Рішення № 133676683, 29.01.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року м. Суми Справа № 480/3047/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Cуть спору, позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.

Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У задоволенні заяви було відмовлено. На переконання позивача, відповідач неправомірно при визначенні права позивача на призначення пенсії, в частині пенсійного віку, застосував найменш сприятливий підхід. Відповідач застосував приписи Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі - Закон № 1058-ІV), а не норми Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' від 05.11.1991 № 1788-ІV (надалі - Закон № 1788-ІV).

Тому позивач звернувся до суду з позовною заявою 16.04.2025, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення першого відповідача щодо відмови позивачу призначити з 25.03.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за спиком № 2 на підставі п.''б'' ст.13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 2132-VIII (надалі - Закон № 2132-VIII), з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.202 № 1-р/2020 (надалі - Рішення Конституційного Суду); зобов`язати другого відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію з 25.03.2025 за віком на пільгових умовах за списком № 2 на підставі п.''б'' ст.13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції, яка діяла до ухвалення Закону № 2132-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду.

Судом відкрито провадження у справі 17.04.2025.

Перший відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що обов`язковою умовою для признаечння пенсії за віком на пільгових умовах (список № 2), відповідно до норм Закону № 1058-ІV, є досягнення особою 55 років. Оскільки позивачу на момент звернення із заявою про призначення пенсії не виповнилося 55 років, то відповідач правомірно прийняв рішення про відоу у призначенні пенсії.

Други відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Тому суд на підставі норми ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановлені судом фактичні обставини.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 13.10.2016 позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону № 1788-ХІІ.

Позивач звернувся із заявою про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах (список № 2) 25.03.2025. Першим відповідачем прийнято рішення від 01.04.2025 № 959230822770 про відмову в переведенні на інший вид пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV, а саме у зв`язку з відсутністю необхідного віку - 55 років. У рішенні зазначено: загальний стаж позивача - 28 років 7 місяців 5 днів; пільговий стаж за списком № 2 -13 років 3 місяці 18 днів.

Висновки суду та їх мотиви.

Згідно з пунктом "б" ст.13 Закону № 1788-ІV в редакції, чинній до внесення змін Законом № 2132-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 2132-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "б" ст. 13 Закону № 1788-ІV вік набуття жінками права на пенсію на пільгових умовах за списком № 2 з 50 років до 55 років, а також збільшено загальний стаж, необхідний для призначення такої пенсії з 20 до 25 років.

Відповідно до п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду визнані неконституційними положення ст.13, ч.2 ст.14 та пункти "б" - "г" ст.54 Закону № 1788-ІV зі змінами, внесеними Законом № 2132-VIII (п.1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини цього рішення застосуванню підлягають вказані норми в редакції до внесення змін Законом № 2132-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 1788-ІV в редакції від 09.12.2012, з урахуванням Рішення Конституційного Суду, а саме норма п."б" ст.13 якого встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 для жінок після досягнення 50 років (за наявності загального - 20 р., та пільгового стажу роботи - 10 р.).

В той же час, діюча на час виникнення спірних правовідносин норма п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV, встановлювала право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 для жінок після досягнення 55 років (за наявності загального - 25 років, та пільгового стажу роботи - 10 р.).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами п.''б'' ст.13 Закону № 1788-ІV та п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV, а саме в частині віку набуття права на пенсію жінкам на пільгових умовах за списком № 2 та необхідного загального стажу. Перший із цих законів визначав вік з якого особа матиме право на пенсію - за списком № 2 - 50 років та загальний стаж 20 років, тоді як другий у 50 років за наявності 25 років загального стажу.

Суд зветає увагу, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати найбільш сприятливий підхід для особи.

Отже, при прийнятті рішення щодо визначення права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ІV в редакції від 09.12.2012, а не норми Закону № 1058-ІV.

Судом встановлено, що відповідачем застосовано норму Закону № 1058-ІV. Натомість застосовуючи норму Закону № 1788-ІV, то позивач має право на пенсію за віком за списком № 2 у 50 років, враховуючи наявний необхідний страховий та пільговий за списком № 2.

Оскільки при прийнятті рішення відповідач застосував норму, яка звужує право позивача на пенсійне забезпечення, то cпірне рішення не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 КАС України. Тому суд визнає протиправним та скасовує рішення. Суд зазначає, що виключно перший відповідач спірним рішенням порушив права позивача.

Згідно з абзацем другим ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкт владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд звертає увагу, що з 13.10.2016 позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону № 1788-ХІІ, а 25.03.2025 позивач звернувся із заявою, в якій, з урахуванням позиції у цій справі, просить зобов`язати виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 на підставі норм Закону № 1788-ХІІ. Тому у даному випадку позивачем подано не заяву про призначення пенсії, а про переведення на інший вид пенсії в межах Закону № 1788-ХІІ.

З урахуванням ч.2 ст.9 КАС України суд виходить за межі позовних вимог та задовольняє їх частково. Суд зобов`язує першого відповідача повторно розглянути заяву позивача про переведення на інший вид пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Оскільки судом встановлено, що перший відповідач неправомірно застосовує норми іншого закону при визначенні права позивача на пенсію.

Вимоги зобов`язати першого відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію з 25.03.2025 задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними. Перший відповідач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, ще не приймав відповідного рішення.

Судові витрати.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, проте даний спір виник внаслідок неправомірного рішення першого відповідача та в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем інших судових витрат, окрім судового збору у сумі 1211,20 грн, то суд стягує з першого відповідача судовий збір у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.04.2025 № 959230822770.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соболрона, 7-А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 25.03.2025 про переведення на інший вид пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соболрона, 7-А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. витрат судового збору.

6. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук