Вирок № 133661883, 29.01.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/61/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2026 м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду

кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань

за № 12025160000001304 від 23.12.2025 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старі Трояни Кілійського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, інваліда 12-ї групи, перебуваючого на посаді Вилківського міського голови, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину,

передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 240 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення у тому, що він обіймаючи посаду Вилківського міського голови Ізмаїльського району Одеської області 27.10.2023 підписав рішення Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 2209 про надання ТОВ «Дунайська гавань» (код ЄДРПОУ 44447265) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, місто Вилкове вул. Промислова, орієнтовною площею 2,8 га, для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту (для розміщення мультимодальних терміналів та виробничо-перевантажувальних комплексів).

Єдиним учасником та бенефіціарним власником ТОВ «Дунайська гавань» є ОСОБА_7 , яка з 29.05.2023 до 24.09.2024 перебувала на посаді директора, а з 25.09.2024 директором товариства призначено ОСОБУ 1.

Фактично ОСОБА 1 керує товариством спільно із рідним братом ОСОБА_7 ОСОБОЮ 2.

Згодом, ОСОБА_5 30.10.2024 підписав рішення Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 2535 про надання ТОВ «Вікторі порт» (код ЄДРПОУ 45552440) дозволу на розробку детального плану території земельної ділянки за адресою: Одеська область. Ізмаїльський район, місто Вилкове, вул. Промислова, орієнтовною площею 2,8 га для розміщення об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури річкового транспорту (для розміщення мультимодальних терміналів та виробничо-перевантажувальних комплексів).

Бенефіціарними власниками ТОВ «Вікторі порт» є дружина ОСОБИ 2 ОСОБА_8 та дружина ОСОБИ 1 - ОСОБА_9 .

Фактично діяльністю ТОВ «Вікторі порт» також керують ОСОБА 2 спільно із ОСОБОЮ 1.

Після отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, ОСОБА 2 та ОСОБА 1, за відсутністю правоустановчих документів на землю та затвердженої необхідної містобудівної документації, розпочали будівництво приватного мультимодального терміналу.

Для створення стійкої поверхні на земельній ділянці орієнтовною площею 2,8 га для подальшого будівництва мультимодального терміналу, не пізніше жовтня 2023 року у ОСОБИ 2 та ОСОБИ 1, у порушення вимог ст.ст. 16, 19, 28, 51 Кодексу України «Про надра», ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», якими встановлюються кваліфікаційні, організаційні і технічні вимоги для проведення діяльності із видобування корисних копалин, не отримавши: спеціальний дозвіл на користування надрами без здійснення рентних платежів за користування надрами до відповідних бюджетів, виник умисел на незаконне видобування піску, який є корисною копалиною місцевого значення, з дна ріки ОСОБА_10 у межах затоки ОСОБА_11 , розташованої на території Вилківської об`єднаної територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області.

Для незаконного видобутку корисних копалин ОСОБА 1 та ОСОБА 2 не пізніше жовтня 2023 року вступили у змову із невстановленими на цей час особами, яким безпосередньо доручили здійснювати незаконний видобуток піску з дна ріки ОСОБА_10 у межах затоки ОСОБА_11 .

Для ліквідації перешкод у незаконному видобуванні корисної копалини ОСОБА 1 та ОСОБА 2, будучи обізнаними щодо повноважень міського голови з контролю за використанням та охороною надр, обмеження діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у випадках і в порядку, передбачених законом, не пізніше жовтня 2023 року залучили міського голову ОСОБА_5 як пособника у незаконному видобуванні піску з ріки Дунай для подальшого використання в якості будівельного матеріалу під час будівництва мультимодального терміналу, на що останній погодився.

ОСОБА_5 , як голова територіальної громади та керівник виконавчого комітету міської ради, мав усунути перешкоди, що заважали реалізувати ОСОБІ 2 та ОСОБІ 1 незаконний видобуток піску, шляхом невиконання покладених на нього повноважень та обов`язків зі здійснення контролю за використанням та охороною природних ресурсів місцевого значення, а саме:

-не видавати розпорядження про заборону робіт із видобування корисних копалин;

-не ініціювати утворення спеціальної комісії для проведення обстеження території, зупинення будівництва мультимодального терміналу, яке проводиться із заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу шляхом незаконного видобування корисних копалин;

-не нараховувати збитки, заподіяні внаслідок самовільного користування надрами;

-не ініціювати звільнення земельної ділянки під будівництвом при наявності факту спричинення збитків, внаслідок незаконного видобування корисних копалин;

-не повідомляти правоохоронні та контролюючі органи про незаконний видобуток піску.

Так, ОСОБА 2 за попередньою змовою із ОСОБОЮ 1 у період з жовтня 2023 року до 10 липня 2025 року за пособництва ОСОБА_5 , який усунув перешкоди та сприяв незаконному видобуванню корисних копалин місцевого значення, в порушення ст. ст. 16, 19, 28, 51 Кодексу України «Про надра», ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», тобто без спеціального дозволу на користування надрами, без здійснення рентних платежів за користування надрами до відповідних бюджетів, незаконно видобули корисну копалину місцевого значення пісок з дна ріки Дунай у межах затоки Бузунчук в обсязі 18092,44 м3 на території Вилківської міської територіальної громади, який розмістили на земельній ділянці площею 2,8 га, що розташована в північно-західній околиці м. Вилкове по вул. Промислова на розвилці 22 км правого берегу ріки Дунай, біля затоки Бузунчук та 0 км Соломонівського гирла в межах географічних координат 45°25'09.3"N 29°33'09.0"Е, 45°25'06.6"N 29°33'07.9"Е, 45°25'06.3"N 29°33'03.0"Е, 45°25'10.9"N, 29°33'01.5"Е.

Незаконний видобуток піску, його транспортування та розподілення по поверхні земельної ділянки здійснювалась залученою ОСОБОЮ 2 та ОСОБОЮ 1 спеціалізованою технікою.

При цьому, ОСОБА_5 у період з жовтня 2023 року до 10 липня 2025 року, в силу займаної посади та здійснюваної діяльності, зокрема щодо погодження землевпорядної та містобудівної документації ТОВ «Дунайська гавань» та ТОВ «Вікторі Порт», будучи обізнаним про проведення в інтересах вказаних суб`єктів господарської діяльності ОСОБОЮ 2 та ОСОБОЮ 1 незаконного видобування піску, у порушення норм ст. ст. 16, 19, 28, 51 Кодексу України «Про надра», ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», без спеціального дозволу на користування надрами для видобування корисних копалин, про необхідність отримання яких, їх правової підстави та порядок був обізнаний, на виконання домовленостей із ОСОБОЮ 2 та ОСОБОЮ 1, реалізуючи умисел на пособництво у їх незаконній діяльності, направлений на видобуток корисної копалини місцевого значення, шляхом усунення перешкод, не виконував повноваження та обов`язки щодо контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме не видав розпорядження про заборону робіт із видобування корисних копалин, не ініціював утворення спеціальної комісії для проведення обстеження території для фіксації правопорушення, не ініціював зупинення будівництва мультимодального терміналу, яке проводиться з заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу, не нарахував збитки, заподіяні внаслідок самовільного видобування надр, не ініціював звільнення земельної ділянки під будівництвом при наявності факту спричинення збитків внаслідок незаконного видобування корисних копалин, не повідомив правоохоронні та контролюючі органи про виявлений видобутку піску.

Усього ОСОБОЮ 2 та ОСОБОЮ 1 за пособництвом міського голови ОСОБА_5 незаконно видобуто корисну копалину місцевого значення пісок, у великому розмірі, в обсязі 18092,44 м3.

Внаслідок незаконного видобування корисної копалини місцевого значення завдяки пособництву ОСОБА_5 , заподіяні збитки Державі в розмірі 181 802 511,81 гривень.

Відповідні дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 240 Кримінального кодексу України за ознаками пособництва у незаконному видобуванні корисних копалин місцевого значення у великому розмірі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

23.12.2025 під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні між прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах управління) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 та підозрюваним у кримінальному провадженні ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_6 було укладено угоду про визнання винуватості на підставі статей 468-470, 472 КПК України.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України, представником потерпілого у кримінальному провадженні Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надано письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_5 .

В угоді зазначено формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які наведено вище.

Як істотні для даного кримінального провадження обставини, що враховані прокурором при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості, зазначені:

1) ступінь та характер сприяння підозрюваного у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб:

- підозрюваний ОСОБА_5 активно сприяв розкриттю вчинених ним та іншими особами кримінальних правопорушень (надав правдиві показання про вчинене ним та іншими особами кримінальне правопорушення; підтвердив свої покази за участі захисника; повідомив про учасників, конкретні ролі та функції кожного; розповів про попередню домовленість між співучасниками, про ретельно та заздалегідь сплановані і вчинювані кримінальні правопорушення; вжиті заходи конспірації та комунікації; викрив інших співучасників);

- повідомив про дії осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень (своїми показаннями викриває ОСОБУ 2 та ОСОБУ 1, які налагодили незаконний видобуток корисних копалин - піску з ріки Дунай з подальшим використанням видобутого піску в якості будівельного матеріалу, а також повідомив про роль та дію кожного у вчинених ними злочинів),що підтверджуються сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку. ?

2) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження:

- можливість прискорити кримінальне провадження, скоротити витрати на використання робочого часу судових та правоохоронних органів, а також у забезпеченні невідворотності покарання за вчинене кримінальне правопорушення;

3) виявлення бажання та наміру з боку підозрюваного ОСОБА_5 після ухвалення вироку добровільно забезпечити внесення грошових коштів в сумі 100000 (сто тисяч) гривень на підтримку Збройних Сил України.

Також в угоді зазначено про те, що підозрюваний ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 240 КК України, надав показання які відповідають фактичним обставинам вчинених кримінальних правопорушень і зобов`язується:

- визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі пред`явленого обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті;

- співпрацювати з правоохоронними органами у викритті осіб, шляхом надання показань під час проведення досудового розслідування, подальшого судового розгляду та участі у судових засіданнях у кримінальному провадженні № 12024162150001208, інших кримінальних провадженнях, виділених з цього кримінального провадження, та похідних кримінальних провадженнях;

- підтверджувати свої покази (надані в якості підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024162150001208, в ході подальшого досудового розслідування (під час допиту та інших слідчих дій) та судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні 12024162150001208, інших кримінальних провадженнях, виділених з цього кримінального провадження, та кримінальних проваджень, які будуть виділені у майбутньому з вказаного кримінального провадження - відповідно до яких він викриває у вчинені кримінальних правопорушень - ОСОБУ 1, ОСОБУ 2 та інших осіб причетних до злочинів.

- протягом 20 днів з дня набрання вироком законної сили забезпечити внесення суми в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень на підтримку Збройних Сил України на рахунок військової частини НОМЕР_1 з реквізитами: МФО НОМЕР_2 ; рахунок № НОМЕР_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; отримувач: Військова частина НОМЕР_1 ; Назва банку: Держказначейська служба України, м. Київ; призначення платежу: благодійний внесок військовій частині НОМЕР_1 для потреб оборони.

Сторони при укладенні угоди врахували пом`якшуючі покарання обставини, передбачені ст. 66 КК України, а саме:

а) щире каяття підозрюваного ОСОБА_5 , який повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, своєю поведінкою на досудовому розслідуванні та наданими стороні обвинувачення показаннями вказує на такі обставини, які слугують беззаперечними доказами та надали підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, причетних до злочинної діяльності, демонструє критичне ставлення та негативну оцінку своїм попереднім протиправним діям;

б) активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами; повідомив про учасників, конкретні ролі та функції кожного, попередню домовленість між співучасниками про ретельно та заздалегідь сплановані і вчинювані кримінальні правопорушення; вжиті заходи конспірації та комунікації; викриває інших співучасників.

Сторони при укладені угоди також врахували інші обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, позитивно характеризують особу підозрюваного, вказують на свідоме його виправлення та особисте негативне відношення до вчинених раніше кримінальних правопорушень, а саме:

-підозрюваний раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем постійного проживання;

-одружений, є особою пенсійного віку;

-повністю усвідомив провину за вчинене кримінальне правопорушення, своєю поведінкою на досудовому розслідуванні та наданими стороні обвинувачення показаннями вказує на такі обставини, які слугують беззаперечними доказами його вини.

З урахуванням обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особи, сторони узгодили призначення покарання ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 240 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Крім того, сторони узгодили звільнення ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Підозрюваний ОСОБА_5 погодився на призначення узгодженої міри покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Сторонам угоди зрозуміло, що відповідно до ст. 473 КПК наслідком укладання та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями п. 1 ч. 4 ст. 394 та п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК.

В угоді обумовлені наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК.

Позиції учасників судового провадження щодо угоди.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 після зазначення про визнання своєї винуватості у пред`явленому обвинуваченні та роз`яснення судом його прав, порядку розгляду та наслідків затвердження угоди, а також з`ясування питання щодо добровільності ініціювання її укладення, пояснив, що: укладення угоди є добровільним; він розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Враховуючи викладене обвинувачений просив суд затвердити угоду.

Захисник ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні пояснила, що укладена угода відповідає інтересам її підзахисного, укладена ним добровільно, а умови укладеної угоди відповідають вимогам законодавства. Крім цього, захисник просила суд врахувати надані нею документи, що стосуються особи обвинуваченого і при затвердженні угоди призначити обвинуваченому обумовлене сторонами покарання зі звільненням від його відбування з мінімальним іспитовим строком. Також захисник просила суд при ухваленні вироку вирішити питання щодо скасування арешту майна обвинуваченого та питання щодо повернення застави.

Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити, як таку, що укладена з дотриманням вимог законодавства.

Представник потерпілого ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні також просила суд затвердити укладену угоду.

Заслухавши учасників судового провадження, проаналізувавши релевантні положення законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1)умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2)умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3)умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4)існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним;

5)очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6)відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Враховуючи зазначені вимоги закону, суд повинен ретельно перевірити, з`ясувати та дійти переконання про відсутність факторів, які б унеможливлювали (перешкоджали) затвердженню угоди про визнання винуватості.

Щодо відповідності змісту угоди про визнання винуватості вимогам ст. 472 КПК України.

Згідно зі ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

За наслідком судового розгляду суду дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, відповідає наведеним вище вимогам закону і містить усі необхідні відомості та реквізити.

Крім того, суд не вбачає передбачених ч. 4 ст. 469 КПК України перешкод для затвердження укладеної угоди про визнання винуватості.

Щодо відповідності угоди інтересам суспільства.

Наявність суспільного інтересу в угоді, збалансованого між державними і особистими інтересами, полягає в досягненні, перш за все, завдань кримінального судочинства, які полягають в захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також у забезпечені швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Загалом своєчасне розкриття кримінальних правопорушень, призначення справедливого покарання винній особі, відшкодування матеріальних збитків в узгодженому розмірі є свідченням наявності суспільного інтересу.

Суд констатує, що в даному випадку присутній інтерес для суспільства в затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, який полягає у своєчасному розкритті злочину.

Затвердження угоди у даному провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінального провадження, досягнення його цілей та завдань при мінімальних затратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури та судові органи.

Отже, суд вважає, що укладена угода відповідає та узгоджується з інтересами суспільства.

Судом встановлено, що при укладенні даної угоди брав участь захисник, як цього вимагають приписи п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК, і що її умови не є невиправдано обтяжливими для будь-якої із сторін. Фактично це було підтверджено кожною стороною безпосередньо у судовому засіданні.

Окрім того, затвердження укладеної угоди не матиме преюдиційного значення для кримінального провадження щодо будь-яких інших осіб.

Укладення угоди є добровільним актом її учасників.

Заслухавши сторін угоди та перевіривши її умови суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, як і сумнівів у добровільності такого процесуального волевиявлення сторін.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що укладена у даному кримінальному проваджені угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність, а також інтересам суспільства. Судом не встановлено підстав для відмови в її затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження зазначеної угоди про визнання винуватості .

Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує узгоджену сторонами міру покарання.

Зазначена норма кореспондує з ч. 5 ст. 65 КК України, відповідно до якої у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами.

Зі змісту угоди про визнання винуватості слідує, що сторони дійшли згоди про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 240 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Окрім того, сторони узгодили звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду, домовленості сторін угоди щодо узгодженого покарання не виходять за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, а погоджений захід примусу має конкретний вираз.

Зі змісту угоди вбачається, що при узгодженні вказаного покарання сторонами враховано і дотримано:

1) положення п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 65 КК, а саме, сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, та при визначенні меж покарання виходили із положень розділу X Загальної частини КК;

2) положення п. 3 ч. 1 ст. 65 КК, а саме, сторони врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують покарання, до яких віднесено щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

3) відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Суд погоджується, що узгоджене сторонами покарання, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, позитивно характеризується за місцем проживання, є особою пенсійного віку та частково відшкодував спричинену шкоду, за своїм видом та розміром відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння та особі винного.

Вирішуючи питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує зміст ч. 2 ст. 75 КК, в якій зазначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на обвинуваченого, суд, враховує особу обвинуваченого, характер та тяжкість обвинувачення, а також наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне встановити обвинуваченому мінімальний іспитовий строк з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК, а саме:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Підстави застосування спеціальної конфіскації відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 174 КПК, вжитий захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту земельної ділянки та житлового будинку підлягає скасуванню після набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід.

Судом встановлено, що на момент ухвалення вироку стосовно обвинуваченого діє запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначений відповідно до ухвали слідчого судді від 05.09.2025.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК суд при ухваленні обвинувального вироку, серед іншого, приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

З огляду на викладене суд вважає за доцільне залишити відповідний запобіжний захід до дня набрання вироком законної сили, після чого відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава має бути повернута заставодавцю.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 369-371, 373-375, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23.12.2025 під час досудового розслідування між прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах управління) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 та підозрюваним у кримінальному провадженні ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025160000001304 від 23.12.2025.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 240 КК України та йому призначити узгоджене сторонами угоди покарання три роки позбавлення волі.

У відповідності до положень ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді трьох років позбавлення волі, якщо він на протязі одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обвинуваченому відраховувати з дня проголошення вироку.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, після набрання даним вироком законної сили скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 19.08.2025 на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 5122310300:02:005:0076 (реєстраційний номер нерухомого майна 1482955551223) площею 0,1 га;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 132,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1281095451223).

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді від 05.09.2025 - залишити без змін до дня набрання даним вироком законної сили.

На підставі ч. 11 ст. 182 КПК України після набрання даним вироком законної сили та, відповідно, припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави, заставу у розмірі 302 800 грн повернути заставодавцю - ОСОБА_13 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, представнику потерпілого і прокурору.

Суддя ОСОБА_1