Рішення № 13366277, 21.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

21.12.2010

Справа №2-26/5214-2010

За позовом Партенітської селищної ради (98542, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Паркова,1)

до відповідача Колективного підприємства «Ерайз 96» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Глінкі, 80)

про внесення змін у договір оренди землі.

Суддя О.Л. Медведчук

Представники:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – Попкова Є.А., представник, довіреність від 16.08.2010р.

Обставини справи: Партенітська селищна рада звернулась до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Колективного підприємства «Ерайз» про внесення змін п.2.3 договору оренди землі від 21.05.2001р., укладеного між позивачем та відповідачем, шляхом встановлення суми орендної платні за використання земельної ділянки за рік 116862,45 грн., в місяць 9738,5375 грн. у рівних долях не пізніше 10 числа наступного за звітним періодом місяця у місцевий бюджет Партенітської селищної ради.

Позовні вимоги мотивовані необхідністю внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 03.05.2001р. у зв’язку з прийняттям Партенітською селищною радою рішень, якими змінені ставки орендної плати за використання земельної ділянки, у зв'язку з чим виникла необхідність збільшити орендну плату за земельну ділянки, орендарем якої є відповідач. Позов обґрунтовано посиланнями на статті 1, 21, 30 Закону України «Про оренду землі», статті 626, 653 Цивільного кодексу України та статтю 93 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.12.2010р. здійснено заміну відповідача, колективного підприємства «Ерайз» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерайз 96».

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем позов не визнавався з підстав, викладених у відзиві на позов від 15.11.2010р. (а. с. 25 – 27).

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали господарського суду АРК від 14.12.2010р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві.

Враховуючи той факт, що позивач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, порушив приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо належного виконання своїх прав та обов’язків, суд вважає за можливе розглядати справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2001 року між Партенітською селищною радою (орендодавець) та підприємством «Єрайз» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (а. с. 12-14).

Договір зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Партенітської селищної ради, про що зроблено запис 21 травня 2001 року під №37.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що згідно рішення Партенітської селищної ради народних депутатів №18-13 від 31.01.2001р. орендодавець передає орендарю в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,1527 га, яка знаходиться в місті Алушта селищі міського типу Партеніт по вул. Паркова, 5-а.

Згідно пункту 2.2 договір укладено на строк 49 років, починаючи з дати його реєстрації.

Орендна плата вноситься в грошовій формі орендарем в сумі 192,04 грн. щомісячно на розрахунковий рахунок орендодавця (пункт 2.3 договору).

03 квітня 2007 року Партенітською селищною радою 24 сесії 5 скликання прийнято рішення № 17-65 «Про затвердження матеріалів технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель смт. Партеніт» (а. с. 20).

Рішенням Партенітської селищної ради 24 сесії 5 скликання № 24-3 від 23 серпня 2007 року доповнено рішення Партенітської селищної ради № 17-65 від 03 квітня 2007 року «Про затвердження матеріалів технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель смт. Партеніт» пунктом 2 та викладено його в наступній редакції: «2. Доручити виконавчому комітету Партенітської селищної ради, відповідно до даної нормативної грошової оцінці земель смт. Партеніт, провести перерахунок орендної плати по діючим договорам оренди земельних ділянок, укладених з Партенітською селищною радою» (а. с. 17).

Також, рішенням сесії Партенітської селищної ради № 45-19 від 27 лютого 2009 року «Про внесення змін до рішення Партенітської селищної ради № 22-6 від 12 липня 2007 року, № 25-4 від 21 вересня 2007 року, № 26-32 від 09 жовтня 2007 року «Про встановлення ставки для нарахування орендної плати за землю», встановлена ставка по орендній платі за використання земельної ділянки, що була передана відповідачу за договором оренди, в розмірі 5% від нормативної грошової оцінці земельної ділянки.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель Партенітської територіальної громади №879 від 04.03.2009р., підготовленої Управлінням земельних ресурсів Алуштинської міської ради, грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 04 березня 209 року склала 2207034,18 грн.

Позивач стверджує, що Партенітською селищною радою було запропоновано відповідачу підписати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки в частині перегляду розміру орендної плати за землю, однак додаткову угоду відповідачем не було підписано, що і з’явилось підставою для звернення Партенітської селищної ради до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Оскільки правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з недосягненням згоди при встановленні розміру орендної плати вони повинні регулюватися положеннями глави 53 Цивільного кодексу України з урахуванням положень Господарського кодексу України, що регулюють укладення, виконання та розірвання договорів, та положень Закону України «Про оренду землі».

Звертаючись з позовом до суду, позивач у даній справі заявив вимоги про внесення змін до пункту 2.3 договору оренди землі від 21.05.2001р., шляхом встановлення суми орендної платні за використання земельної ділянки за рік 116862,45 грн., в місяць 9738,5375 грн. у рівних долях не пізніше 10 числа наступного за звітним періодом місяця у місцевий бюджет Партенітської селищної ради.

При цьому, як на підставу своїх вимог він посилався на вищевказані рішення Партенітської селищної ради, зокрема на рішення № 26-32 від 09 жовтня 2007 року, яким була встановлена ставка по орендній платі за використання спірної земельної ділянки в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закон України «Про оренду землі» як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частина 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі» редакцією, чинною на момент укладення між сторонами договору, передбачала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

Аналогічний порядок передбачено статтею 19 Закону України «Про плату за землю».

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміни умов договору оренди землі здійснюються за взаємною згодою сторін.

Так, пунктом 2.3 договору оренди землі, укладеного між сторонами, передбачено, що розмір орендної плати щорічно може переглядатися за згодою сторін у випадках та з моменту:

для орендаря:

- погіршення стану орендованої земельної ділянки, не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря, тобто за незалежними від нього причинами;

- виявлення недоліків переданої в оренду земельної ділянки, які не були обумовлені цим договором, але суттєво перешкоджають передбаченому договором використанню земельної ділянки;

для орендодавця:

- збільшення згідно з законодавством України розміру земельного податку.

Таким чином, сторони при укладенні спірного договору встановили випадки, за умови настання яких можлива зміна розміру орендної плати.

Однак, доказів настання випадків, передбачених пунктом 2.3 спірного договору оренди земельної ділянки, позивачем надано не було.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Доказів суттєвого порушення відповідачем умов договору позивачем суду також представлено не було.

Таким чином, не існує жодної підстави, передбаченої законом, для внесення змін у спірний договір, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє у позові.

Щодо ствердження позивача про звернення до відповідача з пропозицією підписати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки в частині перегляду розміру орендної плати за землю слід зазначити, що позивачем не надано доказів відмови відповідача від узгодження умов договору оренди від 21.05.2001р.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, позивачем суду не представлено, у зв'язку з чим, підстав для задоволення позову немає.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою в позові суд покладає на позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь Державного бюджету міста Сімферополя 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки при зверненні із даною позовною заявою до суду позивачем було оплачено лише 118,00 грн., при тому, що, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 361, ставка за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становить 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік та дорівнює 236,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Партенітської селищної ради (98542, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Паркова, 1, р/р 31423000500008, МФО 824026 в ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, ЄДРПОУ 04367358) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31214264700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код отримувача 22050003, ОКПО 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 23.12.2010р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Медведчук О.Л.