Рішення № 133667540, 29.01.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/8/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року селище Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судових засідань Кагляк С.А.,

розглянувши в підготовчому засіданні в селищі Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника адвоката Солоненка Б.М. (повноваження на а.с.71-73) звернулися до суду з позовом до Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позов мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось спадкове майно, в тому числі, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачі являються спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_3 , спадщину прийняли та частково оформили у встановленому законом порядку. Однак приватним нотаріусом їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на вищевказаний житловий будинок, у зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують право власності спадкодавця на нерухоме майно. Тому змушені звернутися до суду для оформлення своїх спадкових прав. Просили суд визнати за кожним із них право власності на частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08.01.2026 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою було витребувано від приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Долі Т.І. належним чином завірену копію спадкової справи №116/2016, заведену щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження.

Позивачі в підготовче засідання не з`явилися, їх представник подав заяву в який просив справу розглянути у його відсутності та відсутності позивачів. Не заперечує проти ухвалення рішення по суті позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в підготовчому засіданні. Позовні вимоги підтримує в заявленому розмірі (а.с.92-93).

Відповідач копію ухвали від 08.01.2026 та доданих до неї матеріалів отримав, відзиву до суду не направив. Його представник в підготовче засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав у повному обсязі (а.с.90-91).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Снітків Мурованокуриловецького району Вінницької області помер ОСОБА_3 (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, до складу якого входить будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Вартість даного будинку становить 75338 гривень.

Факт належності будинку садибного типу спадкодавцю, його вартість та належний технічний стан підтверджується технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (а.с.49-54), відміткою про проведене технічне обстеження (а.с.55),витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № 31 від 06.07.2024 року (а.с.56-59), виписками з погосподарських книг №1 на 1991-1995, 2016-2020 роки (а.с.61-62), рішенням виконавчого комітету Мурованокуриловецької районної ради народних депутатів від 16.06.1988 №108 «Про оформлення права особистої власності на будинки, що належать окремим громадянам в селах Мурованокуриловецького району» (а.с.69), висновком про вартість об`єкта оцінки (а.с.70), розпорядженням селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області №46-ОД від 22.03.2024 року «Про перейменування вулиць та провулків у населених пунктах Мурованокуриловецької селищної територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області в рамках процесу декомунізації та деколонізації» та додатком до нього (а.с.66-68).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб -спадкоємців.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті, і це право у них виникає у день відкриття спадщини день смерті спадкодавця.

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 13 грудня 2006 року склав заповіт (а.с.24), яким все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалося, в тому числі все те, що буде належати йому на день смерті, а також все те, на що він за законом буде мати право заповів: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках по .

Спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Довідкою старости Снітківського старостинського округу № 10-17/18/184 від 10 грудня 2025 року (а.с.19), свідоцтвами про народження позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с.20, 21), свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_4 (а.с.22), свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 (а.с.18), заповітом (а.с.24), свідоцтвами про право на спадщину за заповітом (а.с.27-48) стверджується, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_3 , прийняли спадщину і частково оформили свої спадкові права.

Із оглянутої в судовому засіданні спадкової справи № 116/2016, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , вбачається, що його діти - позивачі у справі 02.09.2016 року подали приватному нотаріусу Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Долі Т.І. заяви про прийняття спадщини за заповітом та надалі оформили свої спадкові права на частину спадкового майна, зокрема на земельні ділянки та майновий пай, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 20.12.2016 та 24.10.2025 року.

Дружина спадкодавця ОСОБА_5 , яка проживала разом з ним на день його смерті та мала право на обов`язкову частку у спадщині, 02 вересня 2016 року подала заяву про відмову від обов`язкової частки, у подальшому ІНФОРМАЦІЯ_3 померла, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Таким чином, позивачі довели факт смерті спадкодавця, своє право спадкувати за заповітом та факт прийняття спадщини.

Разом з тим, 24 жовтня 2025 року приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Доля Т.І. позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадковий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів (а.с.48).

Вирішуючи питання щодо визнання права власності на спадкове майно, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 4 ст. 3 зазначеного Закону визначено, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року.

Індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 20 жовтня 2020 року у справі № 201/7012/18 (провадження № 61-8387св19), від 14 серпня 2024 року у справі №201/12325/20 (провадження № 61-1987св22).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 149/2547/19-ц (провадження № 61-14132 св 21) зазначено, що «будинки, які були збудовані до 1992 року, не потребували введення до експлуатації, при набутті права власності на такі об`єкти.

Системний аналіз зазначених вище положень свідчить про те, що до 05 серпня 1992 року законодавець не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на той час, не пов`язувало виникнення права власності на житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами з державною реєстрацією такого права, відтак, її відсутність не свідчить про відсутність у особи права власності.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна і містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Як вбачається з характеристики будинку, господарських будівель та споруд (а.с.54) будинок садибного типу, господарські будівлі та споруди, які є предметом розгляду у даній справі, були побудовані з 1965 по 1969 рік.

Згідно відмітки про проведене технічне обстеження та витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 06 липня 2024 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 можливо надійно та безпечно експлуатувати (а.с. 55, 56-59).

З виписок із по господарських книг №1 за 1991-1995 роки, 2016-2020 роки по АДРЕСА_1 , виданих старостою Снітківського старостинського округу від 10.12.2025 року (а.с.61,62), розпорядження селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області №46-ОД від 22.03.2024 року «Про перейменування вулиць та провулків у населених пунктах Мурованокуриловецької селищної територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області в рамках процесу декомунізації та деколонізації» слідує, що спірний житловий будинок знаходився у власності ОСОБА_3 .

Земельна ділянка під вказаним житловим будинком також перебувала у власності ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.09.2014 року та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №27455239 від 30.09.2014 (а.с.63,64-65).

Рішенням виконавчого комітету Мурованокуриловецької районної ради народних депутатів № 108 від 16.06.1988 року «Про оформлення права особистої власності на будинки, що належать окремим громадянам в селах Мурованокуриловецького району» вирішено оформити право особистої власності на житлові будинки, що розташовані, в тому числі, в с.Снітків Снітківської сільської ради, а виконкому сільської ради видати громадянам свідоцтва згідно цього рішення (а.с. 69). Однак, згідно довідки КП «Могилів-Подільське МБТІ» №248 від 13 серпня 2024 року (а.с.60) право власності на спірний житловий будинок не зареєстровано. Також, вказане слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про що зазначено у роз`ясненнях нотаріуса (а.с.48).

Відповідно до ст. 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому загальні правила прийняття в експлуатацію не можуть поширюватися на приватні житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами, які збудовані до 5 серпня 1992 року.

Оскільки, житловий будинок по АДРЕСА_1 збудований у період до 1969 року, на земельній ділянці з відповідним цільовим призначенням, ОСОБА_3 , згідно записів у погосподарській книзі, є головою вказаного домосподарства, суд вважає доведеним, що за життя спадкодавець набув право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Враховуючи, вищевикладені докази, а також обставину, що відповідач позов визнав повністю і його задоволення, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачами слід визнати в порядку спадкування за заповітом право власності по частці кожному на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, після смерті ОСОБА_3 .

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного. Позивачами при зверненні до суду з даним позовом було сплачено кожним судовий збір в сумі по 1331 грн 20 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, позивачами не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого ними судового збору, у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1223, 1269 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 142, 200, 206, 263 -265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, що знаходиться під номером АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, що знаходиться під номером АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325974, місцезнаходження: Вінницька область, Могилів-Подільський район, селище Муровані Курилівці, вул. Соборна, 45.

Суддя: