Ухвала суду № 133671751, 29.01.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/1426/26

Провадження №1-кс/592/874/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянув клопотання слідчого СВ ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026200600000081 від 27.01.2026 р. підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого на посаді кочегара-машиніста КЗ «Великовільмівського ліцею», раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий своє клопотання мотивує тим, що при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, часі та місці, ОСОБА_4 , діючи умисно, придбав гранату «УЗРГМ-2», після чого у нього виник злочинний умисел направлений на її зберігання без передбаченого законом дозволу.

Розуміючи, що даний пристрій відноситься до загально небезпечних предметів, який при неконтрольованому поширенні, може становити підвищену загрозу для суспільства, реалізуючи свій умисел направлений на придбання, носіння та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу, без мети подальшого збуту, ОСОБА_4 , незаконно придбану гранату «УЗРГМ-2», залишив при собі, тим самим вчинивши придбання та зберігання зазначених предметів.

За таких обставин, ОСОБА_4 діючи у порушення вимог частини 2 статті 325 Цивільного кодексу України, а також в порушення вимог Постанови Верховної ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471- XII від 17.06.1992 та Наказу МВС України №622 від 21.08.1998, за вищевикладених обставин незаконно носив та зберігав гранату «УЗРГМ-2», яка є бойовим Припасом, без передбаченого законом дозволу, без мети подальшого збуту.

27.01.2026 р. період часу з 18:30 до 19:15 біля буд. № 1 по вул. Шкільній в с. Великі Вільми, Сумського району Сумської області між ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з другої сторони, виник словесний конфлікт після висловлених застережень останніми щодо керування ОСОБА_4 належним йому авто в стані сильного алкогольного сп`яніння, що становило загрозу не тільки безпеці самого ОСОБА_4 , та можливим перехожим, а і будівлям поблизу. У відповідь на зауваження, ОСОБА_4 протиставляючи себе загальноприйнятим правилам спілкування та поведінки, виражався нецензурною образливою лайкою в бік потерпілих.

У подальшому, того ж дня близько 19 год. 20 хв. ОСОБА_4 , у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у зв`язку з виниклою образою на висловлені йому зауваження, будучи обуреним неможливістю продовжувати керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, знаючи, що в останнього є граната «УЗРГМ-2» вирішив «провчити потерпілих», тобто вчинити хуліганські дії із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, витягнув кільце з чекою, при цьому продовжив утримувати спусковий важіль, не даючи бойку привести в дію капсюль запалювача та детонування та попрямував до місця перебування потерпілих.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 27.01.2026 р. близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_4 прийшов до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства в частині забезпечення спокійних умов проживання та відпочинку мешканців вищевказаного домоволодіння, почав голосно кричати та виражатися нецензурною лайкою. На такі дії ОСОБА_4 з домоволодіння вийшов ОСОБА_8 , якому ОСОБА_4 безпричинно наніс 1 удар правою рукою в область лівої щоки, від чого потерпілий ОСОБА_8 закричав та на його крики вибігли ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

У цей час, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, бажаючи продемонструвати своє зневажливе ставлення до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, демонструючи свою зверхність над останніми, нехтуючи правилами громадської безпеки під час дії воєнного стану, з хуліганських спонукань, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, виражаючись нецензурною лайкою, тримаючи в руці гранату «УЗРГМ-2», яка була приведена в бойову готовність, тобто заздалегідь заготовлена для нанесення тілесних ушкоджень, кинув гранату на землю, що спричинило її детонування.

У результаті вибуху ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження з у вигляді: «ВОСГІ правої повіки, передньої поверхні грудної клітини, правого плеча, і правого стегна та лівого передпліччя», ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження з у вигляді: «ВОСП передньої поверхні грудної клітки та правого плеча».

28.01.2026 р. ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

28.01.2026 р. ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.

Слідчий зазначає, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги сукупність вищевикладених фактів, а також тяжкість вчинених злочинів ОСОБА_4 , аналізуючи особистість останнього, вбачається, що перебуваючи на свободі він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, продовжувати злочинну діяльність, вчинити інші кримінальні правопорушення та перешкоджати слідству шляхом здійснення впливу на потерпілих, що свідчить про неможливість запобігання ризикам в порядку ст. 177 КПК України шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, а тому тільки один запобіжний захід - тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків та забезпечать належну поведінку підозрюваного. Просить слідчого суддю: застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила задовольнити.

Підозрюваний та захисник заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, вислухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в доданих до клопотання матеріалах, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень ОСОБА_4 підтверджується сукупністю зібраних доказів, які долучені стороною обвинувачення до клопотання.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та їх обґрунтованості, слідчий суддя зазначає наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Злочини, у яких підозрюється ОСОБА_4 , передбачають покарання у виді позбавлення волі. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Наведені вище обставини в сукупності дають підстави дійти висновку щодо наявності ризику ймовірного переховування від органу досудового розслідування або/та суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наявність зазначеного ризику обґрунтовується характером та обставинами вчинення інкримінованих злочинів. Таким чином, ОСОБА_4 використовуючи своє становище, може впливати на свідків у кримінальному провадженні, шляхом застосування психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману органів досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.

За таких обставин зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п.п.1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України слідчий суддя вважає обґрунтованими.

На підтвердження наявності такого ризику як вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_4 може вчинити продовжувати діяльність пов`язану з незаконним зберіганням та носінням боєприпасів.

При цьому жодних доказів на підтвердження вказаних обставин прокурором не надано, на підставі чого слідчий суддя вважає недоведеними наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. (частина 1 статті 183 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, ризик незаконно впливати на свідків є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.

При обранні запобіжного заходу враховуються всі обставини, визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного.

Зважаючи на викладені обставини слідчий суддя також бере до уваги дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров`я, характеризуючі дані, майновий та сімейний стан та на підставі чого приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків.

На думку слідчого судді запобігти існуючим ризикам можливо шляхом застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 домашнього арешту в нічний час доби, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, строком до 25.03.2026 р., тобто в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст. 181, 184, 193, 194, 196, 197 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026200600000081 від 27.01.2026 р. підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України відмовити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною йому залишати у нічний час з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з встановленням окремих обмежень:

1. Не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.

2. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

3. Прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора чи слідчого.

Строк тримання особи під домашнім арештом не повинен перевищувати 60-ти днів, в межах строку досудового розслідування, тобто з 29.01.2026 р. по 25.03.2026 р. включно.

На ухвалу суду може бути подана апеляція безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її винесення.

Суддя ОСОБА_10