Постанова № 13367504, 15.12.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                

15.12.10                                                                                           Справа № 3/70

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                       Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                                          Давид Л.Л.

                                                                                                    Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Проф-стиль”, м.Рівне.

на рішення господарського суду Рівненської області від 01.10.2010 р.

у справі № 3/70

за позовом: ПП “РКС”,м.Рівне.

до відповідача: ТзОВ “Проф-стиль”,м.Рівне.

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 17942,55 грн. та збитків в розмірі 15030 грн.

за зустрічним позовом: ТзОВ “Проф-стиль”, м.Рівне.

до відповідача: ПП “РКС”,м.Рівне.

про стягнення заборгованості в розмірі 21172,9 грн.

За участю представників сторін:

від позивача- не з»явився.

від відповідача- не з»явився.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 1.10.2010р. (суддя Мамченко Ю.А.) позов ПП «РКС»задоволено частково.Стягнено з ТзОВ “Проф-стиль”, м.Рівне 17942,55 грн. пені, відшкодовано судові витрати.В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Приймаючи у справі рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з положень п.2.1.1 договору підряду №360 укладеного 9.09.2009р. між сторонами у справі, вимог ст.ст.526,525,610 ЦК України, а саме порушення відповідачем зобов»язання по виготовленню та монтажу конструкцій ПВХ у терміни встановлені договором, за що відповідно до п.5.3 договору, повинен нести відповідальність у вигляді пені, яка підлягає стягненню в примусовому порядку в сумі 17942,55 грн.

Відмовляючи у стягненні з ТзОВ «Проф.- стиль»15030 грн. збитків в зв»язку з неналежним виконанням відповідачем зобов»язань, місцевий господарський суд обґрунтував тим, що в порушення ч.2 ст.849 ЦК України, позивач не направив відповідачу вимоги про відмову від договору у зв»язку із втратою інтересу до його виконання відповідачем.Остання накладна, по якій позивачем були прийняті від відповідача пластикові вікна датовано 30.12.2009р., що свідчить, що позивач не мав наміру відмовлятись від договору.

Відмовляючи у зустрічному позову ТзОВ «Проф.-Стиль»про стягнення з ПП «РКС»заборгованості в розмірі 21172,90 грн. та пені в розмірі 256,95 грн. за невиконання зобов»язань по оплаті за отримані та виготовлені конструкції з ПВХ, місцевим господарським судом зроблено висновок, що акт виконаних робіт від 30.12.2009р. не є належним доказом, який підтверджує прийняття робіт з боку замовника, оскільки з його сторони підписаний не уповноваженою особою.

Не погоджуючись з рішенням суду, вважаючи його таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, ТзОВ “Проф-стиль”,м.Рівне подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задоволити.

В обгрунтування апеляційних вимог відповідач покликається, що:

-господарським судом не взято до уваги відсутність в матеріалах справи специфікації, яка відповідно до п.2.1.1 договору є його невід»ємною частиною, наявність накладних не доводить кількість замовлених виробів;

-господарським судом не прийнято, як доказ у справі лист від 2.10.2009р. про збільшення строку для виготовлення монтажу виробів, відповідно до ст.241 ЦК України, сторони домовились про збільшення строку, правочин схвалений посадовою особою з оплатою за вироби в розмірі 70000 грн.

-висновок господарського суду про те, що акт виконаних робіт від 31.12.2009р. не є належним та допустимим, оскільки від імені ПП «РКС»підписаний не уповноваженою особою, на думку апелянта є невірний, оскільки він підписаний Заріцьким В.В., який перебував у трудових відносинах з ПП «РКС». Акт виконаних робіт скріплений печаткою ПП «РКС», що свідчить про його схвалення посадовою особою замовника, що використовує печатку згідно п.3.4.1 Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої лади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об»єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпелньно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів»№17 від 11.01.1999р., зареєстрованого Міністерством юстиції України 28.04.1999р. за № 264/3557;

-господарським судом не взято до уваги, що за актом виконаних робіт, ПП «РКС»не проведено оплату за виконані роботи у сумі 20300 грн. у строк передбачений пунктом 4.3 договору.

ПП «РКС»у відзиві доводи апеляційної скарги заперечено, вказуючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між ТзОВ «Проф-Стиль»та ПП «РКС»додаткової угоди про збільшення строку для виготовлення та монтажу виробів, із листа від 2.10.2009р. не вбачається хто саме і коли підписав його, наявність у ПП «РКС»зобов»язання здати в експлуатацію об»єкт незавершеного будівництва, на якому відповідач виконував роботи до 25.12.2009р., свідчить про те, що ПП «РКС»не продовжувало строк виконання робіт відповідачу до 01.01.2010р., єдиною особою, яка має право підписувати документи від імені ПП «РКС»є директор Харєчкін Є.М., тому акт виконаних робіт від 30.12.2009р. не є належним доказом та допустимим в розумінні ст.34 ГПК України, оскільки від ПП «РКС»він підписаний не уповноваженою особою, оплата ПП «РКС»за конструкції ПВХ згідно умов договору за платіжними дорученнями №1 від 11.09.2009р. та №81 від 26.10.2009р. не може свідчити про визнання ПП «РКС»виконання ТзОВ «Проф-Стиль»монтажних робіт, оскільки вказані оплати здійснені ПП «РКС»раніше дати зазначеної в акті виконаних робіт від 30.12.2009р.

Розпорядженнями виконуючого обов»язки голови суду проводились зміни щодо складу колегії суду.

В судовому засіданні 1.12.2010р. до 15.12.2010р. о 14.05 год. оголошено перерву для прийняття постанови, про що представники сторін засвідчили своїми підписами у формулярі про оголошення перерви в судовому засіданні.

Представники сторін в судове засідання 15.12.2010р. з невідомих суду причин, не з»явилися, причини нез»явлення суду не повідомлено, відповідних клопотань на адресу суду не надходило.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «Проф.-стиль»підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

09.09.2009р. між ТзОВ «Проф.-стиль»(підрядник) та ПП «РКС» (замовник) укладено договір підряду №360, згідно п.1.1 якого, підрядник зобов»язується відповідно до специфікації (замовлення), виготовити конструкції з ПВХ та здійснити монтажні роботи з їх установки, а замовник зобов»язується прийняти вказані вироби та роботи та вчасно та в повному обсязі сплатити вартість виробів та робіт.

Загальна орієнтована вартість виробів та робіт встановлена в р.4 договору.

11.09.2009р. позивач перерахував на рахунок відповідача 106,500 грн. передоплати та 26.10.2009р. перерахував 70000 грн. (разом 176500 грн.).

30 вересня відповідач поставив позивачу продукцію на суму 106500 грн., по накладній №31 та 30.12.2009р. –по накладній №48 –на суму 70000 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором (п.2.11) сторони погодили, що виконавець виготовляє конструкції з ПВХ у кількості 280 шт. загальною орієнтованою площею 610 кв.м. у термін 14 робочих днів з моменту отримання авансового платежу, власними силами доставити вироблені конструкції на об»єкт будівництва та забезпечити монтаж вироблених конструкцій в термін 7 днів з дати їх виготовлення.

Свої зобов»язання по виготовленню, встановленої договором, кількості конструкцій з ПВХ та монтаж їх на об»єкті будівництва, виконавець не виконав, а тому повинен нести відповідальність у вигляді стягнення пені, встановленої п.5.3 договору та нормами ст.ст.611,549,551 ЦК України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та в межах строку, обчисленого відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, з 02.10.2009р. на 2.04.2010р.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом вірно зроблено висновок про стягнення з відповідача 17942,55 грн. пені.

Апеляційна інстанція погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відмови в стягненні з відповідача збитків в сумі 15030 грн., матеріали справи свідчать, що отримуючи 30.12.2009р. від виконавця конструкції з ПВХ, замовник не мав наміру відмовлятися від договору підряду з відповідачем.Крім того, місцевим господарським судом вірно встановлено, що загальна площа вікон поставлених позивачу ППФ «Інтерекопласт»(146,82 кв.м.), не відповідає об»єму (площі вікон), поставлених позивачу відповідачем, яка станом на дату поставки складає 363,69 кв.м.

Позивач не довів, які він зробив витрати для відновлення свого порушеного права (ст.22 ЦК України).

Крім того, в матеріалах справи, відсутні докази, що замовник в порядку ч.2 ст.849 ЦК України направив виконавцю відмову від договору.

Однак, апеляційна інстанція не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, акт виконаних робіт зі сторони замовника підписаний Заріцьким В.В. та скріплений печаткою підприємства.

Відповідно до ч.2 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Замовник - ПП «РКС»в особі директора Харєчкіна Є.М. схвалив підписаний його представником акт виконаних робіт про що свідчить печатка підприємства, на вказаному акті, відповідальність за збереження якої на підприємстві відповідно до п.3.4.1 Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої лади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об»єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпелньно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів»№17 від 11.01.1999р., зареєстрованого Міністерством юстиції України 28.04.1999р. за № 264/3557, несе посадова особа. А тому, у суду не має підстав вважати такий акт недійсним, лише з тієї підстави, що він не підписаний директором замовника.

Частина друга ст.882 ЦК України, встановлює правило згідно якого, акт підписаний однією стороною може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви другої сторони від підписання акту визнано судом обґрунтовані.

Оскільки акт виконаних робіт підписано та скріплено печатками обох сторін, будь-яких доказів про незаконне використання печатки (викрадення її у посадової особи) позивачем не доведено, а тому підстави вважати акт неналежним доказом у справі на думку апеляційної інстанції немає.

Крім того, в акті відображена кількість поставлених конструкцій ПВХ на суму 176500 грн., які замовник отримав по накладних від 30.09.2009р. та від 30.12.2009р., будь-яких претензій щодо цих виробів не заявлено, наявність їх на об»єкті будівництва не заперечує, а тому у нього виникло зобов»язання по оплаті за поставлені конструкції та їх монтаж на підставі п.4.2, 4.3 договору у термін одного банківського дня після закінчення повного обсягу монтажних робіт, підтверджених відповідними актами виконаних робіт.

Враховуючи, що вартість конструкцій та їх монтаж відповідно до акту від 30.12.2009р. становить 196800 грн., а сума оплати замовника - 176500 грн., заборгованість ПП «РКС»складає 20300 грн., яка підлягає стягненню на користь ТзОВ «Проф.-стиль».

За несвоєчасне здійснення грошового зобов»язання позивачем за зустрічним позовом нараховано 3% річних за період 154 дні на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та інфляційні з січня по квітень 2010р., які становлять відповідно 256,95 грн.-3% річних та 872 грн. інфляційних та підлягають стягненню з ПП «РКС».

Інші доводи апеляційної скарги судом до уваги не беруться оскільки:

-          відсутність підписаної сторонами специфікації та замовлення ПП «РКС»не звільняє підрядника від відповідальності за неналежне виконання умов договору щодо встановлення та монтажу конструкцій з ПВХ в кількості 280 штук в термін 14 робочих днів з моменту авансового платежу, яка визначена п.2.1.1 договору;

-          в договорі передбачена орієнтована площа конструкцій, а саме 610 кв.м., а не кількість конструкцій, для визначення якої остаточно, підрядник відповідно до п.2.2 договору, для складання специфікації (замовлення), зобов»язаний власними силами здійснити виміри на об»єкті будівництва, необхідні для виготовлення виробів, визначених в п.2.1.1 договору, а саме в кількості 280 шт. з урахуванням проектної документації на об»єкті будівництва, чого ним не зроблено;

-          лист ТзОВ «Проф.-Стиль»від 2.10.2009р. свідчить, що остаточну кількість виготовлення та монтажу конструкцій сторони погодили та підрядник з кількістю, зазначеною в договорі погодився, однак даний лист не може свідчити про погодження замовником терміну виготовлення конструкції, оскільки термін «погоджено»на даному листі не вказує, що сторони в порядку ст.188 ГК України та ст.654 ЦК України погодили змінити умови договору в цій частині.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.99,101,103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ТзОВ “Проф-стиль”, м.Рівне задоволити частково.

2.Рішення господарського суду Рівненської області від 1 жовтня 2010р. в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати.

3.В цій частині прийняти нове рішення.Зустрічний позов ТзОВ «Проф.- стиль»задоволити.

Стягнути з ПП «РКС»(код ЄДРПОУ 32170006) на користь ТзОВ «Проф.- стиль»(код ЄДРПОУ 34327628) 20300 грн. основного боргу, 256,95 грн. річних, 872 грн. інфляційних, 212 грн. держмита, 236 грн. інформаційно-технічних витрат.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

4.Стягнути з ПП «РКС» (код ЄДРПОУ 32170006) на користь ТзОВ «Проф.- стиль»(код ЄДРПОУ 34327628) 106 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку

6.Матеріали справи повернути в господарський суд Рівненської області.

Головуючий-суддя                                                            Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                 Давид Л.Л.

Суддя                                                                                 Мурська Х.В.