Ухвала суду № 13369385, 16.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 25/252-А Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" грудня 2010 р. м. Київ

колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенко Я.М., Умнова О.В.

при секретарі Волковій Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Дисконт Україна»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним рішення, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Торговий дім «Дисконт Україна»на постанову Господарського суду м. Києва від 23.09.2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним рішення.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23.09.2010 року в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В судове засідання зявилися представник апелянта та представник відповідача.

Представник апелянта підтримав скаргу, наполягав на її задоволенні, вказує, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено позапланову документальну виїзну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість позивачем при взаєморозрахунках з ПП «Бізнес-техніка» за період з 01.02.2004 року по 30.09.2005року.

За результатами перевірки складено акт № 1069/23/200-31172983 від 30.05.2006 року. З акту вбачається, що суми податку на додану вартість по операціям з ПП «Бізнес-техніка» відображені в книзі придбання товарів, робіт (послуг) та включені до складу податкового кредиту в загальній сумі 102134,40 грн., у т.ч. по періодах: липень 2005р. в сумі 13265,74грн.; серпень 2005р. в сумі 17129,14грн.;вересень 2005р. в сумі 71739,52грн.

Тобто, позивачем включено до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість в сумі 102134,40 грн., які не підтверджені податковими накладними. Що є порушенням пп. 7.2.4, п. 7.2, ст. 7 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, позивач при взаєморозрахунках з контрагентами занизив податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 102134,40 грн.

На підставі вказаного акту перевірки винесено повідомлення-рішення № 0000092312/0 від 08.06.2006 року на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму штрафних санкцій у розмірі 51067,00 грн.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації

Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначеного у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірах, передбачених цим пунктом.

Тобто, підставою для застосування штрафних санкцій є наявність узгодженого податкового зобовязання.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо застосування штрафних санкцій при підтвердженому факті невчасної сплати узгоджених сум податкових зобовязань є правомірними та в силу норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»обовязком контролюючого органу.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи.

Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Торговий дім «Дисконт Україна»на постанову Господарського суду м. Києва від 23.09.2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Дисконт Україна»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним рішення залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 23.09.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 21 грудня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О.В. Умнова

Повний текст ухвали виготовлений 21 грудня 2010 року.