Ухвала суду № 133698368, 27.01.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 509/4357/25

провадження № 2/492/406/26

УХВАЛА

про повернення справи

27 січня 2026 року м. Арциз

Суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д.,

вирішуючи питання про прийняття до свого провадження цивільну справу за позовною заявою ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ХУТОР ЦЕНТРАЛЬНАЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановила:

12 серпня 2025 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ХУТОР ЦЕНТРАЛЬНАЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 серпня 2025 року вказана цивільна справа передана за підсудністю на розгляд Болградському районному суду Одеської області так як місце проживання відповідачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року вказана цивільна справа передана за підсудністю на розгляд Арцизькому районному суду Одеської області так як місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2026 року, визначено суддю Гусєву Н.Д.

Дослідивши матеріали справи доходжу висновку, що зазначена справа не може бути прийнята до розгляду Арцизьким районним судом Одеської області, з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна.

Позивач, звертаючись до Овідіопольського районного суду Одеської області, керувався вимогами процесуального закону щодо виключної підсудності, тобто позивач у позові послався на виключну підсудність та подав позов за місцем знаходження нерухомого майна, яке розташоване у селі Лиманка Одеського району Одеської області.

Статтею 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.

За правилом частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» надав судам роз`яснення, де зазначив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц, указав на те, що до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про: право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена у Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у Постанові від 16 лютого 2021 року по справі № 911/2390/18, а саме, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Отже, за правилами чинного ЦПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19 та в постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 640/12339/19 зазначено, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що справа за позовною заявою ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ХУТОР ЦЕНТРАЛЬНАЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, не підсудна Арцизькому районному суду Одеської області, приходжу до висновку, що справу, як помилково направлену до Арцизького районного суду Одеської області, належить повернути до Овідіопольського районного суду Одеської області.

Керуючись статтями 30, 258-261, 353 ЦПК України, суддя, -

постановила:

Цивільну справу за позовною заявою ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ХУТОР ЦЕНТРАЛЬНАЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути до Овідіопольського районного суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з дати підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.