Ухвала суду № 133699428, 30.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

30 січня 2026 року Справа №200/4555/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Аканова О.О., в порядку письмового провадження перевіривши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №200/4555/24, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 у справі №200/4555/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344) щодо припинення щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивачу з 01.05.2022 року ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344) відновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 01.05.2022 року.

07 січня 2025 року Донецьким окружним адміністративним судом по справі видано виконавчі листи.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №200/4555/24.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшла заява про виконання ухвали суду, якій зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного від 19.09.2024 по справі № 200/4555/24 за позовом ОСОБА_1 , поновлено нарахування щомісячних страхових виплат, нарахована заборгованість з 01.05.2022 по 31.12.2024 у сумі 725547,20 грн., виплата якої буде здійснена при надходженні відповідного фінансування. Страхові виплат з 01.01.2025 перераховуються на поточний рахунок ОСОБА_1 відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк».

Вказали, що планом доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на 2025 рік (зі змінами), затвердженим Головою правління Пенсійного фонду України затвердженим Головою правління Пенсійного фонду України 29 грудня 2025 року, видатки за рахунок коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 9552,9 тис. грн.; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень у сумі 11231,0 тис. грн.; за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 20699,0 тис. грн.; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень у сумі 12313,5 тис. грн., які використані в повному обсязі. Для забезпечення виконання рішення суду в повному обсязі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області до Пенсійного фонду України 27.01.2026 за вих.№2000-0505-5/14723 надіслано лист щодо виділення коштів.

Вважають, що до суду не надано жодних доказів того, що відповідач умисно не виконує рішення суду в частині виплати заборгованості.

Додатково відповідачем до суду надано:

лист Пенсійного фонду України від 27.01.2026 №2000-0505-5/14723, в якому повідомлено, що на виконання зазначеного рішення суду проведено нарахування заборгованості по щомісячним страховим виплатам в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого з 01.05.2022 року. За період з 01.05.2022 по 31.12.2024 нараховано заборгованість по щомісячним страховим виплатам на загальну суму 725547,20 грн. та внесено до Реєстру судових рішень. Для виконання рішення суду по зазначеній справі в повному обсязі просили виділити кошти на виплату заборгованості по щомісячним страховим виплатам за відповідний період у розмірі 725547, 20 грн.;

постанову №1153588046-2025-1 якою продожено ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати;

розрахунок страхових виплат на виконання рішення суду ОСОБА_1 сума заборгованості щомісячної страхової виплати складає 725547,20 грн.

Розглянувши поданий звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у справі №200/1527/23, суд дійшов до наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).

Відповідно до частини першої, другої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/926/21.

Як зазначено в пункті 1 розділу ІІ Рекомендацій Rec(2003)16, Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) Щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у сфері адміністративного права, держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені.

Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) Щодо якості судових рішень з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Також суд враховує критерії Європейського суду з прав людини, що встановлюють, чи має звинувачення кримінальний характер, широко відомі як, критерії Енгеля (Engel and оthers v. Netherlands, заява № 5100/71) (передбачають необхідність суду врахування: кваліфікації правопорушення згідно з національним законодавством, характеру правопорушення та суворості покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий), а також вид та суворість покарання стосовно фізичної особи та, відповідно, необхідність застосування судом у цій справі при визначенні такого виду адміністративної відповідальності максимальних стандартів доказування, гарантуючи конституційні принципи рівності та змагальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Метою продовження процесуального строку, установленого судом, є сприяння особі в реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним в контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області в заяві про встановлення судового контролю вказано, що виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 у справі №200/4555/24 поновлено нарахування щомісячних страхових виплат.

А тому, суд вважає за необхідне прийняти звіт в цій частині.

З огляду на викладене та керуючись ч.11 ст.382-3 КАС України, суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті звіту та продовжити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області процесуальний строк для подання звіту про виконання судового рішення в частині зобов`язання виплати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) щомісячних страхових виплат з 01.05.2022 року.

Керуючись ст. ст. 121, 248, 256, 382, 382-1, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №200/4555/24 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344) відновити нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 01.05.2022 року.

Продовжити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області строк на 3 місяці для подання звіту про виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №200/4555/24 в частині зобов`язання виплати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) щомісячних страхових виплат з 01.05.2022 року.

Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що звіт повинен відповідати вимогам частин другої та третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Звернути увагу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що суд згідно положень статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України:

- відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення; якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу;

- у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення;

- у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Копію ухвали направити на адресу учасників справи.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Аканов