Ухвала суду № 133704737, 30.01.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження в справі

30 січня 2026 року м. Київ №640/1125/20

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білоус А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Петровського М.Є.,

представника позивача Трубакова Є.О., представника відповідача Карапетяна А.С., представника третьої особи Азаренкова С.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", про визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулось до суду з позовом, в якому просило (з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду від 11.07.2022 про прийняття заяви про зміну предмета позову):

- визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг по встановленню тарифу на послуги з розподілу природного газу для АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» на 2020 рік;

- визнати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпропетровськаз» від 24.12.2019 №3018 протиправною, нечинною та такою, що не підлягає застосуванню з моменту її прийняття.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною і скасовано постанову НКРЕКП №3018 від 24 грудня 2019 року "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23.12.2021 касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, і Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськаз" задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2022 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/1125/20 та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2022 прийнято заяву про зміну предмета позову.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX справу №640/1125/20 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №640/1125/20 передано для розгляду судді Білоус А.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 прийнято справу до провадження, постановлено здійснити розгляд справи спочатку за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів (за потреби), призначено підготовче судове засідання.

До суду 09.01.2026 надійшло клопотання НКРЕКП про закриття провадження в адміністративній справі.

Дане клопотання мотивоване тим, що рішення НКРЕКП з питань установлення цін та тарифів, у тому числі на послуги розподілу природного газу, є за своєю юридичною природою нормативно-правовим актом. Оскаржувана Постанова від 24.12.2019 № 3018 втратила чинність на підставі Постанови НКРЕКП від 30.12.2025 № 2225. Нормативно-правовий акт, який на момент прийняття судового рішення у судовій справі, вже був нечинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є не чиним не може бути оскаржений, а отже і визнаним нечинним повторно в судовому порядку. Представник відповідача вважає, що ключовим у можливості оскарження нормативно - правового акту суб`єкта владних повноважень є саме його чинність. Втрата чинності нормативно-правовим актом свідчить про відсутність предмета спору (об`єкта спірних правовідносин), а відтак і про відсутність можливості оскаржувати такі рішення до суду. Вказано, що право на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується, а також має бути спрямоване виключно на захист порушених прав, свобод та інтересів. Отже, вважає, що у зв`язку з втратою чинності оскаржуваної постанови, рішення суду у вказаній справі жодним чином не відновить, нібито порушені права позивача, так як по суті у вказаній справі відсутній предмет оскарження. Недоведеність порушення оскаржуваними діяннями особистих прав та інтересів позивача є підставою для закриття провадження у справі. На думку відповідача, враховуючи вказане, провадження у зазначеній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у його запереченні від 01.12.2025, відповідно до якого:

- уточнені позовні вимоги позивача відповідають критерію ефективності способу захисту, оскільки вимога про визнання постанови № 3018 протиправною, нечинною та такою, що не підлягає застосуванню з моменту її прийняття дозволяє провести перерахунок із АТ «ОГЗ «Дніпропетровськгаз» у випадку задоволення позову, навіть поза межами строку темпоральної дії (1 календарний рік) оскаржуваної постанови № 3018;

- у ч. 2 ст. 265 КАС України встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень;

- уточнені позовні вимоги АТ «Дніпроазот» відповідають судовій практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а саме постанові від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 (головуючий суддя - Ханова Р.Ф., судді-учасники колегії: Пасічник С. С., Юрченко В. П.). Зокрема, у п. 88 постанови вказано, що «враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради від 12 липня 2017 року №1862 в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття». Іншими словами, у справі про визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради (нормативно-правового акту) Верховний Суд дійшов висновку, що такий акт є протиправним і нечинним з моменту його прийняття;

- суд не має процесуальної можливості закрити провадження у підготовчому засіданні. Таке процесуальне рішення може бути прийнято виключно при слуханні справи по суті.

Крім того, представник позивача доповнив, що втрата чинності оскаржуваною постановою НКРЕКП не впливає на можливість застосування відповідних наслідків (перерахунок вартості послуг за розподіл природного газу) у випадку задоволення позову, оскільки позивач просить скасувати зазначену постанову НКРЕКП з моменту її прийняття. Тому, клопотання НКРЕКП про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи проти задоволення клопотання заперечував, просив відмовити у його задоволенні, підтримавши позицію представника позивача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заяву відповідача про закриття провадження, заслухавши представників учасників справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII (далі-Закон №1540, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 1 статті 1 Закону №1540 НКРЕКП (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною другою статті 3 Закону №1540 встановлено, що регулятор здійснює державне регулювання шляхом:

1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;

2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;

4) державного контролю та застосування заходів впливу;

5) використання інших засобів, передбачених законом.

Відповідно до ч. 4 статті 14 Закону №1540 регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції.

Згідно з абзацом 3 ч. 5 статті 14 Закону №1540 рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Частинами 6-9 статті 14 Закону №1540 передбачено, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження.

Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку.

Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.

Рішення Регулятора, крім тих частин рішень, що містять таємну інформацію, підлягають оприлюдненню протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття на офіційному веб-сайті Регулятора. Обсяг конфіденційної інформації, що не підлягає розкриттю, визначається Регулятором на підставі клопотання заінтересованих осіб з урахуванням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 17 Закону №1540 для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Регулятор має право, зокрема, приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання (п. 1 ч. 2 статті 17 Закону №1540).

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваною постановою НКРЕКП від 24 грудня 2019 року № 3018 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» встановлено нові тарифи на послуги розподілу природного газу для АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", які починають діяти з 01.01.2020, зокрема:

1) на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно:

тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,04 грн за 1 м-3 на місяць (без урахування ПДВ);

2) з 01 липня 2020 року:

тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,25 грн за 1 м-3 на місяць (без урахування ПДВ).

Постанова НКРЕКП від 24.12.2019 року № 3018 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз» втратила чинність, а саме на підставі постанови НКРЕКП від 30.12.2025 № 2225. Пунктом 2 вказаної постанови від 30.12.2025 № 2225 визначено, що ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тобто з 01.01.2026.

Вказане свідчить про те, що спірна постанова НКРЕКП від 24.12.2019 року № 3018 втратила чинність під час розгляду даної справи.

З огляду на вказані обставини, суд зазначає наступне.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені ст. 264 КАС України.

Відповідно до частин 1-3 вищевказаної статті, її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

При цьому, приписами ч. 2 статті 265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акта в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, положення процесуального законодавства містять імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акта та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням суду лише з моменту набрання ним законної сили.

З огляду на вказані правові положення КАС України, суд не наділений повноваженням визнання нормативно-правового акта нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі №640/6699/20, в якій наголошено, що юридичний спір має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Конституційний Суд України в пп. 3.6 п. 3 Рішення від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)) зазначив, що системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Водночас, відсутність чинного оспорюваного положення нормативно-правового акта свідчить про відсутність предмету спору, що унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 826/24498/15.

Окрім того, подібним правовідносинам, предметом якої був нормативно-правовий акт, що втратив чинність, була надана правова оцінка Верховним Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі 640/18067/18, в якій касаційна інстанція дійшла висновку, що суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.

Також, Верховним Судом констатовано, що до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним та створює юридичні наслідки.

Натомість, оскаржуваний акт, який на момент прийняття судового рішення у судовій справі, вже був нечинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 КАС України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є не чинним не може бути оскаржений, а отже, і скасованим в судовому порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 640/2412/20.

Тотожний підхід до питання визнання нечинним в судовому порядку нормативно-правового акта, що втратив чинність внаслідок визнання його нечинним органом, що його прийняв, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №640/10978/19, від 01 лютого 2023 року у справі № 640/18067/18 та від 25 квітня 2024 року у справі № 640/3541/21.

Зокрема, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 04.06.2025 у справі № 640/7137/22, розглядаючи аналогічну справу щодо оскарження тарифу НКРЕКП, що втратив чинність, наголосив, що ключовим у можливості оскарження нормативно-правового акту є саме його чинність станом на момент розгляду справи судом. Втрата чинності НПА свідчить про відсутність предмету спору, оскільки такий акт більше не породжує правових наслідків для учасників публічно-правових відносин. Апеляційний суд підтвердив, що вимога про визнання НПА нечинним з моменту його прийняття є юридично неможливою для нормативного акта, оскільки згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України такий акт втрачає чинність лише з моменту набрання законної сили судовим рішенням на майбутнє.

Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.03.2018 у справі № 800/414/17 (П/9901/77/18) вказала, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №9901/56/19, від 05.02.2020 року у справі №826/6872/16, від 04.03.2020 року у справі №9901/524/19.

Таким чином, провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Суд зазначає, що закриття провадження в даній справі обумовлено виключно процесуальною обставиною втратою чинності оскаржуваного нормативно-правового акта на момент судового розгляду, що унеможливлює реалізацію обраного позивачем способу захисту (скасування НПА). Це рішення не є оцінкою законності дій НКРЕКП щодо встановлення тарифів за період 2020 року по суті та не свідчить про відсутність у позивача порушених прав або інтересів як таких.

Закриття провадження не позбавляє позивача права на судовий захист. Позивач зберігає можливість звернутися до суду в іншому процесуальному порядку для ефективного захисту своїх матеріальних прав та інтересів, якщо вважає, що дії НКРЕКП або АТ «Дніпропетровськгаз» щодо застосування тарифів, передбачених скасованою постановою № 3018, призвели до порушення його прав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 183, 238, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі №640/1125/20 за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", про визнання протиправними дій та скасування постанови, - закрити.

Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Білоус А.Ю.