Рішення № 133691995, 30.01.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4901/25

Провадження № 2/202/570/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Горбенко О.В.

(в порядку доручення судді на підставі частини 3 ст. 66 ЦПК України),

за відсутності інших учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, до Святошинський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про припинення та скасування арешту на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

До Індустріального районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, до Святошинський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про припинення та скасування арешту на нерухоме майно.

У заяві просять: «Припинити та скасувати державну реєстрацію обтяження, а саме: Тип обтяження: арешт (архівний запис); Реєстраційний номер обтяження: 1560725; Зареєстровано: 21.12.2004 16:04:17 за № 1560725 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м.Київ, пр-т Перемоги, 11, 234-65-63, 234-99- 96, 235-30-35; vaku@meta.ua; Підстава обтяження: постанова, б/н, 19.05.2003, Відділ Деpжавної виконавчої служби у Ленінгpадському p-ні, Святошинський; Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; Власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: архівний запис; Додаткові дані: Архівний номер: 5611784KIEV1, Архівна дата: 06.06.2003, Дата виникнення: 06.06.2003, № реєстра: 3-921, внутр. № 1D01162727F440302C25, комментарий: вх.2930».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Недобитюк Н.В., ухвалою якої відкрите провадження у справі.

У судові засідання позивач ОСОБА_1 не з`являлася, заяви, клопотання до суду не подавала, з матеріалами справи не знайомилася.

Представник позивача адвокат Прокопцев Сергій Вікторович просив розглядати справу буз його участі, про що подав відповідну заяву, яка надйшла через систему «Електронний суд» 07.07.2025.

Будь-які заяви, клопотання від Прокопцева Сергія Вікторовича до суду не надходили.

Відповідач Святошинський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції був належним чином повідомлений про розгляд справи у Індустріальному районному суді м. Дніпра і обізнаний щодо предмету спору.

Ухвалою від 06.11.2025 суд за власною ініціативою витребував від відповідача копії матеріалів виконавчого провадження, при здійснені якого було винесено постанову б/н від 19.05.2003 про арешт частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання ухвали від 06.11.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшли «Додаткові пояснення у справі», відповідно до яких:

«Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі - Відділ) на виконання ухвали №202/4901/25 від 06.11.2025 повідомляє про неможливість надання до суду копій матеріалів виконавчого провадження, при здійсненні якого було винесено постанову б/н від 19.05.2003 про арешт всього майна ОСОБА_2 (запис про обтяження №1560725), через відсутність в Автоматизованій системі виконавчого провадження відповідних відомостей та у зв`язку із початком функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з 2009 року та закінченням, визначеного Правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями терміну зберігання документів, що можуть містити такі відомості.

Запис про обтяження №1560725 внесений на все майно, а не на ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ».

Також представник відповідача Чобану Т.М. повідомила, що «згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у Відділі виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_2 не перебувають».

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Так, в обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наведене підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 04.08.1973.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доказом є свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 26.01.2022.

Після його смерті залишилась спадщина - 1/2 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Частка квартири належала ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 02.03.2004 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4209503 від 21.07.2004), що доводить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №427026310 від 15.05.2025.

Інша 1/2 частка квартири належить ОСОБА_1 .

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом.

Після смерті чоловіка вона прийняла спадщину і була заведена спадкова справа, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №77778440 від 26.07.2024.

З метою оформлення спадщини у липні 2024 р. ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса, однак їй було відмовлено в оформленні прав на спадщину, про що повідомлено у листі від 26.07.2024 №702/02-31.

Підставою для відмови стало те, що при перевірці у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було виявлено арешт нерухомого майна на невизначене майно на власника ОСОБА_2 . Відмова оформлена у вигляді Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.07.2024.

Адвокат Прокопцев Сергій Вікторович вважає, що «за особою, у якої з померлим чоловіком позивачки співпадають прізвище, ім`я та по батькові, зареєстроване обтяження на все майно».

Також на думку адвоката «наявне зареєстроване обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не має жодного відношення до померлого чоловіка позивачки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак через невизначеність ідентифікаційних даних особи, майно якої обтяжується, а зазначення лише прізвища, імені та по батькові, що призвело до співпадіння даних, нотаріус не має право видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину після смерті її чоловіка».

Натомість, Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання ухвали від 06.11.2025 повідомив про неможливість надання до суду копій матеріалів виконавчого провадження, при здійсненні якого було винесено постанову б/н від 19.05.2003 про арешт всього майна ОСОБА_2 (запис про обтяження №1560725), через відсутність в Автоматизованій системі виконавчого провадження відповідних відомостей та у зв`язку із початком функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з 2009 року та закінченням, визначеного Правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями терміну зберігання документів, що можуть містити такі відомості.

Разом з тим зазначає, що запис про обтяження №1560725 внесений на все майно, а не на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що на майно за цією адресою внесено запис про обтяження №1560725.

Разом з тим, твердження позивача та її представника-адвоката про те, що «наявне зареєстроване обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не має жодного відношення до померлого чоловіка позивачки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 » у процесі розгляду справи не знайшло підтвердження. Тобто, позивач та її адвокат не надали відповідні докази.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи(Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Між тим суд наголошує, що згідно з частинами 1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, проте не зобов`язаний збирати докази, що стосуються предмета спору, за власною ініціативою, окрім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Ризик настання наслідків, пов`язаних із ненаданням доказів у встановлений законом строк, несе сторона, яка такі докази не надала (частина 4 ст. 12 ЦПК України).

ОСОБА_1 не цікавилася ходом ініційованої нею справи, не знайомилася з матеріалами справи, не заявляла клопотання про витребування доказів, не виявила бажання особисто надати пояснення, а також не надала докази в обґрунтування позовних вимог. Разом з тим суд не зобов`язаний збирати докази, що стосуються предмета спору. Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 44, 81, 263-265 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 30.01.2026.

Суддя Н. В. Недобитюк