Рішення № 133674318, 29.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року Справа№200/6692/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 в твердому розмірі, протиправною бездіяльність щодо не врахування заробітної плати для розрахунку розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не врахування всього стажу зазначеного в трудовій книжці, протиправною бездіяльність щодо не врахування пільгового стажу, періоду навчання, понаднормативного стажу, надбавки як дитині війни, не проведення індексації, не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 в порядку передбаченому ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням заробітної плати для розрахунку розміру пенсії, всього стажу зазначеного в трудовій книжці, пільгового стажу, періоду навчання, понаднормативного стажу, надбавки як дитині війни, з проведенням індексації пенсії, виплатити компенсацією втрати часини доходу з 07.10.2009 року по дату фактичної виплати боргу та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Позовні вимоги мотивовані тим, що до грудня 1997 року позивач проживав в м. Донецьку та отримував пенсію за віком, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку із чим його знято з обліку та виплату пенсії припинено. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року по справі № 200/17428/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не поновлення та не виплати пенсії позивачу та зобов`язано Головне управління поновити виплату пенсії за віком позивачем з 07.10.2009 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником за довіреністю. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 200/4383/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу та зобов`язано Головне управління провести позивачу перерахунок пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі. Позивач зауважив, що у випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення виплати. Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України не проводиться. Враховуючи, що позивач проживає в країні Ізраїль, пенсію поновлено та зафіксовано в твердому розмірі, оскільки інше не зазначено в Рішенні суду №1. До страхового стажу згідно із записами в трудовій книжці від 19.02.1963 позивачу не зараховані періоди: з 21.11.1964 по 19.10.1967 - військова служба, оскільки відсутні дата та номер військового квитку; з 14.08.1972 по 29.12.1978 - робота в Донецькому СУ №564 тресту «Донбассантехмонтаж», оскільки наявне виправленні в даті прийому на роботу; період роботи з 20.12.1982 по 12.07.1993 зараховано до страхового стажу на загальних підставах у зв`язку із відсутністю довідки, що уточнює пільговий характер роботи. Для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання в технікумі з 1959 року по 1963 рік необхідно надати копію диплому або довідку про навчання; періоду проходження військової служби - копію військового квитку або довідку територіального центру комплектування та соціальної підтримки; періоду роботи з 14.08.1972 по 29.12.1978 довідку про роботу. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування йому пенсії в твердому розмірі, а також не врахування заробітної плати для розрахунку розміру пенсії, не врахування всього стажу зазначеного в трудовій книжці, не врахування пільгового стажу, періоду навчання, понаднормативного стажу, надбавки як дитині війни, не проведення індексації, не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що з 07.10.2009 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 по справі №200/17428/21, яке набрало законної сили 07.03.2023, зобов`язано Головне управління поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником за довіреністю. На виконання зазначеного рішення суду позивачу поновлено нарахування пенсії з 07.10.2009. У листопаді 2023 року позивачу нараховано доплату за період з 07.10.2009 по 30.11.2023 на визначений банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», за заявою, поданою представником за довіреністю. Однак, АТ КБ «Приватбанк» повернуто перераховані пенсійні кошти на рахунок Пенсійного фонду України у зв`язку з тим, що рахунок закритий за заявою власника. У листопаді 2024 року проведено нарахування доплати за період з 07.10.2009 по 30.11.2024 на визначений банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк», за заявою, поданою представником за довіреністю. Проте, АТ «Ощадбанк» повернуто кошти на рахунок Пенсійного фонду України через невідповідність реквізитів пенсіонера по ПІБ. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 у справі №200/4383/23 зобов`язано провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 07.10.2009 відповідно до Закону № 1058 в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі. На виконання рішення суду у справі № 200/4383/23 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 07.10.2009 відповідно до Закону № 1058 в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, а саме: з 01.10.2017 здійснено перерахунки «у зв`язку з осучасненням» та «у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму»; проведено індексації заробітку з 01.03.2019, з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 відповідно до ч.2 ст. 42 Закону № 1058; здійснено перерахунок - «У зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму»: з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2024, відповідно до абз.1 ч.1, ч.3 ст.28 Закону № 1058. Таким чином, вищевказані судові рішення виконані Головним управлінням в межах функціональних повноважень та нормативно-правового поля у встановленому чинним законодавством порядку. Відповідач зауважив, що відповідно до документів, наявних в електронній пенсійній справі позивача довідка про заробітну плату, яка підтверджена первинними документами, за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 не надана. В Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 відомості відсутні, тому при розрахунку розміру пенсії позивача заробіток враховано нульовим значенням. Доплата за понаднормовий стаж відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону №1058 не встановлена, оскільки страховий стаж позивача складає менше 25 років (21 рік 1 місяць 13 днів). Відповідач зазначив, що з заявою про перерахунок пенсії позивач до органів Фонду не звертався, довідку про заробітну плату, яка підтверджена первинними документами за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000, документи про період навчання, уточнюючу довідку про підтвердження пільгового стажу роботи не надавав. В копії трудової книжки від 19.02.1963 наявний запис про період проходження строкової військової служби, який внесено в трудову книжку без посилання на дату та номер на підставі, якого його зроблено, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162. Інші документи про період проходження строкової військової служби в матеріалах пенсійної справи відсутні. Рішення про відмову в перерахунку пенсії та відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду навчання, проходження військової служби, понаднормативного стажу, відмови у врахуванні при обчисленні пенсії довідки про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року Головним управлінням не приймалося. Період роботи з 14.08.1972 по 29.12.1978 до страхового стажу позивача зараховано частково: з 14.08.1978 по 29.12.1978, оскільки дату прийому на роботу виправлено на 14.08.1978 та даний період потребує документального уточнення. До електронної пенсійної справи ОСОБА_1 внесено дані про те, що особа не працює. Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV, який набрав чинності з 01.01.2006: дитина війни особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Пенсія призначена, а її розмір обчислений з урахуванням норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері пенсійного забезпечення. Відповідач зауважив, що порушення прав та законних інтересів позивача з боку Головного управління відсутнє. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволено частково. Ухвалено відстрочити сплату судового збору у розмірі 1 937,92 грн. за подання даного адміністративного позову до винесення рішення по даній справі. Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; копію пенсійної справи; копію довідки форми РС-право ППВП ПФУ та довідки форми ОК-5.

Про відкриття провадження у справі, учасники справи були повідомлені належним чином, відповідно до наявності у позивача, його представника - адвоката Акермана О.М. та відповідача реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка та в графі «доставлено» зазначена дата 12.09.2025 року.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вже було встановлено судом та зазначено у рішенні Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4383/23 від 14 вересня 2023 року, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , постійно проживає в країні Ізраїль.

Згідно з посвідченням № НОМЕР_3 , виданим 21.04.1995, ОСОБА_1 з 16 лютого 1995 року довічно призначена пенсія за віком (Список №1).

16 серпня 2022 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/17428/21 частково задоволені позовні вимоги позивача: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не поновлення та невиплати пенсії позивачу; зобов`язано відповідача поновити виплату пенсії за віком позивача з 07.10.2009 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником за довіреністю.

04 квітня 2023 року представник позивача В. Богач звернулась до Пенсійного фонду України із запитом щодо розміру поновленої пенсії ОСОБА_1

10 квітня 2023 року Пенсійний фонду України листом №2800-030102-8/19229 повідомив, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії, поновлюється в розмірі, що склався станом на дату припинення виплати пенсії, якщо інше не передбачено рішенням суду.

22 травня 2023 року задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю у справі №805/17458/21.

11 червня 2023 року представник позивача Акерман О.М. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про виплату компенсації втрати частини доходу, перерахунок розміру пенсії та повідомити його про дату та спосіб виплати пенсії.

06 серпня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом №14920-13701/А-02/8-0500/23 повідомило, що загальна сума доплати позивачу з 01.10.2009 по 30.06.2023 складає 89654,71 гривень, 544,00 гривень за кожний місяць, для проведення виплати пенсії на банківську установу позивачу необхідно надати заяву з актуальними реквізитами. Виплата компенсації рішенням суду не передбачена.

[…].

А тому, суд погоджується з твердженнями представника позивача про те, що оскільки позивачу поновлена виплата пенсії за віком, відповідач зобов`язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків з дати поновлення, незалежно від того, виплата пенсія поновлена добровільно чи за рішенням суду.

Пенсія повинна бути нарахована та виплачена в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Як було встановлено судом, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу, що підтверджується розпорядженнями, проте зазначені протоколи містили графу Особливості, в якій зазначено Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 07.10.2009 по довічно; призначення за рішенням суду з 07.10.2009 по довічно.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 року у справі №200/17428/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009.

На виконання рішення суду від 16.08.2022 у справі №200/17428/21, відповідачем поновлено виплату пенсії, яке містить, зокрема, графу Особливості, в якій зазначено Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 07.10.2009 по довічно; призначення за рішенням суду з 07.10.2009 по довічно. Загальна сума до виплати за період з 07.10.2009 по 30.06.2023 склала 89654,71 гривень, по 544,00 гривень за кожен місяць.

Суд звертає увагу, що рішення суду від 16.08.2022 у справі №200/17428/21 не містять застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.

Таким чином, при поновленні позивачеві пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм., що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 07.10.2009.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 200/4383/23 вирішено: адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 200/4383/23 задоволено частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 200/4383/23 змінити. В абзаці першому резолютивної частини рішення слова «задовольнити повністю» замінити словами «задовольнити частково».

В абзаці третьому резолютивної частини рішення слова «з компенсацією втрати частини доходів» - виключити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4383/23 від 03.12.2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задовольнити. Застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 200/4383/23, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року у справі №200/4383/23 у тримісячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили. Попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.

В мотивувальній частині ухвали було зазначено: - «Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача зі зверненням від 22.10.2025 року №ВЕБ-05001-Ф-С-25-244384, в якому просив, зокрема, повідомити підстави не виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 у справі №200/4383/23 та не врахування доплат за віком.

Головне управління на вказане звернення надало відповідь листом від 19.11.2025 року №52128-47044/Ю-02/8-0500/25, відповідно до якої Головним управлінням в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов`язань виконано рішення суду та з 07.10.2009 проведено перерахунок пенсії. Заборгованість, нараховану на виконання рішення суду за період з 07.10.2009 по 30.11.2024 у сумі 150384,24 грн виплачено у жовтні 2025 року на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк».

Суд встановив на підставі наявної в матеріалах заяви копії розпорядження про перерахунок пенсії від 15.09.2025 року, що загальний розмір призначеної пенсії з 01.11.2024 року становить 2361 грн, яка складається з таких складових: розмір пенсії за віком (ст. 27) 0 грн, доплата до пенсії при неповному стажі (ст. 28 ч. 3) 1991,11 грн, доплата до мінімальної пенсійної виплати (2361) 369,89 грн.

При цьому, в матеріалах заяви також міститься розрахунок пенсії з 01.11.2025 року, до якого до вищезазначених складових додано доплату на індексації ЗП при неповному СС 107 грн, компенсаційна виплата 80-ти річним (500 + 1,14) 570 грн.

Так, у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року у справі №200/4383/23 зазначено, зокрема, що при поновленні позивачеві пенсії та здійсненні перерахунку відповідач безпідставно встановив особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV.

Таким чином, станом на дату розгляду заяви про встановлення судового контролю рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року у справі №200/4383/23 не є виконаним та доказів протилежного відповідач не надав, а зазначені вище обставини свідчать, що відповідач ухиляється від виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року у справі №200/4383/23, а тому суд дійшов висновку встановити контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до суду звіт про його повне виконання.».

Обставини встановлені судом під час розгляду даної справи №200/6692/25.

Суд встановив, що представник позивача звернувся засобами Веб-порталу ПФУ з заявою від 25.12.2024 року, в якій просив повідомити підстави визначення позивача працюючим пенсіонером.

Відповідачем було надано відповідь від 20.01.2025 року, в якому він зазначив, що особливість «працює/не працює» не впливає на розмір пенсії.

Представник позивача звернувся засобами Веб-порталу ПФУ з заявою від 12.07.2025 року, в якій просив повідомити підстави визначення середньомісячного заробітку для розрахунку розміру пенсії за віком "0"; здійснити запити для розрахунку середньомісячного заробітку; надіслати довідку про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії ОСОБА_1 , за період з 07.10.2009 року по липень 2025 року; надіслати виписку з 07.10.2009 року по липень 2025 року з протоколу про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії; пенсію виплачувати в АТ "Ощадбанк" відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам, зазначати " ОСОБА_2 "; повідомити дату та спосіб виплати.

Відповідачем було надано відповідь від 30.07.2025 року наступного змісту: - «Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 по справі №200/17428/21 зобов`язано Головне управління поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником за довіреністю. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 по справі №200/17428/21, ОСОБА_1 здійснено поновлення нарахування пенсії з 07.10.2009. У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення виплати. Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України не проводиться. Враховуючи, що ОСОБА_1 проживає в країні Ізраїль, пенсію поновлено та зафіксовано в твердому розмірі, оскільки інше не зазначено в рішенні суду. Встановлено, що стаж ОСОБА_1 обчислено на підставі наданих документів, та складає 21 рік 01 місяць 13днів. Заробіток враховано нульовим значенням, оскільки відсутні документи про заробітну плату, тому доплата за понаднормативний стаж не розраховується. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 по справі №200/4383/23, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 07.10.2009 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі. На виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії з 07.10.2009 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, а саме: з 01.10.2017 здійснено перерахунки «у зв`язку з осучасненням» та «у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму». «Індексація заробітку»: з 01.03.2019, з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, що передбачено ч.2 ст. 42 Закону №1058. Індексацію пенсії ОСОБА_1 здійснено таким чином, показник середньої заробітної плати, який застосовувався при обчисленні пенсій у 2017 році 3764.40 грн, збільшено на коефіцієнти індексації у 2019 році 1,17 в сумі 4404.35 грн, у 2020 році 1,11 в сумі 4888.83 грн, у 2021 році 1,11 в сумі 5426.60 грн, у 2022 році 1,14 в сумі 6186.32 грн, у 2023 році 1,197 і становить 7405.03 грн, у 2024 році 1,0796 в сумі 7994.47 грн. - «У зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму»: з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2024 (копії розпоряджень додаються). Стосовно виплати пенсії на рахунок банківської установи АТ «Ощадбанк» повідомляємо наступне. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 по справі №200/17428/21, яке набрало законної сили 07.03.2023 (далі - Рішення суду), зобов`язано Головне управління «поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою, поданою представником за довіреністю. Головним управлінням з 07.10.2009 поновлено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 . У листопаді 2023 року проведено ОСОБА_1 нарахування доплати на виконання Рішення суду за період з 07.10.2009 по 30.11.2023 на визначений банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», за заявою, поданою представником за довіреністю. Однак, АТ КБ «Приватбанк» повернуто перераховані пенсійні кошти на рахунок Пенсійного фонду України по причині «рахунок закритий за заявою власника». У листопаді 2024 року проведено ОСОБА_1 нарахування доплати на виконання Рішення суду за період з 07.10.2009 по 30.11.2024 на визначений банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк», за заявою, поданою представником за довіреністю. Кошти АТ «Ощадбанк» повернуто на рахунок Пенсійного фонду України по причині невідповідності реквізитів пенсіонера по ПІБ. Таким чином, Рішення суду виконане Головним управлінням в частині виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою, поданою представником за довіреністю в межах компетенції та відповідно до покладених судом зобов`язань. Щодо поданої заяви про виплату пенсії через АТ «Ощадбанк» повідомляємо наступне. Відповідно до пункту 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (далі Порядок №1596), яким визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам в уповноважених банках. Пунктом 10 Порядку №1596 визначено вичерпний перелік способів подання заяви, а саме, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) (далі - Заява) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява також може прийматися органом Пенсійного фонду України через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку. Заява може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису. Іншого, зокрема, подання Заяви за довіреністю, чинним законодавством не передбачено. Для надання заяви засобами вебпорталу пенсіонеру необхідно: авторизуватись в особистому кабінеті на вебпорталі за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП); в особистому кабінеті на вебпорталі у розділі «Щодо пенсійного забезпечення» необхідно обрати пункт «Внесення змін до електронної пенсійної справи» з подальшим вибором виду заяви «Виплата пенсії через установу банку». До зазначеної заяви необхідно додавати окремими файлами скановані копії паспорту, РНОКПП та Заяву про виплату пенсії через банківську установу згідно п. 10 Порядку №1596 з реквізитами карткового рахунку у форматі IBAN, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізити). Тільки за таких умов заяви надходять до електронних пенсійних справ пенсіонерів для опрацювання спеціалістами органів Пенсійного фонду України. Водночас, звертаємо увагу, що подати заяву про виплату пенсії на рахунок АТ «Ощадбанк», яка надана Вами до органів Пенсійного фонду України разом з запитом, ОСОБА_2 уповноважив саме працівника АТ «Ощадбанк», який здійснив його ідентифікацію під час відкриття рахунку, до відповідного органу Пенсійного фонду України, що передбачено пунктом 10 Порядку №1596. Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов`язань, в установленому чинним законодавством порядку. Оскільки Рішенням суду зобов`язано Головне управління «поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ...», тому електронна пенсійна справа сформована на ім`я ОСОБА_1 . Таким чином, відсутність «по батькові» у Заяві не є підставою для внесення змін у ПІБ заявника електронної пенсійної справи ОСОБА_1 . Дата виплати пенсії ОСОБА_1 буде встановлена Головним управлінням після отримання Заяви у спосіб визначений чинним законодавством України. На Вашу вимогу надаємо інформацію щодо розміру нарахованої пенсії на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 по справі №200/17428/21 та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 по справі №200/4383/23 та фактично виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по липень 2025 року у вигляді довідки.».

Представник позивача звернувся засобами Веб-порталу ПФУ з заявою від 31.07.2025 року в якій просив повідомити підстави не зазначення всього стажу зазначеного в трудовій книжці та повідомити підстави не врахування періоду роботи за Списком №1 та виплатити компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 до дати фактичної виплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок.

Відповідачем було надано відповідь від 07.08.2025 року наступного змісту: - «Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 по справі №200/17428/21, яке набуло законної сили 07.03.2023 (далі - Рішення суду №1), зобов`язано Головне управління поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником за довіреністю. На виконання Рішення суду №1 ОСОБА_1 здійснено поновлення нарахування пенсії з 07.10.2009. У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення виплати. Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України не проводиться. Враховуючи, що ОСОБА_1 проживає в країні Ізраїль, пенсію поновлено та зафіксовано в твердому розмірі, оскільки інше не зазначено в Рішенні суду №1. Згідно із статтею 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. З 01.01.2004 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Види трудової діяльності, за період до 01.01.2004, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на пенсію, визначені статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788). Згідно із статтею 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. У разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтвердження наявного трудового стажу здійснюється у Порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637), а саме: на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Також, згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно- комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Враховуючи зазначене, страховий стаж, обчислений відповідно до статті 24 Закону №1058 на підставі наданих документів, складає 21 рік 01 місяць 13днів. До страхового стажу згідно із записами в трудовій книжці від 19.02.1963 до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди: з 21.11.1964 по 19.10.1967 - військова служба, оскільки відсутні дата та номер військового квитку; з 14.08.1972 по 29.12.1978 - робота в Донецькому СУ №564 тресту «Донбассантехмонтаж», оскільки наявне виправленні в даті прийому на роботу. Період роботи з 20.12.1982 по 12.07.1993 зараховано до страхового стажу на загальних підставах у зв`язку із відсутністю довідки, що уточнює пільговий характер роботи. Для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 : періоду навчання в технікумі з 1959 року по 1963 рік необхідно надати копію диплому або довідку про навчання (пункт 8 Порядку №637); періоду проходження військової служби - копію військового квитку або довідку територіального центру комплектування та соціальної підтримки (пункт 6 Порядку №637); періоду роботи з 14.08.1972 по 29.12.1978 - довідку про роботу (пункт 3 Порядку №637). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 по справі №200/4383/23 (далі - Рішення суду №2) зобов`язано Головне управління провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 07.10.2009 відповідно до Закону №1058 в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 по справі №200/4383/23 апеляційну скаргу Головного управління на Рішення суду №2 задоволено частково. Рішення суду №2 змінено: в абзаці першому резолютивної частини рішення слова «задовольнити повністю» замінено словами «задовольнити частково»; в абзаці третьому резолютивної частини рішення слова «з компенсацією втрати частини доходів» виключено. Зобов`язання щодо врахування вище зазначених періодів до страхового стажу та періоду роботи з 20.12.1982 по 12.07.1993 до пільгового стажу за Списком №1 в Рішенні суду №2 відсутні. На виконання Рішення суду №2 здійснено перерахунок пенсії з 07.10.2009 відповідно до Закону №1058 в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, а саме: з 01.10.2017 відповідно до пункту 44 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058; на виконання частини 2 статті 42 Закону №1058 та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсії у 2019 році», якою затверджено «Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 01.03.2019, з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024. Таким чином, Рішення суду №1 та №2 виконані Головним управлінням в межах компетенції та відповідно до покладених судом зобов`язань.».

Суд вважає необхідним зазначити, що питання нарахування пенсії позивачу в твердому розмірі, не проведення індексації, не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам, суд в даній справі не розглядає, оскільки ці питання були вирішенні Донецьким окружним адміністративним судом під час розгляду справи №200/17428/21 яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не поновлення та невиплати пенсії позивачу та зобов`язано відповідача поновити виплату пенсії за віком позивача з 07.10.2009 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником за довіреністю; а також рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4383/23 яким з урахуванням змін внесених постановою Першого апеляційного адміністративного суду визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі.

Слід також зауважити, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4383/23 від 03.12.2025 року встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 200/4383/23 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року у справі №200/4383/23 у тримісячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили. В мотивувальній частині ухвали було зазначено, що при поновленні позивачеві пенсії та здійсненні перерахунку відповідач безпідставно встановив особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV. Таким чином, станом на дату розгляду заяви про встановлення судового контролю рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року у справі №200/4383/23 не є виконаним та доказів протилежного відповідач не надав.

Варто нагадати, що у відповідності до приписів п.2 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

З урахуванням вищенаведеного спірним питанням з урахуванням позовних вимог позивача є неврахування відповідачем заробітної плати для розрахунку розміру пенсії позивача, а також не врахування всього стажу зазначеного в трудовій книжці, не врахування пільгового стажу, періоду навчання, понаднормативного стажу, надбавки як дитині війни.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно із преамбулою Закону №1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зауважує, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №439/1148/17.

Суд зауважує, що приписами ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено наступне - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

При чому, приписами ч.2 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Судом під час розгляду справи №200/4383/23 було встановлено, що позивачу згідно з посвідченням № НОМЕР_3 , виданим 21.04.1995, з 16 лютого 1995 року довічно призначена пенсія за віком (Список №1).

Слід зауважити, що на час призначення позивачу пенсії у редакції Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ (у редакції чинній станом на 13.03.1994 року) у відповідності до п.а) ст.13 яким було визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 та на час призначення йому довічно пенсії, позивачу виповнилося 50 років, оскільки йому було призначено пенсію суд дійшов висновку, що він мав 10 років на роботах передбачених Списком №1 та загальний страховий стаж 20 років.

Відповідач у своєму відзиві зазначив наступне: - «З 07.10.2009 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058). […]. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном. Із заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_1 до органів Фонду не звертався, довідку про заробітну плату, яка підтверджена первинними документами за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000, документи про період навчання, уточнюючу довідку про підтвердження пільгового стажу роботи не надавав.».

Суд не може погодитися із зазначеним відповідачем, оскільки з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача дата заповнення 19.02.1963 року, встановлено, що позивач з 20.12.1982 по 23.01.1983 прийнятий учнем гірника на гірничу діялнку №7 з повним робочим днем на підземних роботах (№ запису 31); з 24.01.1983 по 12.07.1993 року бу переведений електрослюсарем 4 розряду підземним з повним робочим днем на підземних роботах гірничої ділянки, звідки був звільнений (№№ 32 та 33).

Слід зауважити, що посади на яких працював позивач (електрослюсар підземний) у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у вказані періоди роботи позивача (постанова Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року та постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10).

Суд встановив, що вищезазначений період був зарахований позивачу до його страхового стажу, що складає 10 років 06 місяців 23 дні у відповідності до копії Форми РС-право.

В свою чергу у відповідності до приписів ч.3 ст.24 Закону України №1058-ІV, За кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників ( 36-2003-п ), затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 20.12.1982 по 12.07.1993 року має бути зарахований відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №1 у загальному обрахуванні 10 років 06 місяців 23 дні та додатково має бути зараховано позивачу до загального страхового стажу 10 років 06 місяців 23 дні.

З урахуванням наведеного позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо зазначеного відповідачем у його відзиві: - «В копії трудової книжки від 19.02.1963 наявний запис про період проходження строкової військової служби, який внесено в трудову книжку без посилання на дату та номер на підставі, якого його зроблено, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162. Інші документи про період проходження строкової військової служби в матеріалах пенсійної справи відсутні. […]. Період роботи з 14.08.1972 по 29.12.1978 до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано частково: з 14.08.1978 по 29.12.1978, оскільки дату прийому на роботу виправлено на 14.08.1978. Даний період потребує документального уточнення.».

У своєму листі відповіді від 07.08.2025 року відповідач зазначив наступне: - «До страхового стажу згідно із записами в трудовій книжці від 19.02.1963 до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди: з 21.11.1964 по 19.10.1967 - військова служба, оскільки відсутні дата та номер військового квитку; з 14.08.1972 по 29.12.1978 - робота в Донецькому СУ №564 тресту «Донбассантехмонтаж», оскільки наявне виправленні в даті прийому на роботу. […]. Для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 : періоду навчання в технікумі з 1959 року по 1963 рік необхідно надати копію диплому або довідку про навчання (пункт 8 Порядку №637); періоду проходження військової служби - копію військового квитку або довідку територіального центру комплектування та соціальної підтримки (пункт 6 Порядку №637); періоду роботи з 14.08.1972 по 29.12.1978 - довідку про роботу (пункт 3 Порядку №637).».

Суд з наявної в матеріалах справи копії довідки РС-право сформованої по позивачу встановив, що дійсно вищезазначені періоди проходження позивачем військової служби, навчання та роботи не були зараховані позивачу до його страхового стажу.

Слід зазначити, що приписами ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

У відповідності до приписів п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року для підтвердження військової служби, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки.

Суд встановив, що в трудовій книжці позивача міститься запис про службу в Радянській армії з 21.11.1964 по 19.10.1967 року та в графі «на підставі чого внесена запис» зазначено військовий квиток без зазначення його номеру та дати видачі, окрім цього даний запис внесено без надання йому порядкового номеру тобто міститься запис про роботу позивача №6 та запис про роботу №7.

В свою чергу, судом не встановлено, що позивач надавав відповідну копію військового квитка або іншого на підтвердження документу щодо періоду проходження ним військової служби, з урахуванням наведеного суд погоджується із відповідачем в частині не зарахування цього періоду до страхового стажу позивача.

У відповідності до приписів п. 8 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Судом встановлено, що разом із своїм зверненням від 31.07.2025 року, представник позивача надав відповідачу копію Диплому №633516, в якому зазначено, що диплом виданий позивачу в тому, що він у 1959 році поступив до Донецького політехнікуму Донецького Раднаргоспу та в 1963 році закінчив повний курс зазначеного технікуму за спеціальністю водопостачання каналізація та очищення промстоків та рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 24.06.1963 року позивачу присвоєна кваліфікація технік-технолог. Дана копія була видана та завірена інспектором по кадрам Куйбишевського шахтобудівельного управління №3, в свою чергу трудова книжка позивача містить запис, що 03.05.1962 по 23.02.1963 року позивач був зачислений слюсарем-сантехніком 1 розряду для проходження виробничої практики та був звільнений із закінченням виробничої практики (№1 та №2), варто зазначити що період практики з 03.05.1962 по 23.02.1963 року був зарахований відповідачем до загального страхового стажу позивача.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що період навчання позивача з 01.09.1959 по 02.05.1962 року підлягає зарахуванню відповідачем до його загального страхового стажу.

Щодо періоду роботи позивача частково йому зарахованого, а саме з 14.08.1972 по 13.08.1978 року (оскільки період з 14.08.1978 по 29.12.1978 року був зарахований відповідачем позивачу), суд зазначає наступне.

Трудова книжка позивача містить записи №16 та №18, відповідно до яких позивач прийнятий на посаду старшого прораба 4 ділянки, відповідач не зараховує даний період оскільки наявне виправлення в даті прийому на роботу, суд з цього приводу зазначає наступне.

Суд зазначає, на час внесення відповідних записів до трудової книжки та виправлень діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція № 162).

Згідно пункту 1.2 Інструкції № 162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

В свою чергу недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.

Суд зауважує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Отже, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

З урахуванням наведеного період роботи позивача з 14.08.1972 по 13.08.1978 року має бути зарахований відповідачем до загального страхового стажу позивача.

Щодо понаднормативного стажу, суд зазначає наступне.

Відповідач у своєму відзиві зазначив: - «Положеннями пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 передбачено, що для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії: мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу; збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам. […]. Доплата за понаднормовий стаж відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону №1058 не встановлена, оскільки страховий стаж ОСОБА_1 складає менше 25 років (21 рік 1 місяць 13 днів).».

Суд не може з цим погодитись, оскільки під час розгляду даної справи суд встановив не врахування до загального страхового стажу позивача як частини періоду навчання, частини не зарахованого періоду роботи, а також додаткових років у відповідності до наявного у позивача пільгового стажу роботи за Списком №1, що складає загалом більше ніж 25 років страхового стажу.

В свою чергу, слід зауважити, що розрахунок страхового та пільгового стажу, а саме кількість цього стажу належить до дискреційних повноважень відповідача, з урахуванням наведеного суд вважає, що наразі зобов`язання відповідача здійснити доплату понаднормативного стажу до загального розміру пенсії є передчасною вимогою, оскільки встановлені судом не зараховані періоди до страхового стажу, ще не розраховані відповідачем з урахуванням висновків суду, а отже наразі не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача в частині доплати до пенсії надбавки як дитині війни, суд зазначає наступне.

Відповідач у своєму відзиві зазначив: - «Відповідно до статті 1 Закону України Про соціальний захист дітей війни від 18.11.2004 № 2195-IV, який набрав чинності з 01.01.2006: дитина війни особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.», суд не може з цим погодитися, оскільки.

Правовий статус дітей війни і визначення основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 1 вищевказаного закону передбачено, що дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

З метою реалізації Закону України «Про соціальний захист дітей війни» наказом Міністерства праці та соціальної політики України №107 від 05.04.2006 затверджено Порядок посвідчення права особи на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п. 2 вищевказаного порядку штамп за формою, наведеною у додатку, який проставляється у пенсійних посвідченнях, засвідчує належність особи до категорії дітей війни.

Згідно постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011 №8 За приписами статті 1 Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Тобто до категорії дітей війни належать громадяни України, які народилися у період із 3 вересня 1927 року по 2 вересня 1945 року.

Для підтвердження статусу дитини війни у позивача судам необхідно встановити дату народження та належність до громадянства України.

З копії наданого паспорту громадянина України для виїзду за кордон встановлено, що позивач ОСОБА_1 підпадає під категорію дітей війни, оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

В зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 має право на нарахування щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача стосовно не врахування заробітної плати для розрахунку розміру пенсії та як похідна вимога зобов`язання відповідача врахувати заробітну плату для розрахунку розміру пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідач у своєму відзиві зазначив: - «Відповідно до документів, наявних в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 , довідка про заробітну плату, яка підтверджена первинними документами, за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 не надана. В Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 відомості відсутні. Тому при розрахунку розміру пенсії Позивача заробіток враховано нульовим значенням.».

Представник позивача з цього приводу зазначив у позовній заяві: - «Управління має витребувати довідку щодо заробітної плати на підставі записів трудової книжки, а в разі неможливості витребувати від управління праці та соціального захисту населення та врахувати при розрахунку пенсії.».

Суд встановив, що представник позивача звертаючись до відповідача з заявою від 31.07.2025 року зокрема й надав копію довідки про заробітну плату для нарахування пенсії, яка в свою чергу містить тільки дані про заробітну плату з 01.01.1987 по 31.12.1991 року, в довідці зазначено, що до довідки не включені виплати одноразового характеру.

Верховний Суд у своїй справі №819/946/18 від 04.05.2022 року навів наступний правовий висновок: - «Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Згідно абз. 1 ч.1 ст.40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Статтею 27 Закону № 1058-IV передбачений порядок визначення розміру пенсії за віком.

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст. 40 Закону № 1058-IV, для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1, за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (п.2.10 Порядку).

Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі № 21-11а15, від 15.12.2015 у справі № 2-а/576/29/14 та Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 17.04.2018 у справі №376/2559/17, від 25.09.2018 у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 у справі №539/2726/16-а та від 05 березня 2020 року у справі №539/3234/16-а.».

Копія довідки надана представником позивача не містить посилань щодо первинних документів про нараховану та сплачену позивачу заробітну плату.

В даному випадку матеріалами справи не підтверджено звернення позивача або його представника до відповідача з відповідною довідкою та первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював позивач, а отже позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно доводів відповідача, що позивач з заявою про перерахунок пенсії до органів Фонду не звертався, суд ставиться критично, оскільки з дня поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду, позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.

В свою чергу, представник позивача звертався із заявою від 31.07.2025 року, в якій порушував ці питання з приводу не врахування всього стажу зазначеного у трудовій книжці позивача додавши відповідні копії документів на підтвердження зазначеного, тому вважати відсутність звернення з порушених позивачем питань суд не вбачає підстав.

Щодо позовних вимог стосовно виплатити компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 року, суд зауважує, що це питання вирішувалось Донецьким окружним адміністративним судом по справі №200/4383/23, в свою чергу Першим апеляційним адміністративним судом від 25.01.2024 року в цій частині виснував наступне: - «Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність невиплаченого грошового доходу (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати доходів проводиться незалежно від порядку і підстав виплати доходів: добровільного чи на виконання судового рішення.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а, дійшов наступного висновку: основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення компенсацію втрати частини доходів, нараховану на пенсійні кошти, які ще не виплачені, є передчасними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яку викладено в постанові від 11 серпня 2023 року по справі № 380/103/22.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції слід змінити.».

Слід зазначити, що доказів виплати пенсійних коштів належних позивачу позивачем не надано, з урахуванням наведеного позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо інших позовних вимог суд в описовій частині даного рішення зазначив, що питання нарахування пенсії позивачу в твердому розмірі, не проведення індексації, не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам, суд в даній справі не розглядає, оскільки ці питання були вирішені Донецьким окружним адміністративним судом під час розгляду справи №200/17428/21 яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не поновлення та невиплати пенсії позивачу та зобов`язано відповідача поновити виплату пенсії за віком позивача з 07.10.2009 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником за довіреністю; а також рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4383/23, яким з урахуванням змін внесених постановою Першого апеляційного адміністративного суду визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи частину 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області стосовно не врахування до пільгового стажу за Списком №1 позивача періоду роботи з 20.12.1982 по 12.07.1993 року, до загального страхового стажу: період навчання з 01.09.1959 по 02.05.1962 року, період роботи з 14.08.1972 по 13.08.1978 року, а також відсутність нарахування та встановлення до загального розміру пенсії щомісячне підвищення як дитині війни, та як похідна вимога, зобов`язати відповідача врахувати до пільгового стажу за Списком №1 позивача періоду роботи з 20.12.1982 по 12.07.1993 року, до загального страхового стажу: період навчання з 01.09.1959 по 02.05.1962 року, період роботи з 14.08.1972 по 13.08.1978 року, а також нарахувати та встановити до його загального розміру пенсії щомісячне підвищення як дитині війни з урахуванням висновків суду по цій справі, а також висновками раніше викладеними у рішеннях Донецького окружного адміністративного суду по справам №200/17428/21 та №200/4383/23.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд в своїй ухвалі від 12.09.2025 року відстрочив сплату судового збору у розмірі 1 937,92 грн. за подання даного адміністративного позову до винесення рішення по даній справі.

Враховуючи вищезазначене, а також частково задоволені позовні вимоги позивача в частині їх пропорційності, суд вважає можливим стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір за подання даного адміністративного позову у сумі 968,96 грн. за реквізитами Державна судова адміністрація України код ЄДРПОУ 26255795, адреса:01021, м. Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Щодо іншої суми 968,96 грн., суд вже зазначав, що позивач не отримував жодного із доходу починаючи з 2024 року до часу звернення до суду з даним адміністративним позовом, а також те, що предметом спору є насамперед захист соціальних прав позивача, суд вважає звільнити позивача від сплати судового збору.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправними дії, протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) стосовно не врахування до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) періоду роботи з 20.12.1982 по 12.07.1993 року, до загального страхового стажу: період навчання з 01.09.1959 по 02.05.1962 року, період роботи з 14.08.1972 по 13.08.1978 року, а також відсутність нарахування та встановлення до загального розміру його пенсії щомісячне підвищення як дитині війни.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) врахувати до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) періоду роботи з 20.12.1982 по 12.07.1993 року, до загального страхового стажу: період навчання з 01.09.1959 по 02.05.1962 року, період роботи з 14.08.1972 по 13.08.1978 року, а також нарахувати та встановити до його загального розміру пенсії щомісячне підвищення як дитині війни з урахуванням висновків суду по цій справі, а також висновками раніше викладеними у рішеннях Донецького окружного адміністративного суду по справам №200/17428/21 та №200/4383/23.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) судові витрати у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок за наступними реквізитами - Державна судова адміністрація України код ЄДРПОУ 26255795, адреса:01021, м. Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Звільнити ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 січня 2026 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець