Ухвала суду № 133676171, 29.01.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28470/23

УХВАЛА

29 січня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та наказів, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та наказів, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та наказів, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України подання (з доповненням) з пропозицією про анулювання виданого ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25.03.2009 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України від 30.10.2023 року №1, ухвалене за результатом розгляду подання (з доповненнями) Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25.03.2009 року виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 17.11.2023 року №3962/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я Фролової Руслани Валеріївни».

Визнано протиправним та скасовано наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.11.2023 року №2035/13.1-03 «Про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_2 ».

Зобов`язано Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії, спрямовані на поновлення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн. 86 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн. 86 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн. 86 коп.

Зазначене рішення набрало законної сили 09.12.2025 року.

08 січня 2026 року Одеським окружним адміністративним судом видано чотири виконавчих листа № 420/28470/23.

20 січня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №420/28470/23, в якій заявник просить:

- встановити спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 420/28470/23, визначивши, що скасування судом протиправних рішень і наказів про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю є безпосередньою та достатньою правовою підставою для поновлення правового статусу приватного нотаріуса і зумовлює відновлення правового стану, який існував до прийняття таких рішень і наказів, без необхідності прийняття будьяких додаткових управлінських рішень з боку суб`єкта владних повноважень;

- встановити, що виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 420/28470/23 здійснюється шляхом безпосереднього внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру нотаріусів, яке має бути забезпечене Одеським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45862901), як територіальним органом Міністерства юстиції України, уповноваженим на виконання судового рішення, шляхом направлення не пізніше наступного робочого дня з дня набрання ухвалою суду законної сили до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» відповідне повідомлення, передбаченого Порядком ведення Єдиного реєстру нотаріусів, без прийняття будь-яких додаткових рішень чи процедур;

- встановити, що після надходження зазначеного повідомлення до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру нотаріусів та поновлення доступу до нього здійснюється не пізніше наступного робочого дня, як технічна дія з виконання судового рішення;

- зобов`язати боржника повідомити суд про виконання ухвали з наданням належних та допустимих підтверджуючих доказів.

В обґрунтування заяви позивачка зазначила, що після набрання судовим рішенням законної сили органи юстиції: не вчиняють дій, спрямованих на поновлення відомостей у Єдиному реєстрі нотаріусів; неправомірно тлумачать резолютивну частину рішення суду як таку, що нібито вимагає від мене проходження повторної процедури реєстрації приватної нотаріальної діяльності; безпідставно посилаються на Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності, затверджене наказом Міністерства юстиції України № 871/5, замість виконання судового рішення шляхом відновлення порушеного правового статусу. Такі дії та бездіяльність фактично унеможливлюють виконання судового рішення та підміняють обов`язок державного органу щодо поновлення порушеного права вимогою до позивача ініціювати нову адміністративну процедуру, яка не передбачена резолютивною частиною рішення суду.

Таким чином, заявник вважає, що для повного та фактичного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду необхідно встановити або змінити порядок та спосіб виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 21 січня 2026 року прийнято заяву ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 420/28470/23 - до розгляду.

Призначено розгляд заяви на 29 січня 2026 року о 10 год. 30 хв. в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: 65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №30 в порядку письмового провадження.

28 січня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшли доповнення та уточнення до заяви про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №420/28470/23, в якій остання просить:

- встановити спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 420/28470/23, визначивши, що скасування судом протиправних рішень і наказів про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю є безпосередньою та достатньою правовою підставою для поновлення правового статусу приватного нотаріуса і зумовлює відновлення правового стану, який існував до прийняття таких рішень і наказів, без необхідності прийняття будь-яких додаткових управлінських рішень з боку суб`єкта владних повноважень;

- встановити, що зазначене судове рішення є єдиною, самостійною, вичерпною та достатньою правовою підставою для поновлення правового статусу приватного нотаріуса та відновлення всього обсягу прав і повноважень, пов`язаних із здійсненням нотаріальної діяльності, без необхідності прийняття будь-яких додаткових рішень, наказів чи вчинення інших управлінських дій з боку суб`єктів владних повноважень;

- встановити, що виконання рішення суду забезпечується Одеським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України як належним територіальним органом Міністерства юстиції України шляхом направлення не пізніше наступного робочого дня з дня набрання ухвалою суду законної сили до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» відповідного повідомлення, передбаченого Порядком ведення Єдиного реєстру нотаріусів, та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень чи процедур;

- встановити, що після надходження зазначеного повідомлення до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру нотаріусів та відновлення доступу до нього і до інших державних реєстрів здійснюється не пізніше наступного робочого дня як технічна дія з виконання судового рішення;

- зобов`язати боржника у п`ятиденний строк повідомити суд про виконання ухвали з наданням належних та допустимих підтверджуючих доказів.

29 січня 2026 року від Міністерства юстиції України до суду надійшли заперечення на заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, обґрунтовані тим, що процедура/порядок видання Міністерством юстиції України наказів, у тому числі їх скасування, є визначеною, та такою, що підлягає дотриманню. Отже, Міністерство юстиції України відповідно до вимог Закону та Положення наділене дискреційними повноваженнями визначати вид, зміст та порядок прийняття ним організаційно-розпорядчого акту (управлінського рішення) з урахуванням встановленої процедури. Водночас інформуємо, що у Журналі проставлені наступні відмітки «свідоцтво анульоване, наказ МЮ від 07.04.2017 № 1167/5», «наказ МЮ від 07.04.2017 скасовано наказом 22.06.2018 № 1950/5», «свідоцтво анульоване наказом МЮУ від 17.11.2023 № 3962/5». Будь-які інші відмітки стосовно реєстраційного запису № 7299 у Журналі відсутні.

Так, відповідно до рішення Комісії від 30.10.2023 № 1 наказом Міністерства юстиції України від 17.11.2023 № 3962/5 анульовано свідоцтво, видане Міністерством юстиції України на ім`я ОСОБА_2 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2024, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі № 420/28470/23, зокрема визнано протиправними і скасовано рішення Комісії від 30.10.2023 № 1 та наказ Міністерства юстиції України від 17.11.2023 № 3962/5. 16.12.2025 за вх. № 218409-31-25 до Міністерства юстиції України надійшов лист ОСОБА_2 від 11.12.2025, до якого було додано судові рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 та скорочене рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 420/28470/23 щодо забезпечення належного виконання судового рішення. Підпунктом 3-3 пункту 5 Положення передбачено, що Мін`юст з метою організації своєї діяльності забезпечує представництво, самопредставництво інтересів Мін`юсту в судах України, зокрема через територіальні органи Мін`юсту. Положенням про Департамент санкційної політики та представництва в судах, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2025 № 709/5, визначено, що одним з основних завдань Департаменту санкційної політики та представництва в судах є забезпечення самопредставництва інтересів, зокрема, Міністерства юстиції та комісій утворених при ньому, у визначених Положеннях випадках. Департаментом санкційної політики та представництва в судах службовими записками від 18.12.2025 № 1731-38.5.1-25 та № 1732-38.5.1-25 Департаменту нотаріату, зокрема було скеровано повний текст постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 420/28470/23. Відповідач зазначає, що після видання Міністерством юстиції України наказу про скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.11.2023 № 3962/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_2 » у Журналі буде проставлено відповідну відмітку, наказ буде надіслано ОСОБА_3 та територіальному органу Міністерства юстиції для вжиття заходів.

З огляду на вищезазначене, Міністерство юстиції України вважає, що відсутні підстави для зміни способу та порядку виконання судового рішення у даній справі, оскільки Міністерством юстиції України вживаються заходи, передбачені законодавством, з метою виконання рішення суду.

У судове засідання з`явилися позивачка та представники Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України та Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Заслухавши пояснення вищезазначених учасників процесу, суд вирішив продовжити розгляд заяви в порядку письмового провадження.

Розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення та дослідивши обставини справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

В розумінні наведеної статті, при вирішенні заяв про відстрочення чи розстрочення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, наведена норма пов`язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов`язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов`язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Вказаний принцип обов`язковості судових рішень поряд із Конституцією України знайшов своє відображення і в Кодексі адміністративного судочинства України, а саме у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (пункт 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції") право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з пунктом 66 Рішення Європейського Суду у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі "Войтенко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, із змісту даної норми вбачається, що стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.

Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Відтак, встановлення способу виконання рішення не повинно змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Судом було встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та наказів, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України подання (з доповненням) з пропозицією про анулювання виданого ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25.03.2009 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України від 30.10.2023 року №1, ухвалене за результатом розгляду подання (з доповненнями) Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25.03.2009 року виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 17.11.2023 року №3962/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я Фролової Руслани Валеріївни».

Визнано протиправним та скасовано наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.11.2023 року №2035/13.1-03 «Про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_2 ».

Зобов`язано Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії, спрямовані на поновлення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також, судом встановлено, що з метою примусового виконання вказаного рішення, 08 січня 2026 року Одеським окружним адміністративним судом видано чотири виконавчих листа № 420/28470/23.

Як убачається з матеріалів справи, резолютивною частиною рішення від 13 лютого 2024 року суд уже чітко визначив спосіб захисту порушеного права, зокрема:

- визнав протиправними та скасував рішення і накази про анулювання свідоцтва та припинення нотаріальної діяльності;

- зобов`язав Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії, спрямовані на поновлення відомостей про позивачку в Єдиному реєстрі нотаріусів.

Отже, спосіб і порядок виконання судового рішення вже визначений самим судовим рішенням, є зрозумілим, конкретним та таким, що не допускає неоднозначного тлумачення.

Суд зазначає, що право звернутися в адміністративний суд першої інстанції із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення передбачено ст.378 КАС України. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В той же час, належних доказів, які би підтверджували наявність визначених вказаною нормою обставин, заявником не надано.

Спосіб та порядок виконання судового рішення є заходами його реалізації. Тому суд акцентує увагу сторін, що в порядку застосування ст.378 КАС України суд не уповноважений приймати додаткове рішення за вимогами, що не були заявлені предметом спору.

Як вже було зазначено судом, обов`язковість виконання судових рішень закріплена ст.129 Конституції України та ч.1 ст. 370 КАС України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення відповідно до ч.2 ст.370 КАС України тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відтак, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.

Посилання заявника не містять обґрунтованих доводів щодо заявленого ним порядку та способу виконання рішення суду. Не наведено обґрунтувань забезпечення в такий спосіб реального його виконання.

Зважаючи на зміст резолютивної частини рішення суду та дані виконавчих листів, конкретне визначення послідовності дій Одеським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45862901), як територіальним органом Міністерства юстиції України, уповноваженим на виконання судового рішення спрямованих на поновлення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів не було предметом спору.

Доводи заявниці зводяться фактично до: надання судом додаткового тлумачення резолютивної частини рішення; визначення алгоритму дій суб`єктів владних повноважень та третіх осіб (у тому числі ДП «Національні інформаційні системи»); виключення застосування чинних нормативно-правових актів у сфері ведення Єдиного реєстру нотаріусів.

Разом з тим, суд зазначає, що інститут встановлення або зміни способу і порядку виконання судового рішення не може підміняти собою процедуру його роз`яснення, а також не може використовуватися для доповнення або зміни змісту резолютивної частини рішення чи визначення нових обов`язків, які судом раніше не покладалися.

Крім того, обставини, на які посилається заявниця, зокрема твердження про неналежне або несвоєчасне виконання судового рішення органами юстиції, не свідчать про неможливість виконання рішення, а можуть бути предметом: примусового виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»; застосування заходів судового контролю за виконанням рішення суду.

При цьому суд враховує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 420/28470/23 судом було видано чотири виконавчі листи, які є належним і передбаченим законом процесуальним інструментом для забезпечення виконання судового рішення.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що на час розгляду даної заяви жодних виконавчих проваджень з примусового виконання судового рішення у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» не існує, що підтверджено самою заявницею.

За таких обставин твердження заявниці про неможливість або ускладнення виконання судового рішення є передчасними, оскільки не вичерпано передбачений законом механізм його примусового виконання. Суд наголошує, що інститут встановлення або зміни способу і порядку виконання судового рішення не може використовуватися як альтернатива процедурі виконавчого провадження або як спосіб уникнення звернення до органів примусового виконання.

Таким чином, відсутність відкритого виконавчого провадження додатково свідчать про відсутність правових підстав для встановлення або зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Суд також враховує, що питання технічного порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру нотаріусів, строків та форми взаємодії між територіальними органами Міністерства юстиції та ДП «Національні інформаційні системи» регулюються спеціальними нормативно-правовими актами, і не можуть бути замінені судовою ухвалою у порядку статті 378 КАС України.

За таких обставин суд доходить висновку, що: рішення суду є таким, що може бути виконане у спосіб, визначений у його резолютивній частині; заявницею не доведено наявності обставин, які б унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання рішення; підстави для встановлення або зміни способу і порядку виконання судового рішення відсутні.

У зв`язку з наведеним заява ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу і порядку виконання судового рішення не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.14, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення у справі №420/28470/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов