Ухвала суду № 133698351, 30.01.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

30.01.2026 Справа №607/26468/25 Провадження №2-о/607/70/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Дудченко Ю. Р.

заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Денисюк Н. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, Управління правового забезпечення Служби безпеки України про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, заінтересовані особи Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, Управління правового забезпечення Служби безпеки України про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначив, що у 1995 році відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 був направлений для складання вступних іспитів до Львівського державного ліцею з посиленою віськово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, який на той час входив до системи військової освіти Міністерства оборони України та мав статус військового навчального закладу.

Згідно із наказом начальника ліцею від 20 серпня 1995 року № 114 заявника було зараховано ліцеїстом першого курсу, приведено до військової присяги та зараховано на повне державне забезпечення, після чого він проходив навчання у зазначеному закладі до 14 червня 1998 року.

Заявник вказав, що період навчання у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут за своїм правовим статусом є проходженням військової служби, однак при обчисленні його вислуги років зазначений період не був зарахований уповноваженими органами.

З огляду на відсутність іншого передбаченого законом порядку підтвердження зазначеного факту, заявник звернувся до суду з заявою про встановлення юридичного факту проходження військової служби у період навчання.

У зв`язку з не досягненням згоди, щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у заяві заявник просить суд встановити факт проходження ним військової служби у період навчання у Львівському державному ліцеї з посиленою підготовкою імені Героїв Крут.

Представник заінтересованої особи Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заперечення в яких зазначив, що період навчання заявника у ліцеї з 20 серпня 1995 року по 14 червня 1998 року не є проходженням військової служби у розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а відноситься лише до підготовки громадян України до військової служби. Свої заперечення мотивує тим, що ліцей є загальноосвітнім навчальним закладом, а навчання в ньому не передбачало та не передбачає проходження військової служби.

Окрім того, у запереченнях зазначено що, на момент навчання заявник був неповнолітнім та не досяг встановленого законом віку для проходження військової служби, у зв`язку з чим не мав правових підстав перебувати на військовій службі будь-якого виду.

Виходячи з наведеного представник заінтересованої особи вважає що, заявлені вимоги не підлягають задоволенню, а період навчання у військовому ліцеї не може бути зарахований до вислуги років військової служби, та просить суд залишити заяву без розгляду та розглядати справу без його участі.

Представник Управління правового забезпечення Служби безпеки України у судовому засіданні просив закрити провадження у справі, подавши пояснення, в яких зазначає, що звернення заявника стосується встановлення факту проходження військової служби під час навчання у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут з 20 серпня 1995 року по 14 червня 1998 року. Заявник мотивує свою позицію тим, що такий факт відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а тому справа не підвідомча судам цивільної юрисдикції.

Заявник у судовому засіданні не заперечив щодо закриття провадження у справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Заявник з 20 серпня 1995 року по 14 червня 1998 проходив навчання у Львівському державному ліцеї з посиленою підготовкою імені Героїв Крут, якого згідно з витягу з наказу начальника Львівського військового ліцею імені Героїв Крут № 114 від 20 серпня 1995 року було зараховано ліцеїстом на перший курс.

Відповідно до наказу начальника Львівського військового ліцею № 115 від 13 червня 1998 року заявник успішно закінчив навчання та отримав атестат про повну загальну середню освіту.

Факт закінчення навчання підтверджується також атестатом про повну загальну середню освіту серії РН № 007487 від 14 червня 1998 року.

Перевіривши та оглянувши матеріали справи, суд вважає, що слід закрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20).

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, наведений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

Встановлення факту проходження військової служби до цього переліку не віднесено.

Разом з тим згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, вимога заявника фактично спрямована на підтвердження юридичного статусу періоду навчання як проходження військової служби, що пов`язано з реалізацією його прав у сфері публічно-правових відносин та перебуває у компетенції суб`єкта владних повноважень.

Встановлення факту проходження військової служби не може здійснюватись судом у порядку окремого провадження, оскільки такий факт має підтверджуватись відповідними рішеннями та документами уповноважених органів державної влади, а у разі незгоди з їх рішенням - оскаржуватись у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній.

З аналізу вказаних вище норм права необхідно зробити висновок про те, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а спір між ним та Львівським державним ліцеєм з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, Управлінням правового забезпечення Служби безпеки України щодо встановлення факту проходження військової служби підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

Пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з частинами 1, 7 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому, суд вважає, що судовий збір слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 255, 259, 260, 261, 352-354 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, Управління правового забезпечення Служби безпеки України про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою http://court.gov.ua/fair/sud.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів, з дня її проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала суду складена та підписана 30 січня 2026 року.

Головуючий суддя О. М. Вийванко