Рішення № 13366781, 17.12.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

17.12.2010 Справа № 11/30

За позовом малого приватного підприємства "Скіф", с. Кам’яниця Ужгородського району Закарпатської області

до Державного підприємства радгосп –заводу "Ужгородський", м. Ужгород

про стягнення суми 11001грн. 64 коп. відсотків за користування чужими коштами (предмет позову викладено з врахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 27.10.2010 року та заяви позивача про збільшення вимог),

Суддя господарського суду –В.В.Мокану

представники:

Позивача –Гончаров В.В., довіреність № 13 від 24.06.2009 року

Відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: малим приватним підприємством "Скіф", с. Кам’яниця Ужгородського району Закарпатської області заявлено позов до Державного підприємства радгосп –заводу "Ужгородський", м. Ужгород про стягнення суми 38 936 грн. 42 коп., в т.ч. 29 720 грн. безпідставно отриманих коштів та 9 216 грн. 42 коп. відсотків за користування чужими коштами.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.05.10 позов задоволено частково, з ДП радгосп –заводу "Ужгородський" на користь СПП "Скіф" стягнуто 29720 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 1018 грн. 22 коп. процентів за користування грошовими коштами, а також 307 грн. 38 коп. витрат по сплаті державного мита, 186 грн. 29 коп. на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та 3 947 грн. за послуги адвоката. В решті в позові відмовлено.

Постановою від 03.08.10 Львівського апеляційного господарського рішення господарського суду Закарпатської області від 27.05.2010 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2010 року у справі № 11/30 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2010 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 27.05.2010 року скасовано в частині стягнення з Державного підприємства радгосп –заводу "Ужгородський" відсотків за користування чужими коштами. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

На підставі розпорядження голови господарського суду від 24.11.2010 року, яким справу № 11/30 в частині стягнення відсотків за користування чужими коштами передано на новий розгляд судді Мокану В.В., ухвалою від 25.11.2010 року суддею справу прийнято до провадження у відповідній частині.

Заявою від 06.12.2010 року, поданою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач збільшив розмір процентів за безпідставне утримання грошових коштів до суми 11 001 грн. 64 коп., здійснивши розрахунок суми процентів за період до 07.12.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних документів не подав, причин невиконання вимог суду не повідомив.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.12.2010 року у справі № 11/30

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення

представника позивача,

суд встановив:

Відповідно до умов договору оренди від 01.10.2001 року, укладеного між сторонами спору, позивачем прийнято у строкове платне користування будівлю кормоцеху в с. Кам’яниця Ужгородського району.

На підставі усної домовленості щодо продажу вищевказаного цеху, а також виставленого відповідачем рахунку № 6 від 30.03.2007 року, позивачем платіжним дорученням № 40 від 02.04.2007 року перераховано на рахунок ДП радгосп –заводу „Ужгородський” 29 720 грн., у тому числі 4 953,33 грн. ПДВ.

Вказаний факт підтверджується також рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.07.2009 року у справі № 15/64, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 року, яким відмовлено в позові МПП „Скіф” до ДП радгосп – заводу „Ужгородський” про визнання дійсним договору купівлі – продажу кормоцеху в с. Кам’яниця та встановлено, що позивач не може бути продавцем цеху, оскільки не є його власником.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2010 року у даній справі констатовано правомірність висновку судів попередніх інстанцій про стягнення перерахованої позивачем суми на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, так само, як і необхідності стягнення відсотків за користування чужими коштами згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, однак, зазначено про невірне визначення судами періоду стягнення (з дня набрання законної сили рішенням господарського суду Закарпатської області у справі № 15/64 від 23.07.2009 року), оскільки на момент виставлення рахунку та отримання коштів відповідач був обізнаний про безпідставність такого перерахування, позаяк він не був власником спірного кормоцеху, відповідно, не міг виступати продавцем останнього. Встановлення в подальшому вказаного факту в рішенні суду не спростовує існування вказаної обставини до його прийняття, а лише підтверджує її наявність.

Відповідно до ч. 6 Указу Президента України „Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” від 16.03.1995 року № 227/95 підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п’ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. Отже, відповідач зобов’язаний був не пізніше 07.04.2007 року повернути позивачеві сплачені ним кошти в сумі 29 720 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За відсутності між сторонами спору договірних відносин щодо збереження або користування грошовими коштами та відсутності законодавчо встановленого розміру процентів за користування чужими грошовими коштами слід керуватися ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо цивільні відносини не врегульовані Цивільним кодексом України, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами, що регулюють подібні

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.12.2010 року у справі № 11/30

за змістом цивільні відносини. Подібними є цивільні відносини щодо позики, врегульовані параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України. Нормою ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Нарахована позивачем сума процентів за користування чужими грошовими коштами у період з 07.04.2007 року по 07.12.2010 року складає 11001 грн. 64 коп., підлягає стягненню з відповідача. Враховуючи, що на підставі рішення господарського суду від 27.05.2010 року позивачу був виданий наказ від 07.06.2010 року про стягнення, зокрема, 1 018 грн. 22 коп. процентів, на виконання даного рішення слід видати наказ про стягнення суми 9 983 грн. 42 коп. Водночас, з відповідача підлягають стягненню суми державного мита в розмірі 99 грн.83 коп. та 49 грн. 71 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Недоплачене позивачем державне мито від суми збільшених позовних вимог (1 785 грн.22 коп.) в розмірі 17 грн. 85 коп. підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов в частині вимог про стягнення процентів за користування чужими коштами задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства радгосп-заводу „Ужгородський” (м. Ужгород, вул. Собранецька, 138, код 00413802) на користь малого приватного підприємства „Скіф” (вул. Проектна, 9, с. Кам’яниця Ужгородського району, код 22075493) суму 11 001 (одинадцять тисяч одну) грн. 64 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 83 коп. державного мита та 49 (сорок дев’ять) грн. 71 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. На виконання п. 2 рішення після набрання ним законної сили видати наказ про стягнення з Державного підприємства радгосп –заводу „Ужгородський” (м. Ужгород, вул. Собранецька, 138, код 00413802) на користь малого приватного підприємства „Скіф” (вул. Проектна,9, с. Кам’яниця Ужгородського району, код 22075493) суми 9 983 грн. 42 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 83 коп. державного мита та 49 (сорок дев’ять) грн. 71 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з малого приватного підприємства „Скіф” (вул. Проектна, 9, с. Кам’яниця Ужгородського району, код 22075493) до Державного бюджету України на розрахунковий рахунок –31115095700002, код банку –812016, код ЄДРПОУ –22108040, отримувач –УДК у м. Ужгород, банк отримувача –ГУДКУ у Закарпатській області, назва суду –Господарський суд Закарпатської області, код бюджетної класифікації 22090200 та символ звітності 095 суму 17 (сімнадцять) грн. 85 коп. недоплаченого державного мита.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.12.2010 року у справі № 11/30

5.Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В.Мокану

На підставі ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено і підписано 20.12.2010 року.