Рішення № 133697437, 28.01.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 742/5874/25

Провадження № 2/740/464/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 січня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (далі ТОВ «Укр кредит фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

28 жовтня 2025 року ТОВ «Укр кредит фінанс» звернулося до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 117710,00 грн та судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 02.10.2023 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1281-4278. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на умовах: сума кредиту 15000,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 30 днів, знижена % ставка 2,50% в день, стандартна % ставка 3,00% за кожен день користування кредитом.

Також додатковою угодою від 08.10.2023 до Договору про відкриття кредитної лінії №1281-4278 від 02.10.2023 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових грошових коштів у кредит у розмірі 10800,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1281-4278 від 02.10.2023, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач порушив умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором, а тому станом на 19.09.2025 виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 169428,90 грн, з яких: 17925,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 151503,90 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Враховуючи програму лояльності, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 117710,49 грн, що включає прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 17925,00 грн та прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 99785,49 грн.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2025 року передано за підсудністю до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області зазначену цивільну справу.

20 листопада 2025 року до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області надійшла вказана цивільна справа. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано головуючому судді Роздайбіді О. В.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 грудня 2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 12 год 00 хв 22 грудня 2025 року, яке в подальшому відкладено на 11 год 30 хв 28 січня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Однак, у позовній заяві заявив клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд провести розгляд даної справи за відсутності представника позивача та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки в судове засідання відповідач не сповістив, тому суд виходить з того, що його неявка відбулась за неповажних причин. У встановлений судом строк відзив на позов не подав.

У зв`язку з цим суд на підставі ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.10.2023 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1281-4278. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на умовах: сума кредиту 15000,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 30 днів, знижена % ставка 2,50% в день, стандартна % ставка 3,00% за кожен день користування кредитом (а. с. 11-18).

Також додатковою угодою від 08.10.2023 до Договору про відкриття кредитної лінії №1281-4278 від 02.10.2023 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових грошових коштів у кредит у розмірі 10800,00 грн (а.с. зворотна сторона 23-24).

Копією квитанції № 2373384515, підтверджено успішне перерахування 02 жовтня 2023 року грошових коштів у розмірі 15000,00 грн на картку 414950*72, призначення платіжної операції видача кредитних коштів за договором 1281-4278 від 02.10.2023 (а.с. 21).

Згідно копії квитанції № 2375816053, підтверджено успішне перерахування 08 жовтня 2023 року грошових коштів у розмірі 10800,00 грн на картку 414950*72, призначення платіжної операції видача кредитних коштів за договором 1281-4278 (а.с. 22).

Під час укладення договору відповідачем здійснено дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору, зокрема, створено заявку на отримання кредиту, пройдено перевірку та надано сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифіковано за допомогою технології BankID, самостійно внесено до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку він бажав отримати кредит. Без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

З довідки ТОВ «Укр кредит фінанс» про перерахування суми кредиту по договору № 1281-4278 за допомогою системи LiqPay слідує, що 02.10.2023 здійснено платіж № 2373384515 на платіжну картку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 з призначенням платежу «видача кредиту», сума платежу 15000,00 грн, 08.10.2023 здійснено платіж № 2375816053 на платіжну картку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 у розмірі 10800,00 грн, тип операції «добор по кредиту» (а.с. 26).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем зазначено, що свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Так, згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 19.09.2025 становить 169428,90 грн, до якої входить: 17925,00 грн основний борг, 151503,90 грн залишок відсотків (а. с. 27-31).

ОСОБА_1 на виконання умов договору сплатив 11289,51 грн, а саме: 04 жовтня 2023 року 9000,00 грн, 24 жовтня 2023 року 2289,51 грн.

Разом з тим, при дослідженні судом розрахунку заборгованості, складеного позивачем станом на 19 вересня 2025 року, встановлено, що сплачені відповідачем кошти було враховано при складенні цього розрахунку.

Крім того, кредитодавцем було прийнято рішення про застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр кредит фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 51718,41 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 117710,49 грн.

Тож позивач просить суд стягнути не повну суму заборгованості за договором, а частину, а саме: 17925,00 грн прострочену заборгованість за кредитом, 99785,49 грн прострочену заборгованість за нарахованими процентами, що разом становить 117710,49 грн.

У порушення умов Договору відповідач платежі належним чином не здійснював та заборгованість не погасив.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У разі здійснення відповідачем часткового погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором у розмірі, який дорівнює сумі заявлених позивачем у цій позовній заяві позовних вимог, а саме у розмірі 117710,49 грн та компенсації суми судового збору, сплаченої за подачу позовної заяви, позивачем буде здійснено списання залишку заборгованості за кредитним договором у сумі 51718,41 грн, а дію Кредитного договору припинено у зв`язку з його частковим виконанням та частковим прощенням боргу відповідачеві.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Відповідно до частини 1 статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи те, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, суд вважає, що слід стягнути з відповідача проценти і встановити їх в розмірі 17925,00 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 35850,00 грн.

В іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн в дохід держави (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст. 141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача, на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 2422,40х30,45%=737,62 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 280, 282 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 625, 651, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1281-4278 від 02.10.2023 у розмірі 35850 (тридцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» 737 (сімсот тридцять сім) гривень 62 копійки судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Роздайбіда