Рішення № 133697430, 26.01.2026, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/2221/25

Провадження № 2/739/29/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Лукаш Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (далі позивач), діючи через свого представника Рудзея Ю.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідачка) про стягнення заборгованості за договором позики №47296 від 03 січня 2019 року в розмірі 25 104 грн. 50 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 03 січня 2019 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір позики №47296 відповідно до якого відповідачка отримала від позивача позику 5 000 грн. 00 коп. зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі 0,01% на день, на строк до 01 лютого 2019 року. 01 лютого 2019 року між сторонами вказаного договору було укладено додаткову угоду №1 згідно умов якої позика надається на строк до 02 березня 2019 року. У подальшому відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у результаті виникла заборгованість у розмірі 25 104 грн. 50 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 20 104 грн. 50 коп. заборгованість за процентами та комісіями за користування позикою, яку позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь.

Представником відповідачки подано відзив на позов з якого вбачається, що позовні вимоги відповідачка не визнає і у задоволенні позову просить відмовити. При цьому зазначається про відсутність доказів отримання відповідачкою позики у розмірі 5 000 грн. 00 коп., розрахунок заборгованості не містить даних про осіб, уповноважених на його видання, також вказує на відсутність доказів отримання відповідачкою лист на електронну адресу та смс-повідомлень про вхід на сайт товариства та відповідно доказів укладення договору позики, відсутність доказів належності відповідачці електронного підпису, а умови договору про нарахування комісії за користування позикою є нікчемними. Також представник відповідачки просить стягнути з позивача судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Представником позивача подано відповідь на відзив з якої вбачається, що відповідач позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити, а доводи представника відповідачки вважає безпідставними.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому в позовній заяві міститься його клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідачка та представник у судове засідання не з`явилися, при цьому у відзиві на позов міститься клопотання представника відповідачки про розгляд справи без їх участі.

Заяви та клопотання учасників справи

Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 28 жовтня 2025 року судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі, при цьому роз`яснено відповідачці право подати відзив на позов та заперечення, а позивачу, у разі подання відповідачкою відзиву, право подати відповідь на відзив, а також визначено необхідні для вчинення вказаних дій строки.

Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 03 січня 2019 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір позики №47296 відповідно до якого відповідачка отримала від позивача позику 5 000 грн. 00 коп. зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі 0,01% на день, на строк до 01 лютого 2019 року. Пунктом 1.1.2.2 передбачено сплату відповідачкою комії у розмірі 1,;% на день від початкового розміру позики. Пунктом 5.3 договору передбачено обов`язок відповідачки у розі прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості сплатити позивачу підвищену комісію у розмірі 3% на день від суми позики (а.с. 5-9).

01 лютого 2019 року між сторонами вказаного договору було укладено додаткову угоду №1 згідно умов якої позика надається на строк до 02 березня 2019 року (а.с. 9).

Вказаний договір та додаткову угоду було підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора (а.с. 9, 13) та шляхом обміну електронними повідомленнями, що передбачено положеннями статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також узгоджується з висновками Верховного Суду, які містяться у постанові, винесеній 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

З наведених вище підстав суд відкидає як необґрунтовані твердження представник відповідачки про те, що остання договору позики з позивачем не укладала.

Згідно повідомлення ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 01 вересня 2025 року, даним товариством на виконання договору про надання послуг з переказу грошових коштів на рахунок відповідачки 03 січня 2019 року було перераховано кошти позивача у розмірі 5 000 грн. 00 коп. (а.с. 22), що підтверджує факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачкою за договором позики №47296. У зв`язку з цим доводи представника відповідачки про відсутність доказів надання останні коштів на виконання зазначеного договору суд вважає безпідставними.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного представником позивача, відповідачка свої зобов`язання за договором позики належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 29 червня 2019 року в розмірі 27 015 грн. 76 коп. (а.с. 14-18). При цьому позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 25 104 грн. 50 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 20 104 грн. 50 коп. заборгованість за процентами та комісіями за користування позикою, у зв`язку з чим суд має вирішити питання щодо обґрунтованості позову в межах заявлених позовних вимог.

Оцінюючи вказаний розрахунок суд погоджується з розміром тіла позики, що становить 5 000 грн. 00 коп., оскільки її надання саме в такому розмірі підтверджується матеріалами справи.

З приводу заявлених до стягнення процентів за позикою та комісії у розмірі 20 104 грн. 50 коп. суд зазначає наступне.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що позика у розмірі 5 000 грн. 00 коп. була надана відповідачці позивачем 03 січня 2019 року. При цьому вона мала бути повернута до 01 березня 2019 року.

Отже, відповідач має право на нарахування процентів за користування позикою у період з 03 січня по 01 березня 2019 року, тобто протягом 58 днів за процентною ставкою 0,01% на день.

Відповідно розмір процентів, які позивач має право стягнути з відповідачки за вказаний період становить 29 грн. 00 коп. (5 000 грн. 00 коп. х 0,01% х 58 днів).

Стосовно вимог позивача про стягнення комісії за користування позикою суд зазначає, що нарахування такої комісії передбачено 1.1.2.2. та 5.3 договору позики.

До правовідносин, пов`язаних з надання позики застосовуються положення Закону України «Про споживче кредитування»

Частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VII (далі Закон України №1734-VII) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини другої статті 11 Закону України №1734-VII у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України №1734-VII передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно висновку Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Матеріали справи не містять доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які в`язані з позикою, отриманням, обслуговування та повернення відповідачкою позики, за які останній нараховувалися відповідні комісії. У зв`язку з цим відповідні положення зазначеного договору щодо нарахування відповідачці комісій є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим вимоги про стягнення комісій є необґрунтованими.

Отже, загальна сума заборгованості відповідачки за договором позики №47296 на час закінчення строку його дії повинна становити 5 029 грн. 00 коп. (5 000 грн. 00 коп. + 29 грн. 00 коп.).

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належний йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що у відповідачки за договором позики №47296 від 03 січня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 5 029 грн. 00 коп., суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково та стягнення зазначеної заборгованості з відповідачки на користь позивача.

Судові витрати

Позивачем здійснено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та заявлено витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп., при цьому відповідачкою заявлено здійснення судових витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 485 грн. 26 коп. (5 029 грн. 00 коп. х 2 422 грн. 40 коп. / 25 104 грн. 50 коп.).

З приводу доводів представника позивача про здійснення витрат на надання професійної правничої допомоги на суму 5 000 грн. 00 коп. та представника відповідачки про здійснення витрат на надання професійної правничої допомоги на суму 6 000 грн. 00 коп., суд враховує, що пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається, ні представником позивача, ні представником відповідача не надано документів, що підтверджували б оплату як позивачем, так і відповідачкою професійної правничої допомоги на суму 5 000 грн. 00 коп. та 6 000 грн. 00 копі. відповідно, у зв`язку з чим підстави для стягнення вказаних сум коштів в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 83, 141, 247, 258-259, 263-268, 273, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики №47296 від 03 січня 2019 року в розмірі 5 029 (п`ять тисяч двадцять дев`ять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судові витрати у розмірі 485 (чотириста вісімдесят п`ять) гривень 26 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: м. Київ, вул. В. Липинського, 10/1.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Чепурко