Рішення № 133684959, 19.01.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/4398/25

Провадження №2/487/238/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого-судді Кузьменко В.В., за участ. Секретаря судових засідань Спицької Н.Р., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

30.06.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 06.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3393819 який підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису, за умовами якого, відповідач отримала 6800 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитними договором. ТОВ «МІЛОАН» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, в той час як відповідач не виконала свої зобов`язання, грошові кошти не повернула та проценти за користування коштами не сплатила. 18.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 77-МЛ відповідно до якого ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3393819 у розмірі 27240,40 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 6800 грн, заборгованість за відсотками - 20420,4 грн, які просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 09.07.2025 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву.

08.10.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову.

10.10.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.10.2025 року витребувано докази по справі.

12.11.2025 року до суду надійшла відповідь АТ КБ "Приват банк", в якій зазначається, що ОСОБА_1 в банку не емітовано.

27.11.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів та розгляд справи просить здійснювати за відсутності представника позивачаа.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.12.2025 року витребувано докази по справі.

12.12.2025 року до суду надійшла відповідь АТ "Державний ощадний банк України" в якій зазначається, що банківську картку № НОМЕР_1 не емітовано на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.12.2025 року здійснено перехід в порядку спрощеного провадження без виклику сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила в задоволені позову відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що Згідно кредитного договору №3393819 від 06.06.2021, такий укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 та підписаний електронними підписами.

Згідно п.1.1 Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п.1.3 Договору, надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені Договором.

Кредит надається загальним строком на 30 днів з 06.06.2021 (строк кредитування), термін повернення кредиту - 06.07.2021 (пункти 1.3, 1.4).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.5.2, Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6800 грн, проценти за користування кредитом: 20,40 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 договору), тип процентної ставки за договором - фіксована (п. 1.7 договору).

Пунктом 2.3.1.1 договору зазначено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Анкета-заява на кредит містить відомості щодо погодження отримання кредиту позичальником.

Як вбачається із платіжного доручення №48099734 від 06.06.2021, ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 кредитні кошти згідно договору №3393819 в сумі 6800 грн. на кредитну картку НОМЕР_1 .

До позову надано розрахунок за Кредитним договором № 3393819, сформований представником ТОВ «Мілоан», згідно якої заборгованість ОСОБА_1 становить: 27220,4 грн, яка складається з: 6800 грн заборгованості за тілом кредиту; 20420,4 грн заборгованості за відсотками.

П. 3.2.6. вищезазначеного кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

18.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №77-МЛ, згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3393819 від 06.06.2021 загальна сума заборгованості по якому становить 27220,4 грн.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 категорично заперечує, що укладала вищевказаний кредитний договір та отримання нею кредитних коштів.

утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Загальні умови виконання зобов`язання визначені ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Разом з тим, форма правочину визначена ст. 205 ЦК України, частиною 1 якої передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронна комерція це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Правила вчинення підпису у сфері електронної комерції визначено ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Нормативне правове врегулювання кредитних правовідносин визначено Главою 71 ЦК України «ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД».

За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно із ч. 7 ст. 1056-1 ЦК України, особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначенні Законом України «Про споживче кредитування».

Так п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття договору про споживчий кредит, згідно кого це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Разом з тим, споживчий кредит (кредит) це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до ч. 4. ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС=(ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС-денна процентна ставка; ЗВСК-загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК-загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Згідно із ч.5 вказаної статті, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначені ст. 512 ЦК України.

Так, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поняття договору факторингу міститься у ст. 1077 ЦК України, згідно ч.1 якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 06.06.2021 між ТОВ «Міолан» та відповідачем укладено Договір про споживчий кредит № 3393819 від 06.06.2021, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) «L73919».

Таким чином,з огляду на дотримання вимог ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» при вчиненні електронних правочинів суд дійшов висновку, що між ТОВ «Міолан» та відповідачем укладений Договір про споживчий кредит №3393819 від 06.06.2021 у формі електронного договору.

Разом з тим, відповідно до п.3.1.1. Договору про споживчий кредит № 3393819 від 06.06.2021, Кредитодавець зобов`язаний на умовах, передбачених п. 2.1 цього Договору, в сумі, що передбачена п. 1.2. цього Договору, надати Позичальнику кредит в порядку, визначеному в цьому Договорі

Обов`язок надати кошти відповідачу за кредитом передбачений і ст. 1054 ЦК України, за змістом якої, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Дослідивши додані позивачем докази судом встановлено, що такі не містять підтвердження виконання ТОВ «Міолан» власного обов`язку із переказу відповідачеві коштів за Договором про споживчий кредит №3393819 від 06.06.2021.

Відповідно постанови НБУ № 22 від 21.01.2004 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», яка була чинною на час спірних правовідносин, затверджено форму платіжного доручення, яка крім інших реквізитів, повинна містити відомості про одержання його банком, виконання та підпис банку.

Судом критично оцінюється платіжне доручення 48099734 від 06.06.2021, яким ТОВ «МІЛОАН» ініціювало переказ коштів у розмірі 6800 грн ОСОБА_1 з призначенням платежу: «Кошти згідно договору 3393819», оскільки таке не містить відомостей про дату його отримання банком, а також про виконання переказу коштів банком, та підпису банківської установи.

При дослідженні та оцінці доказу під назвою відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» та виписки з особового рахунку за Кредитним договором №3393819 від 06.06.2021, суд констатує що такі складені первинним кредитором ТОВ «Мілоан» та позивачем відповідно, та не є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» чи іншим доказом який підтверджує факт проведення безготівкових розрахунків (платіжною інструкцією, банківською випискою, квитанцією тощо).

Інших доказів, які підтверджують фінансову операцію з переказу коштів відповідачу за Договором про споживчий кредит № 3393819 від 06.06.2021 матеріали справи не містять.

Крім того, з відповідей АТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Державний ощадний банк України" банківську платіжну картку № НОМЕР_1 не емітовано на ім`я ОСОБА_1 .

З огляду на те, що згідно положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, та враховуючи що суд дійшов висновку за яким не доведено переказу коштів ТОВ «Мілоан» відповідачеві за Договором про споживчий кредит № 3393819 від 06.06.2021, то суд вважає, що позивач по справі ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за наслідком укладення Договору про відступлення права вимоги № 77-МЛ від 18.10.2021 не набув права вимог до відповідача, адже таке право вимоги у ТОВ «Мілоан», як первісного кредитора, до відповідача було відсутнє, з підстав відсутності переказу суми кредиту відповідачеві.

Матеріали справи не містять і доказів того, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», як новий кредитор за Договором про споживчий кредит № 3393819 від 06.06.2021, здійснював переказ коштів відповідачеві, як позичальнику за вказаним договором.

За приписами ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5 ,6 ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення коштів за Договором про споживчий кредит № 3393819 від 06.06.2021, оскільки позивачем не доведено існування заборгованості відповідача перед позивачем, в силу відсутності належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів отримання коштів відповідачем за кредитним договором.

На підставі ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя В.В.Кузьменко