Рішення № 133707609, 30.01.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/425/19

Провадження по справі № 2/354/22/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарі судового засідання: Крицкалюк Я.М.

за участю:

прокурора: Семковича О.В.

відповідача: ОСОБА_1

представника відповідача: адвоката Камінського І.П.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури до Ворохтянської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про визнання недійсним рішень Ворохтянської селищної ради, свідоцтва про право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у власність територіальної громади,

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст позовних вимог

30.05.2019 заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури звернувся із позовом до Ворохтянської селищної ради та ОСОБА_1 з позовом про визнання недійсним рішень Ворохтянської селищної ради, свідоцтва про право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у власність територіальної громади. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час вивчення матеріалів кримінального провадження №42017090000000166 від 10.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України встановлено ряд порушень вимог земельного та водного законодавства під час відведення у власність земельної ділянки на території смт. Ворохта Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Згідно акту перевірки Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 07.11.2017 №04.1-18/149 встановлено факт незаконної приватизації земель водного фонду ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Рішенням Ворохтянської селищної ради від 27.05.2015 №397-32/2015 ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою та надано безоплатно у приватну власність земельну площею 0,8554 га з кадастровим номером 26110400300:21:008:0469 для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 25.06.2015 зареєструвала право власності на земельну ділянку. Згідно Акту перевірки, спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги річки Прут. Вказане підтверджується кадастровим планом цієї земельної ділянки, розроблений ФОП ОСОБА_2 , де зазначається, що земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги р. Прут. Згідно звіту ТОВ «НОМО» про експертну грошову оцінку земельної ділянки вартість земельної ділянки становить 875 998 грн. Окрім цього, розміщення спірної земельної ділянки в межах земель водного фонду підтверджується містобудівною документацією.

Згідно Генерального плану смт. Ворохта, затвердженого рішенням сесії Ворохтянської селищної ради від 10.08.2006 №26-3/2006 земельна ділянка, що надана у власність ОСОБА_1 суміжна із водним об`єктом річкою Прут.При прийнятті оскаржуваного рішення Ворохтянською селищною радою безпідставно не прийнято до уваги факт, що фактичне місце розташування цієї земельної ділянки знаходиться у 50 метровій прибережній захисній смузі водних об`єктів. При наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України.Одночасно, згідно вимог земельного законодавства України, передача у власність земель водного фонду (прибережних захисних смуг), в тому числі для індивідуального житлового будівництва чи ведення особистого селянського господарства не передбачена. Таким чином, земельна ділянка, яка передана Ворохтянською селищною радою безоплатно у власність ОСОБА_1 відноситься до земель сільськогосподарського призначення, та частково є землями водного фонду прибережними захисними смугами, які не підлягають передачі в приватну власність.

Крім того, технічна документація із землеустрою про передачу у власність ОСОБА_1 оспорюваної земельної ділянки обов`язкову державну експертизу, у відповідності до Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації із землеустрою» не проходила.Відповідно, правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна, визнається судом незаконним та скасовується.Оскільки, рішення Ворохтянської селищної ради від 27.05.2015 №397-32/2015 в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийнято всупереч вимог ст. ст. 59, 60, 84, 118, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України та Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації із землеустрою», то має бути визнано недійсним та скасовано. З огляду на це, і Свідоцтво на право власності на земельну ділянку серії САМ № НОМЕР_1 має бути визнано недійсним, оскільки видано на підставі незаконного рішення Ворохтянської селищної ради від 27.05.2015.

А тому просить просить визнати незаконним та скасувати рішення Ворохтянської селищної ради від 27.05.2015 №397-32/2015, в частині затвердження технічної документації та надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,8554 га (кадастровий номер 26110400300:21:008:0469), у смт. Ворохта Яремчанської міської ради; визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку, видане 25.06.2015 ОСОБА_1 ; повернути Ворохтянській селищній раді спірну земельну ділянку.

Оскільки на час звернення Прокурором до суду, в уповноваженого органу держави на здійснення функцій контролю за використанням та охороною земель були відсутні повноваження на звернення до суду, то прокурор пред`явив цей позов в інтересах держави як позивач.

2. Процесуальний рух справи

30.05.2019 року заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовною заявою до Ворохтянської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішень Ворохтянської селищної ради, свідоцтва про право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у власність територіальної громади.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 здійснено автоматизований розподіл судової справи. Справу передано на розгляд судді Польській М.В. (т.1, а.с.80).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2019 року відкрито провадження у справі і призначено її до підготовчого судового розгляду (т.1, а.с.82).

Ухвалою суду від 23.07.2019 позовну заяву залишено без розгляду (т.1, а. с. 131).

05.09.2019 постановою Івано-Франківського апеляційного суду, залишеною без змін постановою Верховного суду від 25.11.2019, ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23.07.2019 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.1, а.с.176-183).

30.10.2019 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зобов`язання позивача здійснити зустрічне грошове забезпечення позову в сумі 2 115 227 грн на депозитний рахунок суду (т.2 , а. с. 1-3).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.01.2020 зустрічну позовну заява залишено без руху (т.2 , а. с. 31).

Ухвалою суду від 30.01.2020, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25.05.2020 року, зустрічну позовну заява повернуто ОСОБА_1 (т.2 , а. с. 38-39).

Справа перебувала у провадженні Суду у складі судді Польської М.В. до 27.03.2020.

У зв`язку із закінченням повноважень судді Польської М.В. та повноважень всіх штатних суддів Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, процесуальних рух у справі не здійснювався до 03.08.2020.

03.08.2020 року відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи. Справа передана для розгляду судді Остап`юк М.В.

25.08.2020 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області справу прийнято до розгляду суддею Остап`юк М.В. (т.2, а.с.96).

02.10.2020 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області) та Державну екологічну інспекцію України (Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області) (т.2, а.с.123).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02.10.2020 визнано явку позивача обов`язковою (т.2, а.с.124).

25.08.2021 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області позов залишено без розгляду (т.2, а.с.241-244).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 15.11.2021 вказану ухвалу Яремчанського міського суду від 25.08.2021 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.3, а.с.91-98).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26.12.2022 витребувано від офісу Генеральної прокуратури відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо руху кримінального провадження № 42017090000000166 від 10.11.2017 ( т.3, а. с. 228-229).

15.05.2023 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду ( т.4, а. с. 26).

Ухвалою суду від 29.07.2025 року витребувано від Яремчанського відділення Надвірнянської окружної прокуратури висновки земельно-технічних експертиз, проведені в рамках кримінального провадження № 42017090000000166 від 10.11.2017 та інформацію про процесуальний рух вказаного кримінального провадження.

3. Позиція та процесуальна поведінка учасників

3.1. Позиція Прокурора

У судовому засіданні Прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що предметом цивільного спору є земельна ділянка, площею 0,8554 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 26110400300:21:008:0469 га. Вказана земельна ділянка надана відповідачці ОСОБА_1 на підставі рішення Ворохтянської селищної ради № 297-32/2015 від 27.05.2015, яка оформила право приватної власності 25.06.2015. Спірна земельна знаходиться біля річки Прут. Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки), штучні водойми (ставки). У частині першій статті 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України зазначено, що до земель водного фонду належать землі зайняті річками, іншими водними об`єктами, болотами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок та водойм. Прибережні захисні смуги є землями водного фонду. Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями водного фонду комунальної власності належать сільським, селищним та міським радам. Відповідно до частини четвертої статті 59 ЗК України землі водного фонду, можуть передаватися громадянам та юридичним особам виключно на умовах оренди. Тобто, в приватну власність можна передати тільки замкнені природні водойми (це наприклад невеликі ставки, озера), а земельні ділянки прибережних смуг водного фонду можна надати громадянам виключно на підставі оренди. У статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України визначено, що прибережно-захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та коло водойм уздовж урізу води шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів, для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів. Відповідно до статті 79 Водного кодексу України до середніх річок належать річки, які мають площу водозабору від 2 до 50 тис. квадратних кілометрів. Річка Прут, яка межує із земельною ділянкою відповідачки має довжину 967 кілометрів, площа водозабору становить 27 540 квадратних кілометрів. Тобто, річка Прут відноситься до середніх річок. А тому, прибережна захисна смуга середньої річки по обидва боки має становити 50 метрів. Ворохтянською селищною радою не дотримано вимоги законодавства щодо заборони передачі у приватну власність 50 метрів прибережно-захисної смуги річки Прут. Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з цього приводу проведено відповідну перевірку та складено акт за № 04.1-18/149 від 07.11.2017. Згідно акту перевірки, встановлено, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережно-захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної смуги, оскільки її розмір встановлений законом. Розміри і межі прибережно-захисної смуги р. Прут та відстані до земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,8554 га відображені на кадастровому плані в проекті землеустрою щодо зміни цільового призначення (7.75 м, 13.37 м, 10.64 м.) не відповідають розмірам і межам земельної ділянки (в різних місцях) до урізу води р.Прут відображеним на графічному матеріалі містобудівної документації детальному плані території, розробленого 2015 року. У проекті землеустрою спірної земельної ділянки, яку ФОП ОСОБА_2 виготовляв для ОСОБА_1 , міститься кадастровий план земельної ділянки з каталогом координат та схемою розташування земельної ділянки, з якого чітко зображено, що від точки Г до точки А знаходиться прибережно-захисна смуга річки Прут, відстань між земельною ділянкою ОСОБА_1 та прибережно-захисної смуги річки Прут згори до низу становить лише 7.75 м, 13.37 м, 10.64 м., тобто не 50 метрів, як вимагає законодавство України.

Просив задовольнити позов у повному обсязі.

3.2. Позиція відповідача 1 Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області

Представник відповідача у судове засідання не з`являвся. Від нього надійшла заява про визнання позову та розгляд справи у відсутності представника селищної ради.

3.3 Позиція сторони Відповідача 2 ОСОБА_1

У судову засіданні відповідач ОСОБА_1 суду пояснила, що спірна земельна ділянка ввесь час перебувала у власності її родини. Починаючи з її прапрадіда, і передавалася у порядку спадкування. Однак, формально документи на власність ніхто не виготовляв. Цю земельну ділянку вона отримала від своїх батьків. Таке було бажання матері, яка померла. Розповіла, що вона з багатодітної сім`ї, і наймолодша з дітей. Коли мати захворіла, то саме вона постійно доглядала її. Через це мати разом з батьком вирішили віддати їй цю землю, біля річки Прут. Оскільки документи на землю не були оформлені, то вона ще за життя матері почала приватизацію. Спірна земельна ділянка передана їй у власність на підставі рішення Ворохтянської селищної ради № 297-32/2015 від 27.05.2015. І жодного разу у неї не виникало сумнівів, що може бути з її боку порушення законодавства, адже ця земельна ділянка завжди була у власності її родини. І під час приватизації, яка відбувалася у відповідності і у порядку, визначеному законодавством, жодних зауважень не було. Просила відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідачки адвокат Камінський І.П. зазначив, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку, яка перейшла їй у власність як спадок від померлих батьків. Право власності набула на підставі рішення органу місцевого самоврядування, ухваленого 27.05.2015 року у законний спосіб, згідно з порядком, визначеним законодавством. Жодних доказів того, що відповідачка вчиняла протиправні дії, наприклад, давала хабар чи вдавалася до підкупу - відсутні. Проте, 10 листопада 2017 року прокуратура внесла до ЄРДР відомості за частиною другою статті 367 КК України (службова недбалість). 26 червня 2019 року, за клопотанням прокурора накладено арешт на спірну земельну ділянку. А через два роки після внесення даних до ЄРДР, прокуратура подає цивільний позов про витребування земельної ділянки у власність держави, не дочекавшись завершення кримінального провадження № 42017090000000166 від 10.11.2017. Цей позов є незаконним з огляду на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках: якщо відповідний орган влади не здійснює або неналежно здійснює захист таких інтересів, або у разі відсутності такого органу. Прокурор визначив себе позивачем, відтак позов підготовлений із порушенням вимог закону, а сам прокурор не мав належних повноважень для його подання. Звіт про грошову оцінку ділянки, підготовлений ТОВ «НОМО» є неналежним та недопустимим доказом, оскільки Позивач зазначає, що замовником Звіту була Відповідачка, а згідно з відповіддю ТОВ «НОМО» - замовником виступала Надвірнянська місцева прокуратура. Квитанція про сплату судового збору, датована 20.12.2018 року, тоді як позов подано лише 29.05.2019 року. Такий п?ятимісячний проміжок часу нічим не обгрунтований, і є підстави вважати, що надана квитанція стосується іншої справи.

Зазначає, що позов містить вибірковий характер. Так, поряд із земельною ділянкою Відповідачки зведено котеджний комплекс «River Flow», що у перекладі - «Течія річки», який знаходиться на березі річки Прут, що вбачається із долучених до матеріалів справи фотографій. Однак, Прокурор не подавав позову до власника цього відпочинкового комплексу, і останній вільно користується на праві власності прибережною смугою річки Прут.

Відповідачка набула право власності на спірну земельну ділянку відповідно до закону. Згідно з принципом «належного урядування», помилки органів державної влади не можуть виправлятися за рахунок приватних осіб. Навпаки, саме держава має нести відповідальність за наслідки своїх рішень та недбалості. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ у справі «Лелас проти Хорватії»). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (рішення ЄСПЛ у справі «Москаль проти Польщі», «Пінкова та Пінк протии Чеської Республіки»).

Відповідачка ОСОБА_1 є добросовісним набувачем. 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України №4292-1X, яким внесено зміни до Цивільного кодексу України та ЦПК України, згідно з якою позивач зобов?язаний надати документи, що підтверджують внесення суми компенсації на депозитний рахунок суду. Цей закон має зворотну дію в частині компенсацій, якщо станом на день його набрання чинності рішення суду ще не ухвалено. Однак, у цій справі прокурор: не надав підтвердження сплати компенсації на депозит суду; не просить про виплату компенсації відповідачці та ігнорує нові вимоги закону, що прямо порушує права добросовісного набувача. Відтак, просить суд відмовити повністю у задоволенні позову заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури.

3.4. Позиції Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Представник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на адресу суду надіслав пояснення в яких зазначив, щоземельна ділянка, яка передана Ворохтянською селищною радою безоплатно у власність ОСОБА_1 відноситься до земель сільськогосподарського призначення та частково є землями водного фонду - прибережними захисними смугами. Прибережні захисні смуги в порядку вимог статті 59 3К України не можуть передаватись у приватну власність, а землі водного фонду не підлягають безоплатній приватизації в порядку вимог статті 118 3К України. Просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області надав письмові пояснення у яких зазначається про те, що Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області є органом контролю, який здійснює заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства. Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області жодних заходів державного нагляду (контролю) відносно порушених у позовній заяві питань не здійснювала. Саме Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області виявило факт порушення приватизації земель водного фонду ОСОБА_1 . А тому рішення у справі не зачіпає інтересів Інспекції та не може вплинути на її права та обов`язки.

У судові засідання представники Державної екологічної інспекції України та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не з`являлися, письмових пояснень з приводу позовних вимог не подавали.

4. Позиція суду

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, надані у судовому засіданні, та врахувавши письмові пояснення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 167, частиною першою статті 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом положень частин першої, четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист державних чи суспільних інтересів. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У травні 2019 року Прокурор звернувся як позивач із даною позовною заявою до Ворохтянської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Державна екологічна інспекція України, Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області про визнання недійсним рішень Ворохтянської селищної ради, свідоцтва про право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у власність територіальної громади.

Підставою позову прокурор зазначив незаконність передачі ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0, 8554 га з кадастровим номером 26110400300:21:008:0469, розташованої в АДРЕСА_1 , оскільки частина такої земельної ділянки розташована в межах прибережної захисної смуги річки Прут, відноситься до земель водного фонду та передана Відповідачці у зв`язку з недбалим ставленням до своїх службових обов`язків службовою особою Ворохтянської селищної ради, що встановлено у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду кримінальної справи, порушеної відносно нього.

Пояснив, що пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів територіальної громади.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово виснувала, що, враховуючи особливий режим прибережних захисних смуг, їх значення у формуванні водно-екологічного правопорядку та забезпеченні екологічної безпеки населення України та з огляду на необхідність захисту як інтересів територіальної громади, так і публічного, суспільного інтересу як інтересу державного, прокурор може представляти інтереси територіальної громади. При цьому Велика Палата виходила з того, що Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави. Більше того, у збереженні прибережних захисних смуг виражаються загальнодержавні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, від 20 липня 2022 року в справі № 910/5201/19).

Підставність звернення Прокурора із вказаним позовом в інтересах територіальної громади та правильність зазначення ним статусу позивача у цій справі було уже предметом судових розглядів, про що постановлено кінцеве процесуальне рішення (т.1 а. с. 178-183, 218 -221).

А тому Суд повторно у рамках цього судового рішення не досліджує це питання.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У Преамбулі Водного кодексу України зазначається, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Статтею 4 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

Отже, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними смугами вздовж річок.

Відповідно до статті 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Частинами першою, третьою статті 85 Водного кодексу України встановлено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус прибережних захисних смуг, до категорії земель водного фонду, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Судом встановлено, що пунктом 3.4. рішення Ворохтянської селищної ради від 27 травня 2015 року № 397-32/2015 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель комунальної власності площею 0, 8554 га та з кадастровим номером 2611040300:21:008:0469 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 і передано у приватну власність (т. 1, а. с. 14-16).

25.06.2015 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримала свідоцтво про право власності серії та номер НОМЕР_2 від 25.06.2015 року (т.1, а. с. 62, 65).

Прокурор оскаржує вказане рішення та свідоцтво про право власності, оскільки стверджує, що частина зазначеної вище земельної ділянки є прибережною захисною смугоюрічки Прут та відноситься до земель водного фонду.

Визначення прибережно-захисних смуг наведено у Водному кодексі України.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги зон виділяються з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон (частини перша-четверта статті 88 Водного кодексу України)

Відповідно до частини другої статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Згідно з листом Дністровського басейнового управління водних ресурсів від 15.01.2019 року № 06-13/50, річка Прут належить до середніх річок та відноситься до категорії гірських (т.4, а. с. 224).

Отже, прибережна захисна смуга встановлюється по березі річки Прут 50 метрів.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті.

Межі прибережних захисних смуг, зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель ( частина восьма статті 88 ВК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 88 Водного кодексу України землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Таким чином, законодавством чітко передбачено, що землі прибережних захисних смуг у приватну власність не передаються.

У ході судового розгляду з`ясовано, що у листопаді 2011 року головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства шляхом розгляду документацій із землеустрою, в тому числі земельної ділянки площею 0, 8554 га з кадастровим номером 26110400300:21:008:0469, що належить ОСОБА_1 , яка розташована в охоронній зоні річки Прут в смт. Ворохта (т.1, а. с. 56).

Згідно з актом перевірки № 04.1-18/149 від 07.11.2017 за результатами проведення заходу контролю встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться в межах прибережної захисної смуги р. Прут. З кадастрового плану земельної ділянки та каталогу координат зі схемою розташування земельної ділянки, що відображені у проекті землеустрою спірної земельної ділянки, виготовленому ФОП ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 , чітко зображено, що від точки Г до точки А знаходиться прибережно-захисна смуга річки Прут, відстань між земельною ділянкою ОСОБА_1 та прибережно-захисної смуги річки Прут згори до низу становить лише 7.75 м, 13.37 м, 10.64 м., тобто не 50 метрів, як вимагає законодавство України.

10.11.2017 року по даному факту порушено кримінальне провадження за № 42017000000000166, в рамках якого пред`явлено обвинувачення спеціалісту-землевпоряднику Ворохтянської селищної ради у службовій недбалості, за частиною другою статті 367 КК України.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02.09.2025 року було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності спеціаліста-землевпорядника Ворохтянської селищної ради ОСОБА_3 .

Зі змісту вказаної ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області вбачається, що ОСОБА_3 , будучи службовою особою спеціалістом-землевпорядником Ворохтянської селищної ради, в період часу з 06.04.2015 по 27.05.2015, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, незаконно передав у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 8554 га з кадастровим номером 2611040300:21:008:0469 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

В рамках вказаного кримінального провадження проводилися судові земельно-технічні експертизи.

Згідно з Висновком експерта № 434/525/526/18-28 від 19.03.2019 року земельна ділянка площею 0, 8554 га з кадастровим номером 2611040300:21:008:0469, яка належить ОСОБА_1 та розташована в АДРЕСА_1 фактично знаходиться від урізу води річки Прут на відстані від 0, 94 м до 4, 69 м (т.4, а. с. 224).

Відповідно до Висновку експерта №2230/22-28/910-912/23-28 від 24.05.2023 частина земельної ділянки з кадастровим номером 2611040300:21:008:0469, що розташована у АДРЕСА_1 знаходиться в 15 метровій прибережно-захисній зоні річки Прут (пункти 1, 3 Висновку).

У пункті 4 Висновку зазначається, що площа частини земельної ділянки, відповідно до Висновку експерта № 434-525526-18-28 від 19.03.2019 за результатами проведення земельно-технічної експертизи, яка знаходиться в 15 метровій прибережно-захисній зоні річки Прут, згідно пояснювальної записки до Генерального плану смт Ворохта, становить 0, 2397 га (т.4, а. с. 216).

У вказаному Висновку експерта також зазначається, що встановити чи знаходиться земельна ділянка площею 0, 8554 га з кадастровим номером 2611040300:21:008:0469 у водоохоронній зоні річки Прут не видається за можливе у зв`язку із відсутністю встановленої водоохоронної зони річки Прут (пункт 1 Висновку, т.4 а. с. 216).

В ході судового розгляду з`ясовано, що проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Прут не розроблений.

Разом з тим, з цього приводу Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала висновки Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постановах від 21.05.2014 у справі №6-16цс14, від 19.11.2014 року у справі №6-175цс14 і від 24.12.2014 року у справі №6206цс14, про те, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини прямо передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України).

Тому відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає її відсутність за наявності встановлених законом розмірів і не вказує на правомірність передання в оренду чи у власність земельної ділянки (постанови від 30.05.2018 року у справі №469/1393/16-ц, від 28.11.2018 року у справі №504/2864/13-ц (п. 44), від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц (п. 53), від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц (п. 63.2), від 07.04.2020 року у справі №372/1684/14-ц (п. 41)).

Відтак, з Висновків експертів, які долучені до матеріалів справи та зазначені вище, з`ясовано, що частина спірної земельної ділянки, яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 знаходиться в 15 метровій прибережно-захисній зоні річки Прут, її площа становить 0, 2397 га (пункт 4 Висновку, т.4, а. с. 216).

А тому, керуючись зазначеними вище положеннями законодавства, проаналізувавши долучені до справи докази у їх сукупності, логічному взаємозв`язку та в контексті принципу «достатності доказів», Суд приходить до висновку, що частина спірної земельної ділянка, а саме площею 0, 2397 га (що визначено у Висновку експерта № 434-525526-18-28 від 19.03.2019), як земельна ділянка яка віднесена до земель прибережно-захисної смуги, не могла бути передана у власність Відповідачці.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Так, відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У справі, що розглядається, Прокурор звернувся до суду з позовом з метою усунення перешкод у здійсненні права власності на землі водного фонду територіальною громадою селища Ворохта, що відповідає меті негаторного позову. Отже вимога про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом повернення земельної ділянки є способом відновлення прав власника на спірну земельну ділянку водного фонду і такі позовні вимоги здатні відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав на неї.

Разом із тим, при вирішенні вказаних позовних вимог обов`язковим є ретельне з`ясування питання щодо правомірності та пропорційності втручання держави у право власності Відповідачки на ту частину земельної ділянки, яка не відноситься до земель прибережно-захисної смуги.

Так, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Втручання держави у право на мирне володіння майном є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо таке втручання не здійснене «згідно із законом», не переслідує легітимну мету чи не є «необхідним у демократичному суспільстві» (встановлення цієї необхідності передбачає, зокрема, встановлення пропорційності втручання переслідуваній легітимній меті). Порушення відповідних статей Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на мирне володіння майном, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Позов прокурора в цій справі стосується захисту суспільного інтересу у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності територіальної громади на землю та збереження прибережних захисних смуг, недопущення зміни цільового призначення земель водного фонду, що спирається на норми закону.

Якщо земельна ділянка зайнята прибережною захисною смугою, її не можна отримувати у приватну власність.

Таким чином, передача у власність Відповідачці земельної ділянки, частина якої є прибережною захисною смугою, відбулося всупереч наведеним нормам закону і у втручанні держави у право мирного володіння ОСОБА_1 спірним майном є легітимна мета.

Відтак, таке втручання відповідає закону.

Водночас, перевіряючи дотримання принципу пропорційності легітимній меті, тобто розумного співвідношення між інтересами суспільства й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності, слід враховував не тільки поведінку Відповідачки, а й поведінку (дії і бездіяльність) Органів влади.

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Конституції України).

Споживач послуг органу місцевого самоврядування законно презюмує, що рішення цього органу є законними і такими, що прийняті в межах компетенції.

У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позбавлення права власності має бути здійснене відповідно до закону, необхідним у демократичному суспільстві і спрямованим на досягнення «справедливого балансу» між інтересами суспільства та інтересами заявника.

Як пояснила у судовому засіданні Відповідачка спірна земельна ділянка перебувала у користуванні з давніх-давен її сім`ї та передавалася з покоління в покоління. Правоустановлючі документи на землю не були оформлені. Батьки вирішили віддати Відповідачці цю земельну ділянку, як наймолодшій дитині у багатодітній сім`ї, яка здійснювала догляд за хворими батьками. На час початку приватизації, з паспортних даних вбачається, що Відповідачці було 20 років, достатньо молодий вік. Доказів того, що остання діяла недобросовісно не має.

В березні 2015 році Відповідачка звернулася до Ворохтянської селищної ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, площею 0, 8554 га; рішенням Ворохтянської селищної ради від 06.04.2015 № 38031/2015 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою; 21.04.2015 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 68 від 21.04.2015 року про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; Висновком від 18.05.2015 року № 491/02-12/20 Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області (Відділ Держземагентства в місті Яремче) погоджено проект землеустрою; рішенням Ворохтянської селищної ради від 06.04.2015 року № 38031/2015 затверджено акт встановлення меж від 01.04.2015 ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 8554 га по АДРЕСА_1 ; рішенням Ворохтянської селищної ради від 27.05.2015 року № 397-32/2015 затверджено технічну документацію та передано земельну ділянку у власність Відповідачці; 25.06.2015 року Відповідачка зареєструвала право власності на земельну ділянку (т.1 а.с.14-55).

Отже, отримання у власність земельної ділянки стало можливим саме завдяки послідовним діям органів влади, які, таким чином визнали правовий статус майна земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0, 8554 га і Відповідачку як її власницю.

Тобто особа у взаємовідносинах із суб`єктами владних повноважень може презюмувати, що їх рішення та дії відбуваються в межах законодавчого поля і на таку особу не покладено обов`язку перевіряти саме законність дій відповідних органів влади чи місцевого самоврядування. Це є виключно правом приватної особи.

Перекладати тягар відповідальності на фізичних осіб, які обґрунтовано сподівалися на правомірність дій органу місцевого самоврядування не відповідає засадам, закріпленим, як у Конституції України, так і в міжнародних актах з прав людини та прецедентній практиці ЄСПЛ, та тягне можливість зловживання своїми правами органами державної влади та місцевого самоврядування.

Отже фактично у разі повного задоволення позову обов`язки органу влади чи місцевого самоврядування з дотримання законодавства перекладаються на фізичну особу. Крім цього, на фізичну особу покладається за будь-яких обставин тягар перевірки та ревізування рішень органу влади чи місцевого самоврядування, чим скасовується презумпція правомірності таких рішень, що суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України, та є надмірним тягарем, що покладається на приватну особу у правовідносинах з органом, який наділений владними повноваженнями та який має відповідні інструменти і зобов`язаний діяти відповідно до вимог закону.

За наведених обставин, в даному випадку, в разі повернення у власність спірної земельної ділянки, зокрема, і тієї частини, яка не належить до водного фонду, то помилка буде виправлена лише за рахунок Відповідачки, якої вона стосується, хоча ситуація, в якій опинилася Відповідачка, не була створена лише нею самою.

На думку Суду, позбавлення Відповідачки частини земельної ділянки, яка не є землею прибережної захисної смуги без відповідної майнової компенсації, незалежно від того, чи заявляла про неї відповідачка, узаконює порушення органів державної влади чи місцевого самоврядування при розпорядженні землею та звільняє їх від будь-якої відповідальності перед особою, яка потерпіла від їх неправомірних дій.

Перевіряючи дотримання «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав людини, ЄСПЛ у рішенні від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» констатував порушення такого балансу у зв`язку з позбавленням заявника права на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування, тобто порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 45). ЄСПЛ зробив висновок, що мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Аналогічного висновку дійшов ЄСПЛ у рішенні від 11 січня 2024 року у справі «Шмаков проти України», де суд підкреслив, що позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника. У контексті скасування помилково наданих майнових прав принцип «належного урядування» може покладати на органи державної влади обов`язок діяти оперативно у виправленні їхньої помилки, а також потребувати виплати адекватної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишнім добросовісним власникам (пункт 17).

Будь-яке втручання держоргану в право на мирне володіння майном повинне забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункти 166-168).

За обставинами цієї справи мета Прокурора спрямована на усунення перешкод власникові Ворохтянській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-захисної смуги вздовж річки Прут.

Встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває земельна площею 0, 8554 га, частина якої, що становить площу 0, 2397 га знаходиться в 15 метровій прибережно-захисній зоні річки Прут, тобто відноситься до земель водного фонду. А відтак, повернення від ОСОБА_1 Ворохтянській селищній раді земельну ділянку площею 0, 2397 га відповідатиме меті поданого позову Прокурором.

У той же час витребування від ОСОБА_1 і тієї частини земельної ділянки, яка не відноситься до земель водного фонду суперечитиме «справедливому балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, і не виправдовуватиме такого втручання з огляду на покладення надмірного і індивідуального тягара на ОСОБА_1 , позбавивши її власності тієї частини земельної ділянки, що не відноситься до земель водного фонду та може перебувати у приватній власності. А відтак, позовні вимоги Прокурора підлягають частковому задоволенню, а саме в частині повернення Ворохтянській селищній раді земельну ділянку водного фонду площею 0, 2397 га.

Щодо визнання недійсними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки та передано у власність Відповідачці та Свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку, то задоволення цих вимог не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для усунення перешкод Органу місцевого самоврядування у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, не призведе саме по собі до відновлення порушеного права Територіальної громади, а тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21 пункт 151, від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22, пункти 7. 52, 7.53).

Керуючись статтями 4,5, 12, 56, 76, 80, 81, 84,128, 259, 263, 280 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури до Ворохтянської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про визнання недійсним рішень Ворохтянської селищної ради, свідоцтва про право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у власність територіальної громади задовольнити частково.

Повернути у власність територіальної громади в особі Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області 0, 2397 га земельної ділянки із кадастровим номером 26110400300:21:008:0469, загальною площею 0, 8554 га, розташовану в селищі Ворохта, Надвірнянського району Івано-Франківської області.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури, зареєстроване місцезнаходження: 78400, м. Надвірна, майдан Шевченка, 39, Надвірнянського району, Івано-Франківської області;

Відповідач 1: Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області (зареєстроване місцезнаходження: 78595, смт. Ворохта, вул. Д. Галицького, 41, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 04354522;

Відповідач 2: ОСОБА_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (зареєстроване місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3,ЄДРПОУ 39411771);

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (зареєстроване місцезнаходження: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка А. Сахарова, 34, ЄДРПОУ 39767437).

Державна екологічна інспекція України (зареєстроване місцезнаходження: 01042, м. Київ, Новопечерський пров. 3, корпус 2, ЄДРПОУ 37508533);

Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області (зареєстроване місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. А.Сахарова, 23-А, ЄДРПОУ37952307).

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК