Рішення № 133695115, 30.01.2026, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1752/25

Провадження № 2/493/86/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Волошина І.С.

секретаря судового засідання Доскоч А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №100713835, згідно з умовами якого відповідач отримала 10000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором Відповідно до графіку сплатикредитних коштів

Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавшиВідповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором. Відповідачем в свою чергу не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 34109,2 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 10000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 17959,2; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 1150 грн; сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 5000 грн.

24.09.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №112-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №100713835 від 25.04.2024 року.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №100713835 від 25.04.2024 року у розмірі 34109,2 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 30.09.2025 року провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судові засідання не з`явився, але в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак неодноразово надавала суду заяву про відкладення судового засідання, та просила надати строк для самостійного врегулювання спору про стягнення заборгованості в позасудовому порядку. Ухвалою суду від 12.01.2025 року відповідачу ОСОБА_1 було надано строк для врегулювання спору про стягнення заборгованості за договором до 30.01.2026 року, після закінчення вказаного строку відповідач повинна була повідомити суд про результати. Однак ОСОБА_1 не повідомила суд про результати врегулювання спору, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази, надані позивачем, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 25.04.2024 року ОСОБА_1 заповнила анкету-заяву на кредит №100713835 на сайті tegno.ua, вказавши особисті дані, номер телефону, адресу місця проживання та реєстрації, відомості про документ, що посвідчує особу, місце роботи, суму та строк кредиту тощо, за результатами розгляду якої було прийнято рішення про погодження умов кредитування.

25.04.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100713835.

Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/ терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п.1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн.

Згідно з п.1.3. Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів з 25.04.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до 1.4. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №l до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 20.04.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Як вбачається з п.1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 41848.00 грн. Денна процентна ставка складає (41848.00 грн / 10000.0 грн) / 360 днів * 100% = 1.16%

Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 51848.00 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, дена процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтована загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Згідно з п.1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1150.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.6. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Пунктом 2.1 визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

У п. 5.1. Договору зазначено, що Позичальник підтверджує, що: до укладення цього Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, з інформацією передбаченою ч.2,3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3) та Правилами, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану; до укладення цього Договору отримав від Кредитодавця інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та в Законі України «Про споживче кредитування»; інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Крім того, 25.04.2024 року ОСОБА_1 підписала Графік платежів, Заяву на отримання кредиту №100713835, Додаткові контактні дані Позичальника для взаємодії за Кредитним договором, де зазначена інформація про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту, про додаткову інформацію та про інші важливі правові аспекти.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «МІЛОАН», клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір №100713835 від 25.04.2024 року, ідентифікований ТОВ «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 521457, дата відправки 25.04.2024 року, номер телефону НОМЕР_3 .

Зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зі змісту абз.3 ч.1 ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Положеннями ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши ОСОБА_1 25.04.2024 року 10000,00 грн. на номер картки № НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжного доручення 87670400 від 25.04.2024 року.

Такий висновок кореспондує із позицію Верховного Суду, що викладена у рішенні по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вищевказані докази суд вважає належними та допустимими, які підтверджують факт укладення договору, та його умови, а також факт виконання ТОВ «МІЛОАН» своїх зобов`язань за договором.

24.09.2024 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №112-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «МІЛОАН», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №100713835 від 25.04.2024 року.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за кредитним договором №100713835, виданої ТОВ «МІЛОАН», загальна сума заборгованості за кредитом становить 34109,2 грн., з яких 10000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17959,2 грн. - заборгованість за відсотками, 1150,00грн. - заборгованість за комісією, 5000,00 - залишок по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до виписки з особового рахунка за Кредитним договором №100713835 від 25.04.2025 року виданої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» загальна сума заборгованості за кредитом становить 34109,2 грн., з яких 10000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17959,2 грн. - заборгованість за відсотками, 1150,00грн. - заборгованість за комісією, 5000,00 - залишок по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, відповідно до Витягу з Реєстру Боржників до договору відступлення прав вимог №112-МЛ/Т від 24.09.2024 року від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 34109,2 грн. Даний факт підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 24.09.2024 року до Договору відступлення прав вимог №112-МЛ/Т від 24.09.2024 року.

Враховуючи викладене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до відповідача за договором №100713835.

Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Відтак судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором №100713835 від 25.04.2024 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернула.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту в розмірі 10000,00 грн. по вказаному вище договору є доведеною, а тому вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заборгованості за нараховані відсотки у розмірі 17959,2 слід зазначити наступне.

Частиною п`ятою статті 8 Закону №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023року № 498-IX та набрала чинності 22 грудня 2023 року.

Однак, первісний кредитор незважаючи на те, що договір №100713835 від 25.04.2024 року укладено після прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, оскільки такий укладено між сторонами 25.04.2024 року, не привів свою діяльність, а також умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки відповідачу відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,16 на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

З огляду на вказане, зазначені вище дії первісного кредитора безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування процентної ставки 1,16% на день перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1 % та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягають зміні з врахуванням положень законодавства.

Отже, укладаючи 25.04.2024 року кредитний договір, первісний кредитор не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі 1,16% на день, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

У зв`язку з цим суд здійснює самостійний розрахунок розміру заборгованості за відсотками, виходячи зі ставки 1% на день.

В такому випадку за строк кредитування (дії договору), який становить 360 днів, однак первісний кредитор здійснив розрахунок заборгованості за 152 дні, за які позивач просить стягнути відсотки за користування кредитом, тому розмір заборгованості за процентами становить 15200,00 грн. (10000,00 х 0,01 х 152) і суд задовольняє позовні вимоги про стягнення процентів лише у цій частині.

Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 1150,00 грн. суд зазначає таке.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Закон №1734-VІІІ визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи вбачається, що умовами договору встановлено зобов`язання ОСОБА_1 сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 1150,00 грн.

Водночас у Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату ОСОБА_1 комісії є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 , тобто станом на 14.01.2025 року, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, у частині стягнення неустойки за Договором про споживчий кредит №100713835 від 25.04.2024, слід відмовити.

За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №100713835 від 25.04.2024 року суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості в розмірі 23100,00 грн. (тіло кредиту - 10000,00 грн., відсотки за користування кредитом - 13100,00грн.(15200,00 грн - 2100,00грн.(сплачені відсотки)).

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №20013 від 27.08.2025 року.

Оскільки ціна позову становила 34109,20 грн., а позов задоволено частково на суму 23100,00грн., тобто на 67,72% (23100,00 х 100 : 34109,20), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1640,45 грн. (2422,40 х 67,72% : 100) судового збору.

Крім того у позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, Акту наданих послуг (правової (правничої) допомоги) №Д/2189 від 20.08.2025 року, Детального опису наданих послуг від 20.08.2025 року розмір заявлених позивачем до стягнення витрат з відповідача складає 8000,00 грн.

Водночас заявлені позивачем витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.

У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі "Чоліч проти Хорватії" (COLIC v. Croatia), заява N 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18(на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі N 922/1964/21.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц,постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі N910/615/14(N910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі N910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі N 686/5757/23, провадження N 14-50цс24).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі N 686/5757/23, провадження N 14-50цс24.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Водночас заявлені позивачем витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.

При цьому, суд зауважує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).

З огляду на викладене, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, зважаючи на те, що ця справа є малозначною в силу вимог закону, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, суд відповідно положень статті 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 610, 612, 626, 628, 629, 638, 639, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, 79029) заборгованість за Кредитним договором № 100713835 від 25.04.2024 року у розмірі 23100,00 грн.; судовий збір в сумі 1640,45 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн., а всього 26740(двадцять шість тис яч сімсот сорок)грн. 45 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.01.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, 79029);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

СУДДЯ