Вирок № 133682658, 29.01.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2026 р. Справа153/455/25

Провадження1-кп/153/21/25-к

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Ямпіль Вінницької області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025020170000051 від 14.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження село Бурлинський Жанааркинського району Карагандинської області Республіка Казахстан, місце проживання та реєстрації АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, одруженого, освіта середня спеціальна, раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Згідно ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби, повинні виконувати військовий обов`язок, який включає, серед іншого, призов на військову службу та її проходження.

Статтями 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що виконання військового обов`язку громадянами України та їх призов на військову службу під час мобілізації здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабміну України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок).

Відповідно до п.п.27, 28 Порядку виклик громадян до районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки, у тому числі з метою призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Згідно ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.20, 24 Порядку військовозобов`язані громадяни у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язані з`явитись на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у місце та строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, Указу Президента України» Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався відповідними указами Президента України та триває по теперішній час, на території України оголошено проведення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у ході якої серед інших заходів, передбачено призов військовозобов`язаних для забезпечення потреб Збройних Сил України.

ОСОБА_4 є військовозобов`язаним, солдатом запасу Збройних Сил України, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, у ході загальної мобілізації ОСОБА_4 пройшов медичне обстеження та відповідно до довідки військово-лікарської комісії №107/497 від 03.07.2024, картки обстеження та медичного огляду його визнано придатним до військової служби.

Уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 03.02.2025 ОСОБА_4 було вручено та роз`яснено зміст повістки про його виклик до вказаного РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_2 , на 07 годину 00 хвилин 04.02.2025, з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини, яку ОСОБА_4 отримувати відмовився та ставити свій підпис в розписці про отримання даної повістки також відмовився, у зв`язку з чим уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено акт відмови від отримання повістки. Будучи ознайомленим із змістом повістки, військовозобов`язаний ОСОБА_4 , якого визнано придатним до військової служби, не маючи права на відстрочку, без поважних причин та правових підстав, з метою ухилення від призову на військову службу до Збройних Сил України під час загальної мобілізації, безпідставно та умисно, до місця призову у вказані у повістці час та місце не прибув, про причини неявки у встановлений спосіб не повідомив.

05.03.2025 ОСОБА_4 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було вручено повістку про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 на 08 год. 00 хв. 08.03.2025, з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини, яку ОСОБА_4 також відмовився отримувати та ставити свій підпис в розписці про отримання даної повістки, посилаючись на небажання проходження військової служби, у зв`язку із своїм віросповіданням. Уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було зачитано зміст даної повістки, повідомлено про час, дату та місце, куди військовозобов`язаному ОСОБА_4 необхідно з`явитися, а також роз`яснено наслідки неприбуття по вище вказаній повістці та складено акт відмови від отримання повістки ОСОБА_4 . Будучи ознайомленим із змістом повістки, військовозобов`язаний ОСОБА_4 , якого визнано придатним до військової служби, не маючи права на відстрочку, без поважних причин та правових підстав, з метою ухилення від призову на військову службу до Збройних Сил України під час загальної мобілізації, безпідставно та умисно до місця призову у вказаний у повістці час та місце не прибув, про причини неявки у встановлений спосіб не повідомив.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України не визнав та надав показання, про те, що він завжди з`являвся на виклики до військкомату. В лютому 2025 року він також з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 і був готовий з ними співпрацювати, надав всі необхідні документи і неодноразово повідомляв про те, що він є віруючою людиною і не може бути військовим. Він написав два відповідні листи: один до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а другий до органу ТЦК та СП, з проханням замінити йому військову службу на цивільну, оскільки має таке право відповідно до ст.35 Конституції України. Стосовно цих листів була відмова ІНФОРМАЦІЯ_2 , в яких зазначено, що законодавством України не передбачено альтернативної служби. З 1996 року він є членом релігійної організації Свідки Єгови і з того часу дотримується вимог ОСОБА_6 . Він відвідує зібрання, відповідає за літературу і її доставку та розповсюдження, ходить проповідує. За цей час він багато чого змінив у своєму житті, відмовився від спорту, оскільки до цього займався бойовим мистецтвом, два роки вивчав Біблію, став миролюбивою людиною. ОСОБА_7 зазначив, що він не хоче вчитися воювати, оскільки для нього це є не припустимим. Йому пропонували бути капеланом, однак він відмовився від цього, так як капелан це також військова людина. Він не може носити форму, бо це суперечить його поглядам, не може давати присягу та отримувати зарплату, навіть якщо за ним не буде закріплена зброя, він все рівно не може бути військовим. Вказав, що він хоче допомагати країні, бути корисним, готовий робити будь-яку цивільну роботу, не пов`язану з військовою службою. Переступити через свої принципи він не може, бо перестане бути віруючою людиною, оскільки він давав обіцянку Богу, що буде служити йому .З початку війни він допомагав місцевій владі та переселенцям, надавав їм житло, ділився чим міг. Башкіров зазначив, що він вперше самостійно з`явився до органу ТЦК та СП у 2024 році, коли треба було оновити дані. Йому вручали повістки та викликали усно і він завжди з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_5 . 04.02.2025 він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив причини свого неприбуття, бо не бачив в цьому сенсу, оскільки під час вручення повістки він відмовився її отримувати і одразу вказав причину про що є також відеофіксація. Відповідно до довідки ВЛК, він є придатним до військової служби. З нею він ознайомився і хотів оскаржити її, однак в лікарні йому сказали, що це нічого не змінить.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надав показання про те, що він працює поліцейським громади в ІНФОРМАЦІЯ_6 і до них надійшло звернення від працівників РТЦК та СП про те, що ОСОБА_4 ухиляється від мобілізації, а саме: не з`являється за викликом по повістці. Даного громадянина в добровільному порядку було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_7 , де йому було вручено другу повістку та роз`яснено, що якщо він не буде з`являтися по повістці, то стосовно нього буде порушено кримінальне провадження, за яке передбачається кримінальна відповідальність. Вручення повістки було зафіксовано на відео і від її отримання ОСОБА_4 також відмовився, посилаючись на те, що він є членом релігійної організації «Свідки Єгови» і має право на альтернативну службу. Відеозапис він здійснював особисто на мобільний телефон, оскільки відеокамера не спрацювала. Працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 склали акт відмови від отримання повістки. У визначений день з`явлення по повістці ОСОБА_4 не з`явився до РТЦК та СП. В подальшому працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 направили їм матеріали, необхідні для порушення кримінального провадження. ОСОБА_4 було пройдено ВЛК раніше, вказані повістки були про виклик для отримання мобілізаційного розпорядження. ОСОБА_4 перебував у базі як особа, яка перебуває у розшуку (ухилянт). У своїй роботі вони керуються постановою КМУ №650 . На запитання захисника свідок повідомив, що наскільки він пам`ятає, то другу повістку ОСОБА_4 вручили 05.03.2025 і приблизно через 4-5 днів він мав з`явитися до РТЦК та СП, тобто, йому дали достатньо часу, щоб він підготувався.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні надав показання про те, що ОСОБА_4 не має права на відстрочку і 03.02.2025 ним особисто була вручена йому повістка на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 07 годину 00 хвилин 04.03.2025, від якої він відмовився, але повістка була йому зачитана. Про це було складено акт відмови. 04.02.2025 ОСОБА_4 не з`явився на відправку, про що ним особисто було складено рапорт на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вдруге ОСОБА_4 вручали повістку 05.03.2025 на відправку 08.03.2025 о 08 годині 00 хвилин, від отримання якої ОСОБА_4 також відмовився, про що було складено акт. О 08 годині 00 хвилин ОСОБА_4 не з`явився на відправку, про що було рапортом повідомлено начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, ОСОБА_4 не з`явився по двох бойових повістках. Вказані повістки були вручені ОСОБА_4 після проходження ним ВЛК, результат якої придатний до військової служби без будь-яких обмежень. Факти відмови ОСОБА_4 також фіксувалися на відео. Свої відмови ОСОБА_4 пояснював своїми релігійними переконаннями та віросповіданням, що не передбачено законом як підстава для відстрочки. Військово-облікові документи під час відправки залучаються до документів на відправку, якщо його в особи немає, то його виготовляють. В його практиці не було, щоб комусь за його віросповіданням надали відстрочку.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні надав показання про те, що 05.03.2025 він отримав наказ виписати повістку та вручити її ОСОБА_4 від отримання якої він відмовився. Такий же наказ він отримав і 03.02.2025. Від отримання обох повісток ОСОБА_4 відмовився. Це були бойові повістки по мобілізації на відправку особи до військової частини. Зміст вказаних повісток зачитувались ОСОБА_4 05.03.2025 відмова фіксувалася на відео, чи фіксувалася відмова від отримання першої повістки не пам`ятає. Відмову від повісток ОСОБА_4 пояснював тим, що він є віруючою людиною і не може брати зброю до рук, говорив про альтернативну службу. Першу повістку він зачитував в присутності їх юриста ОСОБА_11 , другу повістку в присутності юриста ОСОБА_12 . Відмова від отримання повістки фіксується. Він не пам`ятає, чи були присутні працівники поліції під час вручення повістки. Згідно результатів ВЛК ОСОБА_4 придатний для проходження військової служби.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні надав показання про те, що, він працює офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 . 05.03.2025 він був присутній під час вручення ОСОБА_4 повістки, від отримання якої той відмовився. Факт відмови фіксувався на відео. Були також залучені працівники поліції. ОСОБА_4 були роз`яснені наслідки відмови від отримання повістки. Причину відмови він не пояснював. Під час вручення ОСОБА_4 першої повістки не був присутній, оскільки ще не працював у ІНФОРМАЦІЯ_8 . Якщо ОСОБА_4 мав підстави для відстрочки, то він мав про це повідомити та надати відповідні документи для її отримання.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні надала показання про те, що вона є дружиною ОСОБА_4 , який на всі повістки з`являвся добровільно. Від отримання повістки на відправку він відмовився отримувати та пояснив причину відмови. 05.03.2025 приїхав працівник поліції та повідомив, що необхідно з`явитися в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Чоловік добровільно поїхав і там його протримали 6 годин. Перша повістка була 03.02.2025. Другу повістку він отримав вже у ІНФОРМАЦІЯ_7 , куди було його доставлено. ВЛК чоловік проходив 15.07.2024 і в нього було виявлено хронічну хворобу. У лютому 2025 року йому були видано результат ВЛК, в якому була вклеєна фотографія нова, а дата стояла стара 15.07.2025. В лютому думали, що знову буде проходити ВЛК, однак, йому повідомили, що ВЛК ним пройдено. Чоловік пояснював причину відмови від мобілізації, оскільки він є членом релігійної організації «Свідки Єгови» з 1996 року.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні надала показання про те, що ОСОБА_4 є її сусідом. Однак, їй невідомо чи отримував повістку ОСОБА_4 про виклик до РТЦК та СП. Зазначила, що ОСОБА_4 є прихожанином церкви «Свідки Єгови» впродовж 10 років.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні надала показання про те, що ОСОБА_4 є її сусідом. Він є свідком ОСОБА_16 і по своїй вірі він не має права тримати в руках зброю.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні надав показання про те, що ОСОБА_4 є його сусідом і йому відомо, що ОСОБА_4 давно є прихожанином церкви «Свідки Єгови» і релігія не дозволяє йому брати зброю до рук. Чим це регламентовано він не знає. По факту мобілізації йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні надав показання про те, що він є громадянином Молдови і є священником релігійної общини «Свідки Єгови» м.Сороки з 1996 року. ОСОБА_4 знає давно з 1991 року, вони є друзями. Йому відомо, що ОСОБА_4 обвинувачується в ухиленні від військової служби. Однак, від військової служби ОСОБА_4 відмовляється у зв`язку зі своїми релігійними поглядами. Релігійна організація « ІНФОРМАЦІЯ_9 » є міжнародною організацією, яка відома у всьому світі. Основним документом, на який вони у всьому посилаються, є Біблія. Вони не беруть участі у будь-яких конфліктах. Йому відомо зі слів ОСОБА_4 , що його викликали до ТЦК, де вручили повістку. Також відомо, що ОСОБА_4 відмовлявся від несення військової служби, але не відмовлявся від альтернативної служби.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні надав показання про те, що він добре знає сім`ю ОСОБА_4 і йому відомо, що ОСОБА_4 неодноразово з`являвся у ІНФОРМАЦІЯ_10 для оновлення своїх даних, де говорив, що він є свідком ОСОБА_16 , показував довідку про це, заповнював заяву про заміну військової служби на невійськову. Також відомо, що ОСОБА_4 вручили бойову повістку, після чого він повідомив, що із-за своїх релігійних переконань відмовляється від відправки до військової частини, будь-яка військова посада для нього є неприйнятною. ОСОБА_4 бере участь в житті громади, завжди допомагає по благоустрою села, допомагав в облаштуванні житла для внутрішньо переміщених осіб.

Оцінюючи покази допитаних свідків, суд звертає увагу на їх узгодженість та відповідність між собою про обставини кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_4 .

Крім даних, отриманих із показань свідків, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України доводиться наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами в їх сукупності, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025020170000051 від 14.03.2025, з якого встановлено, що до ВП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшли матеріали про вчинене кримінальне правопорушення про те, що солдат запасу Збройних Сил України військовозобов`язаний ОСОБА_4 , якому 03.02.2025 оголошено бойову повістку №296, відмовився від її отримання, 04.02.2025 о 07 годині 00 хвилин на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у військову частину у визначений час та дату не прибув, поважні причини неявки не повідомив, тобто, здійснив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. Також 05.03.2024 ОСОБА_4 повторно було оголошено текст бойової повістки №310, так як останній відмовився від її отримання, із вимогою з`явитись 08.03.2025 о 08:00 год. на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у військову частину, який у визначений час та дату не прибув, поважні причини неявки не повідомив, тобто здійснив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації (а.с.113);

- повідомленням про кримінальне правопорушення, вих.№623 від 13.03.2025, з якого встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_20 звернувся до відділення поліції №1 Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з повідомленням про те, що військовозобов`язаний ОСОБА_4 , який визнаний військово-лікарською комісією придатним для проходження військової служби, не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та не будучи заброньованим, без поважних причин, не прибув по бойовій повістці 04.02.2025 о 07 годині 00 хвилин на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття до ППОС військової частини, про поважні причини неявки не повідомив, а також 04.02.2025 о 07 годині 00 хвилин повторно не прибув по бойовій повістці на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття до ППОС військової частини, про поважні причини неявки не повідомив (а.с.115-116);

- актом відмови від отримання повістки від 03.02.2025, з якого встановлено, що ОСОБА_4 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з релігійними переконаннями, текст повістки про явку на 07:00 год. 04.02.2025 було озвучено, оповіщення здійснювали: оператор ОСОБА_21 , та діловод ОСОБА_10 (а.с.117);

- повісткою №296 та розпискою, з яких встановлено, що 03.02.2025 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , жителя АДРЕСА_1 , виписано повістку про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 04.02.2025 о 07:00 год. з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини. ОСОБА_4 від отримання повістки №296 відмовився (а.с.118);

- рапортом заступника начальника начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_22 від 13.02.2025, з якого встановлено, що заступник начальника начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_9 доповів начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , що ОСОБА_4 без поважних причин не з`явився по повістці №296 о 07:00 год. 04.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік, оформлення військово-облікових документів, уточнення персональних даних, даних військово-облікового документу з військово-обліковими даними ЄДРПВР, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, хоча належним чином був повідомлений (а.с.119);

- рапортом заступника начальника начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_22 від 11.03.2025, з якого встановлено, що заступник начальника начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_9 доповів начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , що ОСОБА_4 без поважних причин не з`явився по бойовій повістці №310 о 08:00 год. 08.03.2025 на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини, хоча належним чином був повідомлений (а.с.120);

- повісткою №310 та розпискою, з яких встановлено, що 05.03.2025 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , жителя АДРЕСА_1 , виписано повістку про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 08.03.2025 о 08:00 год. з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини. ОСОБА_4 від отримання повістки №310 відмовився (а.с.121);

- актом відмови від отримання повістки від 05.03.2025, з якого встановлено, що ОСОБА_4 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з релігійними переконаннями, текст повістки про явку на 14:00 год. 05.03.2025 було озвучено, оповіщення здійснювали: діловод ОСОБА_10 та офіцер-юрист ОСОБА_12 (а.с.122);

- відеозаписами на яких зафіксовано факти вручення та відмови ОСОБА_4 від отримання повісток на 04.02.2025 о 07.00 год., 08.03.2025 о 14.00 год., з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття в пункт прийому особового складу військової частини (а.с.123, 128).

- протоколом огляду предмету від 24.03.2025, з якого вбачається, що слідчим оглянуто компакт диск DVD-R, об`ємом 4,7 GB, марки «Freestyle» із вмістом відеозапису вручення повістки працівниками РТЦК та СП військовозобов`язаному ОСОБА_4 (а.с.125).

- протоколом огляду предмету від 22.03.2025, з якого вбачається, що слідчим оглянуто компакт диск DVD-R, об`ємом 4,7 GB, марки «Fiesta» «DR5F60-PW104» із вмістом відеозапису вручення повістки працівниками РТЦК та СП військовозобов`язаному ОСОБА_4 (а.с.129).

- копією військово-облікового документа №150720249374266100013 з якого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є військовозобов`язаним, військове звання рядовий, військово-облікова спеціальність 501, приданий до військової служби (а.с.134).

- карткою обстеження та медичного огляду визначення ступеню придатності до військової служби по мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_4 та довідкою військово-лікарської комісії №107/497 від 03.07.2024, з якої встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , придатний до військової служби (а.с.135-143, 144).

Відповідно до вимог ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

У процесі дослідження і оцінки вказаних доказів, суд не встановив істотних процесуальних порушень при їх збиранні, які б ставили під сумнів обґрунтованість доводів сторони обвинувачення про доведеність вини ОСОБА_4 .

Стосовно доводів сторони захисту про визнання недопустимими доказами копій повісток № 296 від 03.02.2025 р. та №310 від 05.03.2025 р., актів відмови від отримання повісток № 296 від 03.02.2025 р. та №310 від 05.03.2025 р., військово-облікового документа №150720249374266100013, лист КНП ІНФОРМАЦІЯ_12 №01-4-169 від 21.03.2025 р.; лист №01-2-194 від 19.03.2025 р. КП ІНФОРМАЦІЯ_13 , копії довідки ВЛК про придатність до проходження військової служби від 03.07.2024 р. №1071497, копії картки соціально-психологічного вивчення військовослужбовця від 03.07.2024 р., довідки №13-11.18/15 ІНФОРМАЦІЯ_14 , копії паспорту ОСОБА_4 на 2 арк., копії ідентифікаційного коду ОСОБА_4 , компакт-диску із вмістом відеозапису вручення працівником РТЦК та СП повістки ОСОБА_4 , оскільки вони долучені до матеріалів кримінального провадження поза процесуальний спосіб, то суд їх відхиляє як необґрунтовані з наступних підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальне провадження № 12025020170000051 від 14.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України відносно ОСОБА_4 було внесене до ЄРДР за заявою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.03.2025.

Частиною 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Крім того, слід зазначити, що законодавчих обмежень щодо кола осіб, які можуть звернутися із заявою, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, не має. Такою особою може бути як потерпілий, так і заявник (фізична, юридична особа).

Згідно з ч. 1 ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Частиною 2 даної статті визначені права заявника, до яких відносено також право заявника подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи.

З вказаної норми закону випливає, що заявник має право подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи як до внесення відомостей до ЄРДР, так і на досудовому розслідуванні.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 13.03.2025 до ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП Вінницької області надійшло повідомлення про події, що містять ознаки кримінального правопорушення, зокрема, про те, що військовозобов`язаний ОСОБА_4 04.02.2025 та 08.03.2025 не прибув на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою призову на військову службу під час мобілізації. До вказаного повідомлення додані: рапорт від 13.02.2025р., повістка №296 на ім?я ОСОБА_4 , акт відмови від отримання повістки від 03.02.2025, рапорт від 11.03.2025р., повістка №310 на ім?я ОСОБА_4 , акт відмови від отримання повістки від 05.03.2025, засвідчена копія довідки ВЛК N?107/497 від 03.07.2024, засвідчена копія картки соціально-психологічного вивчення військовослужбовця від 03.07.2024, засвідчена копія розписки про отримання копії довідки ВЛК від 05.03.2025, засвідчена копія військово-облікового документу, засвідчена копію паспорта громадянина України.

Після отримання повідомлення про протиправне діяння у відповідності до вимог ст. 214 КПК слідчим за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК, були внесені відомості до ЄРДР.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, з урахуванням того, що повістки № 296 від 03.02.2025 р. та №310 від 05.03.2025 р., акти відмови від отримання повісток № 296 від 03.02.2025 р. та №310 від 05.03.2025 р. та копія військово-облікового документа №150720249374266100013 були додані заявником до повідомлення про кримінальне правопорушення, що узгоджується з вимогами ст. 60 КПК України та у подальшому, після внесення відомостей до ЄРДР були долучені до матеріалів кримінального провадження, підстав вважати вказані докази недопустимими у суду немає.

Щодо картки обстеження та медичного огляду визначення ступеню придатності до військової служби по мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_4 та довідки військово-лікарської комісії №107/497 від 03.07.2024, то вказані докази були отримані органом досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді від 18.03.2025, шляхом проведення тимчасового доступу до особової справи ОСОБА_4 , яка знаходиться в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується протоколом доступу до речей і документів від 19.03.2025.

Посилання захисника на неконкретність ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ є безпідставними, оскільки в кримінально процесуальному законі, зокрема в ст.164 КПК України, відсутня вказівка про необхідність зазначення детального переліку документів до яких має бути здійснено тимчасовий доступ, водночас в ухвалі мають бути зазначені відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ. При цьому як вбачаться із матеріалів кримінального провадження ухвала слідчого судді від 18.03.2025 містить чітке посилання про надання слідчому тимчасового доступу до документів, що стосуються ухилення ОСОБА_4 від призову на військову службу під час мобілізації (особової справи), які знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що на переконання суду відповідає вимогам статей 160164 КПК України.

Щодо листа КНП ІНФОРМАЦІЯ_12 №01-4-169 від 21.03.2025р., листа №01-2-194 від 19.03.2025 р. КП ІНФОРМАЦІЯ_13 , суд зазначає наступне.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст. 93 КПК України).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вказані документи були отримані слідчим шляхом здійснення запитів порядку ст.93 КПК України.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про психіатричну допомогу» допускається передача відомостей про стан психічного здоров?я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для: провадження досудового розслідування за письмовим запитом слідчого, прокурора.

Згідно ст. 14 ЗУ «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних зловживанню ними» дозволяється надання відомостей правоохоронних органів про лікування особи від наркоманії.

Відповідно до ст. 40 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Водночас долучені до матеріалів провадження лист КНП ІНФОРМАЦІЯ_12 №01-4-169 від 21.03.2025р., лист №01-2-194 від 19.03.2025 р. КП ІНФОРМАЦІЯ_13 , містять відомості виключно про факт відсутності звернень обвинуваченого за медичною допомогою у відповідний період.

Зазначена інформація не розкриває стану здоров`я особи, не містить відомостей про діагнози, лікування чи результати обстежень та не є втручанням у приватне життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відтак не є лікарською таємницею за своїм змістом, а тому може бути отримана органом досудового розслідування шляхом відповідного запиту відповідно до статті 93 КПК України.

Крім цього, сторона захисту вважає недопустимим доказом наданий стороною обвинувачення відеозапис вручення працівником РТЦК та СП повістки ОСОБА_4 , оскільки він здійснений на мобільний телефон поліцейського, а не відеореєстратором нагрудної камери.

Суд зазначає, що спірна зйомка відбувалась в приміщенні РТЦК та СП, обвинувачений усвідомлював, що його знімають і не висловив жодного заперечення щодо цього. Сторона захисту не обґрунтувала, як за таких обставин відеозйомка події істотно порушила права та свободи засудженого. Тому суд відхиляє довід сторони захисту про порушення права на приватність під час здійснення відеозйомки.

Суд також відхиляє посилання сторони захисту на недопустимість цього доказу через порушення внутрішніх інструкцій Національної поліції України щодо використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів). Для здійснення спірного відеозапису не використовувався відеореєстратор, тому відповідні інструкції до використання телефону не застосовні.

Суд не вважає, що існування внутрішніх інструкцій щодо використання відеореєстраторів свідчить про заборону поліцейським використовувати власні мобільні телефони. Суд не виключає, що здійснення запису на мобільний телефон може викликати питання щодо достовірності наданого доказу, оскільки фіксування за допомогою штатного відеореєстратора забезпечує додаткові гарантії достовірності запису. Однак такий доказ не може бути визнаний недопустимий за правилами допустимості, передбаченими положеннями КПК.

Тим більше, засвідченні на відеозаписі події повністю узгоджується з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , актом відмови від отримання повістки від 05.03.2025.

Виходячи з наведеного, суд відхиляє доводи сторони захисту, що стосуються недопустимості використання відеозапису, здійсненого поліцейськими, на обґрунтування винуватості обвинуваченого.

Така ж позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі № 749/630/21 (провадження № 51-3823км23).

Щодо доводів захисту про відсутність постанови слідчого про визнання речовими доказами документів.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Надані стороною обвинувачення документи не є речовими доказами, а є документами.

Разом з тим, згідно ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Зазначені захисником докази, а саме: лист КНП « ІНФОРМАЦІЯ_12 » №01-4-169 від 21.03.2025 р., лист №01-2-194 від 19.03.2025 р. КП « ІНФОРМАЦІЯ_15 », копія довідки ВЛК про придатність до проходження військової служби від 03.07.2024 р. №1071497, копія картки соціальнопсихологічного вивчення військовослужбовця від 03.07.2024 р., довідка №13-11.18/15 ІНФОРМАЦІЯ_14 , копія паспорту ОСОБА_4 , копія ідентифікаційного коду ОСОБА_4 є документами, оскільки створенні саме для фіксування та збереження інформації, яка зафіксована за допомогою письмових знаків.

Таким чином, доводи сторони захисту щодо необхідності винесення постанови слідчого про визнання зазначених вище документів речовими доказами є безпідставними, а відсутність такої постанови не є підставою для визнання цих доказів недопустимими.

Суд приймає до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к, де зазначено, що вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Істотних порушень КПК України під час досудового розслідування при проведенні слідчих дій, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані у кримінальному провадженні докази, судом не вбачається.

Суд вважає всі досліджені докази належними, допустимими, достовірними, вони є послідовними, узгодженими один з одним, отримані без порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та не має підстав їм не довіряти.

Доводи захисника та обвинуваченого, що останній не міг проходити військову службу у зв`язку з релігійними переконаннями, суд вважає необґрунтованими та безпідставними. Як і доводи захисника та обвинуваченого про наявність конституційних підстав для заміни військової служби на альтернативну (цивільну) у період військового стану, який діє на території України з 24.02.2022 по теперішній час, з огляду на наступне.

Статтею 336 КК України передбачена відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Об`єктом відповідно ст. 336 КК України є встановлений законодавством України порядок призову та мобілізації військовозобов`язаних осіб для забезпечення потреб Збройних Сил України особовим складом (комплектування).

Суспільна небезпечність правопорушення, полягає у тому, що саме ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, сворює рельні перешкоди для забезпечення та реалізації державної політики у сфері безпеки та оборони в умовах, що загрожують територіальній цілісності та незалежності України.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, є дія чи бездіяльність спрямована на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суб`єктивною стороною зазначеного кримінального правопорушення є прямий умисел, який виражається, що військовозобов`язана особа усвідомлює небезпечний і протиправний характер своїх діянь, для забезпечення своєї мети, а саме уникнення від призову на військову службу під час мобілізації.

Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IХ введено військовий стан на всій території України, дія якого неодноразово продовжувалась та діє на теперішній час.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, для забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції ІНФОРМАЦІЯ_16 , Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 оголошено про проведення загальної мобілізації, яка триває до теперішнього часу.

В особливий період, тобто під час введеного військового стану на території України, у зв`язку з проведенням призову громадян за мобілізацією у відповідності ст. 65 Конституції України, «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України», ніхто не може ухилятись від виконання конституційного обов`язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, за відсутністю поважних причин.

Відповідно до положень Конституції України, Конституцію прийнято, як Основний Закон України.

Розділом ІІ Конституції України, визначені права, свободи та обов`язки людини і громадянина.

У статті 35 Конституції України зазначено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Конституції України, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

При цьому у ст. 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Зокрема статтею 65 Конституцією України передбачено, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

В умовах воєнного або надзвичайного стану, можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строків цих обмежень, відповідно до зазначеного, переваги чи виключення щодо статтей 35, 65 Конституції України не встановлено.

Військова служба у Збройних Силах України визначається Законом України від 25.11.1992 року «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», а сам порядок проходження громадянами України військової служби відповідними категоріями затверджується Президентом України та документується іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» визначено організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.

Статтею 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» передбачено визначення поняття альтернативної служби, а саме, що це є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб з числа резервістів в особливий період.

Відповідно до положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» базова військова служба (строкова) та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період - це два самостійні види військової служби. При цьому положеннями Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба запроваджується замість проходження саме строкової військової служби, яка є базовою військовою службою (зміни відповідно до Закону України № 3633-IX від 11.04.2024).

Заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (невійськову) службу, Законом не встановлена.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти ІНФОРМАЦІЯ_17 - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти ІНФОРМАЦІЯ_18 - за викликом керівників відповідних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_18 , військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

ОСОБА_4 з 11 серпня 1996 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні та з 10 березня 2006 року призначений керівним комітетом Релігійної організації « ІНФОРМАЦІЯ_19 » на посаду священнослужителя служителем (дияконом) збору, що підтверджується довідкою Релігійної організації « ІНФОРМАЦІЯ_19 » від 07.06.2024 №10852.

Зі змісту заяв ОСОБА_4 про заміну військового обов`язку на альтернативну (невійськову) службу від 01.07.2024, що були адресовані голові ІНФОРМАЦІЯ_20 та начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що ОСОБА_4 на підставі своїх релігійних переконань не може брати до рук зброю, дану обставину також підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

Свідки Єгови внесені до Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 р. № 2066.

Разом з тим, враховуючи, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення за ст. 336 КК України виявляється в бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, проаналізувавши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України.

Судом досліджено зазначені у клопотанні захисника та приєднані до кримінального провадження копії рішень ЄСПЛ, а саме: «Баятян проти Вірменії», «Адян та інші проти Вірменії», «Феті Демірташ проти Туреччини», «Мушфіг Мамедов та інші проти Азербайджану» та «Християнська релігійна організація Свідків Єгови в НКР проти Вірменії». Дослідивши зазначені рішення, суд дійшов висновку, що рішення у справах приймалися у мирний для держав час, підстави зазначалися щодо відмови від призову на строкову військову службу саме у мирний час. Мобілізація в особливий період, яка діє з 24 лютого 2024 року та на теперішній час в Україні не може бути порівняна з висновками зазначеними у копіях рішень ЄСПЛ долучених захисником та досліджених судом, оскільки стосується строкової військової служби у мирний час.

Суд звертає увагу на той факт, що з 24 лютого 2022 року по даний час відбувається повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України для захоплення території держави Україна. Зазначені події та обставини спричинили оголошення в Україні загальної військової мобілізації всіх військовозобов`язаних осіб для захисту територіальної цілісності України. До військовозобов`язаних осіб, які підпадають під загальну військову мобілізацію відноситься і ОСОБА_4 . Саме загальна військова мобілізація є вимушеною мірою захисту з боку держави Україна проти держави-агресора російської федерації.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27.10.2025, справа № 573/838/24 з врахуванням наведених мотивів та факторів наголосила, що в Україні загальну військову мобілізацію оголошено з легітимною метою оборони від російської військової агресії, яка загрожує існуванню нації. Захист нації та життя її людей може розглядатися як легітимний інтерес у громадській безпеці для захисту прав і свобод інших людей, включно й цивільних осіб. Якщо існування України поставлено під загрозу, то держава повинна вжити всіх можливих заходів для самозбереження (у т.ч мобілізації військовозобов`язаних). Така легітимна мета дозволяє державі впроваджувати пропорційні обмеження, у тому числі виключати можливість відмови від військової служби з міркувань, зумовлених певними переконаннями.

Крім того, у зазначеній постанові об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду вказала, що право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою, що гарантоване ч. 4 ст. 35 Конституції України, не поширюється на ситуацію, що загрожує існуванню нації. А отже, висновок, відповідно до якого було виключено можливість заміни військової служби, відповідає ст. 17, 35, 65 Конституції України та ст. 336 КК України, саме для забезпечення призову під час мобілізації на особливий період, не суперечить ст. 35 Конституції України.

Однак, на підставі викладеного, в Україні військова служба під час загальної мобілізації, на особливий період, а саме, у період воєнного стану є обов`язковою для всіх військовозобов`язаних та резервістів, без виключення, незалежно від їх світогляду та віросповідання, що виключає можливість сумлінної відмови від військової служби в розумінні прав, передбачених ст. 9 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Законодавство в України не передбачає можливості уникнути призову від мобілізацією в особливий період з підстав релігійних переконань.

У постанові Верховного Суду від 27.10.2025 в справі № 573/838/24 об`єднана палата ККС визнала, що відмова від носіння і використання зброї утворює ядро певних релігійних або нерелігійних переконань. Тому мотиви такої відмови не можуть бути проігноровані навіть у разі служби за мобілізацією. Водночас, на думку об`єднаної палати, необхідність підкоритися військовому керівництву і правилам служби, що не пов`язані з носінням і використанням зброї, не є настільки істотним втручанням у свободу сповідувати свої переконання, щоб вважати їх непропорційними за ситуації, в якій такі обмеження запроваджені.

Верховний суд у згаданій постанові зробив правовий висновок, що відмова особи від призову під час мобілізації з релігійних або інших переконань, навіть якщо щирість і послідовність цих переконань не викликає сумніву, зумовлює відповідальність за ст. 336 КК України. Разом з тим, Верховний Суд наголосив, що релігійні та інші переконання мають враховуватися під час проходження військової служби за мобілізацією й не можуть спричинювати виконання сумлінним відмовником наказів, пов`язаних з носінням або використанням зброї.

Суд визнає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 , є охрещеним служителем релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, будучи військовозобов`язаним, достовірно знаючи: що не має законодавчо передбачених підстав для звільнення його від військової служби за призовом під час мобілізації в особливий період; що рішення про заміну йому військової служби альтернативною службою відносно нього не приймалось, умисно, без поважних причин двічі (04.02.2025 та 08.03.2025) не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття в пункт прийому особового складу військової частини, чим ухилився від призову за мобілізацією.

Враховуючи викладене, допитавши свідків як зі сторони обвинувачення так і зі сторони захисту, дослідивши докази кримінального провадження, суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, у тому числі оцінивши доводи захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про його невинуватість, вважає, що фактичні обставини у кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, є доведеною та кваліфікує його дії, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що останній раніше несудимий, що підтверджено вимогою, виданою відділенням поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, вих.№50043-2025 від 18.03.2025; проживає по АДРЕСА_1 , до складу його сім`ї входить дружина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , що підтверджено довідкою ІНФОРМАЦІЯ_22 , вих.№13-11.18/15 від 18.03.2025; позитивно характеризується за місцем проживання, що підтверджено довідкою-характеристикою, вих.№70 від 01.12.2025, виданою ІНФОРМАЦІЯ_14 ; за медичною допомогою до лікаря психіатра та нарколога не звертався, що підтверджено довідками від 11.12.2025, виданими КНП « ІНФОРМАЦІЯ_12 » Ямпільської міської ради; з 11 серпня 1996 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні та з 10 березня 2006 року призначений керівним комітетом Релігійної організації « ІНФОРМАЦІЯ_19 » на посаду священнослужителя служителем (дияконом) збору, що підтверджується довідкою Релігійної організації « ІНФОРМАЦІЯ_19 » від 07.06.2024 №10852.

Згідно досудової доповіді ІНФОРМАЦІЯ_23 від 14.05.2025 орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. Дані заходи мають бути спрямовані на проведення індивідуально-профілактичної роботи, участь у соціально-виховній роботі, здійснення нагляду за його поведінкою, а також роботою над усвідомленням наслідків своїх протиправних дій, формування навичок загальноприйнятого способу життя та право слухняної поведінки. Також є доцільним покладання на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Відповідно до ст.ст.66, 67 КК України обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за правилами ст.ст.50, 65 КК України, суд обирає покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, так і особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, а тому вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначити йому покарання у виді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією ст. 336 КК України.

Разом з тим, зважаючи на те, що кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, досудову доповідь органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, відповідно до довідки Релігійної організації « ІНФОРМАЦІЯ_19 » від 07.06.2024 №10852 з 11 серпня 1996 року ОСОБА_4 є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, а з 10 березня 2006 року призначений керівним комітетом Релігійної організації « ІНФОРМАЦІЯ_19 » на посаду священнослужителя служителем (дияконом) збору, суд вважає, що обставини цього конкретного кримінального провадження, які підлягають врахуванню, і додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання є підставами для висновку про можливість досягти мети заходу примусу зі звільненням ОСОБА_4 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Аналогічний висновок щодо можливості звільнення від відбування призначеного покарання, передбаченого ст. 336 КК України, на підставі ст. 75 КК України зазначений у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.10.2025 (справа №573/838/24).

На думку суду, призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових проступків та злочинів.

Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст.ст.368-374, 376, 395КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Речові докази: компакт-диск DVD-R, об`ємом 4,7 GB, марки «Freestyle» із вмістом відеозапису вручення повістки працівниками РТЦК та СП військовозобов`язаному ОСОБА_4 наданий ІНФОРМАЦІЯ_2 на запит слідчого та компакт-диск DVD-R, об`ємом 4,7 GB, марки «Fiesta» «DR5F60-PW104» наданий ОСОБА_8 21.03.2025 залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ямпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1