Рішення № 133676218, 28.01.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/17114/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.08.2025 №164350003355 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 15 серпня 2025 року, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи в Республіці Казахстан з 27.08.1980 по 10.07.1986, з 11.08.1986 по 22.08.1989 відповідно трудової книжки від 27.08.1980 та період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що 21.08.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавській області зі заявою про призначення пенсії за віком. Дану заяву було передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке рішенням про відмову у призначені пенсії від 29.08.2025 №164350003355 було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, пенсійним органом до страхового стажу не було зараховано періоди роботи в Республіці Казахстан з 27.08.1980 по 10.07.1986, з 11.08.1986 по 22.08.1989 відповідно трудової книжки від 27.08.1980 та період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутнє підтвердження нездійснення іншою державною пенсійних виплат. Наведені обставини стали приводом для звернення до суду.

26.01.2026 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, дії Головного управління вважала правомірними, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та не підтверджені будь-якими доказами. Зазначала, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в Республіці Казахстан з 27.08.1980 по 10.07.1986, з 11.08.1986 по 22.08.1989 відповідно до трудової книжки від 27.08.1980 та період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Казахстан, які підтверджують факт неотримання пенсійних виплат за зазначені періоди.

Страховий стаж позивача становить 15 років 07 місяців 05 днів, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

06.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 було передано на розгляд ГУПФУ в Чернігівській області.

Рішенням ГУПФ України в Чернігівській області від 29.08.2025 №164350003355 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного стажу на дату звернення.

Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області в рішенні від 29.08.2025 №164350003355 зазначило, що:

вік заявниці 63 роки,

необхідний вік 60 років,

необхідний страховий стаж від 22 років до 32 років,

страховий стаж особи становить 15 років 07 місяців 5 днів.

В рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в Республіці Казахстан з 27.08.1980 по 10.07.1986, з 11.08.1986 по 22.08.1989 відповідно до трудової книжки від 27.08.1980 та період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Казахстан, які підтверджують факт неотримання пенсійних виплат за зазначені періоди.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 26 Закон №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закон №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкція № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.

Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В пункті 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Висновки щодо правозастосування

У даному адміністративному спорі підставами для відмови в призначенні пенсії слугувало те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 27.08.1980 по 10.07.1986, з 11.08.1986 по 22.08.1989 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.08.1980, та період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Казахстан, які підтверджують факт неотримання пенсійних виплат за зазначені періоди.

Вирішуючи питання неврахування до страхового стажу періоду роботи позивача, суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Суд зауважує, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містить всі необхідні записи, які підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди роботи з 27.08.1980 по 10.07.1986, з 11.08.1986 по 22.08.1989.

Однак періоди роботи з 27.08.1980 по 10.07.1986, з 11.08.1986 по 22.08.1989, не були зараховані до страхового стажу позивача, оскільки відсутнє підтвердження нездійснення іншою державною пенсійних виплат.

За приписами частини другої статті 4 Закону №1058 визначено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно частини другої статті 10 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення (надалі - Угода), в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст.1).

Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Згідно зі статтею 3 Угоди усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до статті 5 Угоди така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з частинами другою-третьою статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно зі статтею 7 вказаної Угоди розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно з частиною другою статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м.Москві.

Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.

При цьому, відповідно до інформації, наведеної в листі Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210, Угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року.

Таким чином, до 19.06.2023 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

З огляду на наведені вище положення Угоди суд зазначає, що вихід України із вказаної Угоди жодним чином не тягне за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх (через існування фактичних та законних трудових відносин) виникли ще до виходу держави-учасниці із Угоди.

При цьому, в трудовій книжці позивача зазначені періоди роботи з посиланням на накази, згідно з якими позивача прийнято та звільнено з роботи, інформацію про роботодавців, записи про звільнення засвідчені печатками підприємств, що унеможливлює неврахування періодів роботи позивача, зазначених в трудовій книжці, до його страхового стажу.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача або недоліки уточнюючих довідок, відповідачем суду не надано та їх достовірність в оспорюваному рішенні не заперечується.

Згідно з частинами другою-третьою статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення (припинення дії для України 19.06.2023) для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Враховуючи вищевикладене, наведені вище спірні періоди роботи позивача на території Республіки Казахстан відповідно до записів трудової книжки підлягають врахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд зазначає таке.

За змістом статті 181 Кодексу законів про працю України, що узгоджується з положеннями статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.

Одночасно, пунктом 11 Порядку №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.04.1984 підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 19/.

Отож, позивач мала право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку.

Однак, період догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку частково накладається на період роботи ОСОБА_1 , а саме, з 13.04.1984 по 10.07.1986, та з 11.08.1986 по 13.07.1987.

Отже, зарахуванню до страхового стажу підлягає період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.07.1986 по 10.08.1986, тобто період, в який ОСОБА_1 не працювала.

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку, що записами свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.04.1984 у сукупності з доданими до позовної заяви документами в повній мірі підтверджується право ОСОБА_1 на зарахування до страхового стажу періоду здійснення догляду за дитиною до 3-х річного віку - з 11.07.1986 по 10.08.1986.

Таким чином, суд дійшов висновків, що на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зі заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 мала необхідний страховий стаж більше 22 років.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.08.2025 №164350003355 про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень вказаної Конвенції.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та, виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування періодів роботи позивача з 27.08.1980 по 10.07.1986, з 11.08.1986 по 22.08.1989, зазначених в трудовій книжці НОМЕР_2 від 18.04.1984 та періоду здійснення догляду за дитиною до 3-х річного віку з 11.07.1986 по 10.08.1986 до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області необхідно зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 27.08.1980 по 10.07.1986, з 11.08.1986 по 22.08.1989 та періоду здійснення догляду за дитиною до 3-х річного віку з 11.07.1986 по 10.08.1986.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Жодних інших зауважень (недоліків) до записів про трудовий стаж, що містяться у трудовій книжці позивача, відповідачем не зазначено, а судом не встановлено.

Як уже зазначалось, відповідно до частини другої статті 26 Закон №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Страховий стаж позивача, який врахований пенсійним органом, складає 15 років 07 місяців 5 дні. З урахуванням періодів роботи з 27.08.1980 по 10.07.1986, з 11.08.1986 по 22.08.1989 та періоду здійснення догляду за дитиною до 3-х річного віку з 11.07.1986 по 10.08.1986, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить більше ніж 22 роки, що є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного стажу, враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж та, що зазначалась вище та приймаючи до уваги, що судом обраховано загальний страховий стаж позивача (який є більшим за 22 необхідних років), - належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком.

Визначаючись щодо дати, з якої відповідачу слід призначити пенсію ОСОБА_1 , судом враховано, що позивач зверталася до територіального органу Пенсійного Фонду України 21.08.2025 (про що зазначено у спірному рішенні), отже пенсія ОСОБА_1 має бути призначена з дня досягнення пенсійного віку (63 років), тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, приймаючи до уваги відсутність відзиву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.08.2025 з урахуванням періодів роботи з 27.08.1980 по 10.07.1986, з 11.08.1986 по 22.08.1989 та періоду здійснення догляду за дитиною до 3-х річного віку з 11.07.1986 по 10.08.1986

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Оскільки за результатами розгляду справи позовні вимоги до відповідача задоволено, суд вважає за необхідне присудити до стягнення судовий збір у розмірі 1211,2 грн з відповідача у справі.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83а, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії від 29.08.2025 №164350003355.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.08.2025 з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 27.08.1980 по 10.07.1986, з 11.08.1986 по 22.08.1989 та періоду здійснення догляду за дитиною до 3-х річного віку з 11.07.1986 по 10.08.1986.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков