Рішення № 13366334, 30.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.10 р. Справа № 29/83

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Київ в особі Донецької філії ВАТ „Укртелеком”, м.Донецьк в особі Цеху телекомунікаційних послуг №4 Донецької філії ВАТ „Укртелеком”, м.Волноваха, Донецької області

до Відповідача: Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, м.Донецьк в особі Відділення державного казначейства у м. Докучаєвськ Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, м.Докучаєвськ

про: стягнення заборгованості у розмірі 246,78грн., інфляційних витрат у сумі 10,14грн., пені у сумі 11,19грн., 3% річних у розмірі 0,62грн.

за участю:

представника Позивача – Мала Н.В. (за довіреністю від 30.12.2009р.)

представника Відповідача – не з’явився;

У судовому засіданні відповідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 13.10.2010р. по 03.11.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком”, м.Київ в особі Донецької філії ВАТ „Укртелеком”, м.Донецьк в особі Цеху телекомунікаційних послуг №4 Донецької філії ВАТ „Укртелеком”, м.Волноваха, Донецької області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, м.Донецьк в особі Відділення державного казначейства у м.Докучаєвськ Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, м.Докучаєвськ (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 246,78грн., інфляційних витрат у сумі 10,14грн., пені у сумі 11,19грн., 3% річних у розмірі 0,62грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за №660 про надання послуг електрозв’язку від 01.01.2001р., щодо оплати за надані послуги.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: картки підприємства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р., розшифровкою наданих послуг, листа №01-21/158 від 23.10.2003р., наряду №787 на встановлення телефону, договору №660 про надання послуг електрозв’язку від 01.01.2001р., рахунків, правоустановчих документів, претензії щодо стягнення боргу та пені від 24.09.2010р. №140004/2-115.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 36 Закону України „Про телекомунікації”.

05.11.2010р. Відповідачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Управління державного казначейства у м.Докучаєвську Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, довідки про юридичну адресу та рахунки, акту звіряння взаємних розрахунків підписаний та завірений печатками з боку обох сторін, відповідно до якого заборгованість складає 245,60грн., платіжних доручень з доказами часткової оплати, рахунків, відзиву на позову заяву у якому вказує, що у зв’язку з недостатністю кошторисних призначень на телекомунікаційні послуги зв’язку, затверджених на 2009 рік, Управління заборгувало на надані послуги зв’язку у розмірі 245,60грн. Вказана заборгованість обліковується у бухгалтерському обліку Управління, як не бюджетна, та відповідно з бюджетним законодавством погашення такої заборгованості не зможе здійснюватись за рахунок бюджетних коштів на утримання установи у поточному бюджетному періоді. Щодо пені, інфляційних та річних, Головне управління зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, відповідно якої особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), при цьому особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення річних та інфляційних, просять зменшити розмір пені до 1грн.

09.11.2010р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Позивача, довідки про юридичну адресу та рахунки, реєстру відправлення рахунків по юридичним особам за жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р.

Заявою від 09.11.2010р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог у зв’язку з проведеною звіркою заборгованості за телекомунікаційні послуги, заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 245,60грн., 3% річних у сумі 0,62грн., індексу інфляції у сумі 10,11грн, пені у розмірі 11,11грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 09.11.2010р. №б/н, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає таке зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небідь охоронюваних законом інтересів.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав заяву про зменшення позовних.

Представник Відповідача у судове засідання не з’явився, через канцелярію суду надав заяву у якій просить проводити судове засідання без участі представника Відповідача.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2001р. між ВАТ „Укртелеком” (Підприємство зв’язку) та Відділенням Державного казначейства у м. Докучаєвськ (Споживач) укладено договір №660 про надання послуг електрозв’язку. Відповідно до розділу 1 договору предметом договору є: Підприємство зв’язку надає послуги електрозв’язку, перераховані в додатку 1, і безоплатні послуги, перераховані в додатку 2.

У розділі 4 договору сторони дійшли згоди щодо оплати та порядку розрахунків:

- послуги які надаються Підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством (п.4.1 Договору);

- Споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільною погодженою (вказати – кредитна та/або авансова, безквитаційна, з поданням рахунків, за абонентською книжкою) системою оплати. Авансова (п.4.2 Договору);

- Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв’язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС (п.4.3 Договору)

- розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг(п.4.5 Договору);

- у разі застосування авансової системи оплати Споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактичного наданих послуг (п.4.6 Договору);

Згідно п.5.8 договору у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), Споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

На виконання умов договору Позивачем були надані послуги електрозв’язку. Проте Відповідач незважаючи на настання строку оплати не розрахувався за надані послуги у повному обсязі, внаслідок чого виставлені для оплати були рахунки за період з жовтня 2009р. по грудень 2009р. залишись несплачені у сумі 245,60грн.

Факт надання Позивачем послуг електрозв’язку Відповідачу підтверджується наданою до матеріалів справи карткою підприємства, розшифровкою наданих послуг, які містяться в матеріалах справи, з боку Відповідача не спростований.

24.09.2010р. за для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №140004/2-115 з вимогою погасити заборгованість.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконання грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідач проти позову заперечив частково, з підстав викладених у відзиві, заперечення Відповідача щодо стягнення штрафних санкцій не приймаються судом до уваги з огляду на наступне:

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи не надання Відповідачем документів, що підтверджують майновий стан Відповідача, розмір суми основного боргу, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Позивачем були надані послуги, проте, Відповідач, незважаючи на настання строку оплати, здійснив лише часткову оплату за надані телекомунікаційні послуги.

Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 245,60 грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за надані послуги підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

- що визначена Позивачем інфляційна перевищує розмір індексації, який може бути нарахований за вказаний період, з огляду на рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997року №62-97р., та підлягає стягненню лише у розмірі - 3,75грн.

- що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення, не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований, а отже – підлягає стягненню у сумі 0,62 грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п.2 ст. 36 Закону України „Про телекомунікації” у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачеві сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі несплати за надання послуги електрозв’язку понад установлений термін сформульована безпосередньо у п. 5.8. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Суд перевіривши арифметичний розрахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” пені задовольняє цю вимогу у повному обсязі у розмірі 11,11грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Київ в особі Донецької філії ВАТ „Укртелеком”, м.Донецьк в особі Цеху телекомунікаційних послуг №4 Донецької філії ВАТ „Укртелеком”, м.Волноваха, Донецької області до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, м.Донецьк в особі Відділення державного казначейства у м. Докучаєвськ Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, м.Докучаєвськ про стягнення заборгованості у розмірі 245,60грн., інфляційних витрат у сумі 10,11грн., пені у сумі 11,11грн., 3% річних у розмірі 0,62грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (83017, м.Донецьк, б.Шевченка, 25) в особі Управління Державного казначейства у м.Докучаєвськ (85740, Донецька область, м.Докучаєвськ, вул.Центральна, б.44, ЄДРПОУ 34687242, р/р 35215003005543 у ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (м.Київ, б-р.Шевченка,18, ЄДРПОУ 21560766) в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (83001, м.Донецьк, пр.Комсомольський. 22) в особі Цеху телекомунікаційних послуг №4 Донецької філії ВАТ „Укртелеком” (85700, м.Волноваха, вул. 60 років СРСР, 4, Волноваський район, Донецька область, ЄДРПОУ 01183764, р/р 260051326 вДОД ВАТ „Райффайзен Банк” „Аваль”, м.Донецька, МФО 335076) заборгованість у розмірі 245,60грн., пеню у сумі 11,11грн., інфляційні витрати у розмірі 3,75грн., 3% річних у сумі 0,62грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (83017, м.Донецьк, б.Шевченка, 25) в особі Управління Державного казначейства у м.Докучаєвськ (85740, Донецька область, м.Докучаєвськ, вул.Центральна, б.44, ЄДРПОУ 34687242, р/р 35215003005543 у ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (м.Київ, б-р.Шевченка,18, ЄДРПОУ 21560766) в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (83001, м.Донецьк, пр.Комсомольський. 22) в особі Цеху телекомунікаційних послуг №4 Донецької філії ВАТ „Укртелеком” (85700, м.Волноваха, вул. 60 років СРСР, 4, Волноваський район, Донецька область, ЄДРПОУ 01183764, р/р 260051326 вДОД ВАТ „Райффайзен Банк” „Аваль”, м.Донецька, МФО 335076) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 99,57грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 230,39грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

У судовому засідання 30.11.10р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.10р.