Ухвала суду № 13366595, 14.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

14.12.10 р. Справа № 19/44

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг”

м. Донецьк

до відповідачів: 1. Відкритого акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського” м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей” м. Донецьк

про скаргу на дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м. Київ

Суддя З.П. Азарова

Представники:

Від позивача Хотюшин П.В. - представник

Від відповідачів: не з’явились

В засіданні брали участь

Від ВДВС: не з’явився

Відкрите акціонерне товариство „Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського” звернулося зі скаргою на дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м. Київ.

В обґрунтування скарги скаржник посилається на неправомірне прийняття 22.07.2010р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови про відкриття виконавчого провадження № 20407360 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 16.07.2010р., оскільки господарським судом Дніпропетровської області 07.04.2010р. прийнята ухвала про порушення справи про банкрутство №Б38/59-10. Відповідно до вищезазначеної ухвали введений мораторій на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського”. Скаржник вважає, що постанова від 22.07.2010р. про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню, оскільки однією із передбачених законом обставин, яка виключає здійснення виконавчого провадження, є провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом у справі про банкрутство. Крім того, відповідно до статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів.

Ухвалою суду від 29.07.2010р. скаргу було прийнято до розгляду, однак провадження було зупинено у зв’язку з направленням справи до Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 19.11.2010р. провадження у справі було поновлено та розгляд скарги був призначений на 14.12.2010р.

Позивач надав пояснення, в яких зазначив, що вимоги скаржника є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до законодавчих норм мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на примусове стягнення і не забороняє виконання виконавчого документу в добровільному порядку, що є однією із стадій виконавчого провадження згідно з Законом України „Про виконавче провадження”. Таким чином, введення відповідно до ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторію на задоволення вимог кредиторів не є передбаченою законом обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив, що рішенням господарського суду Донецької області від 01.06.2010р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2010р., частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського” заборгованість у сумі 21 136 039 грн. 27 коп., пеня у сумі 469 538 грн. 89 коп., інфляційні у сумі 2 040 204 грн. 92 коп., річні у сумі 635 418 грн. 80 коп. та судові витрати. Рішення набрало законної сили і на його виконання 16.07.2010р. виданий наказ.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", виконання рішення суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Позивач звернувся з наказом відповідно до статті 20 1 Закону України “Про виконавче провадження” до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який постановою від 22.07.2010р. відкрив виконавче провадження та встановив строк для добровільного виконання рішення – 7 днів з моменту одержання постанови. Проте, рішення не було виконано у встановлений строк.

Відповідач вважає, що вищевказана постанова прийнята всупереч положенням Закону України “Про виконавче провадження”.

Проте, відповідно до ст.1 вищезазначеного Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів.

Закон України “Про виконавче провадження” визначає загальні умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, а Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом, застосування ліквідаційної процедури та повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Стаття 1 вказаного Закону дає визначення поняттю банкрутство, відповідно до якого це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Цей Закон є спеціальним нормативним актом, в тому числі по відношенню до Закону України „Про виконавче провадження”, який встановляє правові підстави, умови та порядок звернення стягнення на майно боржника, у тому числі обмеження розпорядження ним, в межах процедури банкротства.

Тобто відносно дій державного виконавця та порядку відкриття виконавчого провадження спеціальним законодавчим актом є Закон України „Про виконавче провадження”.

Скаржник посилається на ту обставину, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2010р. порушено справу №Б38/59-10 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського”. Він вважає, що порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зумовлює відмову у відкритті виконавчого провадження. Разом з тим, в силу статті 1 зазначеного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів є зупиненням виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, мораторій поширюється на зобов’язання, терміни виконання яких настали до подання заяви про порушення провадження по справі про банкрутство та вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків, передбачених Законом. Вищезазначеним Законом встановлені обмеження дії мораторію, до яких належить виплата заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди, а також задоволення вимог кредиторів, які виникли у зв’язку із зобов’язаннями боржника у процедурах розпорядження майном боржника та санації.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.18 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

21) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

3) в інших передбачених законом випадках.

Отже, у даній статті зазначений виключний перелік підстав, які обумовлюють відкриття виконавчого провадження за відповідним виконавчим документом.

Статтею 24 Закону України „Про виконавче провадження” встановлений обов’язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Зазначена стаття не встановлює випадки, які обмежують обов’язок посадової особи відкрити виконавче провадження, окрім закінчення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання, невідповідності його вимогам Закону та пред’явлення за неналежним місцем виконання рішення.

Статтею 26 Закону України „Про виконавче провадження” передбачені підстави відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження, а саме:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало

законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої

служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким

постановлено рішення;

6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим

статтею 19 цього Закону;

7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Серед вищезазначених підстав відсутня така підстава, як відкриття провад-

ження за справою про банкрутство боржника.

Скаржник у скарзі посилається на інші обставини, що передбачені пунктом 7 вищезазначеної статті та статтю 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Проте, вказаною статтею закріплено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів, а не можливість відмови у відкритті виконавчого провадження.

Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2010р. прийнята обґрунтовано. Скаржник помилково ототожнює поняття відкриття виконавчого провадження та зупинення виконавчого провадження, що передбачено статтею 34 Закону України “Про виконавче провадження”.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника, тому керуючись ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

Скаргу Відкритого акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського” на дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м. Київ залишити без задоволення.

Суддя Азарова З.П.