Ухвала суду № 133710609, 02.02.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2634/24

2-п/301/3/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 16 серпня 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Марин-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» звернулося в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №КК/144962 від 27.10.2021 року в сумі 69429,03 грн.

Заочним рішенням Іршавського районного суду від 16.08.2024 року позов ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №КК/144962 від 27.10.2021 року в сумі 69429,03 грн. та судові витрати в сумі 8422,40 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи незгідною із вказаним рішенням суду, 16 грудня 2025 року через свого представника адвоката Тальчук П.І. подала заяву про перегляд заочного рішення суду від 16.08.2024 року, яку мотивовано таким.

24 липня 2024 року ухвалою Іршавського районного суду було відкрито провадження у вказаній справі та відповідачці надано строк для подання відзиву на позовну заяву 15 днів з дня вручення ухвали.

Однак, на момент відкриття провадження по справі (24.07.2024 року) та на час ухвалення заочного рішення по вказаній справі (16.08.2024 року) відповідачка не знала та не мала можливості жодним чином дізнатись про факт подання до суду позовної заяви ТОВ «ФК «Марин-Фінанс», оскільки жодні документи по справі вона не отримувала. Також у відповідачки відсутній зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Згідно з інформацією паспорту відповідачки для виїзду закордон № НОМЕР_1 , який виданий 21.11.2019 року, починаючи з 10.03.2022 року відповідачка перебуває за межами території України, тому вона не отримувала та не мала змоги дізнатись про винесення відносно неї заочного рішення Іршавського районного суду від 16.08.2024 року.

Відповідачка не отримувала судових повісток, тому була позбавлена можливості бути присутньою у судовому засіданні та надавати свої заперечення і докази проти позовних вимог, що призвело до ухвалення заочного рішення без з`ясування істотних обставин справи.

Оскільки письмових доказів обізнаності особисто відповідачки про дату, час і місце судового засідання та отримання нею копії позовної заяви з додатками матеріали справи не містять, то причина неявки до суду відповідачки у справі була поважною.

Відповідачка не мала змоги вчасно та у визначений судом строк подати відзив на позовну заяву, повідомити суд обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, та надати заперечення проти позовних вимог. Заочне рішення Іршавського районного суду від 16.08.2024 року по справі №301/2634/24 відповідачка не отримувала.

25 листопада 2025 року представник відповідачки Тальчук П.І. отримала доступ до справи №301/2634/24 через підсистему «Електронний суд», зокрема, до заочного рішення суду від 16.08.2024 року по вказаній справі.

25 листопада 2025 року представник відповідачки Тальчук П.І. подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи, оскільки станом на дату цієї заяви матеріали справи (позовна заява з додатками) були відсутні у підсистемі «Електронний суд». Згідно інформації з Картки руху документа, запитувані матеріали справи були отримані представником відповідачки 26.11.2025 року.

Враховуючи вищезазначене, відповідачка має право на поновлення пропущеного строку та подання заяви про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 16.08.2024 року по справі №301/2634/24 за позовом ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В своїй позовній заяві позивач просив стягнути заборгованість з відповідачки за Кредитним договором №KK/144962 від 27.10.2021 року в розмірі 69429,03 грн., з яких: 18758,41 грн. - заборгованість за строковим тілом кредиту; 23400,58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 27270,04 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Таким чином, із позовної заяви відповідачці стало відомо, що позивач вимагає стягнути суму заборгованості за Кредитними договорами в загальному розмірі 69429,03 грн., однак вона вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно матеріалів позовної заяви, кредитор посилається на:

- Правила надання комплексних банківських послуг фізичним особам у АТ «Кредобанк», затверджені Рішенням Правління АТ «Кредобанк» - протокол №1037 від 13.08.2021 року;

- Правила користування банківськими платіжними картками АТ «Кредобанк»;

- Тарифи АТ «Кредобанк», затверджені Рішенням Комітету з управління активами, пасивами та тарифами АТ «Кредобанк» - протокол №16/2021 від 18.03.2021 року.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила, вищезгадані позивачем, розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Кредитний договір №KK/144962 від 27.10.2021 року. Оскільки позичальником не було особисто підписані вищезгадані Правила, можна встановити, що відсутнє погодження позичальника з вказаними документами, вони не є частиною укладеного між сторонами правочину, а тому не повинні бути враховані судом при розгляді справи. Згадані позивачем документи не можна вважати належними та допустимими доказами та частиною Кредитного договору №KK/144962 від 27.10.2021 року, оскільки вони не містять підпису позичальника та до яких договорів вони стосуються.

За таких обставин згадані банком Тарифи та Правила надання комплексних банківських послуг фізичним особам у АТ «Кредобанк», а також Правила користування банківськими платіжними картками АТ «Кредобанк» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Як вбачається з додатків до позовної заяви, жодних загальних умов надання кредитів відповідачка не підписувала. У матеріалах справи міститься посилання на такі загальні умови на веб-ресурсах кредиторів. Разом з тим, розпорядником інформації на таких веб-сайтах є безпосередньо первинні кредитори, які мають права адміністратора сайту та можливість у будь-який час, в односторонньому порядку, вносити зміни в такі умови надання кредитів населенню. Саме тому такі твердження не підтверджують, що позичальник ознайомився в момент укладення кредитного договору саме з тими, а не іншими умовами.

Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідачка погодила умови, які передбачені Кредитним договором №KK/144962 від 27.10.2021 року, матеріали справи не містять.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні Кредитного договору №KK/144962 від 27.10.2021 року з відповідачкою АТ «Кредобанк» дотримав вимоги, передбачені ч.2 ст.11 Закону №1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Саме індивідуальні умови кредитування передбачають суму кредиту, відсоткову ставку за кредитом, розмір щомісячного платежу, комісії, умови відповідальності за порушення зобов`язань, строк кредитування, вид карти, яка видається клієнту тощо.

Доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін.

Позивач надав довідку-розрахунок заборгованості за Кредитним договором №KK/144962 від 27.10.2021 року. Вказана довідка-розрахунок заборгованості містить лише суму заборгованості (незмінну) та не містить відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору, сум погашення заборгованості (в разі наявності та за умови їх належного підтвердження), які б дозволили суду перевірити чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Таким чином, будь-які твердження позивача стосовно розміру заборгованості, погашення її (в разі наявності) мають бути підтверджені належними доказами.

Зазначений розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, в даному випадку позивача.

Наданий позивачем документ розрахунку заборгованості є неналежним доказом підтвердження наявності у відповідачки заборгованості за Кредитним договором №KK/144962 від 27.10.2021 року саме в тому розмірі, який вказаний у ньому, через неможливість встановити правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування), суми, внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов`язань.

Доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України. Відсутність розрахунку заборгованості є підставою для відмови в задоволенні позову.

Ні виписки з особового рахунку клієнта, ні відповідної платіжної інструкції, тобто первинних документів про здійснення між сторонами фінансових операцій, ні детального розгорнутого розрахунку заборгованості за вказаний період (з відображенням дати та суми отриманих кредитних коштів, їх погашення, періоду нарахування відсотків, відповідної процентної ставки) позивачем до позовної заяви надано не було, а тому відсутні докази, що підтверджують факт отримання відповідачкою кредитних коштів, період нарахування процентів, період прострочення платежів.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачці кредиту, тому перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим.

08 листопада 2023 року між АТ «Кредобанк» (клієнт) і ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами, відповідно до умов якого клієнт передав фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Водночас цей договір не містить інформації про кредитні договори, за якими передається право вимоги, не містить даних про особу-боржника, відомостей щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів. Договір факторингу є рамковим, в його тексті не визначено, які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора.

На підтвердження відступлення прав вимоги до позивача за оспорюваним кредитним договором відносно відповідачки надано Додаток №1.

Фактично, наданий суду вищевказаний документ не є витягом з реєстру боржників, оскільки є лише довідкою/листом, на якому позивач надрукував певну інформацію, яка, на його думку, відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до договору відступлення права вимоги.

Отже, наданий вищевказаний Додаток №1 не є належним доказом наявності заборгованості за оспорюваним кредитним договором, що відповідно до вимог цивільного процесуального закону не встановлює реальне виконання чи невиконання вказаних кредитних договорів боржником/відповідачкою.

Права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який мав в такому зобов`язанні кредитор.

Позивачем не підтверджено факт відступлення права вимоги за Кредитним договором №KK/144962 від 27.10.2021 року, укладеним між первісним кредитором та відповідачкою.

ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» є неналежним позивачем у спірних правовідносинах, оскільки товариство не набуло права вимагати від відповідачки сплати заборгованості за Кредитним договором №KK/144962 від 27.10.2021 року, укладеним між первісним кредитором та відповідачкою.

Отже, до позивача не перейшли належним чином права вимоги відносно відповідачки за Кредитним договором №KK/144962 від 27.10.2021 року, а відтак позивач є неналежною стороною по даній справі та не має жодного права на стягнення на свою користь заборгованості з відповідачки.

Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені ним позовні вимоги, і у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості.

Вищевказана цивільна справа була розглянута у відсутності ОСОБА_1 , докази, на які посилається відповідачка у заяві про перегляд заочного рішення, мають істотне значення для правильного вирішення справи, обставини, на які звертає увагу відповідачка, підлягають з`ясуванню з метою об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 просила поновити пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення Іршавського районного суду від 16.08.2024 року по справі №301/2634/24 за позовом ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначити справу до розгляду в загальному порядку.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, причини неявки не повідомила.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, причини неявки не повідомила (а.с.139).

Представник позивача ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки не повідомив (а.с.137,138).

Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України розгляд заяви про перегляд заочного рішення проведено у відсутності представників сторін, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Перевіривши заяву про перегляд заочного рішення з доданими до неї документами та матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

23 липня 2024 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» звернулося в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №КК/144962 від 27.10.2021 року в сумі 69429,03 грн., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (а.с.2).

Заочним рішенням Іршавського районного суду від 16.08.2024 року позов ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №КК/144962 від 27.10.2021 року в сумі 69429,03 грн. та судові витрати в сумі 8422,40 грн. (а.с.71-76).

15 грудня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Тальчук П.І. з використанням системи «Електронний суд» подала заяву про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 16.08.2024 року, в якій зазначає, що ухвалою Іршавського районного суду від 24.07.2024 року відкрито провадження у вказаній справі та надано ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву 15 днів з дня вручення ухвали.

Відповідачка посилається на те, що на момент відкриття провадження у справі та на час ухвалення заочного рішення суду перебувала за кордоном, тому не знала та не мала можливості жодним чином дізнатись про факт подання до суду позовної заяви ТОВ «ФК «Марин-Фінанс», оскільки жодні документи по справі вона не отримувала, а зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС у неї відсутній. Не отримувала судових повісток, тому була позбавлена можливості взяти участь у судовому засіданні та надавати свої заперечення і докази проти позовних вимог, що призвело до ухвалення заочного рішення без з`ясування істотних обставин справи. Заочне рішення суду від 16.08.2024 року відповідачка не отримувала. Оскільки письмових доказів обізнаності особисто ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання та отримання нею копії позовної заяви з додатками матеріали справи не містять, вважала причину неявки до суду поважною.

25 листопада 2025 року представник відповідачки Тальчук П.І. отримала доступ до справи №301/2634/24 через підсистему «Електронний суд», зокрема, до заочного рішення Іршавського районного суду від 16.08.2024 року.

З огляду на наведені обставини, ОСОБА_1 просила поновити їй пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 16.08.2024 року по цивільній справі №301/2634/24 за позовом ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У позовній заяві зазначено адресу проживання відповідачки ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (а.с.2). Дана адреса вказана у всіх доданих до позовної заяви документах, які підписувалися власноруч ОСОБА_1 та у наданій відповідачкою копії паспорту громадянина України.

Згідно отриманої судом відповіді №704546 від 24.07.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а.с.52-53).

Відповідно до ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Копія ухвали Іршавського районного суду від 24.07.2024 року про відкриття провадження у справі з супровідним листом та судова повістка про виклик в судове засідання на 16.08.2024 року на 09:45 годин направлялися судом відповідачці на її зареєстровану адресу проживання: АДРЕСА_1 (а.с.54-55,56,58).

Копія позовної заяви з додатками відповідачці судом не направлялась, оскільки ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» звернулося в суд з позовом з використанням системи «Електронний суд» і такий обов`язок процесуальний закон покладає на позивача.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до ч.7 ст.43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» на підтвердження надсилання відповідачці ОСОБА_1 на адресу її проживання: АДРЕСА_1 , приєднав до позовної заяви копію опису вкладення у цінний лист з відтиском печатки АТ «Укрпошта» в м. Львів (а.с.50) та копію списку згрупованих рекомендованих поштових відправлень за 16.07.2024 року (а.с.35-39), в якому одним із адресатів є відповідачка ОСОБА_1 .

Тобто, позовну заяву з додатками позивач направив на адресу проживання відповідачки (16.07.2024 року) раніше, ніж звернувся з відповідним позовом до суду (23.07.2024 року).

ОСОБА_1 посилається на те, що згідно з інформацією, яка міститься в її паспорті громадянина України для виїзду закордон № НОМЕР_1 , починаючи з 10.03.2022 року вона перебуває за межами території України, тому не отримувала судових повісток, у зв`язку з чим була позбавлена можливості взяти участь у судовому засіданні та надавати свої заперечення і докази проти позовних вимог, що призвело до ухвалення заочного рішення без з`ясування істотних обставин справи. Крім того, вона не мала змоги дізнатись про винесення відносно неї заочного рішення Іршавського районного суду від 16.08.2024 року і вказане рішення не отримувала.

На підтвердження наведених відповідачкою обставин суду надано лише копії 1 та 32 сторінок паспорту ОСОБА_1 для виїзду за кордон (а.с.124,125). На 32 сторінці паспорту міститься штамп про виїзд відповідачки 10.03.2022 року за кордон та видачу їй візи Чехії строком дії з 14.03.2022 року до 13.03.2023 року.

Разом з тим, суду не надано доказів того, що станом на день звернення ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» з позовом до суду чи станом на день ухвалення судом 16.08.2024 року заочного рішення ОСОБА_1 перебувала за межами України, а тому вказані доводи відповідачки суд оцінює критично.

Згідно з п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п.4 ч.6 ст.272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Конверти з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 24.07.2024 року разом із супровідним листом та судовою повісткою, а також копією заочного рішення суду від 16.08.2024 року повернулися до суду без вручення ОСОБА_1 , оскільки згідно довідок пошти адресат ОСОБА_1 відсутній за вказаною адресою: АДРЕСА_1 (а.с.82,84).

Однак, відповідно до вимог п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України та п.4 ч.6 ст.272 ЦПК України ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи та їй було належним чином вручено копію заочного рішення суду від 16.08.2024 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у заяві про перегляд заочного рішення не вказано джерело та дату, з яких та відколи відповідачка або її представник дізналися про заочне рішення суду від 16.08.2024 року, хоча у поданій 25.11.2025 року представником відповідачки ОСОБА_2 заяві про ознайомлення з матеріалами справи вона вказує точний номер справи, по якій це рішення ухвалено (а.с.94-95).

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.4 ст.284 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду по справі №756/11081/20 у постанові від 12 червня 2024 року зробила такий висновок.

«Законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення. Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

На переконання Великої Палати Верховного Суду, частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними».

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює «право на суд», за яким право на доступ до суду (тобто право ініціювати провадження у національних судах) становить лише один з його аспектів. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (зокрема, рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), параграф 36; від 28 лютого 2008 року у справі «Церква села Сосулівка проти України», заява №37878/02, параграф 50).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France») зазначив, що право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (заява № 23805/94, параграф 36).

Отже, відповідачка для захисту своїх прав, свобод і законних інтересів має право на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, яким з неї стягнуто заборгованість за кредитним договором.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених ЦПК України.

Однак, пропуск строків звернення до суду не може бути безумовною підставою для застосування правових наслідків його пропуску (зокрема, залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без розгляду), оскільки процесуальним законом передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ч.4 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод) і практику Суду (практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) у п.52 Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі право на суд, яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ).

Отже, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Враховуючи наведене, з метою недопущення позбавлення відповідачки ОСОБА_1 права доступу до суду та порушення її права на звернення до суду за захистом, гарантованого ст.4 ЦПК України, суд вважає поновити ОСОБА_1 пропущений строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 16.08.2024 року.

ОСОБА_1 заяву про перегляд заочного рішення мотивує тим, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими з огляду на такі доводи.

Згідно матеріалів позовної заяви, кредитор посилається на: Правила надання комплексних банківських послуг фізичним особам у АТ «Кредобанк», затверджені Рішенням Правління АТ «Кредобанк» - протокол №1037 від 13.08.2021 року; Правила користування банківськими платіжними картками АТ «Кредобанк»; Тарифи АТ «Кредобанк», затверджені Рішенням Комітету з управління активами, пасивами та тарифами АТ «Кредобанк» - протокол №16/2021 від 18.03.2021 року.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила, вищезгадані позивачем, розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Кредитний договір №KK/144962 від 27.10.2021 року. З огляду на те, що вказані Правила не були особисто підписані відовідачкою, а так само і Тарифи, вони не є частиною укладеного між сторонами кредитного договору, тобто не є належними та допустимими доказами, а тому не повинні бути враховані судом при розгляді справи.

На підтвердження надання кредитором і отримання відповідачкою кредитних коштів, наявності або відсутності заборгованості, її розміру позивачем не надано документів первинної бухгалтерської документації.

Також позивач не надав виписку з особового рахунку клієнта, відповідної платіжної інструкції, тобто первинних документів про здійснення між сторонами фінансових операцій, детального розгорнутого розрахунку заборгованості за кредитним договором (з відображенням дати та суми отриманих кредитних коштів, їх погашення, періоду нарахування відсотків, відповідної процентної ставки).

08 листопада 2023 року між АТ «Кредобанк» (клієнт) та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» (фактор) укладено Договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами, відповідно до умов якого клієнт передав фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Водночас цей договір не містить інформації про кредитні договори, за якими передається право вимоги, не містить даних про особу-боржника, відомостей щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів. Договір факторингу є рамковим, в його тексті не визначено, які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора.

На підтвердження відступлення прав вимоги до позивача за оспорюваним кредитним договором відносно відповідачки надано Додаток №1. Фактично, наданий суду вищевказаний документ не є витягом з реєстру боржників, оскільки є лише довідкою/листом, на якому позивач надрукував певну інформацію, яка, на його думку, відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до договору відступлення права вимоги.

Позивачем не підтверджено факт відступлення права вимоги за Кредитним договором №KK/144962 від 27.10.2021 року, укладеним між первісним кредитором та відповідачкою. ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» є неналежним позивачем у спірних правовідносинах, оскільки товариство не набуло права вимагати від відповідачки сплати заборгованості за Кредитним договором №KK/144962 від 27.10.2021 року, укладеним між АТ «Кредобанк» і ОСОБА_1 , а тому позивач є неналежною стороною по даній справі та не має жодного права на стягнення на свою користь заборгованості з відповідачки.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Іршавського районного суду від 24.07.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Вказаною ухвалою роз`яснено відповідачці: її право подати до суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали; що копія відзиву та доданих до нього документів має бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду; що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст. 178 ЦПК України).

Як встановлено судом, відповідно до вимог п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання.

Відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної норми випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно всіх обставин, визначених ст.288 ч.1 ЦПК України.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть призвести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12, 13 ЦПК України).

Відповідачка ОСОБА_1 на спростування висновків суду про задоволення позовних вимог відповідно до вимог ч.1 ст.288 ЦПК України не вказала та не надала жодного доказу, який би мав істотне значення для правильного вирішення справи і не був врахований судом під час ухвалення заочного рішення 16.08.2024 року.

Зокрема, відповідачка могла надати суду виписку зі своїх рахунків за відповідний період, згідно якої можна перевірити чи дійсно вона отримувала кредитні кошти, а також надати власний розрахунок заборгованості. Однак, на підтвердження своєї позиції такі докази відповідачкою не надані.

Обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення, а саме заперечення відповідачкою щодо позовних вимог: заперечення отримання кредиту та суми кредитної заборгованості, неотримання позивачем права вимоги за відповідним кредитним договором до відповідачки, є лише викладенням доводів, які полягають у незгоді з ухваленим судовим рішенням.

Водночас самі лише заперечення щодо позовних вимог, укладення договору, отримання кредиту, розміру заборгованості та її наявності, без будь-яких підтверджень, на переконання суду не можуть бути підставою для перегляду заочного рішення.

Перевірка заочного рішення на предмет законності та обґрунтованості відноситься до повноважень суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги, а не суду першої інстанції при розгляді заяви про перегляд заочного рішення.

Враховуючи, що підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та не подача відзиву на позовну заяву, а також наявність істотних доказів на обґрунтування заперечень проти вимог позивача, то за відсутності у сукупності зазначених обставин суд немає законних підстав для скасування заочного рішення, тому суд вважає заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишити без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. 284-288 ЦПК України,

у х в а л и в :

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2024 року по цивільній справі №301/2634/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Марин-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 16 серпня 2024 року по цивільній справі №301/2634/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Марин-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 02 лютого 2026 року.

Головуюча : М. О. Пітерських