Ухвала суду № 133695568, 30.01.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

30.01.2026 Справа №753/15233/25 Провадження №2/607/2975/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі позивач, ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ») звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 05.08.2025, матеріали цивільної справи № 753/15233/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, направлено до Шевченківського районного суду міста Києва за підсудністю.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.12.2025, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, направлено до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 вказана справа розподілена для розгляду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р.

Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, а також документів, що до неї додаються, визначені ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2025 не менше 3028 грн та не більше 1059800 грн.

Позивачем до позовної заяви долучена платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 119356 від 20.06.2025, згідно з якою ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» при зверненні до суду з даним позовом сплатило судовий збір у сумі 3028 грн.

У той же час зі змісту позовної заяви та заявлених позовних вимог вбачається, що предметами спору у даній справі є два окремих кредитних договори: кредитний договір № 7579033 від 22.06.2024, заборгованість за яким зазначена у сумі 25 450 грн; кредитний договір № 73346861 від 25.01.2025, заборгованість за яким зазначена у сумі 13 035,33 грн.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2011 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Верховний Суд у справі № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який є одночасно способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Відтак вимоги повинні походити з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, такі утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризується самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення тощо).

Указане дає підстави дійти висновку, що вимога про стягнення заборгованості за кожним кредитним договором є самостійною позовною вимогою.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив ціну позову 38 485,33 грн. Зі змісту позовної заяви та доданих документів вбачається, що така ціна позову складається із заборгованості, що утворилась за двома окремими кредитними договорами, укладеними відповідачем: кредитним договором № 7579033 від 22.06.2024, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ»; кредитним договором № 73346861 від 25.01.2025, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Відтак позивач заявив по суті дві самостійні вимоги майнового характеру, однак при цьому об`єднав суму заборгованості за двома окремими самостійними кредитними договорами в одну суму, з якої сплатив судовий збір.

При цьому позовна заява містить дві вимоги майнового характеру - стягнення кредитної заборгованості за двома окремими договорами, за кожним з яких позивачем окремо нарахована заборгованість та зазначені її складові, такі як заборгованість за основною сумою боргу та заборгованість за відсотками та заборгованість по пені.

Заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, хоча й стосуються одного відповідача. Вимоги за вказаними кредитними договорами не є похідними від основної позовної вимоги. При цьому при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору окремо відповідно до умов, визначених у договорах.

Тобто у даній позовній заяві по суті заявлені дві самостійні вимоги майнового характеру за двома окремими самостійними кредитними договорами, що об`єднані позивачем в одному позові, за яким позивач сплатив судовий збір як за одну вимогу майнового характеру.

Більше того можливість пред`явлення кількох окремих позовів за заявленими позовними вимогами є одним з аргументів, який дозволяє стверджувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо одного відповідача. При цьому за умови звернення позивача до суду з окремими позовними заявами про стягнення кредитної заборгованості за кожним із зазначених вище кредитних договорів, позивач був би зобов`язаний сплатити судовий збір окремо за кожен з позовів.

За таких підстав, враховуючи викладене, доходжу висновку, що позивач, звертаючись до суду із даним позовом, заявив дві окремі вимоги майнового характеру, а відтак при поданні цієї позовної заяви позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 6056 грн.

Разом з тим при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір лише за одну вимогу майнового характеру у сумі 3028 грн.

Відтак позивач повинен доплатити судовий збір за одну вимогу майнового характеру у розмірі 3028 грн.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення вищевказаних недоліків, а саме:

1. доплатити судовий збір за одну вимогу майнового характеру у розмірі 3028 грн та подати суду оригінали платіжних документів про сплату судового збору.

Керуючись ст. 27, 28, 175, 185, ч. 1, 2, 258-261 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків.

У випадку невиконання вимог даної ухвали заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

CуддяН. Р. Кунець