Рішення № 133704633, 30.01.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року м. Київ справа №320/5189/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА»

до Головного управління ДПС у Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (далі позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Івано-Франківській області (далі відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2021

№ 000261/0701, яким зменшено від?ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 9 463 190,00 гривень.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з прийнятим

Головним управлінням ДПС у Івано-Франківській області податковим повідомленням-рішенням, вважає його необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно винесено податковим органом на підставі протиправних та необґрунтованих висновків, викладених у акті перевірки «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від?ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від?ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. Позивач зазначає, що висновки податкового органу зводяться до тверджень про нереальність господарських операцій, що на думку контролюючого органу призвело до завищення від?ємного значення з ПДВ.

Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки

№5431/09-19-07-01/37581147 від 21.12.2020 ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що під час проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» було виявлено ряд податкових порушень, які і стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

29.04.2021 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Харченко С.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

15.07.2021 від податкового органу надійшов відзив на позовну заяву.

20.07.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

20.08.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв?язку із звільненням судді з посади, справу передано на розгляд судді Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 справу прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

11.12.2024 від податкового органу надійшли додаткові пояснення.

15.01.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

У судовому засіданні 20.02.2025 суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до подальшого розгляду справи по суті в порядку письмового провадження.

09.05.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових матеріалів справи щодо підтвердження розміру судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу та стягнення таких витрат з відповідача.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На підставі направлень від 30.11.2020 № 396, № 397 та наказу від 19.11.2020 №1452, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СНЯТИНСКА ПТАХОФАБРИКА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року року від?ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від?ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Перевірка проводилась з 01.12.2020 по 14.12.2020.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Івано-Франківскій області складено акт № 5431/09-19-07-01/37581147 від 21.12.2020, в якому зафіксовані допущені позивачем порушення:

1) підпунктів 14.1.71, 14.1.185, 14.1.191, пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 187.9 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення суми від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 9 463 190,00 гривень.

2) пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) не складено та не зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на вартість заниження бази оподаткування ПДВ на суми податкових зобов?язань на загальну суму 486634 грн., в т.ч. за грудень 2020 року в сумі 200284 грн., за червень 2020 року в сумі 171823 грн., за липень 2020 року в сумі 21466 грн., за серпень 2018 року в сумі 93061 гривень.

Не погоджуючись із актом перевірки № 5431/09-19-07-01/37581147 від 21.12.2020, ТОВ «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» направило до податкового органу заперечення від 06.01.2021 № 156/6.

За результатами розгляду заперечень, податковий орган листом від 18.01.2021

№ 163/6/09-19-07-01, яким залишив висновки, викладені в акті перевірки без змін.

На підставі акта перевірки № 5431/09-19-07-01/37581147 від 21.12.2020, Головним управлінням ДПС у Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення:

1) № 000261/0701 від 20.01.2021, відповідно до якого встановлено завищення від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 9 463 190,00 гривень.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, 29.01.2021 ТОВ «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» звернулась зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 25.03.2021

№ 6822/6/99-00-06-01-03-6 у задоволені скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення від 20.01.2021 № 000261/0701 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятим суб`єктом владних повноважень податковим повідомленням -рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положенням п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Позивач та його контрагент на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із наведеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді

ТОВ «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» мало взаємовідносини, з контрагентами-постачальниками ПП «Фенікс Агро» на підставі договорів від 28.04.2020 № 278,

від 29.05.2020 № 2905/СП, ТОВ «Кур?єр» на підставі договору від 01.07.2020

№ 0107/20-СП, ТОВ «Західторг-ІФ» на підставі договору від 05.02.2020 № 0502-001, ТОВ «Грінгольд» на підставі договору 03.01.2020 №30, ТОВ «Мульті Ком» на підставі договору від 27.04.2020 №27, ТОВ «Т ЕНД Т трейд Україна» на підставі договорів 15.01.2020

№ 15/01, 15/2, ТОВ «Максітрейд Девелоп» на підставі договору від 11.05.2020 №1105-СП, ТОВ «Сонторс» на підставі договору від 12.06.2020 №1206-СП, ТОВ «Охоронне агентство Сварог» на підставі договору від 14.01.2020 № 1-1401, ТОВ «Мегабуд Інвест Компані» на підставі договору від 05.06.2020 №05/06/2020 та ТОВ «СІЛЬПО-ФУД».

З наведених вище Договорів вбачається, що ТОВ «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» здійснювала закупівлю макухи соєвої, кукурудзи, рибного борошна, олії соєвої, які використовувалися для виробництва комбікормів для годування тварин, послуг з охорони території, контролю пропускного режиму, фізичної охорони об?єктів. Крім того, на замовлення позивача ТОВ «Мегабуд Інвест Компані» здійснювали будівельно-монтажні роботи на об?єкті позивача. Також, ТОВ «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» здійснювала реалізацію продукції (живі кури-бройлери) в адресу ТОВ «СІЛЬПО-ФУД».

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано: копії видаткових накладних, копії товаро-транспортних накладних, копії податкових накладних, копії сертифікатів якості, копії актів надання послуг, копії платіжних документів.

Крім того, як встановлено судом та підтверджується актом перевірки, усі господарські операції ТОВ «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» з контрагентами-постачальниками відображені у бухгалтерському обліку позивача у повному обсязі.

Таким чином, факт реальних господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Разом з тим, податковим органом зроблено висновок про нереальність господарських операцій з даними контрагентами, оскільки під час перевірки не були надані сертифікати якості, контрагенти фігурували у кримінальному провадженні, відсутність у контрагентів достатня кількість працюючих, а також наявність інформації про обрив ланцюга постачання у контрагентів. Отже, згідно наявних даних неможливо підтвердити сутність господарської операції.

Таким чином, контролюючим органом зроблено висновок, що первинні документи з даними контрагентами-постачальниками складені суто формально.

Проте, суд зазначає про помилковість таких висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій, виходячи з наступного.

Щодо того, що у штаті підприємств недостатня кількість працюючих та щодо відсутності основних засобів, суд зазначає, що Верховним Судом по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 року зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Також, суд зазначає, що відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому, підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

Судом встановлено, що на момент здійснення договорів позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що під час здійснення останньої, податковим органом таких обставин не встановлено.

Як вбачається з письмових документів, наявних в матеріалах справи, первинні бухгалтерські документи ТОВ «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» в повній мірі відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо відсутності під час перевірки сертифікатів якості, слід зазначити, що сертифікат якості не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Податкового кодексу України, а є суто супровідним документом.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 440/3783/18.

Щодо наявності кримінальних проваджень у контрагентів, суд зазначає, що сама по собі інформація про наявність зареєстрованого кримінального провадження не може свідчити про нереальність господарських операцій та податковий орган не може використовувати таку інформацію для донарахування грошових зобов?язань. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18.

Також, судом встановлено, що всі податкові накладні постачальника за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, щодо отриманої податкової інформації необхідно зазначити, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Суд зазначає, що у позивача на час розгляду справи наявні первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагент на час здійснення операцій перебував на обліку в податкових органах та не припинений, має усі необхідні реквізити відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств». Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладеними між позивачем та його контрагентом, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та витрат.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» та контрагентами-постачальниками не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, в ході розгляду справи ТОВ «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» підтверджено реальність взаємовідносин з контрагентами-постачальниками.

Отже, податковий орган протиправно дійшов висновку про завищення ТОВ «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами на загальну суму 9 463 190,00,00 гривень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.01.2021 № 000261/0701, яке є предметом оскарження, прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), натомість висновки акту перевірки ґрунтуються переважно на припущеннях та формальному тлумаченні норм податкового законодавства без врахування всіх фактичних обставин та доказів.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 20.01.2021 № 000261/0701.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Івано-Франківській області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 22700,00 гривень.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено в частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, між Адвокатським об`єднанням «Джентіум» (надалі Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (надалі Замовник) укладений Договір про надання правової допомоги №77/3 від 10.02.2020, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов?язується надати послуги з професійної правничої допомоги (надалі - Послуги).

Відповідно до рахунку на оплату №21890460 від 24.04.2025 Замовником сплачено на рахунок Виконавця 45600,00 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Суд дійшов висновку, проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, об`єм виконаної адвокатом роботи, сума 45 600,00 грн не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 15 000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких.

Таким чином, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції та які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг (складення позовної заяви), предмету позову, приходить до висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, визначивши останню у розмірі 15 000,00 грн.

Наведене узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 28.12.2020 у справі

№ 640/18402/19 та інших.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Івано-Франківській області від 20.01.2021 № 000261/0701.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЯТИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 37581147) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, код з ЄДРПОУ ВП 43968084) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.