Рішення № 13366313, 23.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2010

Справа №2-7/5608-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29-А, кімн. 901, ідентифікаційний код 32674729)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» (95000, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 27/67; 95015, м. Сімферополь, вул. Субхі, 1/1, ідентифікаційний код 31859594)

Про стягнення 301 334,80 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Комарова Н. О., предст., дов. від 05.01.2010 р.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» 301 334,80 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені умови укладеного між сторонами договору поставки №28/01/09-1 від 28.01.2009 р. в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар, що призвело до виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» заборгованості в сумі 1 320 149,88 грн., яка була примусово стягнута рішенням Господарського суду АР Крим від 21.05.2009 р. разом зі штрафними санкціями у сумі 17439,79 грн. та 3% річних у розмірі 2325,29 грн. Позивач зазначив, що рішення суду відповідачем дотепер не виконано, у зв’язку з чим позивачем додатково нараховані пеня в сумі 131143,92 грн., 3% річних у розмірі 22 495,35 грн. та 48053,44 грн. інфляційних втрат, які заявлені до відшкодування в цьому позові. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» також зазначило, що у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх договірних обов’язків підприємство зазнало збитків у вигляді сплачених банку процентів за користування кредитними коштами в розмірі 99 642,09 грн., які позивач також просить примусово стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит».

Ухвалою ГС АР Крим від 20.10.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду суддею О. І. Башилашвілі.

За Розпорядженням Виконуючого обов’язки голови Господарського суду АР Крим №194 від 03.09.2010 р. у зв’язку із закінченням строку повноважень судді О. І. Башилашвілі справу було передано на розгляд судді І. І. Дворному.

Ухвалою ГС АР Крим від 06.09.2010 р. справу прийнято до провадження суддею І. І. Дворним.

30.11.2010 р. до ГС АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у сумі 190 763,16 грн., 3% річних у розмірі 53 924,58 грн., 135 184,53 грн. інфляційних втрат та 166 168,39 грн. збитків.

Так, згідно з частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд зазначає, що під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

В свою чергу, в заяві про збільшення позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор», серед іншого, були заявлені нові вимоги, які не були предметом первісно поданого позову. Так, зокрема, позивачем викладена вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 190 763,16 грн., яка раніше ним заявлена не була. Крім того, як зазначалося вище, вимога про стягнення збитків первісно була мотивована позивачем сплатою процентів за банківським кредитом, у той час як до складу збільшених збитків ним також включена сума штрафних санкцій у розмірі 66 526,30 грн., сплачена фізичній особі-підприємцю Купіну В. В. на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2009 р. Отже, в поданій заяві в частині стягнення збитків також змінена підстава заявленої вимоги.

У той же час, статтею 22 ГПК України чітко обумовлений момент, що якого позивач вправі змінити предмет або підставу позову – початок розгляду справи по суті. Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз’яснення сторонам їхніх прав та обов’язків, з’ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб та участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з’ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог.

Заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору.

Таким чином, враховуючи, що заява про збільшення вимог була подана позивачем після початку розгляду справи по суті, суд не приймає вказану заяву в частині викладених вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 190 763,16 грн. та збитків у вигляді штрафних санкцій у розмірі 66 526,30 грн., сплачених фізичні особі-підприємцю Купіну В. В. на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2009 р., позаяк у вказаних частинах позивачем змінені предмет та підстави позову відповідно. В іншій частині заява підлягає прийняттю до розгляду. При цьому, суд звертає увагу на те, що в самій заяві позивач зазначає, що розмір штрафних санкцій складає 124558,78 грн., у той час як в прохальній частині заяви викладена вимога про стягнення пені в сумі 190763,16 грн., що дорівнює описаному в заяві розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, при тому, що сама вимога про стягнення відсотків в прохальній частині заяви не викладена. Враховуючи, що суд здійснює розгляд справи в межах заявлених позовних вимог та не може самостійно виходити за їх межі, суд вважає, що розгляд справи має здійснюватися саме в межах вимог, викладених в прохальній частині заяви про збільшення позову.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначає, що при здійсненні розрахунку заявлених до відшкодування сум позивач помилково виходив із заборгованості в розмірі 1320149,88 грн., оскільки рішенням ГС АР Крим від 08.06.2010 р. стягнута заборгованість у сумі 1243396,98 грн. Крім того, відповідач також заперечує проти заявлених позивачем до відшкодування збитків, оскільки вважає, що доводи позивача в цій частині документально не обґрунтовані.

21.12.2010 р. до ГС АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи з метою визначення дійсного розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних, які ТОВ «Торговий дом «Фаворит» повинно сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор». Суд зазначає, що відповідно до статті 41 ГПК України судова експертиза призначається за умови потреби спеціальних знань під час вирішення господарського спору. Однак, суд вважає, що відносини між сторонами не носять якогось складного характеру в плані арифметичних розрахунків, правильність обчислення позивачем заявлених до відшкодування сум може бути перевірена самостійно, а призначення судової експертизи призведе лише до безпідставного затягування судового процесу. За таких обставин, заявлене відповідачем клопотання підлягає відхиленню.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. По справі оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

28 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод “Екватор” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дом “Фаворит” був укладений договір поставки № 28/01/09-1, відповідно до п.1.1 якого позивач (постачальник за договором) зобов’язався поставити продукцію, а саме: рибу с/м сардинела тушка (товар), а відповідач (покупець за договором) зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено рішенням Господарського суду АР Крим від 08.06.2010 р. у справі №2-2/1268.1-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 р., позивачем були виконані свої обов’язки в повному обсязі та поставлений відповідачеві товар на загальну суму 1 243 396,98 грн. за наступними накладними:

- №05/01-Р від 29.01.2009 р. на суму 250 848,90 грн.;

- №08/02-Р від 03.02.2009 р. на суму 250 848,90 грн.;

- №09/02-Р від 04.02.2009 р. на суму 250 848,90 грн.;

- №10/02-Р від 05.02.2009 р. на суму 240 001,38 грн.;

- №11/02-Р від 05.02.2009 р. на суму 250 848,90 грн.

Пунктом 2.2. договору передбачений обов’язок відповідача оплатити продукцію по факту поставки з відстрочкою платежу у 14 календарних днів з дати, що вказана у видатковій накладній на товар.

Отже кінцевий термін оплати отриманого товару повинен був наступити у відповідності зі строками поставки:

- за накладною №05/01-Р від 29.01.2009 р. - 12.02.2009 р.;

- за накладною №08/02-Р від 03.02.2009 р. - 17.02.2009 р.;

- за накладною №09/02-Р від 04.02.2009 р. - 18.02.2009 р.;

- за накладною №10/02-Р від 05.02.2009 р. - 19.02.2009 р.;

- за накладною №11/02-Р від 05.02.2009 р. – 19.02.2009 р.

Враховуючи несплату відповідачем вартості отриманого товару, вищевказаним рішенням ГС АР Крим від 08.06.2010 р. у справі №2-2/1268.1-2009 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» була стягнута заборгованість у сумі 1 243 396,98 грн., 16 425,87 грн. пені, 2 190,11 грн. річних, 8212,92 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач зазначає, що стягнуті судом кошти відповідачем сплачені не були, а тому, оскільки в рамках справи №2-2/1268.1-2009 вирішувалося питання щодо стягнення пені та річних лише за період з 12.02.2009 р. по 11.03.2009 р., просить стягнути інфляційні втрати, річні та пеню, нарахованих в межах встановлених чинним законодавством строків.

Як випливає з п. 5.2 договору поставки № 28/01/09-1 від 28.01.2009 року, сторони передбачили умовами договору відповідальність сторін у вигляді сплати пені в розмірі подвійної ставки НБУ, встановленої на день виконання зобов’язання від суми, простроченої до оплати за кожний прострочений день.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, вказаною статтею передбачений строк, в межах якого нараховується пеня.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, періодом нарахування пені за невиконання відповідачем свого обов’язку по оплаті поставленого товару є:

- за накладною №05/01-Р від 29.01.2009 р. – з 13.02.2009 р. по 13.08.2009 р.;

- за накладною №08/02-Р від 03.02.2009 р. – з 17.02.2009 р. по 17.08.2009 р.;

- за накладною №09/02-Р від 04.02.2009 р. – з 18.02.2009 р. по 18.08.2009 р.;

- за накладною №10/02-Р від 05.02.2009 р. – з 19.02.2009 р. по 19.08.2009 р.;

- за накладною №11/02-Р від 05.02.2009 р. – з 19.02.2009 р. по 19.08.2009 р.

Згідно з Постановою НБУ від 21.04.2008 р. N 107 облікова ставка з 30.04.2008 р. була встановлена на рівні 12,00%. Така сама ставка була встановлена з 16.02.2009 р. згідно Листа НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395. Відповідно до Постанови НБУ від 12.06.2009 N 343 з 15.06.2009 р. облікова ставка складала 11,00%, згідно з Постановою НБУ від 10.08.2009 N 468 з 12.08.2009 р. облікова ставка дорівнювала 10,25%.

За таких обставин, за порушення строків сплати вартості отриманого товару відповідач має сплатити позивачеві пеню у наступних розмірах:

1) за накладною №05/01-Р від 29.01.2009 р.:

- за період з 13.02.2009 р. по 14.06.2009 р. – 20 122,89 грн. (250 848,90 грн. (сума боргу за накладною) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 122 дн. (кількість днів прострочення платежу));

- за період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. – 8 769,40 грн. (250 848,90 грн. х 22% : 365 дн. х 58 дн.);

- за період з 12.08.2009 р. по 13.08.2009 р. – 281,78 грн. (250 848,90 грн. х 20,5% : 365 дн. х 2 дн.).

2) за накладною №08/02-Р від 03.02.2009 р.:

- за період з 17.02.2009 р. по 14.06.2009 р. – 19 463,13 грн. (250 848,90 грн. х 24% : 365 дн. х 118 дн.);

- за період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. – 8 769,40 грн. (250 848,90 грн. х 22% : 365 дн. х 58 дн.);

- за період з 12.08.2009 р. по 17.08.2009 р. – 845,33 грн. (250 848,90 грн. х 20,5% : 365 дн. х 6 дн.).

3) за накладною №09/02-Р від 04.02.2009 р.:

- за період з 18.02.2009 р. по 14.06.2009 р. – 19 298,18 грн. (250 848,90 грн. х 24% : 365 дн. х 117 дн.);

- за період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. – 8 769,40 грн. (250 848,90 грн. х 22% : 365 дн. х 58 дн.);

- за період з 12.08.2009 р. по 18.08.2009 р. – 986,21 грн. (250 848,90 грн. х 20,5% : 365 дн. х 7 дн.).

4) за накладною №10/02-Р від 05.02.2009 р.:

- за період з 19.02.2009 р. по 14.06.2009 р. – 18 305,86 грн. (240 001,38 грн. х 24% : 365 дн. х 116 дн.);

- за період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. – 8 390,19 грн. (240 001,38 грн. х 22% : 365 дн. х 58 дн.);

- за період з 12.08.2009 р. по 19.08.2009 р. – 1 078,36 грн. (240 001,38 грн. х 20,5% : 365 дн. х 8 дн.).

5) за накладною №11/02-Р від 05.02.2009 р.:

- за період з 19.02.2009 р. по 14.06.2009 р. – 19 133,24 грн. (250 848,90 грн. х 24% : 365 дн. х 116 дн.);

- за період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. – 8 769,40 грн. (250 848,90 грн. х 22% : 365 дн. х 58 дн.);

- за період з 12.08.2009 р. по 19.08.2009 р. – 1 127,10 грн. (250 848,90 грн. х 20,5% : 365 дн. х 8 дн.).

Таким чином, загальний розмір пені, яку має сплатити відповідач у зв’язку з порушенням строків оплати товару, складає 144 109,87 грн., однак, оскільки рішенням ГС АР Крим від 08.06.2010 р. у справі №2-2/1268.1-2009 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» була стягнута пеня в сумі 16 425,87 грн., стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 127 684,00 грн.

З урахуванням цього, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 127 684,00 грн. В частині стягнення пені в сумі 63 079,16 грн. слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» 3% річних у розмірі 53 924,58 грн. та 135 184,53 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що позивачем нараховуються 3% річних терміном по 01.09.2010 р., стягненню з відповідача підлягають наступні суми:

1) за накладною №05/01-Р від 29.01.2009 р. - за період з 13.02.2009 р. по 01.09.2010 р. – 11 669,63 грн. (250 848,90 грн. х 3% : 365 дн. х 566 дн.);

2) за накладною №08/02-Р від 03.02.2009 р. - за період з 17.02.2009 р. по 01.09.2010 р. – 11 587,16 грн. (250 848,90 грн. х 3% : 365 дн. х 562 дн.);

3) за накладною №09/02-Р від 04.02.2009 р. - за період з 18.02.2009 р. по 01.09.2010 р. – 11 566,54 грн. (250 848,90 грн. х 3% : 365 дн. х 561 дн.);

4) за накладною №10/02-Р від 05.02.2009 р. - за період з 19.02.2009 р. по 01.09.2010 р. – 11 046,64 грн. (240 001,38 грн. х 3% : 365 дн. х 560 дн.);

5) за накладною №11/02-Р від 05.02.2009 р. - за період з 19.02.2009 р. по 01.09.2010 р. – 11 545,92 грн. (250 848,90 грн. х 3% : 365 дн. х 560 дн.)

Отже, загальний розмір 3% річних, які має сплатити відповідач на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор», складає 57 415,89 грн., однак, оскільки рішенням ГС АР Крим від 08.06.2010 р. у справі №2-2/1268.1-2009 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» були стягнуті 2190,11 грн. річних, стягненню з відповідача підлягають річні в розмірі 55 225,78 грн.

Проте, оскільки позивачем заявлені до відшкодування річні в сумі 53 924,58 грн., що не перевищує граничного розміру, суд вважає за можливе стягнути з ТОВ «Торговий дом «Фаворит» 3% річних саме у цій сумі.

Надаючи оцінку правильності здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд враховує рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997 р. Так, у вказаному листі зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня.

Керуючись вказаними рекомендаціями, суд зазначає, що оскільки кінцевий термін оплати товару, отриманого відповідачем за накладною №05/01-Р від 29.01.2009 р., припадає на 12.02.2009 р., при обчисленні інфляційних втрат має враховуватися індекс інфляції за лютий 2009 року. Нарахування інфляційних втрат на грошові кошти, які позивач мав отримати від відповідача за реалізацію товару за іншими накладними (№08/02-Р від 03.02.2009 р., №09/02-Р від 04.02.2009 р., №10/02-Р від 05.02.2009 р., №11/02-Р від 05.02.2009 р.), необхідно здійснювати, починаючи з березня 2009 року.

Отже, враховуючи, що кінцевим терміном нарахування інфляційних втрат позивачем визначено 01.08.2010 р., розрахунок інфляційних втрат є наступним:

1) за накладною №05/01-Р від 29.01.2009 р. – 31 431,37 грн. (250 848,90 грн. х 112,53% (загальний індекс інфляції за період лютий 2009 року – липень 2010 року) – 250 848,90 грн.);

2) за накладною №08/02-Р від 03.02.2009 р. – 27 267,28 грн. (250 848,90 грн. х 110,87% (загальний індекс інфляції за період березень 2009 року – липень 2010 року) – 250 848,90 грн.);

3) за накладною №09/02-Р від 04.02.2009 р. – 27 267,28 грн. (250 848,90 грн. х 110,87% (загальний індекс інфляції за період березень 2009 року – липень 2010 року) – 250 848,90 грн.);

4) за накладною №10/02-Р від 05.02.2009 р. – 26 088,15 грн. (240 001,38 грн. х 110,87% (загальний індекс інфляції за період березень 2009 року – липень 2010 року) – 240 001,38 грн.);

5) за накладною №11/02-Р від 05.02.2009 р. – 27 267,28 грн. (250 848,90 грн. х 110,87% (загальний індекс інфляції за період березень 2009 року – липень 2010 року) – 250 848,90 грн.).

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» має сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» за прострочення оплати товару, отриманого за договором поставки №28/01/09-1 від 28.01.2009 р., станом на 01.08.2010 р. складає 139 321,88 грн. Однак, оскільки позивачем заявлено до відшкодування 135 184,53 грн. інфляційних втрат, що не перевищує граничних сум, суд вважає за можливе стягнути вказані витрати саме у цьому розмірі.

У той же час, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» збитків у вигляді сплачених відсотків за користування банківським кредитом у сумі 99642,09 грн., з наступних підстав.

Так, обґрунтовуючи вимогу про стягнення збитків, позивач посилається на те, що 05.09.2008 р. між ним та Акціонерним комерційним банком «Базис» були укладені договори на відкриття кредитної лінії №244/08 та №278/08 для розрахунків за придбання свіжомороженої риби по зовнішньоекономічному контракту №UKR-23/05-2006 від 23.05.2006 р., укладеному з іспанської компанією Finmore investment Ltd з лімітом заборгованості на загальну суму 500 000,00 доларів США на строк до 25 лютого 2009 р. Позивач зазначає, що розрахуватися за отриману рибу підприємство планувало за рахунок продажу риби суб’єктам господарської діяльності України та надходження коштів від її реалізації, а тому при укладанні з відповідачем договору на поставку свіжомороженої риби, яка була придбана за кордоном, підприємство розраховувало отримати відповідні кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» за поставлену рибу та, зокрема, погасити кредит, отриманий в АКБ «Базис» для здійснення розрахунків з іноземним партнером.

Позивач стверджує, що оскільки відповідач не виконав свої договірні обов’язки та не здійснив розрахунок за придбаний товар, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» не мало можливості погасити кредит у запланований строк та було змушено сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, розмір яких становить 99 642,09 грн.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Отже, статті Господарського кодексу України застосовуються при відшкодуванні збитків, допущених при порушенні господарських зобов’язань.

В пункті 1 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 р. N 02-5/215 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

В пункті 2 вищевказаних Роз’яснень суд касаційної інстанції зауважив, що правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України). Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Однак, суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи не вбачається, що спричинені позивачеві збитки є наслідком порушення відповідачем умов договору поставки №28/01/09-1 від 28.01.2009 р. в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов’язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв’язок. За відсутністю такого зв’язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв’язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв’язок саме між порушенням зобов’язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. №6 (з подальшими змінами), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених ст. 456 ЦК.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуальногго кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

У той же час, суд зазначає, що позивачем не були надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що за укладеним з іспанської компанією Finmore investment Ltd за рахунок кредитних коштів була придбана саме та риба, яка в подальшому була реалізована відповідачеві та несплата вартості якої призвела до неможливості погашення кредиту та необхідності сплати відсотків банку. Позивачем не доведено суду, що вся продукція, яка була придбана у іноземного контрагента за кредитні кошти, була реалізована в повному обсязі саме Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит», а не іншим суб’єктам господарювання, у зв’язку з чим суд не вбачає причинного зв’язку між несплатою відповідачем вартості отриманого товару та сплаченими позивачем банку відсотками за користування кредитом.

В свою чергу, відсутність причинного зв’язку свідчить про відсутність повного складу цивільного правопорушення, і, як наслідок, є підставою для відмови в позові в частині стягнення збитків.

Отже, позов підлягає часковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 ГПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» (95000, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 27/67; 95015, м. Сімферополь, вул. Субхі, 1/1, ідентифікаційний код 31859594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29-А, кімн. 901, ідентифікаційний код 32674729) пеню в розмірі 127 684,00 грн., 135 184,53 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі в сумі 53 924,58 грн., 3167,93 грн. державного мита та 155,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.