Рішення № 13366340, 01.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.10 р.                     Справа № 29/89                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис”, м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м.Донецьк

про: стягнення 29060,46грн.

за участю:

представника Позивача – Головін С.Г. (за довіреністю від 10.03.2010р.)

представника Відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис”, м.Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення 29060,46грн.: з яких заборгованість у розмірі 21000,00грн., 3% річних у сумі 742,19грн., пені у розмірі 5220,37грн., інфляційних витрат у сумі 2097,90грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором №05-47/08 на проектно-кошторисні роботи від 05.11.2008р., щодо оплати за виконані роботи.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №05-47/08 на проектно-кошторисні роботи від 05.11.2008р., додатку №1 до договору технічного висновку на виконання пректно-кошторисних робіт, додатку №2 кошторису, протоколу розбіжностей від 09.12.2008р., акту приймання передачі виконаних робіт від 25.03.2009р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 5, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 546, 549, 550, 552, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу, ст.ст. 1,2, 5 Цивільного процесуального кодексу України.

Заявою від 01.12.2010р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 21000,00грн., 3% річних у сумі 742,19грн., пеню у розмірі 2295,33грн., індексу інфляції у сумі 2097,90грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 01.12.2010р. №б/н, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення суду зменшити розмір позовних вимог, суд приймає таке зменшення оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

Представник Позивача у судове засідання. з’явився, оголосив заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові а саме: 83102, м.Донецьк, пр.Ленінський, 11-б.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис” (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Восход” (Замовник) було укладено договір №05-47/08, відповідно п.1.1 за даним договором Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання проектно-кошторисної документації: робочий проект „Торговий комплекс „Обжора” по вул.Советська 81, у м.Артемівськ. „Система опалення”. Технічні, економічні та інші вимоги до проектно – кошторисної документації, є предметом Договору, встановлюється „Технічним замовленням” (додаток №1)

У розділі 2 договору сторони дійшли згоди щодо ціни договору та порядку розрахунків:

- ціна договору (відповідно з ДБН Д1.1.-7-2000) складає 32631 грн. 05 коп. (тридцять дві тисячі шістсот тридцять одна грн. 05 коп.) відповідно „Кошторису” (Додаток №2) (п.2.1 Договору) ТОВ „Укртеплосервис” надає знижку 11631 грн. 05 коп. (одинадцять тисяч шістсот тридцять одна грн. 05 коп.) Разом з урахуванням знижки ціна договору складає 21000 грн. 00 коп. (двадцять одна тисяча грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ – 3500 грн. 00 коп. (три тисячі п’ятсот грн. 00 коп.)

- Замовник протягом 5 банківських днів після підписання Договору здійснює передоплату 50% вартості робіт. Виконання робіт починається тільки після надходження грошей на розрахунковий рахунок Підрядника. Іншу частину (50%) вартості Замовник оплачує протягом 5 днів з моменту підписання „Акту приймання-передачі виконаних робіт”(п.2.2 Договору);

Згідно п.3.1 Договору підрядник протягом 3 (трьох) днів від дати фактичного виконання проектних робіт складає, підписує та направляє Замовнику „Акт приймання-передачі виконаних робіт”.

У випадку несвоєчасної оплати яка залишилась від вартості договору, передбаченої п.2.2 Договору, Замовник виплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який виплачується пеня(п.4.1 Договору).

На виконання умов договору Позивачем на замовлення Відповідача були виконані роботи на загальну суму 21000,00грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 25.03.2009р., який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень.

Проте Відповідач незважаючи на настання строку оплати не розрахувався за виконану роботу, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 21000,00грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконання грошових зобов’язань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що е підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.864 Цивільного кодексу України.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу п.1 ст. 837 ЦК України.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Позивачем були виконані роботи, проте, Відповідач, незважаючи на настання строку оплати, не розрахувався за виконану роботу у повному обсязі.

Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 21000,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за виконану роботу підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

- що визначена Позивачем інфляційна за період з 25.04.2009р. по 30.06.2010р. перевищує розмір індексації, який може бути нарахований за вказаний період, з огляду на рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997року №62-97р., згідно з яким вважається, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число зазначеного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. З огляду на зазначене нарахування індексу інфляції починаються з наступного місяця, тобто з травня 2009р., а закінчується червнем 2010 року включно, та підлягає стягненню лише у розмірі - 1802,40грн.

- що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення за період з 25.04.2009р по 30.06.2010р., не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований, а отже – підлягає стягненню у сумі 742,19грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі у випадку несвоєчасного здійснення оплати, передбаченої у п. 2.2 Договору сформульована безпосередньо у п.4.1 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, проте розмір заявленої до стягнення пені перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, крім того період стягнення визначений без урахування меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд встановив що пеня нараховується до 25.09.2009р., оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Суд перевіривши арифметичний розрахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” пені задовольняє цю вимогу за період з 25.04.2009р. (дата заявлена позивачем) по 30.09.2009р. у розмірі 2014,27грн.

Суд відмовляє у застосуванні заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на грошові кошти та майно Відповідача, з урахуванням наступного:

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов’язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. №01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення відповідними доказами наявність зазначеної обов’язкової умови покладається саме на заявника, в розглядуваному випадку – Позивача.

Між тим, за висновком суду, Позивачем не надано належних та переконливих доказів на підтвердження обґрунтованості припущення утруднення або унеможливлення виконання рішення у цій справі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 21000,00грн., 3% річних у сумі 742,19грн., пені у розмірі 2295,33грн., інфляційних витрат у сумі 2097,90грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” (83102, м.Донецьк, пр.Ленінський, 11-б, ЄДРПОУ 31018243, р/р 26005301767916 у філії ГУ ПІБ України у Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис” (83086, м.Донецьк, вул.Лагутенко, 14, ЄДРПОУ 21970429, р/р 260030151106 в Укрексімбанку, МФО 334817) заборгованість 21000,00грн., інфляційних витрат у розмірі 1802,40грн., 3% річних у сумі 742,19грн., пені у розмірі 2014,27грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” (83102, м.Донецьк, пр.Ленінський, 11-б, ЄДРПОУ 31018243, р/р 26005301767916 у філії ГУ ПІБ України у Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис” (83086, м.Донецьк, вул.Лагутенко, 14, ЄДРПОУ 21970429, р/р 260030151106 в Укрексімбанку, МФО 334817 )компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 284,19грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 230,79грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

У судовому засідання 01.12.10р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.                               

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.10