Ухвала суду № 133680093, 09.12.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11839/25

Провадження № 1-кс/202/8934/2025

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

09 грудня 2025 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , третьої особи ОСОБА_6 , розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , яке погоджене з заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Старший слідчий відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся з погодженим з прокурором клопотанням, в якому просить накласти арешт на вилучені 04.12.2025 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання підозрюваного ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 7000 (сім тисяч) доларів США, які упаковані до сейф пакету № ICB 0226663, медичну книжку та документи на ім`я ОСОБА_4 на 9 арк., фрагмент паперового аркушу з рукописним текстом, які упаковані до спец пакету PSP3034258.

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме за фактом одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Установлено, що до вчинення цього злочину причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04 грудня 2025 року в період з 14 год. 09 хв. до 16 год. 33 хв. на підставі ухвали Індустріального районного суду міста Дніпра був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого в сейфі, розташованому під сходами на другому поверсі будинку, виявлено грошові кошти в сумі 7 000 (сім тисяч) доларів США; у будинку в шафі виявлені документи на ім`я ОСОБА_4 ; у спальні у тумбочці виявлено медичну книжку та документи на ім`я ОСОБА_4 на 9 аркушах; фрагмент паперового аркушу з рукописним текстом.

Постановою слідчого від 04.12.2025 року вилучені речі і документи визнані речовими доказами.

Слідчий вважає, що вилучені речі мають значення для досудового розслідування, так як містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, 04.12.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, санкцією якої передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

У разі не накладення арешту на вилучене майно існує ризик його відчуження, знищення, перетворення.

Отже, з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна, слідчий просить накласти арешт на вилучені речі та документи.

Слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, пояснивши, що вилучені грошові кошти йому не належать.

При цьому допитана в судовому засідання ОСОБА_6 пояснила, що вона є власницею будинку, в якому проводився обшук, що підтверджується правовстановлюючими документами, зокрема договором-купівлі продажу від 27.09.2024 року. ОСОБА_4 орендує цей будинок. Вона має доступ до будинку, де в сейфі зберігає свої особисті речі. Вилучені грошові кошти в сумі 7000 доларів США належать їй. Ключі від сейфу знаходилися в будинку. Отже просила відмовити в задоволенні клопотання слідчого в частині арешту грошових коштів.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується клопотання слідчого, доходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025, в якому 04.12.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Також слідчим суддею установлено, що 04 грудня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра був проведений обшук за місцем мешкання підозрюваного ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , під час якого вилучено грошові кошти в сумі 7 000 (сім тисяч) доларів США, медичну книжку та документи на ім`я ОСОБА_4 , фрагмент паперового аркушу з рукописним текстом.

Зокрема як зазначено слідчим у судовому засіданні вилучені документи на ім`я ОСОБА_4 стосуються проходження ВЛК та відстрочки від мобілізації.

Постановою слідчого від 04.12.2025 року вилучені речі і документи визнані речовими доказами.

Слідчий у своєму клопотанні про арешт вилучених під час обшуку речей і грошових коштів посилається на необхідність збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації майна як додаткового виду покарання.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя керується тим, що згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Частиною 1 статті 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя вважає доведеним, що був вчинений злочин, оскільки це підтверджується протоколами допиту свідків, протоколами огляду, а також, що вилучені документи відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення речових доказів.

Крім того, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, санкцією якої передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Отже, грошові кошти, вилучені в будинку, в сумі 7000 доларів США можуть бути предметом конфіскації як додаткового виду покарання в разі подальшого визнання його винуватим.

Слідчий суддя критично ставиться до доводів сторони захисту та допитаної в судовому засіданні власниці будинку ОСОБА_6 про належність їй вилучених грошових коштів, оскільки зі слів самої ОСОБА_6 фактично в будинку постійно мешкав ОСОБА_4 на правах орендаря. Останній мав доступ до цих грошей, так як під час обшуку сейф був відчинений присутньою під час обшуку колишньою дружиною ОСОБА_9 , що підтверджено в судовому засіданні сторонами кримінального провадження. Тому слідчий суддя вважає, що належність цих грошових коштів підлягає з`ясуванню під час досудового розслідування.

На переконання слідчого судді, на цьому етапі досудового розслідування наявні достатні підстави для накладення арешту на вилучені речі, в тому грошові кошти, оскільки це відповідає потребам досудового розслідування та не матиме негативних наслідків, так як пов`язано зі здійсненням кримінального провадження, зокрема необхідністю забезпечити збереження речових доказів та конфіскацію майна.

В разі не накладення арешту на вилучені речі і документи, в тому числі грошові кошти, існує ризик їх відчуження, перетворення або знищення, так як ОСОБА_4 є особою, заінтересованою у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищенаведене, клопотання слідчого необхідно задовольнити та накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на вилучені 04.12.2025 року за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 7000 доларів США, а також медичну книжку, документи на його ім`я та фрагмент паперового аркушу з рукописним текстом.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт шляхомзаборони відчуження, розпорядження та користування на вилучені 04.12.2025 року за місцем мешкання підозрюваного ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 7000 (сім тисяч) доларів США, а також медичну книжку та документи на ім`я ОСОБА_4 на 9 арк., фрагмент паперового аркушу з рукописним текстом.

Роз`яснити, що накладений арешт може бути скасований у порядку, визначеному статтею 174 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_10