Рішення № 133698959, 30.01.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8651/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі Відділення Фонду, позивач) звернулося до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 41829,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон №875-ХІІ) відповідач у 2024 році не забезпечив норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особа. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 39610,49 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 2218,72 грн, яку позивач просив стягнути із сумою адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву (а.с. 16-19) відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що середньооблікова кількість штатних працівників за 2024 рік (І квартал 29 осіб, ІІ квартал 31 особа, ІІІ квартал 33 особи та ІV квартал 0 осіб) у відповідача становила 7,75 осіб, а тому є меншою, ніж визначено законодавством (8 осіб), з якої наступає адміністративно-господарська відповідальність. Відповідно відповідач не порушив вимоги Закону №875-XII.

Крім того відповідач вважає, що виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є предметом проведення перевірки виключно центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення (Держпраці) та її територіальних органів, а позивач, не маючи акта перевірки, посилаючись на інформаційно-аналітичні бази даних, передчасно звернувся із цим позовом. З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив (а.с.31-33) позивач наголосив, що керується отриманою від Пенсійного фонду України автоматизовано, без стороннього втручання, за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку з проблем інвалідності (ЦБІ) інформацією, згідно з якою у ФОП ОСОБА_1 у 2024 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 10 осіб, а кількість осіб з інвалідністю - 0 осіб, тобто норматив не виконано.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, середньооблікова кількість штатних працівників ФОП ОСОБА_1 у 2024 році становить 10 працівників, а кількість осіб з інвалідністю у вказаний період 0 (а.с.8).

Згідно із розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, та розрахунком позову (а.с. 4, 6) норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ФОП ОСОБА_1 становить 1 особа. За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції у сумі 39610,49 грн, виходячи з розрахунку розміру середньорічної заробітної плати (79220,98 грн х 50%), та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій (за 112 днів) у сумі 2218,72 грн. Розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій надіслано відповідачу в електронному вигляді 04 березня 2025 року, про що свідчить квитанція про розміщення документа в електронному кабінеті роботодавця (а.с.7).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Закон №875-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) як спеціальний нормативно-правовий акт встановлює механізми соціального захисту осіб з інвалідністю, зокрема через обов`язок роботодавців створювати робочі місця (статті 17, 18, 19) та санкції за його невиконання (стаття 20).

Стаття 17 Закону №875-XII визначає, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З наведених норм слідує, що обов`язки роботодавців із забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; у створенні для них відповідних умов праці та у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформації державній службі зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, є наказ по підприємству стосовно створення відповідних робочих місць, а доказом інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю є своєчасне подання звіту форми №3-ПН (затверджений наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року №827-22 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 року за №565/37901). Звіт форми №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство таких осіб для працевлаштування. До обов`язків роботодавців відповідно до приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону №875-XII фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу. Адміністративно-господарські санкції є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Санкції обчислюються як певна сума за кожне непрацевлаштоване місце в межах нормативу (залежно від розміру середньої заробітної плати).

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частин шостої, восьмої статті 19 Закону №875-ХІІ Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; інформацію, необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Як уже зазначалося, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2024 році становила 10 осіб (згідно із витягом з ЦБІ, наданого Пенсійним фондом України) (а.с.8), а середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю 0 осіб.

Питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією №286, дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 розділу 3 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Показник середньооблікової кількості штатних працівників у 2024 році відображався відповідачем у щоквартальних Розрахунках, що подавалися ним до ГУ ДПС у Волинській області за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4.

Згідно з цими Розрахунками (рядок 101) середньооблікова кількість штатних працівників у ФОП ОСОБА_1 у 2024 році становить (осіб): у січні 9, у лютому 10, у березні 10, у квітні 10, у травні 10, у червні 11, у липні 11, у серпні 12, у вересні 10, у жовтні-грудні відповідач розрахунків не подавав, оскільки кількість працівників за вказані місця становила 0 осіб (а.с. 22-29).

Тож згідно з цими даними середньооблікова кількість штатних працівників за 2024 рік становить 10,3 ((9 + 10 + 10 + 10 + 10 + 11 + 11 + 12 + 10)/9), а внаслідок округлення за правилом «парної цифри» - 10.

Водночас, суд зазначає, що розрахунок відповідача, наведений у відзиві на позов, а саме: «9 + 10 + 10 + 10 + 10 + 11 + 11 + 12 + 10)/ 12 = 7,75 та заокруглюється до 7» не ґрунтується на положеннях, викладених в п. 3.2.5 Інструкції №286 та є безпідставним.

Тобто, відповідач підпадає під норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, наведений у частині першій статті 19 Закону №875-XII, і повинен забезпечувати його виконання.

Відповідно до Розрахунків за І, ІІ, ІІІ квартали 2024 року середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 102), у відповідача 0 у всіх місяцях 2024 року.

У справі суд оцінив дані з офіційних державних реєстрів (ЦБІ), які мають автоматизований характер формування (за даними Розрахунків середньооблікова кількість штатних працівників за 2024 рік відповідача становить 10).

В свою чергу відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вжиття ним усіх залежних від нього заходів для забезпечення середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2024 році: створення робочого місця для особи з інвалідністю, пошук самостійно чи за посередництвом центру зайнятості осіб з інвалідністю відповідно до умов праці на такому робочому місці.

З приводу тверджень відповідача про допущені позивачем порушення (не забезпечення послідовності дій, спрямованих на доведення належними доказами невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, ненадання доказів проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 органами Держпраці) необхідно зазначити, що за приписами частин дев`ятої, десятої, одинадцятої статті 19 Закону №875-ХІІ порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Аналіз положень статті 19 Закону №875-ХІІ вказує на те, що заходи контролю Держпраці та Фонду соціального захисту осіб з інвалідності у питанні виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не підміняють один одного - проактивний контроль дає змогу Держпраці оперативно реагувати на потенційні порушення та притягувати посадових осіб до адміністративної відповідальності, а реактивний контроль у випадку встановлення порушення має наслідком для роботодавця сплату відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суми адміністративно-господарських санкцій та пені, у разі порушення такої сплати санкції.

Суд зазначає, що з 06.11.2022 (з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року №2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», яким статтю 19 викладено у новій редакції) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним.

У справі, що розглядається, судом не встановлено порушення позивачем встановленої законодавством процедури визначення та повідомлення про нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені (зокрема, щодо строків, форми та змісту розрахунку, визначених Порядком №14-1).

Суд зауважує, що за правилами пункту 9 Порядку контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, суб`єкт господарювання вправі ініціювати проведення органами Держпраці позапланової перевірки за його бажанням щодо виконання ним нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.

У спірних правовідносинах відповідач, який заперечує поширення на нього нормативу, установленого частиною першою статті 19 Закону №875-XII, не скористався можливістю ініціювати проведення перевірки його органами Держпраці, аби спростувати розрахунок невиконання ним цього нормативу, складений позивачем.

Також відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вжиття усіх залежних від нього заходів для забезпечення середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2024 році (1 робоче місце): виділення/ створення робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування (подання звітності форми №3-ПН), інших доказів, які б свідчили про повне виконання ним своїх обов`язків щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування.

Натомість у позивача у межах встановлених законом процедур були відсутні підстави для виключення відповідача з числа боржників.

Частиною першою статті 9 КАС України установлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених у справі обставин та норм чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов переконання, що відповідач має нести відповідальність за невжиття заходів щодо забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, нарахованих територіальним відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, та пені за несвоєчасну сплату таких санкцій, які ним на час розгляду справи не сплачені, у зв`язку із чим позов необхідно задовольнити.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У цій справі задоволено позов суб`єкта владних повноважень, тому судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 3028,00 грн згідно із платіжною інструкцією від 01 серпня 2025 року № 1026 (а.с.3) з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави адміністративно-господарські санкції в сумі 39610,49 грн та пеню в сумі 2218,72 грн, а всього стягнути кошти в сумі 41829,21 грн (сорок одна тисяча вісімсот двадцять дев`ять гривень 21 копійка).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Олімпійська, будинок 3А, ідентифікаційний код юридичної особи 13369882).

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Р.С. Денисюк