацію 100,00 грн; сплата тіла кредиту 730,00 грн; сплата процентів по кредиту 585,00 грн, що складає загальну сплату у розмірі 1415 грн (а.с. 26 зв.-27 зв.).

За період користування кредитом, договором про споживчий кредит № 100494011 від 31.07.2021 року, передбачено нарахування процентів у розмірі 10,95 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.п. 1.5.2 договору). Зазначений розмір нарахування процентів підтверджується і розрахунком заборгованості, виконаним первісним кредитором та відповідно повинен бути сплачений відповідачем, згідно до умов договору.

На підставі викладеного позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, з урахуванням здійсненою ним часткову сплату (1415 грн) та необхідності сплати відсотків за користування кредитом (10 грн 95 к.), у розмірі 5895 грн 95 к., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5885 грн 95 к. (7300 грн-1415 грн+10 грн 95 к.).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України).

Щодо витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі жовтня статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, суд зважає на таке.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, суд зважає на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 01.07.2024 року між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 56 зв.-57).

З витягу акту № 3 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.09.2025 року, Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» надані такі послуги: надання усної консультації з вивченням документів 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 12000 грн. Загальний розмір наданих послуг склав 16000 грн (а.с. 61).

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ТОВ «Коллект центр» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» 3000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 0462770009 від 26.09.2024 року (а.с. 1), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 3028 грн, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума судового збору, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 253 грн 49 к. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 5895 грн 95 к. х 3028 грн/70428 грн 65 к.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст. ст. 207, 509, 525, 526, 536, 628, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926, що розташоване за адресою: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133) заборгованість за договором про споживчий кредит № 100494011 від 31.07.2021 року у розмірі 5895 грн 95 к., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5895 грн 95 к.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926, що розташоване за адресою: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133) судовий збір у розмірі 253 грн 49 к. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

В іншій частині позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст складено 26.01.2026 року.

Суддя Л.О. Пендюра